Класифікація молочної сировини

Показники	Вищий сорт	І сорт	ІІ сорт
1. Кислотність	16-17	≤19	≤20
2. Ступінь чистоти за еталоном, група	І	І	ІІ
3. Загальне бактеріальне обсіменіння, тис./см3	≤300	≤500	≤3000
4. Температура, 0С	≤8	≤10	≤10
5. Масова частка сухих речовин, %	≥11,8	≥11,5	≥10,6
6. Кількість соматичних клітин, тис./см3	≤400	≤600	≤800

Примітка: за всіма сортами молочної сировини густина не повинна бути меншою 1,027 кг/м³ за температури 20⁰ С.

Молоко, що не відповідає вказаним критеріям, відноситься до негатункового.

Виробництво молочної продукції підвищеної якості повинне матеріально заохочуватися. Об’єктивною основою при цьому є економічний ефект у результаті використання молочної продукції підвищеної якості. Тут проявляється стимулююча функція системи цін. Для того, щоб заінтересувати селянина у збільшенні виробництва молока, на молокопереробних підприємствах застосовують диференційні закупівельні ціни на молоко залежно від якості.

Співвідношення вартості жиру та білка в структурі ціни 1 тонни молока встановлюється на рівні 40:60. Це зумовлено фактичним співвідношенням вартості вмісту жиру та білка в молочній продукції з урахуванням ринкових цін. Таке співвідношення відбиває напрям збільшення обсягів виробництва високоякісної молочної продукції і економічну заінтересованість товаровиробників у підвищенні масової частки білка в молоці.

Рівень базової закупівельної ціни, а також інші умови оплати визначаються домовленістю сторін відповідно до укладених угод та протоколів погодження цін, їх встановлення зумовлене необхідністю розробки надійних і практичних методів та засобів кількісного визначення якості молочної продукції. Розроблені галузеві рекомендації передбачають диференціацію закупівельних цін з урахуванням якості. В даному документі пропонується за базову договірну ціну приймати закупівельну ціну без податку на додану вартість та дотації 1 тонни молока першого ґатунку при базисних масових частках жиру і білка (відповідно 3,4% та 3%).

При визначенні закупівельної ціни за 1 тонну молока по ґатунках з урахуванням фактичного вмісту масової частки жиру і білка та якісних показників молокопереробних підприємствах застосовуються надбавки і знижки:

• на молоко вищого ґатунку - надбавка в розмірі 15% до закупівельної ціни на молоко першого ґатунку з урахуванням фактичної масової частки жиру та білка;

• на молоко другого ґатунку - знижка в розмірі 10% до закупівельної ціни на молоко першого ґатунку з урахуванням фактичної масової частки жиру та білка;

• за термостійкість молока - надбавка в розмірі 5% до закупівельної ціни на молоко вищого і першого ґатунку.

Приклад розрахунку закупівельної ціни за 1 тонну молока з урахуванням масової частки жиру та білка і якісних показників згідно з ДСТУ 3652-97 “Молоко коров’яче незбиране. Вимоги при закупівлі” подано в табл. 3.

Таблиця 3

Приклад розрахунку ціни 1 т молочної сировини залежно від якості

Показники та порядок розрахунку	Значення
А. Базові показники:
закупівельна базова ціна за 1 тонну молока першого ґатунку при базисному вмісті жиру 3,4% і білка - 3%, грн.	1200,00
співвідношення вартості жиру та білка в закупівельній ціні 1 тонни молока, %	40 : 60
Б. Вартість 1% жиру та білка в 1 тонні молока за базовою ціною першого ґатунку, грн.:
жир (1200 х 0,4 : 3,4)	141,18
білок (1200 х 0,6 : 3,0)	240,0
В. Надбавки, знижки до ціни першого ґатунку з урахуванням якості молока, %:
надбавка за молоко вищого ґатунку до ціни першого ґатунку	15,0
знижка за молоко другого ґатунку до ціни першого ґатунку	10,0
знижка за молоко несортове до ціни другого ґатунку	30,0
знижка за молоко неохолоджене до ціни відповідного ґатунку	3,0
надбавка за термостійке молоко до закупівельної ціни вищого або першого ґатунку	5,0
Г. Приклад розрахунку закупівельної ціни за 1 тонну молока з вмістом жиру 3,5%, білка - 2,8%, грн.:
вартість жиру в 1 тонні молока (141,18 х 3,5)	494,13
Вартість білка в 1 тонні молока (240,0 х 2,8)	672,0
ціна 1 тонни молока першого ґатунку (494,13 + 672,0)	1166,13
ціна 1 тонни молока вищого ґатунку (1166,13 х 1,15)	1341,05
ціна 1 тонни молока другого ґатунку (1166,13 х 0,90)	1049,52
ціна 1 тонни термостійкого молока вищого ґатунку (1341,05 х 1,05)	1408,10
ціна 1 тонни термостійкого молока першого ґатунку (1166,13 х 1,05)	1224,44

На нашу думку, більшість причин, які зумовили сучасний кризовий стан молочного скотарства України, лежать не в самій галузі, а у сфері міжгалузевих, передусім макроекономічних відносин. Тому для відродження і розвитку галузі потрібно використати комплекс заходів економічного, організаційного, соціального, науково-технічного та правового характеру. Ці заходи слід запроваджувати одночасно, системно, без часового розриву. Але відродження молочного скотарства неможливе без вирішення проблем і на мікрорівні, оскільки виробничий потенціал галузі у повній мірі може бути реалізований лише за умови урахування збалансованості всіх ресурсів, залучених у процесі виробництва молока.

Майбутнє розвитку молочного скотарства має бути за великими спеціалізованими господарствами різних форм власності, що доведено світовою і вітчизняною практикою. Оптимальними доцільно вважати молочні ферми розміром 600 голів і більше.

На підставі вивчення технології, організації та матеріального стимулювання праці робітників доцільно застосовувати у переважній більшості господарств на даному етапі розвитку галузі комбінований (прив’язно-безприв’язний) спосіб утримання корів. При цьому необхідно підвищувати ефективність і знижувати трудомісткість виробництва за такими напрямами: заміна лінійних доїльних установок на автоматизовані доїльні агрегати; скорочення кількості операцій з обслуговування тварин, зменшення повторюваності операцій, типізація знарядь праці, відмова від зайвої індивідуалізації годівлі; годівля корів повноцінними кормосумішами, які задаються у вигляді монораціону. Запровадження поточно-цехової системи виробництва молока забезпечує поглиблення спеціалізації галузі, підвищення кваліфікації виконавців і рівня зооветеринарної роботи, покращення системи відтворення, індивідуально-групової годівлі та роздою тварин, що дозволяє значно підвищити результативність галузі, досягти більш швидких темпів росту її ефективності. Підвищити продуктивність праці без реконструкції ферм можна насамперед завдяки підвищенню продуктивності корів. Для обслуговування більш продуктивних тварин не потрібно залучати додаткову працю. Підвищення продуктивності корів на даному етапі розвитку молочного скотарства може забезпечити повне використання наявного виробничого потенціалу, дозволить здійснити інтенсифікацію виробництва на існуючих фермах на основі поліпшення годівлі та утримання тварин.

Безприв’язний спосіб утримання корів може застосовуватися в економічно міцних господарствах. Перехід на технологію з безприв’язним утриманням худоби в короткі строки поки що неможливий для переважної більшості господарств через недостатність коштів, кормів, непідготовленість кадрів, тварин та інші фактори. А тому виходом з кризової ситуації, яка склалася в господарствах області, може бути поетапне переоснащення новою технікою існуючих молочних ферм з прив’язним утриманням худоби та її доїнням у стійлах і переведення їх на новітні технології, у тому числі й з безприв’язним утриманням. При цьому необхідно широко запроваджувати ресурсо- і трудозберігаючі технології, бригадну та бригадно-ланкову форми організації праці, двозмінну роботу та прогресивні форми матеріального стимулювання праці робітників.

Важливим питанням кормовиробництва в усіх господарствах є правильне поєднання кормових і зернофуражних культур у структурі посівних площ. Найбільший вихід кормів (у кормопротеїнових одиницях) з гектара посіву дають кукурудза на зерно, кормові коренеплоди, багаторічні трави на сіно та на зелений корм, а також ячмінь і горох. Дещо нижчий вихід кормів з гектара посіву отримується від вирощування однорічних трав на сіно та на зелений корм. За собівартістю 1ц кормопротеїнових одиниць найефективнішими є багаторічні трави на сіно і зелений корм, кукурудза на силос і зелений корм та однорічні трави на зелений корм. Найдорожчими є кормові коренеплоди через їх велику трудомісткість.

В умовах радіаційного забруднення критерій зміцнення кормової бази полягає у підвищенні урожайності кормових культур як на орних землях, так і на природних кормових угіддях при зниженні вмісту радіонуклідів в одиниці корму.

У зв’язку з цим, кормову базу слід зміцнювати шляхом:

• поліпшення природних кормових угідь, що внаслідок низької родючості та високої кислотності ґрунтів доцільно проводити в два етапи: на першому необхідно здійснити докорінне поліпшення, що забезпечить зниження у 10-20 разів надходження радіонуклідів з ґрунту в трави внаслідок заорювання дернини, в якій значна концентрація радіоактивних елементів, та формування нового, більш продуктивного травостою; на другому – через кожні 2-3 роки слід проводити поверхневе поліпшення, що дасть змогу підтримувати досягнутий рівень продуктивності угідь та вміст радіонуклідів у зеленій масі, що відповідає вимогам ДР-97;

• розвитку польового кормовиробництва, зокрема, щорічного внесення для нейтралізацій кислотності ґрунтів 108,9 тис. т вапна; органічних і мінеральних добрив; застосування інтенсивних технологій вирощування кормових культур.

Ефективність виробництва кормів тісно пов’язана з економічною оцінкою рівня годівлі тварин. Рівень годівлі тварин в залежності від їх продуктивності має безпосередній вплив на показники виробництва тваринницької продукції.

Визначення ефективності використання фуражного фонду галузі показує, що, економніше використовуючи корми, господарства з вищим рівнем продуктивності корів мають можливість при однаковій інтенсивності кормовиробництва виробляти більше молока на одиницю земельної площі.

Одним з основних шляхів інтенсифікації скотарства є дотримання закону пропорційного розвитку, зокрема встановлення необхідних пропорцій між виробництвом кормів і поголів’ям тварин. Нині в багатьох господарствах ці пропорції порушені, що спричинило зниження продуктивності корів. Кормова база повинна в оптимальних пропорціях випереджати збільшення поголів’я та підвищення продуктивності худоби. Дотримання даного принципу на практиці створює сприятливі умови для ритмічного нарощування виробництва продукції тваринництва, страхує тваринництво від несприятливого впливу погодних умов окремих років.

При переході України до ринкових відносин все більшої ваги набуває питання розробки і застосування нових прогресивних форм оплати та матеріального стимулювання праці робітників.

Для встановлення розміру доплат операторам машинного доїння за підвищення продуктивності корів пропонуємо збільшувати початкову розцінку за 1 ц молока на 0,8% при досягненні росту удою на 1%. При такій оплаті темпи росту продуктивності праці випереджають темпи росту її оплати.

Доведена бригаді колективна розцінка за молоко може бути скоригована, якщо зміна продуктивності корів відбувається по незалежних від колективу причинах (кормозабезпеченість тощо). У цьому випадку розцінка коригується поквартально, при відхиленні фактичної витрати кормів на корову від запланованої. Для господарства ми пропонуємо коригувати розцінку за 1 ц молока, зменшуючи або збільшуючи її відповідно на процент зменшення або збільшення кормозабезпеченості (табл. 4). Так, при середньому річному удої молока на корову 4000 кг розцінка підвищується з 10,68 до 11,06 грн. при підвищенні оплати корму продукцією з 1,14 до 1,10 ц корм. од. Таке коригування зацікавить працівників ферми в економній витраті кормів.

Таблиця 4