1Специфіка філософського усвідомлення світу Предмет і функції філософії.

Філософія як теоретичний світогляд поряд із наукою, мистецтвом, мораллю, правом — одне з видатних надбань людської цивілізації та культури, їхня основа та животворний фермент. Але історично так склалось, що саме філософія була тією колискою, з якої виросли і наука, і мистецтво, і мораль, і право і набули статусу особливих проявів людського духу та практики життєдіяльності людини і суспільства.

Філософські ідеї, школи, напрями подібно до людей, які їх ство¬рили, не мають буття поза часом та простором. На них лежить відби¬ток певної епохи, країни. Їх ідеї, проблеми, дум¬ки зберігаються століттями і навіть тисячоліттями і не знають просто¬рових та часових меж. Багато у філософії належить, або належатиме, тільки історії.

В історії філософії склалися і у певних модифікаціях перманентне повторюються так звані вічні проблеми. Що таке людина? Що таке природа, або ширше — Всесвіт? Який між ними зв'язок, залежність? Чи може людина пізнати себе,,природу, суспільство? Які форми, ме¬тоди, засоби пізнання? В чому відмінність явищ і сутності матеріаль¬ного і духовного, ідеального світу? Який з цих двох світів є основою для виникнення й існування другого світу? Чи вони незалежні один від одного? Що таке свобода? Що таке життя та смерть, яке їхнє ціннісне значення для окремої людини і суспільства? Ми навели далеко не повний перелік "вічних" філософських проб¬лем. Але розвиток суспільства і пізнання висуває й нові філософські проблеми: про співвідношення статичних і динамічних закономір¬ностей у науковому пізнанні, можливостей "штучного інтелекту" тощо. Звичайно, "вічні" філософські проблеми під впливом нових знань і нових духовно-культурних та соціальних умов вирішуються по-новому.

Філософія (як термін у значенні – роздуми) вперше зустрічається у грецького історика Геродота (5ст.) та Фукідіда (на прик. 5ст.). Надалі у Сократа і Платона (на рубежі 4-5 ст.) у значенні – теорія, наука.

З самого початку філософією називають будь яку мудрість, сукупність знань, які відрізняються від вірувань. З часом з філософії як з суспільної скарбниці беруть початок інші науки (математика, астрономія, фізика, біологія, медицина тощо).

Філософи намагаються осягнути світ у його єдності або вічності. Майже одразу філософія і філософування виявило два напрямки:

1. науково-теоретичний (відбір і перевірка різного роду інформації про різні речі світу);

2. духовно-практичний (який орієнтовано на пошук сенсу життя, основних цінностей, осягнення вічності).

Другий спочатку переважав 1-ий. І в сучасній філософії на першому місці постає не власне людський розум, а моральна інтуїція. Внутрішні почуття вищої гармонії, чи справедливості (пошуки сенсу життя тривають). Осягнення смертності, плинності буття – це філософські проблеми, які вирішує кожна людина. Філософія надихається не стільки розумом скільки сенсом. Філософування є не лише чистим пізнанням, а є свідомістю, що постійно сповнена різних людських почуттів. Питання про сенс життя, кожна людина для себе вирішує сама. Якщо наукові істини мають всезагальний характер, то філософськи істини (відкриття) завжди призначені для „індивідуального” користування.

Специфікою філософії є те, що вона завжди вирішує майже одні і ті ж самі проблеми, але ж вирішує в нових умовах, на новому рівні знань, різними національними культурами.

Предмет філософії:

На відміну від окремих наук, що вивчають лише деякі області дійсності, предмет філософії охоплює найзагальніші риси дійсності, основи буття і пізнання, що вивчаються не безпосередньо, а через узагальнення даних інших наук та осмислення всієї існуючої культури, її світоглядних структур. Таким чином філософія — раціональна самосвідомість людства, наслідок його прагнення збагнути глибинні основи буття і місце людини у світі.

Давньогрецький філософ Кратет Фіванський зазначав:«Філософія важливіша від дихання, бо значно важливіше добре жити, чому навчає філософія, ніж просто жити, що залежить від дихання.»

Німецький філософ 19 століття Георг Вільгельм Фрідріх Гегель так визначав предмет філософії:Філософія є наукою про причини, або [наукою] про «чому?»

Філософія покликана тримати увесь час у полі уваги та в актуальному стані всі основні виявлення людини як людини, із чим пов'язані особливості її предмету:

• історична змінність, оскільки історично змінними постають самовиявлення та самоусвідомлення людини;

• уся історія філософії фактично входить в окреслення її предмету, оскільки лише за такої умови ми здатні окреслити «топографію» людськості;

• філософія постає своєрідною формою збереження та забезпечення історичної неперервності людської свідомої самоідентифікації.

Функції філософії:

Серед основних функцій філософії, що мають як індивідуально-особисте, так і суспільне значення, традиційно виділяють:

-світоглядна — філософія допомагає людині знайти й обґрунтувати свої життєві орієнтири, з'ясувати зміст і значення життєвих пріоритетів та цінностей;

-пізнавальна — завдяки дослідженню загальних проблем пізнання філософія озброює людину орієнтирами в пізнавальній діяльності, критеріями та ознаками правильного руху на шляху до надійних, достовірних знань;

-логічна — філософія сприяє формуванню культури людського мислення, виробленню критичної неупередженої позиції у міжіндивідуальних та соціально-культурних діалогах;

-соціально-адаптивна — філософія допомагає зорієнтуватися у складних, строкатих, розмаїтих проявах суспільного життя і виробити власну соціальну позицію;

-критична — проявляється в опозиції філософії до емпіричної дійсності, до світу повсякденної реальності, руйнуванні звичних стереотипів та забобонів, пошуку шляхів до більш вдосконаленого, людяного світу;

-виховна — філософія прищеплює інтерес і смак до самовиховання, сприяє посиленню потягу людини до самовдосконалення, творчого підходу до життя, пошуку життєвих сенсів.