Завдання дидактики:

1. Науковий опис і пояснення процесу навчання та умов його реалізації .

2. Удосконалення процесу навчання і створення нових технологій навчання.

Дидактика як наука вивчає закономірності , що діють у сфері її предмета, аналізує залежності, що обумовлюють хід і результати процесу навчання, визначає методи, організаційні засоби, що забезпечують здійснення запланованих цілей і завдань. Завдяки цьому вона виконує дві основні функції:

1. Теоретична (головним чином , діагностичну та прогностичну ) .

2. Практична ( нормативну , інструментальну).

Функції - відображення властивостей якого-небудь об'єкта. Функції характеризують сутність процесу навчання. Виділяють три функції: освітню, виховн , розвиваючу.

Освітня. Полягає в тому, що процес навчання спрямований на формування знань, умінь, навичок, світогляду та досвіду творчої діяльності. Має значення те, що засвоєні знання повинні характеризуватися повнотою, системністю, усвідомленістю і дієвістю .

Розвиваюча. Позначає те, що в процесі навчання відбувається розвиток якого навчають про всі напрямк : розвиток мовлення, мислення, сенсорної, рухової , емоційно -вольової та потребностно - мотиваційної сфер особистості .

Виховна. Полягає у формуванні моральних та естетичних уявлень, системи поглядів на світ, здатність дотримуватися норм поведінки в суспільстві, виконувати прийняті в ньому закони.

Дидактика охоплює систему навчання з усіх предметів і на всіх рівнях навчальної діяльності. По ширині охоплення досліджуваної дійсності виділяють загальну і часну дидактику .

Часні дидактики називають методиками викладання. Вони вивчають закономірності перебігу процесу, зміст, форми і методи викладання різних навчальних предметів. Кожен навчальний предмет має свою методику.

2.

Категорія – це основне поняття, що відображає найбільш суттєві властивості і відношення предметів, явищ, об’єднаних спільною ознакою.

Дидактика має категорії, які складають її каркас як науки. Вона, звичайно, користується і категоріями загальної педагогіки, наприклад, «виховання», «школа», «учень», « учитель». Власне дидактичної категорією, що стала і загальнопедагогічною, треба визнати «освіта ». До понять дидактики відносяться «навчання» і його складові частини: «вчення»,«викладання». Взаємозв'язок освіти з навчанням слід розглядати як відношення мети та її засобів: освіта - це мета , навчання - засіб її досягнення.

До власни понять дидактики відносяться також форми навчання, методи навчання, класно- урочна система .

Процес навчання - поняття ширше , ніж навчальний процес. У першому випадку мова йде про абстрактне поданні взаємодії вчителя і учня. Навчальний процес - це конкретне втілення процесу навчання у певному класі з предмету. Так, якщо про підлітка кажуть: «Він вчиться» , то припускають, що він з року в рік у школі вивчає різні предмети ( процес навчання взагалі). Учитель в 6 -му класі веде заняття з математики ( навчальний процес з конкретного предмета в певному класі ) і т.д.

Основні категорії дидактики:

• Навчання

• Научіння

• Викладання

• Закономірності

• Принципи і правила

• ЗУН

• Методи

• Зміст освіти

• Форми

• Функції

• Навчальна діяльність

• Навчальний предмет

• Освітні технології

Розглянемо провідні категорії дидактики.

Освіта – це процес і результат засвоєння людиною систематичних знань, умінь і навичок, розвиток розуму та почуттів, формування світогляду та пізнавальних інтересів.

Навчання — спеціально організований, цілеспрямований, керований процес взаємодії учителів та учнів, спрямований на засвоєння ЗУН, формування світогляду, розвиток розумових сил, творчих можливостей дітей.

Навчання як процес містить дві органічно пов'язані діяльності (або підпроцеси), а саме:

• викладання — процес діяльності викладача (учителя) у процесі навчання, спрямований на організацію навчальної діяльності учнів, планомірне систематичне передання змісту освіти та формування необхідних якостей особистості.

• научіння — процес діяльності учня (як під керівництвом, так і самоосвіта), спрямований на засвоєння змісту освіти та досвіду навчально-пізнавальної діяльності.

Закономірності навчання — загальні необхідні стійкі зв'язки між процесом навчання та широкими соціальними процесами, внутрішні зв'язки між окремими компонентами навчання (метою, змістом, формами, методами, засобами, результатом).

Знання — відображення людиною об'єктивної діяльності у формі фактів, уявлень, понять і законів науки.

Уміння — готовність свідомо та самостійно виконувати практичні і теоретичні дії на основі засвоєних знань, життєвого досвіду, набутих навичок.

Навички — необхідні дії, доведені до автоматизму шляхом багаторазового повторення.