- •Розвиток інжинірингових послуг у відкритій економіці України
- •Інноваційні системи як основа підвищення міжнародної конкурентоспроможності України
- •Сучасні особливості виходу українських підприємств на зовнішні ринки
- •Організаційна структура управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства та її особливості в залежності від методів виходу на зовнішні ринки
- •Ступінь міжнародної виробничої спеціалізації економіки України
- •Досвід функціонування вільних економічних зон (вез) в Україні
- •Україна в процесах міжнародної виробничої кооперації
- •Міжнародне співробітництв України в енергетичній сфері
- •Співробітництво України в сировинному виробництві та агропромислове співробітництво, кооперація у сфері переробного виробництва
-
Ступінь міжнародної виробничої спеціалізації економіки України
Міжнародна спеціалізація виробництва – це форма прояву МПП, при якій відбувається зосередження виробництва одних видів продукції на підприємствах однієї країни, а інших видів продукції – на підприємствах іншої країни.
Міжнародна спеціалізація виробництва розвивається у двох напрямах: територіальномута виробничому. В межах кожного напряму існують свої структурні складові міжнародної виробничої спеціалізації.
Міжнародна спеціалізація виробництва за територіальною структурою поділяється на такі складові:
-
спеціалізація окремих країн;
-
спеціалізація груп країн;
-
спеціалізація регіонів світу.
-
Виробничий напрям спеціалізації передбачає:
-
міжгалузеву спеціалізацію;
-
внутрішньогалузеву спеціалізацію;
-
міжфірмову спеціалізацію.
Ступінь міжнародної спеціалізації країни визначається двома показниками:
а) коефіцієнт відносної експортної спеціалізації – допомагає визначити коло товарів і галузей, які для даної країни є міжнародно спеціалізованими.
б) експортна квота – показує у якій мірі національна промисловість, окремі її галузі та фірми орієнтуються на зовнішні ринки, і, в той же час, показує ступінь відірваності національного ринку, галузей чи фірм від зовнішніх ринків.
Якщо в експорті країни переважає продукція переробної промисловості – це свідчить про високий рівень міжнародної спеціалізації виробництва країни, а перевага в експорті продукції добувних галузей і продукції сільського господарства – свідчить про пасивну роль в міжнародній спеціалізації виробництва.
У міжнародному поділі праці Україна виділяється, насамперед, сировинними, капітале- та матеріаломісткими галузями (добувна промисловість, сільське господарство та галузі, що розвиваються на їх базі), а тому структура її експорту недосконала — понад 4/5 в ній складають сировинні товари та продукція первинної переробки.
Основу експорту складають чорні метали та вироби з них (прокат, труби), на які припадає понад 44% валютних надходжень від експорту, продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості (азотні добрива, продукти неорганічної хімії), мінеральні продукти (залізна і марганцева руда, концентрати, вугілля, цемент і будівельні матеріали, сіль та ін.), сільськогосподарські та продовольчі товари (цукор і вироби з нього, зерно, олія, м'ясо, молоко і молокопродукти та ін.). Експорт машин, устаткування і транспортних засобів складає менше 13% від загального його обсягу.
Основу імпортних надходжень становлять мінеральні продукти (майже 47%), насамперед паливо (природний газ, вугілля, нафта та продукти її перегонки), машини, устаткування і транспортні засоби. В Україну завозиться також продукція хімічної, фармацевтичної, харчової і легкої, деревообробної і целюлозно-паперової галузей.
Зовнішньоторговельними партнерами України є більше 190 країн і територій. Майже половина всього обсягу експортно-імпортних операцій припадає на країни колишнього СРСР, насамперед Росію, яка є основним партнером у зовнішній торгівлі, а також Туркменистан, Білорусь, Молдову і Казахстан. Серед інших країн найбільше операцій здійснюється з Німеччиною, США, Туреччиною, Італією, Польщею, Словаччиною, Угорщиною.