Соціальна сфера Охорона здоров'я

У Лондоні діє національна система охорони здоров'я (NHS), якій 5 липня 2008 року виповнилося 60 років. Дана система надає безкоштовну медичну допомогу всім жителям Лондона. На сьогоднішній день дана система піддається критиці за низький рівень професіоналізму, недостатній догляд, погані умови та довге очікування операції. Користувачі даної системи пояснюють ці недоліки різними причинами, зокрема, тим, що система була «на швидке одужання або на швидку смерть» пацієнта і не пристосована до великої кількості хронічних захворювань, яке є зараз

Освіта

У Лондоні навчається близько 400 000 студентів, причому 120 000 з них — в Лондонському університеті. Цей університет є найбільшим у Великій Британії і включає в себе 20 коледжів і кілька інститутів. Інші великі вищі навчальні заклади: Лондонський Університет Метрополітен, Університет Східного Лондона, Вестмінстерський Університет, Університет Саут-Банк, Університет Сіті, Університет Мідлсекс, Нью-Лондон-Коледж, Королівська академія драматичного мистецтва.

Міста-побратими

Місто	Країна	Дата угоди
Пекін	КНР	2006
Париж	Франція
Берлін	Німеччина	2000
Москва	Росія
Нью-Йорк	США	2001
Токіо	Японія	2005
Баку	Азербайджан

Основною ціллю стратегічного планування міст є виявлення моделі міста та його розвиток у визначеному напрямку, координування державних та приватних зусиль, адаптація до зовнішніх змін та покращення рівня життя жителів міста. Стратегічне планування являє собою сукупність науково обґрунтованих напрямів, методів та прийомів, які становлять методологію управління адміністративно-територіальними одиницями в умовах підвищеної нестабільності та невизначеності зовнішнього середовища та містить значний потенціал щодо підвищення ефективності прийняття управлінських рішень з боку державних органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування. Крім того, доведено, що стратегічне планування – це адаптивний процес, за допомогою якого здійснюються регулярна розробка та корекція системи досить формалізованих планів, перегляд змісту заходів щодо їх виконання на основі безперервного контролю та оцінки змін, що відбуваються зовні та всередині системи.

Стратегічне планування дає змогу органам місцевого самоврядування поєднувати аналіз поточних подій, прогнози соціально-економічного розвитку і сценарії можливого майбутнього з виробленням стратегії, а також формувати загальне бачення перспектив, розробляти плани розвитку, прийнятні для територіальної громади та суспільства в цілому, тобто стимулює їх до стратегічного мислення та дій. Як правило, великі міста мають складну галузеву структуру економіки, більш високий технічний рівень промисловості, ніж у середньому по країні, що стимулює підвищення продуктивності праці та інтенсифікацію виробництва, створює умови для гармонійного розвитку особи. Вони є провідними науковими центрами та несуть, як правило, досить важливе адміністративне навантаження.

До особливостей стратегічного планування економічного розвитку великого міста належать:

• підхід до нього як до відносно автономної територіально-економічної системи і частини господарського комплексу країни, тісно взаємопов'язаної з територією, що його оточує;

• системність, ієрархічність, стохастичність і багатофункціональність;

• різноваріантність шляхів вирішення поставлених проблем і способів досягнення окремих цілей. Така структура забезпечує гнучкість плану за умов невизначеності майбутнього і ймовірності настання ризиків різного походження.

Методика визначення стратегічного розвитку міст.

1. стратегічний аналіз стартових умов і вихідних передумов соціально-економічного розвитку міста на розглянуту перспективу

2. стратегічне прогнозування комплексного соціально-економічного розвитку міста.

3. створення ефективної організаційної структури управління;

4. безпосередня підготовка документів стратегічного планування (концепції, стратегії, стратегічних планів і програм).

5. здійснення соціально-економічного моніторингу.

В основу вибору стратегії економічного розвитку великих міст, у тому числі й столиці, необхідно покласти такі принципи:

• комплексність, що вимагає вирішення всієї сукупності взаємопов'язаних і взаємозумовлених проблем, а не окремих, у тому числі пріоритетних;

• інноваційність, яка передбачає перехід на інноваційну модель економічного розвитку;

• економічність, який має на меті створення відкритої для конкуренції ринкової економіки і сприятливого інвестиційного середовища;

• гуманітарність, що передбачає вирішення комплексу гуманітарних проблем;

• екологічність, що передбачає поліпшення стану навколишнього середовища;

• сталість, тобто підтримка програм розвитку, результати яких не ускладнюють нинішній і майбутній економічний і соціальний розвиток, відповідають критеріям екологічної безпеки і стійкості економічного розвитку.

Головними перевагами стратегічного планування є:

• зв’язок поточних рішень з майбутніми результатами, організоване осмислення рішень (усупереч спонтанному прийняттю) з прогнозуванням їхніх наслідків;

• орієнтація на пошук альтернативних варіантів досягнення цілей, тобто допустимих цілей у межах визначених цілей та наявних обмежень;

• визначення можливостей і загроз, сильних та слабких сторін, врахування їх при встановленні цілей і формулюванні стратегій для забезпечення впливу на ці аспекти вже сьогодні;

• свідома підготовка майбутнього і до майбутнього;

• розподіл відповідальності не лише між напрямками діяльності, а й між поточною та майбутньою діяльністю.

Для великих міст необхідність стратегічного планування зумовлена наступними обставинами:

– стратегічний план забезпечує регулювання перспективного розвитку міста (регіону), допомагає приймати правильні рішення з урахуванням стратегічних цілей;

– в умовах соціально-економічних перетворень, які передбачають адаптацію структури міста до вимог ринкової економіки і відкритого міжнародного конкурентного середовища, стратегічний план є найбільш адекватним інструментом, здатним консолідувати зусилля адміністрації й територіальної громади у вирішенні проблем трансформації зайнятості, технологій та міського транспорту;

– розробка стратегічного плану сприяє поліпшенню іміджу міста (регіону), створює єдиний вектор зусиль всіх активних сил територіальної громади;

– наявність стратегічного плану обов’язкова вимога при реалізації великих інвестиційних проектів з іноземною участю;

– зростання самостійності міст у зв’язку з децентралізацією управління та планування, що проводиться в країні;

– необхідність врахування та координації інтересів різних верств міського суспільства й, перш за все, співпраці органів самоврядування з комерційними, різної форми власності, структурами та фірмами.

Для розвитку стратегічного планування міст потрібно мати:

1. Законодавче підґрунтя.

2. Ресурсне підґрунтя (фінансове, кадрове і т.п.), яке забезпечує можливість реалізації стратегій соціально-економічного розвитку міст.

3. Організаційне та інституціональне підґрунтя – наявність відповідних організаційних структур та інституцій, організаційної інфраструктури також сприяє впровадження стратегічне планування в повсякденну практику діяльності органів місцевого самоврядування.

4. Методологічне та методичне підґрунтя забезпечує науковість, реальність розробленої стратегії міста.

На думку А.Широкова можна виділити три основні наукові школи стратегічного планування:

1) традиційна (консервативна) школа ґрунтується на аналізі раніше відбувалися процесів, що спостерігаються тенденцій і трансляції (інтерполяції) їх у майбутнє, тобто на прогнозі, що спирається на минуле і сьогодення («погляд у майбутнє»);

2) футуристична школа, навпроти, базується на баченні бажаного майбутнього («погляд з майбутнього»);

3) змішана школа, як випливає з її найменування, містить у собі елементи обох названих шкіл і представляється більш «практичною».

Розглянемо Стратегічний план розвитку Лондона на 2011-2014 роки. Ключова ціль виражена у плані так: «Лондон – місто можливостей». План включає п’ять основних напрямків:

1. Економічне зміцнення

• Фінансова позиція

• Лояльне оподаткування

• Інвестування в інфраструктуру та публічні установи

• Підтримання конкурентних тарифів на комунальні послуги

• Стратегічний розвиток центру міста

• Зміцнення регіонального співробітництва

• Розвиток робочої сили

• Розбудова партнерства між приватними та державними установами

1. Розмаїття та активність громадян

• Зміцнення розмаїття та культурної ідентичності

• Підтримка мистецтва, культурного спадку

• Проведення заходів

• Підтримка “новачків”

• Інвестування в околиці міста

• Заохочення волонтерства та залученості спільноти