1.3. Відмінні особливості фінансового лізингу

Сучасний ринок лізингових послуг характеризується різноманіттям форм, специфіка кожної з яких залежить від конкретних умов укладання угоди. Однак більшість практикуються різновидів лізингу може бути зведене до двох основних видів угод:

• Фінансовому (зустрічаються financial lease, а також finance leasing), званому іноді справжнім лізингом;

• Оперативному (також зустрічаються operating lease і operative leasing), або експлуатаційного лізингу (ще його називають звичайним або класичним) [13, с. 28].

У використанні других назв видів лізингу явно виражені дві концепції розвитку лізингових відносин:

• Концепція, згідно з якою фінансовий лізинг називається справжнім, а оперативний лізинг представлений як спрощена операція, похідна від фінансового лізингу (її дотримується Ю.І. Свядосц [21]);

• Концепція, що представляє перехід від оперативного (звичайного) лізингу до більш складної моделі - фінансового лізингу, - що з'явилася в зв'язку з ускладненням відносин з лізингу (її представляє А. Бєлов [9, с. 30-32]).

До фінансового лізингу (його ще називають «лізинг / покупка»), як правило, належать договори, що передбачають виплату протягом встановленого терміну (зазвичай близького до терміну служби устаткування або терміну його амортизації, що становить приблизно 10-15 років, а іноді і більше ) орендних відрахувань, сума яких достатня для повного відшкодування всіх витрат орендодавця, пов'язаних з придбанням даного обладнання і забезпечення йому встановленої прибутку [13, с. 29].

Орендодавцем у цьому договорі виступають спеціалізовані лізингові фірми: промислові та фінансові. Промислові товариства або компанії, що займаються лізингом, є або філіями великих фірм - виробників техніки, або незалежними фірмами, створеними кількома фірмами-виробниками. У широких масштабах лізингові операції здійснюють фінансові товариства або компанії, що є дочірніми фірмами, філіями банків або їх функціональними підрозділами (відділеннями), або кредитні, страхові та інші організації, що мають великими кредитними ресурсами.

Фінансовий лізинг охоплює складний комплекс договірних відносин і здійснюється на базі двох або більше договорів, насамперед договору купівлі-продажу та договору майнового найму (іноді угода може бути оформлена і одним документом, що зв'язує всіх її учасників). За договором купівлі-продажу між фірмою - виробником технічного об'єкта і лізинговою фірмою остання набуває машину або устаткування у власність для подальшої здачі в оренду. Потім за договором майнового найму, або власне лізингу, між лізинговою фірмою-власником та користувачем технічний об'єкт здається в найм.

Але лізингова операція нерідко супроводжується й іншими договірними відносинами. Іноді лізингова фірма для придбання у власність крупного технічного об'єкта отримує від банку чи іншої фінансової організації позику в розмірі до 60-80% вартості майна. Такий лізинг, при якому лізингова фірма набуває об'єкт в значній частині за рахунок позики, отримав в американській практиці назву роздільного лізингу (liferaged leasing), оскільки операції зі здавання під найм та фінансуванню роздільно здійснюють дві або декілька фірм. До додаткових договірних відносин відноситься також договір наймача (орендаря) з фірмою-виробником чи іншою фірмою про здійснення технічного обслуговування машини або обладнання. При «чистому лізинг» на користувачеві цілком лежить обов'язок з технічного обслуговування об'єкта і його ремонту і, як наслідок, поверненню машини або обладнання в робочий стан з урахуванням зносу. Однак, не будучи в змозі самостійно проводити цю роботу, користувач нерідко укладає спеціальний договір на її здійснення. Уразі укладення такого договору з самої лізингової фірмою операція набуває характеру лізингу з додатковими послугами, або за термінологією договорів американських фірм - з повним обслуговуванням.

Взаємозв'язок відносин з купівлі-продажу і власне лізингу, часто доповнювана відносинами з довгострокового займу з одним або кількома кредиторами, відносинами з технічного обслуговування і ремонту з лізинговою чи іншою фірмою, а також деякими іншими договірними відносинами і визначає специфіку договору лізингу.

В економічному відношенні лізинг розглядається найчастіше як нова форма фінансової операції, спосіб здійснення капіталовкладень. Купуючи машину або устаткування у власність для подальшої здачі в оренду, лізингова фірма здійснює інвестування капіталу. Здача майна в користування носить характер фінансової операції, в рамках якої наймодавець (орендодавець) ніби надає наймачу (орендарю) фінансовий кредит з особливими умовами його погашення. Характерно, що у французькому законі 1966 лізинг називається кредитом-орендою (credit-bail), а в бельгійському законі - найманням-фінансуванням, або фінансовою орендою (location-financement) [17].

Фінансовий лізинг може бути більш привабливим для користувача впорівнянні з кредитуванням банком, хоча процентна ставка за банківський кредит може бути нижче ставки, стягнутої при лізингу. Це пояснюється тим, що при лізингу в перші роки платежі орендної плати менше, ніж суми, що виплачуються в погашення кредиту. Образующуюся різницю орендар може використовувати для інших цілей. Фінансовий лізинг хороший ще й тим (в порівнянні з покупкою), що фінансується 100% орендованого майна, у той час як кредит на покупку дається лише на оплату приблизно 80-90% вартості придбаного майна і покупець повинен вишукувати кошти, що залишилися готівкою і платити їх продавцеві при укладанні угоди, що не завжди є можливим.

Механізм операції з фінансового лізингу зазвичай зводиться до наступного: наймач сам вибирає фірму-виробника і погоджує з нею умови продажу: предмет договору, ціну та умови платежу, а також терміни, час і місце поставки. Лізингова фірма не бере участі в переговорах і отримує від майбутнього наймача готове досьє за їх результатами.

Потім лізингова фірма готує проект договору купівлі-продажу. З моменту його підтвердження наймачем у формі підпису виникає доручення лізингової фірми з боку наймача укласти договір за наявними специфікаціям. Після підписання договору купівлі-продажу фірма-наймач у якості уповноваженого здійснює контроль за комплектністю постачання, перевіряє якість об'єкта і пр. При цьому фірма-наймач зобов'язана інформувати лізингову фірму про відповідність об'єкта умовам договору.

Важлива відмінність лізингу від звичайного договору майнового найму (оренди) в організаційно-господарському плані складається, таким чином, в тому, що в користування здається обладнання, спеціально придбане лізинговою фірмою для наймача і за його дорученням. Наймач і постачальник в цьому випадку не пов'язані між собою договірними відносинами, але, оскільки вибір обладнання, його приймання та інші формальності здійснюються наймачем, наймодавець не несе відповідальності за роботу обладнання і не надає відповідних гарантій. Технічне обслуговування, поточний ремонт обладнання зазвичай проводяться наймачем (орендарем).

Таким чином, фінансовий лізинг - вид лізингу, який передбачає здачу в лізинг майна на тривалий термін, порівнянний з терміном його амортизації. До відмітних особливостей фінансового лізингу можна віднести наступні:

• Право вибору майна та його продавця, як правило, належить лізингоодержувачу;

• Майно набувається з повідомленням продавця про мету його придбання;

• Ризик випадкової загибелі, псування, втрати лізингового майна переходить до лізингоотримувача після підписання акта (протоколу) приймання-передачі;

• Претензії щодо якості, комплектності і т.д. вгарантійний термін лізингоодержувач направляє безпосередньо продавцю майна;

• Сервісне обслуговування та страхування об'єкта лізингу входить, як правило, в обов'язки лізингоодержувача, якщо інше не передбачено договором лізингу;

• Тривалість лізингового договору близька до нормативного терміну служби і окупності об'єкта лізингу;

• Облік об'єкта лізингу здійснюється на балансі лізингодавця або на позабалансовому рахунку 001 лізингоодержувача за угодою сторін [13].

Оптимальним терміном для укладення лізингових контрактів згідно практиці країн-лідерів є термін 2-5 років. На такий термін укладається на сьогоднішній день більше 70% всіх угод.

Лізингові відносини виникають з договору фінансової оренди (лізингу), під яким розуміється обов'язок лізингодавця придбати у власність вказане лізингоодержувачем майно у певного продавця і надати це майно лізингоодержувачу за плату в тимчасове володіння і користування. Тим самим договір фінансової оренди (лізингу) є правовою формою і основним документом господарських зв'язків суб'єктів, що виникають з лізингових відносин [23].