176. Продовольчий потенціал: українські реалії в світлі міжнародних проблем

Загальна економічна криза, значний спад виробництва сільськогосподарської продукції, заборгованість по заробітній платні і пенсіям, бартерізація економічних відносин, недолік фінансових і матеріальних ресурсів, їх подорожчання негативно впливають на результати роботи підприємств харчової промисловості. Зокрема, минулого року в Україні об'єм харчової продукції вироблений на 14,6 % менше, ніж попереднього року. Об'єми виробництва скоротилися у всіх областях, окрім Сумської. Значно зменшилося виробництво цукру, масла, маргаринової продукції, хліба, хлібобулочних і макаронних виробів, муки, круп, а також продуктів для дитячого харчування. Внаслідок цього зменшилося споживання основних харчових продуктів з розрахунку на душу населення.

Зменшується виробництво м'ясної і молочної продукції. Минулого року виробництво продукції з цільного молока порівняно з 2006 роком скоротилося на 31,8 %, масла тваринного на 29,8, м'яса і субпродуктів І категорії — на 29,5, сирів жирних — на 21,4 %. Це пояснюється зменшенням поголів'я худоби і птахів не тільки в суспільному, а і в приватному секторі (за винятком поголів'я корів).

Аналіз статистичних даних свідчить, що протягом 1990-2012 pp. відбулись значні зміни у середньодобовому забезпеченні людини енергією. Так, якщо у 1990 р. середньодобовий раціон сім'ї з розрахунку на душу населення становив 3597 ккал, то у 2012 р. він зменшився до 2798 ккал, або на 22 %. У забезпеченні поживних речовин переважають продукти рослинного походження (75 %). За 1990-2012 pp. відбулося зменшення споживання продуктів тваринного походження. Якщо у 1990 р. їх частка становила 28,5 %, то у 2012 р. - 25 %.

Прийнятий за середньодобову норму енергетичний вміст середньодушового раціону для працездатного населення на рівні 2791 ккал, а для непрацездатного населення - 2009 ккал, значно нижчий від фізіологічного нормативу Всесвітньої організації здоров'я (3000 ккал). Порівнюючи загальний енергетичний вміст середньодушових раціонів харчування в Україні з іншими країнами світу, треба відмітити значну диференціацію. Так, у Японії він становив 2890 ккал на добу, Канаді - 3059, Англії - 3216, Німеччині - 3382, Італії - 3464, Франції -3543, США - 3610 ккал на добу.

Саме ті норми, які розроблені на науковій основі та відбивають рівень виробництва продуктів харчування, і повинні бути покладені в основу для визначення критерію рівня розвитку продовольчого комплексу. На підставі встановлених норм можна визначити ступінь забезпеченості населення країни та регіонів основними продовольчими продуктами. Це не означає, що у кожному територіальному підрозділі структура виробництва продуктів харчування повинна відповідати прийнятим нормам споживання. Хоча люди розселені на всій території країни і мають порівняно однакову потребу у продуктах харчування, все ж таки необхідно враховувати, що в окремих районах деякі види продуктів харчування виробляються зі значно меншими затратами праці, ніж в інших.

Водночас зазначені норми мають відносний характер. По-перше, цей результат достовірний тільки з погляду тих критеріїв, якими він оцінюється, по-друге, сам критерій історично мінливий. Будь-які науково обґрунтовані норми споживання не є стабільними. Вони відповідають лише тим знанням, що притаманні даному рівню розвитку науки.

З подальшим науково-технічним прогресом, повнішим пізнанням якості і ролі продуктів у життєдіяльності людини, з пізнанням самої людини, зміною умов її праці, побуту, територіального розселення неминуче уточнюватимуться, змінюватимуться і фізіологічні норми споживання продуктів харчування. Однак у кожний визначений історичний момент норми відбивають наші знання, що й в яких кількостях необхідно людині. Інших більш точних даних про потреби людини у продуктах харчування ні наука, ні практика не мають.