- •1.1 Поняття про культуру
- •1.2. Культура первісного суспільства
- •1.2.1. Статуетки неоліту
- •1.2.2. Вироби майстрів бронзового віку
- •1.2.3. Знаряддя залізного віку
- •1.2.4. Малюнок звіра, враженого стрілами
- •2.1. Культура стародавньої месопотамії
- •2.1.1. Боги Дворіччя — Мардук,ІштартаЕа
- •2.1,2. Ассирійський цар на троні
- •2.1.4. Зіккурат в Урі
- •2.1.5. План Вавилонузі Шляхом Процесій у центрі
- •2.2.2. Саркофаг у вигляді зображення померлої
- •2.2.5. Єгипетський канон. Зображення фараона
- •2.3.1. Бронзова фігурка зХараппи
- •2.3.2. Ступа в Санчі
- •2.3.3. “Левова” капітель стамбги вм.Сарнатг
- •2.3.4. Храм-чаитья
- •2.3.5. Фреска Алжанти
- •2.4.2. Храм вогнешанувальників
- •2.4.3. Капітель у вигляді бика (Персеполь)
- •2.4.4. Перські воїни
- •2.4.5. Ювелірні прикраси давніх іранців
- •2.5.2. Виробництво порцелянового начиння
- •2.6.1. Грецькі боги:
- •2.6.2. Учень давньогрецької школи
- •2.6.3. Зразок чорнофігурного вазопису
- •2.6.4. Дорійський та іонійський ордери
- •2.6.5. Коринфський ордер
- •2.6.6. Афінський Акрополь
- •2.6.11. Трагічна такомічна маски
- •2.7.3. Статуя імператора Августа
- •2.7.4. Годинник (за Вітрувієм)
- •2.7.5. Пантеон
- •2.7.6. Великийцирк(реконструкція)
- •2.7.8. Капітолійськавовчиця зРомуломтаРемом
- •2.7.9. Цицерон (мармуровий бюст)
- •2.8.3. Псалтир (реконструкція)
- •2.8.4. Менора (семисвічник) – центральний символ єврейскої религії
- •3.1.1. Мозаїчний портрет
- •3.2.1. Засідання двох палат англійського парламенту
- •3.2.2. Папа ІннокентійIii
- •3.2.3. Чернець-переписувач книг
- •3.2.6. Фасади романських церков
- •3.2.9. Собор Паризької Богоматері. Південний фасад
- •3.2.11. Фасади готичних храмів
- •3.3.1. Кааба
- •3.3.3. Ісламські мінарети
- •3.5. Середньовічна культура буддійських країн азії
- •3.6. Китайська культура в середні віки
- •3.7. Японська культура в середні віки
- •3.7.1. Золотий храм (Кондо)
- •3.8. Основні культурні досягнення
- •3.8.1. Фрагмент скульптуриБорободуру
- •4.1.4. Брунеллескі.КапелаПацці у Флоренції
- •4.1.7. Леонардо да Вінчі. «Джоконда»
- •4.1.8. Мікеланджело. Голова Давида(фрагмент статуї)
- •4.1.9. АльбрехтДюрер. «Автопортрет»
- •4.1.12. «Глобус» —театрШекспіра
- •4.2.2. Мартін Лютер (портрет)роботиА.Кранлха)
- •4.2.3. Бароковий фасад
- •4.2.5. Берніні «Екстаз Св,Терези»
- •4.2.7. Рембрандт «Повернення блудного сина»
- •4.2.8. Пам'ятник Дон Кіхотута СанчоПансіу Севільї
- •4.2.11. Церква Будинку інвалідів у Парижі
- •4.4.4. Театр «Гранд-Опера» у Парижі
- •4.4.5. Світильник (стиль модерн)
- •5.1.4. Зброя та начиння кіммерійців
- •5.1.6. «Звіриний стиль» (скіфські прикраси)
- •5.2.1. Срібняк князя Володимира з гербом-тризубом (замоделлю візантійської монети)
- •5.2.2. Ярослав Мудрий (ідеалізований портрет)
- •5.2.4. Будинки Новгорода Київської Русі
- •5.2,5. Десятинна церква
- •5.2.6. Софійський собор у Києві
- •5.3. Українська культура гетьманської епохи (хіу-хуіі ст.)
- •5.3.1. Сторінка з литовської конституції, писана староукраїнською мовою
- •5.3.2. Запорозька Січ
- •5.3.3. Рада на Січі
- •5.3.5. Козацькі клейноди
- •5.3.6. Титульна сторінка ОстрозькоїБіблй
- •5.3.8. Успенська церква (зліва) та вежа Корнякта
- •5.3.9. Каплиця Трьох святителів у Львові
- •5.3.10. Софійський собор (перебудова, у стилі бароко)
- •5.3.11. Бароковий герб Корибутів-Вишневецьких
- •5.3.12. Церква Богдана Хмельницького у Суботою (козацьке бароко)
- •5.4.4, Іван Франко {портрет роботи о. Кульчгщько'і)
- •5.4.5. Дзвіниця Софійського собору у Києві, побудована коштом і. Мазепи
- •5.4.6. ДзвіницяКиєво-Печерсько'їлаври
- •5.4.8. Шевченко—маляр. «Катерина»
- •5.5. Трагедія та надія української культури у XX ст.
- •5.5.2. Будинок у Києві в стилі модерн
- •5.5.5. О. Богомазов. «Вулиця Львова»
3.2.6. Фасади романських церков
У церквах типу «зали» всі три нави мали однакову висоту.
Чимало елементів в романській архітектурі запозичено з Візантії, водночас — це принципово нова архітектура. Навіть куполи вже не обов'язково сфероїдальні —вони бувають подібні до намету абочотиригоанноїпризми; на них зверху встановлюються циліндричні«ліхтарі»з додатковим малим куполом (рис. 3.2.6).
У візантійців вівтар заглиблено в апсиду,відокремлено іконостасом. В романській базиліці навіть за наявності апсиди зір ніде не зупиняється, прямуючи до відкритого вівтаря. Вхід до романської церкви починається з дзвіниці-вежі (часом — симетрично подвоєної з обох сторін фасаду). За візантійською традицією дзвіниця скромна, невисока й навіть стоїть окремо від церкви.
Характерний приклад романського храму — церквасен-Сернену Тулузі.
Масивні дзвіниці західного фасаду (головний вхід) та видовжена башта над середохрестям (центром церкви) творять рух угору, до неба. Водночасце.врівноважується «земним», горизонтальним планом:приміїцення, де перебувають люди, сильно витягнуте і в довжину — як типова базиліка, і в ширину (цілих п'ятьнавзамість звичайних трьох).Таке планування створює настрій спокою, почуття захищеності й стабільності.
Світські споруди також відображали дух епохи. Лицарськазамки зводили на високому пагорбі або крутому березі річки- Стіни тароьиоточували двір, в центрі якого розташовувалась висока вежа —донжон.Ця вежа, що мала декілька поверхів, слугувала житлом володареві замку та була останнім прикриттям захисників у випадку облоги. Парадні зали лицарських замків прикрашали скульптури, живопис, килими.
Місто також обносили високими кам'яними стінами, які з'єднувалися численними вежами. У цей час частими були війни, тому архітектура слугувала і практичним цілям: будинки були захистом від нападів. Цим і пояснюється те, що всі романські будинки мають вигляд фортець: масивні стіни, вузькі вікна, високі вежі, з яких можна спостерігати за ворогом. Типову картину являв, наприклад, французький міський ансамбль.
«Протягом XI—XIIст.формувався й тип французького середньовічного міста. В романську епоху серед невисоких дерев'яних, глинобитних або цегляних будиночків виділялися будинки заможних громадян та подібний до невеликого замку палац єпископа,або місцевого феодала. Поступово склався й тип великого житлового будинку, менш суворого та войовничого за своїм виглядом, аніж феодальний замок. ЗХПст. почали будувати й перші кам'яні ратуші...».
3.2.7.Розпятгявсоооріу Кельт
Характерне «Розп'яття у Кельнському соборі», сповнене трагізму (рис. 3.2.7). Підкреслено'глибокими зморшками обвислість мертвого тілаХриста;голова розіп'ятого безсило впала на груди; зав'язана тяжкими складками пов'язка на тілі доповнює ритми скуйовдженого довгого волосся. Все вирізьблено твердою, впевненою рукою, і деякий примітивізм у деталях лише підкреслює силу й монументальність образу.
Стіни храмів часом прикрашалися, окрім скульптури та живопису, ще й тканими килимами. Так, килим із Байє(Франція) є одним з небагатьох художніх творів романського часу, що відображає історичні події. Цесімдесятиметрова смуга тканини (при висоті 5м)з вишитими на ній сценами завоювання Англії норманами, яка слугувала для прикрашення церкви й нагадувала про героїчне минуле. Тут багато точно зображених деталей (одяг, озброєння, форма кораблів).
Романські художники не прагнули створити «реальну» картину світу, тому зображення відверто умовні. Наприклад, щоби показати, що подія відбувається на лоні природи, спрощено зображали дерево або скелю. Схематично зображений храм або просто ряд арок поруч з дійовою особою означав, що подія відбувається всередині храму.
Зображення людей також спростилися та стали більш примітивними порівняно з античністю. Церква забороняла тоді вивчати людське тіло. Тому статуї або живописні зображення святих теж умовні, фігури на картинах виглядають не об'ємними,а пласкими. Розмір фігур залежав від ієрархії:Христосбув більший за янголів та'апостолів, а ті, в свою чергу, — більші за звичайних людей. Головним для середньовічного художника було втілити ідею, ідеал, навчити, а не
дати життєво правдиве зображення (рис, 3.2.8). Раціоналізм західноїсвідомості виявився в широкому використанні у розписахцерков замість повного зображення того чи іншого святого лише його емблеми (Богоматір — червонаружа, святаАгнеса— агнець,Анто-нійПадуанський— лілія,ФранцискАсизький— стигмати,Ієронім— лев і кардинальський капелюх тощо).
Епоха варварства позначилася на романському мистецтві, тому іноді поряд зі святими можна зустріти зображення фантастичних тварин і птахів, які прийшли з давніх язичницьких культів, хоча тепер ця традиція переосмислюється як багатство створеної Богом природи. Однак натури тут мало Для мистецтва того часу радше характерна любов до незвичайного,фантастич ного. Тому так часто трапляються, наприклад, сцени з АпокаліпсисуІоаиа в яких митця приваблюють усілякі фантастичні істоти.
Але загалом у романську епоху прикрашання церков, на відміну від візан тійськогозвичаю, радше засуджувалося. Наприклад, видатний церковний дія' епохиБернардКлервоський(XI—XIIст.)наказав забрати всі прикраси зцеркої м.Мілана (Італія), де служив; його проповіді насичені вкрай негативним ставленнямдо розкоші й пишнот у церкві.
«Зображають святого чи святу якомога краще, і вважають їх святими тил більше, чим більше накладено фарб... Ідо того,ж поміщають у церкві не вінці вбрані коштовностями, а цілі колеса,унизані лампадами, що не менш,нія лампади, сяють своїм коштовним камінням.Замість панікадил височать пере,;
очима нашими якісь дерева, створені дивною майстерністюхудожника з тяжкої міді, що блищить коштовностями...».
Наприкінці XI йшов
новий стиль
Назва стилю походить від імені германського племені готів. Термін готикі виникає в Італії в епоху Відродження. Насправді готичний стильзапочаткувал» ще хрестоносці (церква Гробу Богоматері, храм Гробу Господнього у Єрусалимі)
М.