2.2. Основні чинники економічного зростання України

До основних чинників, що зумовлюють фізичну здатність економіки до зростання, належать:

1. Кількість і якість виробничих факторів ( трудових, капітальних, природних ресурсів);

2. Рівень технології і організації суспільного виробництва;

3. Рівень сукупного попиту на товари і послуги;

4. Суспільний розподіл і обмін продукту.

Перші два чинники – це чинники пропозиції ( вони зумовлюють пропозицію продукту), два наступних – чинники попиту ( вони визначають попит на продукт). Чинники пропозиції роблять зростання можливим, а чинники попиту – реальним.

Взаємозв’язок між чинниками зростання є складним і суперечливим. Зміна одних зумовлює зміну інших. В залежності від того, за рахунок яких факторів збільшується НД, залежить якість економічного зростання.

Яка б комбінація чинників зростання не застосовувалась, зростання національного продукту і доходу можна забезпечити лише двома способами:

1. Через використання більшої кількості факторів виробництва;

2. Через підвищення ефективності використання наявних виробничих факторів.

Важливим чинником економічного зростання є підвищення продуктивності праці, яка служить основою для зростання заробітної плати та підвищення рівня життя працівників.

14

В свою чергу, продуктивність праці залежить від низки чинників, серед яких:

• якість робочої сили, що визначається збільшенням частки висококва­ліфікованої робочої сили;

• оновлення, модернізація, реконструкція застарілих основних засобів виробництва;

• стан навколишнього природного середовища, забруднення якого ви­магає великих затрат на його відновлення, що відволікає можливі ін­вестиції в розвиток технологій та інші складові економічного потен­ціалу.

Важливо розрізняти здатність до зростання і саме реальне зростання. Зростайня залежить від чинників попиту. Для реалізації зростаючого виробничого потенціалу економіка країни повинна забезпечити повне використання ресурсів. Для цього в економіці необхідно забезпечити такий рівень сукупних видатків, за якого повністю використовуються наявні ресурси.

Важливо відзначити, що чинники пропозиції і попиту, які впливають на економічне зростання, взаємопов'язані. Так, низькі темпи впровадження нововведень і капіталовкладень можуть стати головною причиною безробіття. І навпаки, безробіття уповільнює темпи нагромадження капіталу, а також зростання видатків на дослідження.

15

2.3. Проблема якості економічного зростання

Поряд з чинниками економічного зростання є багато факторів і причин, які гальмують економічний розвиток, спричиняють його застій або спад. До таких факторів відносяться: неефективне комбінування факторів виробництва, нестача фінансових засобів для необхідного інвестування, розлад фінансово-кредитної системи, недосконалість законодавчої бази з економічних питань, нестабільність політичної системи, соціальні конфлікти, надмірні військові витрати тощо.

Довгостроковий застій економіки називається стагнацією — це застій у виробництві, торгівлі, інших галузях народного господарства, в соціальній сфері. Стагнація у вузькому розумінні означає стан тривалої депресії економіки; в широкому розумінні — це хронічний депресивний характер економіки. В економіці виділяють два види стагнації, що різняться виникненням, формами вияву і способами подолань.

Перший вид стагнації виникає як наслідок панування монополістичних об'єднань, що усувають конкуренцію — рушійну силу розвитку економіки.

Другий вид стагнації виникає у процесі переходу від командно-адміністративної до змішаної економіки і є наслідком економічних помилок урядів, ігнорування економічних законів.

Економічне обґрунтування стагнації таке: економічна сила монополій дає їм можливість, з одного боку, суттєво знижувати витрати на одиницю продукції, з другого — встановлювати монопольно високі ціни на власну продукцію. У взаємодії двох тенденцій — до зниження витрат і підвищення цін — здійснюється, на думку стагнаціоналістів, основний закон монополістичної економіки — максимізація монопольного прибутку.

16

У результаті дії цього закону, з одного боку, зростає обсяг монопольного продукту і національного доходу, з другого — монопольна економіка не спроможна його повністю використати, особливо на накопичення, через такі причини:

1) відносно повільний приріст сукупного попиту в порівнянні з приростом прибутків;

2) технічний прогрес веде до зниження потреб в нових інвестиціях і, відповідно, до недовикористання зростаючої сили прибутку, яка повинна йти на накопичення;

3) відбувається самофінансування корпорацій за рахунок амортизаційного фонду, достатнього для розширення виробництва, при цьому частина фонду накопичення корпорацій залишається невикористаною;

4) експорт капіталу сприяє поверненню в країну великої кількості прибутку, який створено за кордоном, що не спрощує, а ускладнює проблему накопичення.

Стан економіки, коли депресія має місце при одночасному розвитку інфляції, називається стагфляцією. В умовах стагфляції має місце застій або скорочення виробництва, безперервне зростання цін, підвищення вартості життя і загальне зубожіння населення. Саме стагфляція в 90-х роках XX ст. вразила всі без винятку країни СНД, спричинивши глибоку кризу національних економік молодих незалежних держав.

17

Розділ 3. Проблеми економічного зростання в Україні та напрями їх розв'язання