Організація і управління матеріальними потоками
Організація матеріальних потоків і управління ними на підприємстві нерозривно пов'язані між собою і утворюють систему. Так, переміщення матеріалів в процесі виконання отриманих замовлень неможливе без управління, яке здійснюється шляхом розподілу матеріальних ресурсів, планування господарських зв'язків і тому подібне, і в той же час вимагає певної організації: забезпечення ритмічного виконання постачань, вибору оптимальної системи транспортування матеріалів та ін. В процесі організації досягається об'єднання елементарних потоків і створюються умови для ефективного функціонування виробничої логістичної системи. Управління матеріальними потоками забезпечує постійний контроль за ходом виконання виробничих замовлень і чинить необхідну дію на логістичну систему з тим, щоб утримувати її параметри в заданих межах для досягнення поставлених перед підприємством цілей.
Управління матеріальними потоками передбачає розвиток так званого координаційного управління, що проводиться на основі створення комплексних програм, постійно діючих або тимчасових координаційних органів тощо.
Управління матеріальним потоком – планувально-регулюючі форми та методи організації руху засобів виробництва, праці робітників, використання транспортних засобів, тари при переміщенні та зберіганні продукції.
Для вивчення та управління матеріалопотоками формують економетричні моделі, що характеризують вплив різних факторів на їх величину.
Припустимо, що величина попиту (матеріалопотік) Qd залежить від тарифу за перевезення продукції Рв та сукупного доходу споживача Y. Цю залежність виразимо рівнянням попиту
Qd = D (Рв ; Y). (1.1)
Припустимо також, що матеріалопотік залежить від тарифу на перевезення Рв і ціни на паливно-мастильні матеріали (ПММ) - Pf. Цю залежність виразимо за допомогою рівняння пропозиції:
Qs = S (Рв ; Pf). (1.2)
І, нарешті, припустимо, що перевезення здійснюється так, щоби забезпечувалась рівновага попиту і пропозиції:
Qd = Qs. (1.3)
Ці три рівняння і складають модель матеріалопотоку.
Однак існують й інші фактори, що можуть вплинути на величину матеріалопотоку. Їх називають неціновими детермінантами. До нецінових детермінант ринкового попиту відносять: 1) смаки або уподобання споживачів; 2) чисельність споживачів на ринку; 3) грошові доходи споживачів тощо. До нецінових детермінант пропозиції відносять: 1) ціни на ресурси; 2) технологію виробництва; 3) податки та дотації; 4) чисельність продавців на ринку і т. ін.
Просторові і тимчасові зв'язки в процесі організації
Окремі стадії процесу перетворення матеріальних потоків (зберігання, обробка, транспортування) здійснюються на підприємстві в просторово відособлених підрозділах, кожне з яких виконує певні функції.
Склад функціональних підрозділів (служб, цехів) підприємства, що беруть участь у формуванні і перетворенні матеріальних потоків, їх взаємне розташування на території і форми взаємозв'язків по виконанню виробничих замовлень називають просторовою структурою логістичної системи.
Структура внутрішньовиробничої логістичної системи визначається рядом чинників, серед яких можна виділити наступні:
Диверсифікація виробництва - безпосередньо впливає на склад і спеціалізацію виробничих підрозділів, кількість складів, асортимент запасів, міру різноманітності зв'язків з постачальниками і їх число.
Обсяг випуску продукції - визначає розміри запасів і окремих виробництв, їх кількість, а також потужність вантажопотоків. Чим більше обсяг випуску продукції, тим більше виробничі підрозділи, виразніше їх спеціалізація, більше об'єм вантажів, що прибувають на підприємство і відправляються з нього. Збільшення об'єму продукції, що випускається, призводить до збільшення середньодобової витрати матеріалу і обумовлює необхідність створення великих запасів.
Метод організації переміщення вантажів - впливає на розміри транспортних підрозділів, склад учасників виконання робіт, число ланок в пересуванні продукції і кількість проміжних складів. Так, перехід до транзитної схеми організації вантажопотоків призводить до зменшення числа ланок в пересуванні і скорочення об'єму робіт по переробці вантажів.
Методи організації виробництва - впливають на кількість і об'єм внутрішніх перевезень, розміри незавершеного виробництва.
Тип системи управління запасами - впливає на їх величину у виробництві: чим більше інтервал часу між постачаннями і обсяг замовлення, тим вище рівень виробничих запасів.
Просторова структура логістичної системи зумовлює порядок (послідовність) виконання операцій по перетворенню матеріальних потоків в часі. Тимчасові зв'язки, що виникають при цьому, характеризують відрізки часу, в які протікають окремі стадії процесу виконання замовлення або фіксуються його проміжні результати - події.
Для характеристики тимчасового аспекту організації матеріальних потоків використовуються наступні поняття: цикл виконання замовлення; структура циклу виконання замовлення; тривалість циклу замовлення.
Цикл виконання замовлення - це комплекс певним чином організованих в часі елементарних потоків, що виникають при виконанні логістичних операцій в процесі просування замовлення з моменту його отримання до виконання.
Момент отримання замовлення характеризує тимчасову точку вступу запиту на виготовлення продукції певного виду і призначення. Момент виконання замовлення означає вступ продукції в торговельну мережу - для товарів особистого споживання або на склад підприємства замовника - для виробів виробничого призначення.
Структура циклу виконання замовлення включає шість етапів:
1. отримання замовлення,
2. технічна підготовка (планується тільки один раз при отриманні нового замовлення),
3. постачання матеріалів,
4. підготовка до запуску,
5. власне виробництво (від запуску укомплектованого замовлення до моменту завершення усіх робіт у виробництві),
6. постачання замовлення.
Календарний період, впродовж якого здійснюються усі операції по виконанню замовлення, виражає тривалість циклу замовлення.