2.1. Культура стародавньої месопотамії

2.1.1. Загальні історичні відомості.Месопотамія (нинішня територія Іраку, почасти Сирії та Ірану) — це область між великими рікамиазії — Тигром та Євфратом. Назва походить від грецьких слів «проміжок» та «ріка», тобто «межиріччя», тому Месопотамію називаютьщеМежиріччям або Дворіч­чям. Месопотамія — один з найдавніших центрів, де завдяки сезонним розли­вам рік сформувалося розвинене землеробство, виникли міста та писемність. У цім краї жили різні народи, які воювали один проти одного, причому переможці найчастіше вщент руйнували фортеці та міста переможених. На території Месо­потамії було створено кілька культур, однак творчість народів, які тут жили, в сукупностімає спільні риси, що дає змогу говорити про неї як про культуру Месопотамії загалом.

У Дворіччі довго не існувало єдиної держави, керованої загальним центром. Така влада встановилася лише в деяких містах-державах, що постійно ворогува­ли через пасовища, рабів і худобу.

У IV тис. до н.е.виникають перші міста-держави у Південному Дворіччі, заселеномушумерами,і Північному Дворіччі, заселеномуаккадцями..Перші були народом, походження якогонез'ясоване(ймовірно, це були вихідці з Кав­казу), Другі — семіти, пращури нинішніх євреїв і арабів.

Населення Шумеру навіть в епоху розквіту не сягало 1 млн.чоловік, але за тих часівшумери вважалися численним народом.

У XXIV ст.до н.е.Аккад(область Північного Дворіччя), яким правивнарСаргонДревній, підкорив собі більшу частину Південного Дворіччя- І з XXIV до XXII ст.до н.е. Шумерперебуває під владоюАккада.Шумери частково асимі­лювалися заккадцями,частково вимерли, передавши свої духовні скарби завойов­никам.Аккадці,наприклад, перейняли,шумерський клинопис, пристосували його до власноїмови. В Їх школах навчали й шумерської мови. Близько тисячі років ця мова залишалася мовою освічених людей.

У XX ст. до н.е. гірські кочові племена зруйнували Аккад. Це стало причи­ною другого розквіту Шумеру, який певний час володарював над усім Межиріч­чям зі столицею в містіУр,Але цей розквіт Шумеру був нетривалим. Шумер­ські міста, мешканці яких часто вимирали від чуми та інших хвороб, поступово виявилися заселеними чужоземцями(амореями).

У першій половині II тис. до н.е. найвизначнішою в Дворіччі стала вавилон­ська культура. Вавилоніябула державою Месопотамії, яка починає своє існуван­ня з II тис. до н.е.,коли царХаммурапі,такожаморей,об'єднує області Шумеру таАккадупід верховенством містаВавилона(відаккадського«Баб-Ілу»,що означає «Ворота Бога»),Вавилонперетворюється у центр великою царства і всієї Месопотамії, успадковуючишумеро-аккадськукультуру.

Наприкінці XIII ст. до н.е. починається занепадВавилони.її послабили сутички з сусідніми племенами, після тривалої'війни вона була переможена Ассирією. Ще на початку III тис. до н.е. у Північній Месопотамії було засноване містоАшшур(грецькою - Ассирія), що дало назву всій цій країні. На початку І тис. до, н.е. Ассирія перетворилася в найбільшу воєнну державу, яка підкорила собі майже всю Передню Азію (в тому числі йВавилонію).

Нове піднесення Вавилоніїрозпочалося, коли у VIIст.дон.е.вона не тільки розгромила ослаблену Ассирію, але й включилаїї територію до свого складу. ЗаНавуходоносораII (VI ст. до н.е.)Вавилоніязнову перетворилася на квітучу країну, ставши найбільшим торговельно-ремісницьким центром давнього світу. Ювелірні вироби вавилонських майстрів славилися не тільки в долині Тигру та Євфрату, але й далеко за їх межами. Та по смерті Навуходоносора II почався занепадцієї цивілізації, а у IV ст. до н.е.Вавилонбув розгромлений персами.

2.1.2. Релігійна культура.Шумери, за деякими гіпотезами, були наро­дом,іцоприйшов у месопотамську рівнину з гір. На це дослідників наштовхує той факт, що вони молилися своїм богам «на висоті» — будували «штучні юри» —зіккурати.Це були храми у вигляді багатоярусної вежі, що звужувалася в об'ємі вгору (в Єгипті подібно побудована пірамідаДжосера).Слово «зікку­рат»аккадськогопоходження і, мабуть, було закріплено за таким типом храму ще ваккадськуепоху.

Часто зіккурати порівнюють з єгипетськими пірамідами, що не зовсім правильно. Піраміда будувалася одним правителем протягом життя і слугу­вала лише йому (для поховання його мумії). Зіккурати ж (наприклад, знаменита Вавилонська вежа) могли будуватися цілими поколіннями пра­вителів. Якщо руйнувалася або грабувалася піраміда, то ЇЇ ніхто вже не поновлював і не поповнював новими скарбами. Вавилонська ж вежа неод­норазово руйнувалася і знову відтворювалася, Зіккурати правителі зводили не для себе, а для всього народу, вважаючи святинею, місцем поклоніння богам¹.

За уявленнями шумерів, колись існувала лише одна гора в просторі, запов­неному водами дочки океану Намму,ПраматірНаммународила з себеАна— небо іКі— землю, від шлюбу яких з'явилося повітря —Енліль.Шанували тут також богаЕнкіяк суддю івтілення справедливості: самеЕнкімисливсяяк культурний герой, що створив життя на землі та впорядкувавйого, перетворивши хащі й болота на місцевість, придатну для життя. Шанували також богиню неба та коханняІннанута її сестру, богиню підземного царстваЕрешкегаль, бога рослинності, що воскресає навесні —Думмузітаін.

Аккадцізберегли шумерський пантеон, культ, клинописну книжність •і шумерську мову для богослужіння. Проте деякі боги отримали нові імена:

Іннану,наприклад, стали називатиІштар,Думмузі —Таммузта ін. Деякі месопотамські боги широко відомі якраз підаккадськимиіменами: Шамані— сонце,Сін— місяць та ін. Місцевого богаМардукабуло осмислено як волода­ря богів, який врятував світ, вбивши чудовиськоТіамат(рис.2.1.1.).

Продовжують зводити зіккурати і у вавилонські часи. Кожне велике місто мало свій зіккурат,який зазвичай піднімався біля храму головного місцевого божества. Вавилонський зіккурат був семиповерховим, будували його з цегли. Ще пастухи Аравії, предкиаккадців,зауважили, що по небу рухаються сім світил; відтоді число сім стали обожнювати. Семиповерховий зіккурат мислився як «сім небес», верхній поверх його був золотим, бо вважали, що туди сходить