2.7.3. Статуя імператора Августа

держави, якій слугують без роздумів і помирають за неї. Людина перетворюєть­ся у раба держави. Записки одного з нечисленних імператорів-філософів епохи занепаду Риму — Марка Аврелія— сповнені духувідчаю та почуття абсурднос­ті навколишнього.

Проте в цих непростих умовах відстоялося й виправдало себе в плині часу римське право. Закони Стародавнього Риму були записані на «Дванадцяти таблицях» і зберігалися в храмі Юпітера наКапітолії,в центрі міста. Вони оточені були.аурою міфу проНумуПомпіліята німфуЕгерію.У них були викладені норми громадянського життя, система карних покарань і процесуаль­ні норми. Римське право ґрунтувалося на ідеї недоторканості особистості та ЇЇ приватної власності, якщо людина не вчинила злочину (щоправда, водночас вва­жалося нормальним володіння рабами).

В епоху імперіїіснували навіть дві школи права ~ МаркаАнтістіяЛабіо-на,який обстоював республіканські принципи, та його противникаАтеяКапі-тона.Узагальнив юридичний досвід Риму у численних книгахПомпоній,Гай спрощено виклав цей досвід у творі «Інституції», який став посібником для поколінь юристів.

Пізніше, вже в християнську епоху, римські закони були доповнені та пере­роблені згідно з новими моральними нормами. Принципи римського права були покладені згодом в основу європейського законодавства.

2.7.4. Наукові винаходи та освіта.В Римі існували приватні початкові та середні школи. В початковій школі учнів вчили читати, писати тарахувати. Зазвичайце навчання тривало декілька років, що не дивує, бо спочатку тут вивчали назви всіх літер і лише потім дізнавалися, як вони пишуться. В середні школи йшли здебільшого діти заможних батьків. Освіта, яку тут здобували, зага­лом була гуманітарною,учні читали й трактували уривки грецьких та римських авторів (з необхідними міфологічними, історичними, географічними комента­рями). Царицею наук вважалася риторика. Після завершення курсу граматики учні вивчали теорію та практику риторики.

У II ст.дон.е.живГіппархТерентський— засновник тригонометрії. Він запропонував сферичну систему координат, яка багато в чому вплинула на гео­центричну теоріюПтоломея.Останній зробив значний внесок у розвиток рим­ської науки.Його головна праця —«Альгамест»— містить відомості з астроно­мії і дає геоцентричну модель Всесвіту. Цієї моделі дотримувалися у Європі аж до появи системиКоперника.Відомими в галузі астрономії були такожЕратосфен таСелевк.Вони стверджували, що океанічні припливи та відпливи залежать від положення Місяця та річного обертання Землі навколо своєїосі. Селевк же висловив припущення про безмежність Всесвіту. Ератосфен був також автором «Географічних записок» та першої карти Землі, яка враховувала "йкулеподібність. Він був також першим, хто спробував точно виміряти довжину Землі з півночі на південь та з заходу на схід за допомогою сітки паралельних та перпендикуляр­них ліній. У своїй праці «Про вимір Землі» він описав, яким чином йому вдалося за допомогою особливого виду сонячного годинника обчислити окруж­ність Землі (до речі, дуже близьку до істинної).

Вітрувійбув римським архітектором, йому припису­ють трактат «Про архітектуру», в якому детально описано різноманітні архітектурно-технічні винаходи (рис. 2.7.4), машини та принципи побудови й прикраси різних типів.споруд.

Середнайвидатнішихримських лікарів варто згадатиГалена,який певний час був навіть особистим лікарем імпе­ратора МаркаАврелія.Він відомий не тільки як знаний діагност і лікар, алервчений, автор трактатів, серед яких вирізняється «Про призначення частин людського тіла».Галендоводить, що всі артеріїпочинаються з серця, а голов­ний мозок є початком усіх нервів. Варто також згадати, що римські лікарі досягайзначних успіхів у встановленні діаг­нозу за пульсом та серцебиттям.

У Римській імперії було навіть визначено певну кіль­кість лікарів, яку потребувало місто залежно від його роз­міру: 10 — для великих міст, 7 — для міст із середнім рівнем населення та 5 — для маленьких. Цих лікарів