2.4. Ефективність наукового дослідження: зміст і оцінка
Оцінка ефективності наукового дослідження Е, як і будь-якої іншої діяльності, передбачає заставлення результатів R і витрат C: E=R|C
Найбільша складність такого зіставлення пов’язана з вартісною оцінкою результату в теоретичних (фундаментальних) дослідженнях. Адже важко або й неможливо безпосередньо оцінити у грошовому вираженні, наприклад, відкриття певного закону або закономірності. Може лише йтися про опосередкований вплив такого відкриття на дальше впровадження більш конкретних результатів наукової діяльності, що спираються на нові фундаментальні знання, які втілюються в конкретних методиках, рекомендаціях, реалізованих проектах тощо. Цю проблему оцінки ефективності фундаментальних досліджень частково розв’язують, застосовуючи такі показники, як середня кількість опублікованих робіт на одного дослідника та кількість друкованих аркушів, виданих (опублікованих) одним дослідником.
Більш сучасним способом оцінки ефективності фундаментальних досліджень є так званий індекс цитувань — кількість посилань на дослідження автора у працях інших дослідників. Складність оцінки ефективності прикладних досліджень пов’язана з безліччю виявів одержаних результатів. Наприклад, від реалізації нововведення (технології виробництва або управління) можемо мати кілька результатів:
економічний — полягає у зростанні доходів та зменшенні витрат економічних суб’єктів;
соціальний — реалізується через комфортність і тривалість життя, якість соціальних послуг, тривалість і якість вільного часу;
екологічний — забезпечує збереження навколишнього середовища.
Якщо економічний вияв результату наукової діяльності піддається грошовій оцінці, то для соціального та екологічного таку оцінку зазвичай зробити важко або взагалі неможливо.
Ще одна складність оцінки результатів наукової діяльності пов’язана з тим, що крім внутрішнього економічного вияву (для безпосередніх учасників) можемо мати зовнішні вияви (екстерналії). У разі виникнення екстерналій результатами наукової діяльності будуть послуговуватися так звані треті особи. Ними можуть або бути суспільство в цілому або окремі групи, безпосередньо не причетні до виробництва та відшкодування витрат на наукову діяльність. Наприклад, якщо результатом наукової діяльності стає вдосконалення навчального процесу в межах конкретного освітнього проекту, то від появи ліпше підготовлених фахівців виграють не тільки ті, хто втілив проект (організатори програми та слухачі), а й суспільство загалом. Останнє і стає тією третьою особою, яка матиме вигоду від ліпшої соціальної адаптованості нових фахівців, від швидшого поширення знань у суспільстві та від упровадження нових технологій у межах усієї економіки.
Однак, незважаючи на труднощі оцінки ефективності у прикладних дослідженнях, існують конкретні показники, передбачені, зокрема, Методикою визначення ефективності витрат на наукові дослідження і розробки та їх впровадження. До таких показників належать
чистий дисконтований дохід (ЧДД)
де Pt — чистий грошовий потік; d — коефіцієнт дисконтування; Ut — надходження грошей у певному періоді; Qt — грошові витрати у певному періоді; t — час здійснення проекту.
2) індекс дохідності, або коефіцієнт чистого дисконтованого доходу (ІД):
де ДВІ — дисконтована вартість інвестицій (капітальних та разових витрат) в інновації;
3) внутрішня норма дохідності інноваційного проекту (d), або норма дисконту, за якою дисконтована вартість чистих надходжень від проекту дорівнює дисконтованій вартості інвестицій, тобто різниця їх дорівнює нулю
Пошук норми дисконту d здійснюється ітераційно — способом наближення до бажаного значення. Ітераційне наближення передбачає, що якщо чиста вартість надходжень від проекту є додатною, то слід використовувати вищу ставку дисконтування, щоб досягти рівності вартості надходжень та інвестицій у проект, і навпаки;
4) період окупності інвестицій в інноваційний проект (Т):
де Kt — вартість капітальних та одноразових витрат