Внесок Дж. М. Кейнса у розвиток економічної науки та практики.

План

Вступ

1. Внесок Джона Кейнса в економіку

2.Основні положення «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей» та їхня суть.

3. Кейнсіанська теорія та економічна політика

4.. Кейнсіанська революція

Висновки

1. Коротка біографія Джона Мемйнарда Кейнса

Джон Мемйнард Кейнс (5 червня 1883, Кембридж -- 21 квітня 1946, маєток Тілтон, графство Сассекс) -- англійський економіст, засновник кейнсіанського напряму в економічній теорії. Джон Кейнс займався макроекономікою.

Популярний англійський економіст народився в Кембриджі в родині головного адміністратора відомого кембриджського університету. Підростаючи, був дуже сором'язливим хлопчиком, а от трохи пізніше став більш соціально адаптованої особистістю. Він навчався Ітоні, в Кінг-Коледжі, який закінчив в 1905 році.

Його прямим учителем був відомий Альфред Маршалл, а трохи пізніше і Артур Пігу. Здібності хлопця до аналітики були помічені, і в 1906 році він попрямував до Індії з міжнародних питань.

Він прагнув постійно підвищувати свій освітній рівень і ще в 1921 році написав докладний трактат-дисертацію про теорію ймовірностей.

З 1908 року він викладав економіку в університеті, а в 1913 світ побачила книга «Грошовий обіг і фінанси Індії». Остін Чемберлен - міністр закордонних справ - високо шанував його праці, ставлячи його в приклад сучасникам. За часів другої світової війни Кейнса запросили на службу в казначейство, яке вже в той час було перейменовано в міністерство фінансів. Тут він широко розгорнув свою діяльність, виступав проти репарацій з областей Німеччини, написав ще одну книгу Економічні наслідки Версальського договору.

По завершенню роботи в казначействі Кейнс знову починає викладати в університеті, пише роботу про перегляд мирного договору, тобто поглиблюється в політику. Наступним його дослідженням стає трактат про грошову реформу, де у всю міць розгортається сила його розуму і перспективність мислення. У 1937 році Кейнс накопичує вельми пристойний стан, публікує свої множинні праці і бере в дружини в 1925 році балерину Лідію Лопухову.

Він продовжує трудитися на благо батьківщини, доводить неспроможність існуючої економіки, пропонує дієві заходи з питань кредитування, грошового обігу. Саме йому належить теорія психологічного впливу на економічний лад, якій приписували співзвучність з теоріями Геббельса.

Він же був практично головним учасником створення міжнародної організації під назвою "Кліринговий союз". Ідеї і методи цієї організації не пропали даром - багато хто з них стали базисом і суттю сучасного МВФ. Він брав посильну участь в реконструкції банківської системи.

Його ім'ям названа економічне течія, яка являє суттю класику теорій державного управління країною й економікою.

У 1942 р. за визначні заслуги у науковій, державній та суспільній діяльності Дж.М. Кейнсу було присвоєно титул пера, він став членом Палати лордів.

Помер Дж.М. Кейнс 21 квітня 1946 p., трохи не доживши до 63-річного віку. До останніх днів учений виявляв великий інтерес до економічної теорії та економічної політики і, передусім, до проблем фінансів, зайнятості, міжнародних економічних відносин тощо. Видатний економіст XX ст. похований у Вестмінстері.

2. Внесок Джона Кейнса в економіку

2.1 Внесок Джона Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей

Вагомий внесок Джон Кейнс зробив у розвиток кількісної теорії грошей. На відміну від представників класичного напрямку кількісної теорії грошей, для яких гроші були лише нейтральними посередниками в обміні і не відігравали самостійної ролі, для Дж. Кейнса гроші виступають важливим елементом в організації суспільного виробництва. Збільшення грошової маси спричиняє збільшення кредитних ресурсів, що, у свою чергу, призводить до зменшення відсотка і тим самим сприяє зростанню інвестицій та зменшенню безробіття.

Це загальна система зв'язків у суспільному виробництві. Сам же механізм їх реалізації значно складніший і залежить від поведінки господарюючого суб'єкта, яка визначається його мотивацією. Мотивація виступає у трьох формах: формі трансакційного мотиву, мотиву обачливості і спекулятивного мотиву. Трансакційний мотив полягає в необхідності витрати грошей на поточні потреби як споживчого, так і виробничого характеру. Мотив обачливості пов'язаний з необхідністю мати наявний грошовий резерв на випадок зміни кон'юнктури ринку. Спекулятивний мотив реалізує намір власника грошей заробити безпосередньо на використанні самих грошей.

Виділення цієї мотивації є суттєвим внеском Дж. Кейнса в розробку кількісної теорії грошей. Слід зазначити, що мотив обачливості, по суті, є трансакційним мотивом, бо нагромадження певної суми грошей призначено бути резервом на випадок зміни кон'юнктури ринку, коли, наприклад, сировина чи інші елементи капіталу подорожчають. Отже, трансакційний мотив, хіба що відображає непостійний стан ринку, в умовах якого він і реалізується. Інша справа зі спекулятивним мотивом. Визначаючи нову форму мотивації господарюючого суб'єкта, Дж. Кейнс пов'язує реалізацію цього мотиву з ціною фінансових активів (акцій, облігацій тощо). Зростання ціни фінансових активів посилює відповідну мотивацію суб'єкта і навпаки.

Таким чином, кожен із названих мотивів за умови їх зростання збільшує пропозицію грошей в обігу і натомість веде до зниження відсоткової ставки за кредитами, що, у свою чергу, сприяє посиленню інвестиційного процесу і врешті-решт веде до зростання масштабів суспільного виробництва і зменшення безробіття. При зниженні мотивації з боку суб'єкта господарювання ситуація змінюється на протилежну.

Проте Дж. Кейнс не спрощував ситуацію з дією тих чинників, які впливають на норму відсотка. За його висновками, населення частину багатства схильне втримувати у себе саме в грошовій формі. Це найбільш динамічна й ліквідна форма багатства, тому за певних умов суб'єкт намагається надати багатству грошової форми і не розлучатися з нею. Адже гроші -- це така форма багатства, що має суттєві переваги порівняно з іншими формами. Головну з переваг Дж. Кейнс називає «перевагою ліквідності», а сама ця особливість залежить перш за все від психології населення і тому є психологічним феноменом. Зростання бажання віддати перевагу ліквідності зменшує кількість грошей в обігу і тим самим веде до зростання відсотка за кредитами. Останнє викликає низку певних дій господарюючого суб'єкта. Ці дії врешті-решт приводять до зменшення інвестиційної активності в суспільному виробництві.

Таким чином, Дж. Кейнс значно глибше, ніж його попередники, розглядає механізм взаємозв'язку між грошовою масою і змінами в суспільному виробництві. Головним елементом цього механізму стає відсоток, при зменшенні якого інвестиційна активність зростає і суспільне виробництво пожвавлюється. На рівень відсотка, у свою чергу, впливає грошова маса: чим більша ця маса, тим нижчий відсоток. Але просте збільшення грошової маси може й не спричиняти таких наслідків, бо на зменшення відсотка впливає не тільки збільшення грошової маси в обігу. Останнє, з одного боку, залежить від обумовленого психологією населення бажання утримати готівку в себе. З другого боку, це залежить від напрямку змін у мотивації суб'єкта господарювання щодо конкретного використання своїх касових залишків. При зростанні доходів його трансакційний мотив і мотив обачливості посилюються. Те саме стосується і спекулятивного мотиву, але він не є прямою функцією доходу, як перші два мотиви, а виступає функцією від дохідності (відсотка) за фінансовими активами (акціями, облігаціями тощо).

Дія названих вище чинників, які впливають (у протилежних напрямках) на відсоток за кредитами, веде до встановлення певної рівноваги на грошовому ринку, і вже вона врешті-решт визначає певну спрямованість розвитку суспільного виробництва.

Становлення теорії державного регулювання Дж. Кейнса і її складової -- кейнсіанського варіанта кількісної теорії грошей -- відбулося в умовах падіння виробництва в розвинених країнах Заходу, посилення кризових явищ і безробіття. Головною метою був пошук шляхів виходу з кризи, шляхів пожвавлення суспільного виробництва. Цей вихід, згідно з теорією Дж. Кейнса, пов'язаний зі зменшенням відсотка за кредитами і посиленням на цій основі інвестиційної активності в суспільстві. У свою чергу, зменшення відсотка було наслідком здешевлення грошей у зв'язку зі збільшенням їх маси. Саме на цих основних принципових постулатах базувались практичні рекомендації великого англійського економіста і вони призвели до вагомих позитивних наслідків. Реалізація низки урядових програм, побудованих на кейнсіанських постулатах, у таких країнах, як США, Німеччина, Великобританія, Швеція і багатьох інших, призвела до суттєвого піднесення суспільного виробництва і подолання або приборкання багатьох негативних явищ, що супроводжували суспільне виробництво на початку століття.

Але кейнсіанство в цілому і зокрема його тлумачення кількісної теорії грошей мали й певні негативні наслідки. Одним із них стало неминуче зростання інфляції, бо масоване збільшення грошової маси не могло не призвести до цього наслідку. Однак це не зменшує великого внеску Дж. Кейнса у розвиток кількісної теорії, а також не відкидає того факту, що кейнсіанство стало чи не першим напрямком розвитку економічної теорії, який було з великим успіхом використано у практиці суспільного виробництва багатьох країн.

Кейнсіанство від самого початку зазнало гострої критики з боку тих, хто виступив проти втручання держави в економіку. На базі цих критичних виступів сформувалася нова течія в економічній теорії -- монетаризм. Свою назву ця теорія отримала через те, що в основу всіх практичних дій щодо її застосування в практиці було покладено використання кредитно-грошових важелів.