2.6.3. Зразок чорнофігурного вазопису

З найбільшою силою своєрідність грецького мистецтва цього часу виразилася в архітектурі. Архітектура Греції — це, насамперед, храми. Будували храми у мальовничому місці — на горі, серед дерев тощо; були вони, на відміну від східних святилищ, невеликими, дуже пропорційними. Вхід

до храму (портик) — становив таку композицію: над рядом колон розташову­вався антаблемент, що складався зархітрава(потужна балка), фриза (смуги, ритмічно розчленованої візерунком) та карниза(бордюра)над ним. Все це вінчав трикутний фронтон з барельєфом,щозображував богів, яким цей храм

присвячено".

Оточений колонадою з усіх боків, храм здавався пронизаним світлом і повітрям. Як не дивно, греки ще не розуміли краси чистого білого каменю й старанно розмальовували будівлю у яскраві кольори, що дещо нагадує україн­ське народне мистецтво (найчастіше трапляється поєднання червоного та си­нього кольорів). Храм був також центром суспільного життя громадян: у ньо­му зберігалася спільна скарбниця та художні твори, майдан перед ним був місцем зібрань і свят.

У період будівництва храмів складається грецька система архітектурних ордерів (стилів). В епоху архаїки грецький ордер мав два варіанти виконання колон — дорійський та іонійський.

Дорійський ордерстворений дорійцями, які ко­лись завоювали південь. Важкувата, проста й сувора, колона дорійського ордеру (рис. 2.6.4) зазвичай роз­ширювалася донизу й була прорізана по вертикалі гу­стими жолобками(канелюрами),що створювало до­даткову гру світла й тіні. Капітель (верхня частина колони) конусоподібнерозширювалася.

Іонійський ордер,запроваджений у багатій Іони, був, навпаки, легким, струнким та ошатним. Колона тут була вищою та тоншою, рівномірною за шириною, мала під собою круглу базу. Капітель її «розросталася» в боки двома витонченими завитками (волюти).Кане-люрив іонійській колоні були глибші, тому гра світла й тіні на ній була мальовничішою та багатшою.

По всій Греції в цей час було споруджено чимало храмів дорійського та іонійського стилів. Найвідомі-шийз них — храмАртемідив Ефесі (що сягав у довжину понад 100м).Колонада храму була по­двійного, зі своєрідними колонами: Їх нижню частину оперізували рельєфні фігури. Храм вражав своєю ве­личністю та пишнотою.

2.6.4. Дорійський та іонійський ордери

Грецькі храми передбачали як обов'язковий елемент ідола для поклоніння, що спричинилося розвиткові скульптури⁵⁰.Майже до закінчення архаїчного

.

періоду створювали статичні статуї богів, які ніби завмерли в од­ній позі. Характерна також архаїчна посмішка — спроба переда­ти психологію, міміку обличчя (на практиці вміли тоді створюва­ти щось таке, що лише нагадувало посмішку). В середині VI ст, дон.е.скульптори уже намагаються передати рух. Одна з перших подібних спроб була втілена в статуї богині перемогиНікез островаДелос.її прагнули зобразити такою, що летить, але вдалося зробити це лише символічно: верхня частина тулуба та підняті крила подано в анфас, а ноги — в профіль; на обличчі богині застигла гримаса — типова архаїчна посмішка.

Зате у класичний період(Vсг.— 338рр.дон.е.) грецьке мистецтво досягає надзвичайного, небувалого артистизму,непе-ревершеноїмайстерності в передачі натури.

В архітектурі Греції класичного періоду чільне місце, як і рані­ше, посідають храми, але до двох стилів, що були розроблені в період архаїки — дорійського та іонійського — додається тре­тій — коринфський (від назви заможного міста Коринф). Коринф­ський ордер, близький до іонійського, відрізнявся від нього тим, що колони були трохи більш витягнутими (рис. 2.6.5), а в їхній капітелі поміж волютами з'явився пишний рослинний орнамент (різьблене листя селери).

Загалом у класичний період храми стали більш гармонійними та стрункими порівняно з архаїкою. Архітектура вже органічно поєднується зі скульптурою. Найвідомішийз храмів цього пері­оду — храмЗевсав Олімпії, побудований в середині V ст. до н.е. Гармонійна споруда була прикрашена численними барельєфами, сюжети яких зображали змагання на колісницях, подвиги одного з міфічних героїв —Гераклатощо. Особливої популярності храм набув завдяки величезній, роботи Філія, статуї Зевса, що сидить ті троні, виконаної зі слонової кістки та золота.