2. Особливості історико-економічного аналізу суспільств в межах формаційної і цивілізаційної парадигм.

Історія економіки у своїх дослідженнях спираєть­ся на низку фундаментальних положень, методологічних підхо­дів, що у своїй єдності утворюють наукову парадигму роз-ку сус-ва.. Від розуміння природи суспільства, причин і тен­денцій його історичного розвитку залежить і науковий аналіз його складової — господарської сфери.

Тривалий час суспільні науки грунтувалися на засадах формаційної парадигми, згідно з якою історичний розвиток кожного суспільства полягав у закономірних і послідовних змінах первісно-общинної, рабовласницької, феодальної, капі­талістичної та комуністичної суспільно-екоиомічних форма­цій. Утім вразливість формаційної парадигми для аргументо­ваної критики її фундаментальних постулатів, невідповідність її висновків реальному перебігу історичних подій, ідеологічна заангажованість призвели до відмови переважної більшості дослідників від її постулатів. Тому виникла необхідність роз­глядати суспільні процеси на засадах цииілізаційної парадиг­ми.Цивілізаціина парадигма передбачає розглядати людство як ціле, що утворює світові цивілізації. Одиницею історичного розвитку людства виступає конкретне суспільство, що нале­жить до певної цивілізації і характеризується власними етапа­ми розвитку. Самобутність кожної цивілізації та особливості суспільства, що входить до неї, взаємодія між цивілізаціями та суспільствами є фундаментальною характеристикою їхнього історичного розвитку. Форми такої взаємодії постійно зміню­валися від війн, поглинань до співіснування, культурногота економічного взаємообмінів, формування інтеграційних утворень.

Цивілізаційний аналіз суспільства в центр усіх суспільних процесів ставить людину, її взаємодію з іншими людьми та су­спільством загалом.Основні рисиз точки зору цмвілізац.парадигми: 1).Самобутність-відносно відокремлене самостійне існування.2).Внутрішня структурованість.3).Самоорганізованість.4).Наявність внутрішніх джерел самороз-ку.5).Особлив. духовно-культур. цінностей, що утвор. центр і відображ. цілісність сус-ва.Історично утвердилися два типи цивілізацій, які характери­зують східну і західну гілки розвитку людства. До першої нале­жать такі світові цивілізації, як китайська, індійська, близько­східна (мусульманська), до другої— східноєвропейська, за­хідноєвропейська, латиноамериканська. Історичний розвиток кожного суспільства обумовлений особливостями цивілізації, до якої воно належить. Цивілізаційні фактори репрезентовані спе­цифікою духовно-культурних цінностей, формами і способами здійснення влади, організації життя суспільства та іншими ознаками, що відіграють вирішальну роль у будь-якій сфері су­спільства.

3. Зміст цивілізаційної парадигми як прояв нової загальнонаукової методології досліджень.

Методологічною основою сучасних історико-економічних досліджень ринкового господарства стає цивілізаційна парадигма суспільного розвитку, яка, не відкидаючи формаційного підходу, значно розширює дослідницьку базу наукового пошуку. Цивілізаційна парадигма передбачає врахування впливу на економіку не лише продуктивних сил, соціально-економічних та техніко-економічних відносин, а також політичної, культурної, соціальної, релігійної та інших сфер суспільного життя. В центрі аналізу стає людина з її індивідуа льним світом, причому наголошується на первинність соціогенезу у формуванні людини, її світоглядних позицій і поведінки. В межах цивілізаційної парадигми стає можливим вивчення економічних процесів у динаміці, що особливо важливо для історико-економічних дисциплін. Пізнання економічних явиш та інститутів через аналіз їхнього генезису і розвитку, дослідження їхньої структури і функціонування дає можливість більш повно і глибоко розкрити економічну сутність зазначених явиш та інститутів. Системний аналіз, як один із сучасних методів, також розширює горизон ти історико-економічних досліджень. Оскільки з позицій сучасної науки еко номічна система є підсистемою суспільства в цілому, вона (економічна систе ма), з одного боку, може розглядатися як відносно самостійне утворення, а з іншого, — як тісно пов'язане з суспільним розвитком через сукупність взаємо зв'язків, в тому числі і неекономічних. На цій основі стає можливим не тільки цілісний, більш глибокий аналіз ринкової економічної системи та відобра ження її генезису у працях українських економістів, але й розуміння порефор меного розвитку суспільства в цілому, його особливостей, виокремлення політичних, історичних, суспільних чинників, які як стимулювали процеси становлення ринкових відносин в країні, так і гальмували їх. На основі зазначених методологічних підходів стає можливим цілісний аналіз ринкових уявлень дослідників пореформеної доби, з'ясування сутності окремих складових ринкової системи, способів їхньої взаємодії та закономір ностей розвитку. Особливий наголос ставиться на інституціональних аспектах вищезазна чених проблем. В українській економічній думці на основі методології німе цької історичної школи дослідження суто економічних чинників ринкової економіки доповнювалися вивченням правових, етичних, культурно-історич них аспектів ринкових відносин. Українські економісти обґрунтовували необхідність соціальних реформ, доцільність, напрями та межі регуляторного впливу державних інститутів на економічні процеси. Таким чином, методологія їхніх досліджень була співзвучною до методів аналізу сформованої набагато пізніше школи інституціоналізму, характерні риси якої відомий японський економіст Т. Негіші вбачав, зокрема у 1) розча руванні у неокласичній економії, її абстрактних, статичних і заснованих на ге доністських та атомістичних уявленнях про людську природу; 2) необхідності інтеграції економічної теорії та інших суспільних наук, таких як соціологія, психологія, антропологія і юриспруденція, або те, що можна назвати вірою у переваги багатодисциплінарного підходу; 3) незадоволеності каузальним ем піризмом класичної і неокласичної економіки, яка виражалася у пропозиціях проводити деталізовані кількісні дослідження, 4) прагненні до більшого суспільного контролю над бізнесом, іншими словами, позитивному ставленні до державного втручання в економіку