5.2.6. Софійський собор у Києві

З'являється прекрасна християнська архітектура у Чернігові, Овручі, Воло­димирі (рис. 5.2.7) та ін.

Образотворче мистецтво також відновлюється. Русичі навчалися іконо­писному мистецтву у візантійських майстрів (ми вже згадували про мозаїки та фрески у київських соборах). Слід зазначити, що поєднання мозаїки і фрески в стінах однієї і тієї ж архітектурної споруди є оригінальним місцевим художнім прийомом, який не використано ніде більше. Прекрасним зразком образотвор­чого мистецтва київських часів є ікона Георгія-Побідоносия, виконана в тради­ціях античного живопису: святого зображено юним і прекрасним, з кучерявим волоссям; він зодягнений у лати, але не героїка, а людська принадливість ство­рюють світлу й одухотворену ауру твору; цьому немало сприяє й запозичене у візантійців золоте тло.

Київська школа дотримувалася золотого тла, а ось у Новгороді та Пскові його замінило кольорове: інтенсивний червоний колір в іконі пророка Іллі (його було забрано на небо на вогненних конях, і з ним пов'язувалася символіка вогню); сумний синій — в іконі великомучениці Варвари тощо,

Великою майстерністю вирізняються деякі мініатюри та художньо викона­ні великі букви в книгах того часу. Вони не поступаються візантійським або західноєвропейським малюнкам («Остромирове Євангеліє», «Ізборник Свято­слава» та ін.). Найбільш давні збереглися в Євангелії, переписаному в XI ст. для новгородського Остромира. З великою експресією зображені євангелісти. Ши­роке використання золотого тла й відточене зображення фігур тварин (символи євангелістів) уподібнюють мініатюри до ювелірних виробів. Оформив «Остро­мирове Євангеліє» диякон Григорій.

Відомим живописцем був також чернець Києво-Печерською монастиря Аліпій (Алімпій). З його ім'ям пов'язують ікони «Печорська Богородиця» і «Велика Панагія».

Декоративно-приклад-н е мистецтво Київської Русі, в пер­шу чергу ювелірне, також досягло у XI" XII ст. високого рівня: виготов­лялися численні й доброго смаку мід­ні й срібні браслети, гривні, намиста, кульчики, персні, натільні хрести й мі­ніатюрні іконки; багато прикрашали зброю і воїнське вбрання. Київська Русь славилася мистецтвом виготовлен­ня зброї, особливо мечів. На них ху­дожньо зображали різні символи — підкови, спіралі, хрести тощо. Корис­тувалися попитом майстерно ковані пояси. Срібло вміли вишукано чорни­ти. Золото як ювелірний матеріал з'яв­ляється, вочевидь, в міру збагачення суспільства, згодом, так само, як і кош­товне каміння.

Майстри Київської Русі оволоділи технікою інкрустації металевих виро­бів кольоровими вставками (емаль). Вони навчилися напаювати на мета­леву основу прикраси дрібнесенькі кульки, що створювали багатий рель­єфний орнамент (скань) і візерунки з дроту (зернь). Популярними були Й художні вироби зі скла.

Київські ювеліри синтезували численні традиції інших народів — давніх і су­часних їм скіфів, готів, вірмен, греків, арабів. Працювали тут також численні юве­ліри-євреї з Хазарського каганату, загалом, східні ювелірні вироби були популярні.

Багатою та цікавою була й музична культура Київської Русі. Продовжува­ла існувати музика скоморохів, що зберігали дохристиянські традиції, з викори­станням таких інструментів, як ріжок, гудок, гуслі, труби, сопілки, роги та ін. Ще в дохристиянські часи склалися ня язичницькому ґрунті колядки й щедрів­ки, веснянки й обжинкові пісні, похоронні голосіння тощо. З пітьми віків вири­нають навіть деякі імена найдавніших народних поетів — наприклад, згаданого в «Слові о полку Ігоревім» Бояна.

Можна стверджувати, що існувало кілька типів народних співців: виконавці епосу, скоморохи та ін.

Візантія передала Київській Русі церковну музику та спів. Унікальною фор­мою стала дзвонова музика, запозичена зі західного церковного ужитку. Дзво­ном попереджали про напад ворога, пожежу, відзначали військові перемоги, викликаючи в людей почуття радості або уболівання, надії, тривоги тощо. Дзво­ни прийшли на зміну давньому билу — сухій дерев'яній дошці, у яку били, скликаючи до молитви.

Використовували такі струнні інструменти, як гуслі, що згодом еволюціону­вали у бандуру та цимбали.

Видовища посідали значне місце в культурі Київської Русі. Згадані скоморо­хи, мандрівні професійні артисти розігрували на втіху городянам всілякі сцен­ки; виступали вони й по селах. Але зазвичай місцем їх виступу був міський ринок або княжий бенкет. Знавці стверджують, що у виступах скоморохів спо­стерігаються в зародку елементи типової міської культури: сатира, політичні на­тяки тощо.

Видовища прийшли з Візантії, де подібні артисти — аналогія західного жонглерства — були вельми популярні (див. розписи на хорах Софії Київської, на яких зафіксована зустріч княгині Ольги у Константинополі. Візантійські ар­тисти створювали тут атмосферу свята, видовища).

Проте видовищам скоморохів притаманний був карнавальний дух, елемен­ти соромітництва, які йшли від язичницькою фольклору, тому церква несхваль-но ставилася до Їх виступів.

5.2.7. Монгольське завоювання і руйнування культури Київської Русі. Київська Русь проіснувала більше трьох сторіч. Вона була колискою давньоукраїн­ського етносу і його культури, щедро збагатила своїми досягненнями й сусідні народи.

У XIII ст. міжусобиці князів та їхні сварки послабили князівства Київської Русі і зв'язки між ними. Продовжувалися і набіги половців. А наприкінці XII — на початку XIII ст. у Центральній азії з племен, що раніше ворогували, була створена сильна Монгольська держава. З її утворенням почалися монголо-татар-ські завоювання, що поневолили ослаблену й роздроблену Русь.

Монголо-татари захопили багато великих міст, зруйновали і спалили пам'ятки давньоруської архітектури, твори живопису й літератури. Тисячі талановитих митців ~ художників, архітекторів — були вбиті або взяті в полон. На півсто­ліття призупинилося кам'яне будівництво — через недолік матеріальних засобів і відсутність майстрів-будівельників.

Однак монгольська навала не змогла знищити культурних основ Київської Русі. Народ не тільки зберігав кращі культурні традиції минулого, але й створю­вав нові духовні цінності.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Який історичний,політичний та культурний зміст вкладається у по­няття «Київська Русь»? Охарактеризуйте поняття«Україна» та «Русь» у їх історичному змісті.

2. Опишіть роль князівства і дружини в житті давньоукраїнського суспіль­ства та поняття права в Київській Русі.

3. Чим була для України—Русі християнізація життя й культури?

4. Які здобутки найдавнішої української книжності та освіти вам відомі?

5. Охарактеризуйте найяскравіших письменників Київської Русі.

6. Що вам відомо про архітектурні здобутки київської доби?

7. Опишіть досягнення малярства та декоратbвно-прикладного мистецтва КиївськоїРусі.