Висновки

В умовах формування та функціонування ринкової економіки важливою складовою державних фінансів є державний борг. Дефіцит державного бюджету, залучення та використання позик для його покриття призводять до формування і значного зростання державного боргу України. Державний борг є предметом дослідження і дискусій багатьох учених, на сьогодні ще не існує єдиної теорії щодо доцільності використання державних запозичень.

Відповідно до Бюджетного кодексу України державний борг - це загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань, включаючи боргові зобов'язання держави, що вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства чи договору. В економічній літературі не існує єдиного підходу щодо визначення поняття державного боргу. Так О.В. Опарін визначає поняття державного боргу як суму заборгованості держави своїм кредиторам, Ю.В. Ковбасюк визначає поняття державного боргу як загальний розмір накопиченої заборгованості держави зовнішнім і внутрішнім кредиторам, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних профіцитів.

Найбільш актуальною на сьогоднішній день є класифікація державного боргу України, яка спирається на положення Спеціального стандарту поширення даних по державному боргу, розробленому Міжнародним валютним фондом, відповідно до якого можна розробити більш розширену класифікацію державних боргових зобов'язань за такими критеріями: 1) залежно від участі держави щодо погашення та обслуговування боргу: прямий і непрямий (гарантований); 2) залежно від ринку розміщення боргових зобов'язань: внутрішній ринок, зовнішній ринок (тобто внутрішній і зовнішній державний борг); за валютною структурою боргу: в національній валюті та в іноземній валюті; 5) залежно від виду та строків здійснення виплат: капітальний, поточний.

Формування державного боргу відбувалося в 4 етапи, і станом на 31.12.2013 року державний та гарантований державою борг становить 584,36 млрд. грн. Протягом аналізованого періоду спостерігається тенденція до зростання державного боргу. У періоду з 2009 до 2013 року державний та гарантований державний борг зріс на 266,43 млрд. грн., тобто 83,81%. Спостерігається стрімке зростання внутрішнього державного боргу (182,4%), зростання зовнішнього державного боргу є не настільки стрімким (64,2%).

У структурі державного боргу спостерігається тенденція до зростання частки внутрішнього боргу (53,49%) та зменшення частки зовнішнього боргу (46,31%). Найбільшу частку державного боргу займає заборгованість перед юридичними особами – 53%, заборгованість за позиками, наданими МФО -13%.

У структурі державного боргу у розрізі валют погашення станом на 31.12.2013 найбільшу частку становив долар США – 43,9% та українська гривня – 43,3%.

Протягом досліджуваного періоду спостерігається тенденція до зростання боргового навантаження на економіку України. У 2009 році частка боргу у ВВП становила 34,8%, проте в наслідок стрімкого зростання державного боргу станом на 31.12.2013 частка державного боргу у ВВП зросла до 40,46%. Спостерігається також тенденція до зростання державного боргу у розрахунку на 1 особу.

З огляду на негативні тенденції щодо надмірного зростання державного боргу, можна виділити наступні проблеми надмірного зростання державного боргу:

1. Відтік капіталу за кордон та зменшення інвестиційної привабливості країни.

2. Проблема мобілізації ресурсів для обслуговування державного боргу України.

3. Зростання бюджетних видатків на обслуговування державного боргу внаслідок знецінення національної валюти.

4. Зростання боргового тиску на бюджет та платіжний баланс.

Таким чином, в подальшому тенденція до зростання державного боргу може призвести до зростання витрат на обслуговування та погашення державного боргу. Це в свою чергу підвищує ймовірність настання ризиків неплатоспроможності України за внутрішніми та зовнішніми запозиченнями. Крім того, значна частка зовнішніх боргових інструментів в умовах світової фінансової кризи у структурі державного боргу (приблизно 44,3%) створює загрози для стабільності національної грошової одиниці та сприяє зменшенню золотовалютних резервів центрального банку країни.

Тому боргова політика України потребує значного удосконалення шляхом поліпшення її нормативно-інституційного забезпечення, розширення спектра інструментів та кола завдань і пріоритетів, оскільки існуючий рівень економічної безпеки в Україні, з огляду на швидке зростання обсягу зовнішньої і внутрішньої заборгованості, є досить низьким.

Для вирішення проблем надмірного зростання державного боргу можна запропонувати наступні шляхи вирішення:

• зменшення дефіциту державного бюджету;

• посилення ролі внутрішніх позик у фінансуванні дефіциту державного бюджету;

• продовжувати співробітництво з МФО;

• посилення валютного регулювання;

• укладення договорів про реструктуризацію державного боргу;

• підвищення ефективності використання залучених коштів;

• узгодження напрямів боргової, бюджетної та монетарної політик;

• установлення ліміту надання державних гарантій.

Отже, реалізація зазначених заходів створить фундамент для проведення ефективної бюджетної політики та обмеження умовних зобов'язань держави, які потенціально можуть впливати на розмір державного боргу і стабільність державних фінансів України у середньостроковій перспективі. Утримування помірного розміру державного боргу України, збалансування його структури та оптимізація залучення позикових коштів для потреб держави у свою чергу сприятимуть зміцненню фінансової системи України й посиленню стимулюючого впливу держави на соціально-економічний розвиток країни.