5.4.8. Шевченко—маляр. «Катерина»

Він блискуче володів технікою ак­варелі, малюнка олівцем та пером. Шевченко єавтором понад тисячі тво­рів малярства та графіки. Він один із перших звернувся до реалізму в зобра­женні життя і побуту, звичаїв, приро­ди, історичних пам'ятників рідного краю. Водночас реалізм Шевченка не­простий. Вихований у класицистичній школі відомого російського художникаК.Брюллова,майстер надзвичайно стро­го підходив до техніки зображення.Іноді він звертався до мови українського фо­льклорного мистецтва.Його картина «Катерина» написана в народних тра­диціях: тут кожен елемент зображення — символічний (надумку деяких мис­тецтвознавців, наприклад, центральна жіноча фігура картини уособлює трагі­чну долю України, дуб на другому пла­ні — її силу і непокору тощо).

Деякі українські майстри увійшли до новаторського угруповання «Товариство пересувних виставок», що проголосило художній реалізм своїм методом. Про­славлене ім'я уродженця українського Чугуєва, автора численних жанрових по­лотен, портретів, малюнків І. Рєпіна; саме Рєпін став, канонізатором українська:

теми у живописі. Його «Запорожці, що пишуть листа турецькому султанові» — справжній гімн щедрості та героїзму українському національному характеру. Відома й картина Рєпіна «Вечорниці», в якій зафіксовано розваги молоді укра­їнського села. В самій Україні працювали такі члени цього товариства, як одесит К. Костанді, майстер жанрово-пейзажного твору («У хворого товариша» «У люди» та ін.). П. Нілус, учень Костанді, був родом з Поділля і присвятив сві;1 талант зображенню повсякденного, простого життя («На бульварі», «Біля кааі театру» тощо).

Поступово сформувалася справжня українська національна школа реалістич­ного живопису, що оспівувала історію краю, його природу та людей. Це твори -П. Левченка «Село», «На Україні», «На Харківщині», «Задвірки Софійської":

собору» (Київ). Майстром жанрової картини та ліричного пейзажу був С. Василь­ківський, автор полотен «Козача левада», «Козак і дівчина», «Дніпровські плат­ні», а також багатофігурної композиції «Бій запорожців з татарами». У Рєпіна учився М. Мурашко, майстер своєрідної композиції та вишуканого колорит-знавець людської психології. Зокрема М. Мурашко відкриває для глядачів сет* західноєвропейського побуту («На вулицях Парижа», «Біля кафе»), хоча ж лишається байдужим до української теми («Похорон кошового»),

Музично-театральне мистецтво України XVIII—XIX ст. багате й різнобарв­не, розвивається музична культура. Уже в другій половині XVII ст. Виникають

своєрідні професійні цехи музикантів, до репертуару яких входили військові марші, народна та інструментальна музика. Для підготовки професійних музи­кантів на Чернігівщині, наприклад, було створено музичну школу, щовипустила у світ велику кількість освічених фахівців.

Серед них — всесвітньо відомий композитор Д.Бортнянський,що вчився у Італії, автор понад100 творів хорової духовноїмузики, у тому числі двох літургій. Водночас він — автор кількох непересічних опер (деякі ставилися у Італії —«Креонт»,«Алкід»,«КвінтФабій»),У його патетичній та проникли­вій музиці з'являються народні мотиви. З ім'ям Бортнянського пов'язують но­вий етап у розвитку української професійної'музики.

Поруч із ним користується заслуженою славою музикант і хормейстер А. Ведель,автор 29 церковних хорових концертів, мелодика яких будується й на принципах бароковогопартесногоспіву й на використанні елементів української фольклорної традиції.

Шлях високих духовних пошуків людини, драматичну картину боротьби присмеркових пристрастей і світлого релігійного почуття відтворив у своїй музиці М.Березовський,який теж вчився у Італії, був академіком-композито­ром, але, доведений до відчаю замовчуванням свого таланту та придворними інтригами у Петербурзі, покінчив життя самогубством. Канонізувавши поруч з Д. Бортнянським жанр світського хорового концерту, він виступив і як автор ряду духовних концертів та опери«Демофонт»,використовуючи часом мелодії українського'фольклору.

Важливу роль у національно-культурному відродженні українського народу відіграло становлення сучасного театру. Основи українського професійного теат­ру були закладені у Харкові та Полтаві — центрах театрального життя України початку XIX ст.Директором і режисером Харківського театру став у 1812р. Г.Квітка-Основ'яненко. До професійного складу трупи входили талановиті ак­тори, серед них — обдарований М.Щепкін,Коли на чолі Полтавського театру став І. Котляревський, з його ініціативиЩепкінабуло викуплено з кріпацтва.

М, Щепкін, особистий друг Т.Шевченка, був справжнім новатором на ниві українського театрального мистецтва, здійснив перехід від класичної мане­ри гри до сценічного реалізму, став першим виконавцем ролей Виборного в «Наталці-Полтавці» і Чупруна в«Москалі-чарівнику».

Творча індивідуальність починає приваблювати загальну увагу: на ниві теа­трального мистецтва України XIX ст.пліднопрацює відомий у той час актор, співак, український композиторС.Гулак-Артемовський.

Функціонував театр у Києві, де починали свою творчість М- Старицький(як драматург) та композитор М.Лисенко,який стає творцем національного на­пряму в українській музиці.

Широко відомі опери М. Лисенка«Наталка-Полтавка», «Ніч перед Різдвом», «Тарас Бульба», вокальні твори під загальною назвою «Музика до Кобзаря», ро­манси на слова І. Франка, Лесі Українки, М.Старицького,Цей талановитий

5.4.9. Оперний театр у Одесі

композитор, піаніст, диригент, педагог і суспільний діяч при­ніс українській музичній куль­турі світову славу.

У 60-тіроки XIXст.«Ар­тистичне товариство» вЄли-заветграді(нині Кіровоград) вперше в Україні поставило п'єсуТ.Шевченка«Назар Стодоля»,а у70-тіроки — оперуС.Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм». Професійний театр в Єлиза-

ветградістворено у 1882р.Тут грали відомі актори української сцениМ.Садовський,М.Заньковецька,О.Виріна.Театр з великим успіхом гастролював у Києві, Чернігові, Харкові та інших містах України.

У Росіїдо українського театру ставлення було різне. Характерна рецензія на гастролі українських артистів, вміщена у модерністському журналі«Аполлон»:

«Приезжалималороссі,пели,танпевали.Уукраинскоймузіноги нашарнирах:

сама ходит»(поч.ХХст.).Водночас відомий діяч російського театруК.СтаніславськийназивавКропивницького,Заньковецьку,Саксаганського,Садовського «блискучою плеядою»,щонічим не поступається російським знаменитостям.

Слухачів кращих оперних сцен Європи та Америки дивували своїм голосом сестри-співачки, уродженки Тернопільщини Ганна та Соломія Крушельницькі, які вчилися мистецтву співу у Львові й вдосконалювалися в Італії. Серед їхнього репертуару — партії з оперДоніцетті,Моцарта,Брамса,Вагнера,Чайковського, Гулака-Артемовського,Лисенка.Зокрема С.Крушельницькупорівнювали з та­кими корифеями, якКарузотаШаляпін.Водночас сестри-співачки брали активну участь у ювілейних вшануваннях українських письменників і композиторів, під­тримували творчі контакти з сучасною українською інтелігенцією.

Зростає суспільна увага до театральної справи. Будинки оперних театрів у Львові (архітектор 3. Горголевський)та Одесі (австрійські архітекториф.ФельнертаГ.Гельмер)є окрасою європейської архітектури (рис. 5.4.9).

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Охарактеризуйте стан української мови та культури в період перебу­вання України у складі Російської та Метро-угорської імперій.

2. Наведіть приклади провідної ролі українціву культурному житті Росе ХУІІ-ХУІІІст.

3. Підтвердіть прикладами пробудженнянаиіонально-патріотичноїдумки. та формування,визвольних політичних програм вУкраїні XIX—XX ст.

4. В яких частинах України Церква більш ретельно оберігала національна культурну традицію?

5. У чому виявилося прагнення українцівдо вкорінення засад національної науки та освіти?

6. Опишіть явища літературного відродження в Україні цього періоду. Оха­рактеризуйтевиняткову роль Тараса Шевченка у пробудженні національ­ної самосвідомості народу.

7.Які твори української архітектури, скульптури та малярства свідчать про розвиток українського мистецтва у період перебування України у складі Російської таМетро-угорської імперій⁷