Психодіагностика

Психодіагностика — вид діяльності практичного психолога, направлений на:

• з'ясування індивідуальних психофізичних особливостей розвитку дитини з метою оцінки їх актуального стану;

• виявлення відхилень в розвитку пізнавальних процесів і поведінці дитини;

• визначення одиничного і унікального в розвитку особи кожної дитини.

Це припускає глибоке знання психологом особливостей психофізичного розвитку дітей на всіх вікових етапах.

Види психодіагностики дитини дошкільного віку:

1. Спостереження за поведінкою дитини в різні режимні моменти в природних і спеціально організованих умовах з фіксацією фотозаписи в щоденнику спостережень для подальшого аналізу і висновків про рівень його розвитку.

Передбачається ведення щоденника спостережень педагогом, батьками, психологом.

2. Бесіда з дитиною, педагогами і членами сім'ї з метою збору інформації про розвиток і поведінку дитини.

3. Вивчення продуктів дитячої діяльності (малюнків, виробів, аплікацій і ін.).

4. Анкетування дорослих, що бере участь у вихованні дитини.

5. Тестування дитини психологом по різних параметрах психофізичного розвитку.

6. Непрямі методи діагностики дитини через бесіди з його однолітками по опитувальниках, організацію психологічних ігор і вправ.

7. Робота з діагностичними картами:

• психофізичного розвитку дитини

• інтелектуального розвитку

• пристосовування до дитячого саду або школи

Зміст психодіагностичних заходів і висновки про результати діагностичних досліджень фіксуються в індивідуальних психологічних картах і протоколах.

Вимоги до організації і проведення окремих методів психодіагностики:

1. Переважання індивідуальних форм психодіагностики з урахуванням вікових і індивідуальних особливостей дитини.

2. Встановлення тісного міжособового контакту психолога з дитиною і психоемоційна готовність дитини до співпраці з дорослою.

3. Неприпустимість створення у дитини враження перевірки його знань, умінь і навиків і офіційної обстановки під час діагностичного обстеження.

4. Дотримання регламенту відповідно до виду тестування і віком дитини: молодші, середні групи — від 10 до 20 хвилин; старші, підготовчі — до 40 хвилин. Проєктівниє методи тестування не мають строгої регламентації, а стандартизовані — припускають чітке проходження інструкції.

При появі у дитини перших ознак стомлення діагностичне обстеження припиняється.

5. Створення відповідних умов для проведення діагностики.

• Раціональне розміщення і використовування стимульних матеріалів.

• Виключення звукових подразників, відволікаючих предметів і об'єктів.

Примітка: в окремих випадках, відповідно до цілі діагностики, допустима присутність педагога або кого-небудь з членів сім'ї під час дослідження, за умови їх місцезнаходження поза увагою дитини і невтручання в процес діагностики.

6. Допустимість організації поетапного психодіагностичного дослідження в рамках досягнення однієї мети (дослідження пізнавальних процесів, рівня самооцінки дитини, мотиваційної сфери і т.п.).

7. Необхідність комплексного підходу до організації діагностичного дослідження, що включає пізнавальну, соціальну і емоційно-вольову сфери.

8. Обов'язкове використовування декількох діагностичних методик для об'єктивної оцінки рівня актуального розвитку конкретного психічного процесу або особової якості дитини.

Ураховуючи особливості психічного розвитку дитини дошкільного віку, низький рівень його свідомості і самосвідомість, а також необ'єктивність особової самооцінки, психолог повинен в психодіагностичній роботі з дитиною обов'язково використовувати метод експертів, припускаючий отримання об'єктивної і повної інформації про розвиток дитини.

Пропонований в додатках матеріал дозволить практичним психологам раціонально організувати і провести психодіагностичну роботу відповідно до поставленої за мету і максимально повно зафіксувати отримані результати в розроблених авторами-укладачами картах, таблицях і протоколу.

.

Додаток № 8

Схема психологічного аналізу уроку

1. Загальні відомості про урок: школа, клас, предмет, прізвище вчителя.

2. Якими методами та способами викликається увага учнів на початку уроку: вхід вчителя до класу, його зовнішній вигляд, підготовленість учителя І класу до уро­ку, оформлення і санітарно-гігієнічні умови роботи класу, уміння вчителя налагодити емоційний контакт з учнями, тримати в полі зору весь клас (розподіл, переключення, обсяг уваги), вимогливість, питання педагогічного такту.

3. Якими способами активізується пізнавальна діяльність учнів на уроці: уміння вчителя підтримувати увагу учнів протягом уроку, орієнтація учнів на труднощі і мобілізація волі на їх подолання, активізація мислення учнів — організація проблемно-пошукової діяльності учнів - ідейний і науковий рівень матеріалу, повнота і точність наукових фактів, висновків, відповідність ма­теріалу віковим особливостям учнів і рівню їх розвитку, логічність і доказовість викладу, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, залучення учнів до самостійної роботи і самостійного виведення правил і закономірнос­тей, зв'язок навчального матеріалу з практикою і су­часністю, вправляння у застосуванні набутих знань.

4. Якими способами учитель пробуджує в учнів допит­ливість та інтерес, формує потребу в знаннях: підготов­леністю до уроку, оригінальною наочністю, роз'ясненням теоретичного і практичного значення даного матеріалу, цікавими фактами, емоційністю викладання тощо.

5. Організація запам'ятовування учнями навчального матеріалу: запис теми і плану уроку, важких слів, визна­чень, повторення найбільш важливих моментів, установ­ка на запам'ятовування, різноманітність вправ на закріплення тощо.

6. Якими способами викликаються емоції учнів і як вони впливають на засвоєння знань: вміння учителя створити сприятливий психологічний клімат на уроці, викликати позитивні емоції, моральні, інтелектуальні та естетичні почуття, уникнути виникнення в учнів фрустрацій і стресо­вих станів, засоби розв'язання конфліктних ситуацій.

7. Як учитель враховує вікові та індивідуальні особли­вості учнів, сприяє розвитку їх активності, самостійності, ініціативності і творчих здібностей.

Висновки і пропозиції: а) позитивне в роботі вчите­ля; б) недоліки в роботі вчителя; в) рекомендації для вчителя-предметника з метою підвищення психологічної ефективності уроку, гуманізації процесу навчання.

Додаток № 9

Схема загальної характеристики сім'ї

1. Тип сім'ї:

- повна сім'я;

- неповна сім'я;

- деструктивна сім'я;

• батьки розлучені;

• опікуни.

Коментарі _________________

2. Житлові умови:

• окрема квартира;

• кімната в гуртожитку;

• власний будинок;

Коментарі _________________

3. Середньомісячний дохід сім'ї:

- вище середнього рівня;

- на середньому рівні;!

- малозабезпечена сім'я.

Коментарі _________________

4. Характер взаємостосунків між батьками:

- взаєморозуміння;

- домінування (а — батька, б— матері);

- конфлікти, сварки, бійки;

- напружені стосунки

Коментарі _________________

5. Опис характеру взаємостосунків в системі "мати—дитина", "мати— батько— дитина" ______________

6. Виховні функції здійснюють:

- батьки;

- дідусь або бабуся;

- опікуни;

- найближчі родичі;

- педагогічний персонал.

Коментарі ______________

Висновки _______________

Додаток № 10

Орієнтовна схема протоколу комплексної

психологічної діагностики

Загальні дані:

Прізвище, ім'я, по батькові

Вік, стать

Домашня адреса, з ким мешкає

Стан здоров'я

Сімейна ситуація та підтримка (ситуація в родині, особливості взаємовідносин у сім'ї, культурно-побутові умови і сім'ї і ін.)

Інтереси, захоплення, уподобання

Значущі люди (батьки, родичі, друзі, однокласники, вчителі...)

Де працює (навчається)

- Основна проблема клієнта, (зі слів матері, батька або іншої людини)

Приклад:

- Брак навичок спілкування і самообслуговування...

- Проблеми інтелектуального розвитку...

- Проблеми міжособистісної взаємодії...

- Опис (особиста ідентифікація)

- зовнішність

- поведінка

- враження, яке справляє на оточуючих

Приклад:

- Одягнена акуратно, .приємної зовнішності, під час зустрічі помітно хвилюється, тримається біля матері...

Інтереси, захоплення, уподобання:

- читання;

- вишивання;

- музика (яка саме); й

- танці;

- спорт;

- кіно;

- мультфільми;

- хобі;

- робота за спеціальністю і т. ін.

Приклад:

Хлопчик любить читати казки, дивиться мультфільми

— Причетність значущих людей до проблеми

(Мати, батько, брат, сестра, бабуся, дідусь, донька, син, родичі, друзі, вчителі, однолітки, однокласники, ко­леги по роботі і т. ін.)

Приклад:

— Життя матері повністю присвячене сину-інваліду... .

— Стиль життя батька значною мірою залежить від проблем сина...

— Соціальна ситуація розвитку (спільне формулюван­ня проблеми)

— Специфічна система відношень дитини з оточую­чим світом, яка відображається в її переживаннях;

- Соціальні умови, в яких відбувається психологічний і поведінковий розвиток людини (система факторів, від яких залежить розвиток).

- Вивчення інтегративних показників цілісного розвитку особистості клієнта: спрямованість особистості.

- Характеристика усвідомлених мотивів, глибини та стійкості інтересів, поглядів, переконань, прагнень намірів, мрій, ідеалів тощо.

(Бесіда, методика "Ціннісні орієнтації і спрямованості особистості" (Л.М. Силантьева), 16-факторний опи­тувальник Кеттела (підлітковий або дтячий варіант), особистісні опитувапьники Айзенка, методика експрес-діагностики характерологічних особливостей особистості Т.В. Матолінаіін.).

— Рівень домагань (занижений, адекватний або завищений)

Співвідношення самооцінки і рівня домагань, оцінка власних можливостей людини, вимогливість до себе, . ставлення до критичних зауважень, ставлення до само­виховання і його виявлення в різних видах діяльності.

(Спостереження, бесіда, гра, Проективне інтерв'ю, Тест "Самооцінка", тощо)

.— Особливості емоційно-вольової сфери

Характер-емоційних реакцій, розвиток почуттів: моральних, інтелектуальних, естетичних; глибина і стійкість почуттів, переважаючий настрій, ступінь емоційної збуд­ливості, швидкість протікання і зміни емоцій, зовнішнє вираження емоційних переживань; емоційна стійкість в напруженій ситуації, при невдачах; вміння стримувати , емоційні переживання і змінювати їх; вольові особливості (цілеспрямованість, самостійність, ініціативність, рішучість, наполегливість, самоконтроль, моральна ви­хованість волі). Схильність до тривожності. Прояви, соціально-психологічної дезадаптації тощо.

(Спостереження, рольова гра, бесіда, Проективне і інтерв'ю, 16-факторний опитувальник Кеттела (підлітковий або дитячий варіант), Особистісні опитувапьни­ки Айзенка, Опитувальник Лічко (адаптація Подмзін), Тест . кольорового вибору Люшера, "Дім—Дерево—Людина" Дж. Бука,. Методика експрес-діагностики характерологічних особливостей особистості Т.В. Матоліна, Малюнковий тест - "Неіснуюча тварина", Методика діагностики соціально-пси­хологічної адаптації К. Роджерса і Р. Раймонда, тощо).

- Дослідження загальних показників психічного розвитку •

Діагностика рівня розвитку уваги ("Коректурна проба", "Розстановка чисел" тощо);

Дослідження пам'яті ("Оперативна пам'ять", "Пам'ять на числа", "Пам'ять на образи" тощо);

— Аналіз показників соціально-психологічної інтег­рації в суспільстві

Ставлення до колективу

Потреба бути членом колективу, рахуватися з його думкою, авторитет в колективі друзів, ставлення до нега­тивних соціально-психологічних явищ в колективі.

(Спостереження, бесіда, сюжетно-рольова гра, Проективне інтерв'ю, Соціометрія (Дж. Морено) і ін.)

— Ставлення до різних видів діяльності

Виконує роботу добросовісно чи недобросовісно, з інтересом чи без інтересу... (Спостереження, бесіда, сю­жетно-рольова гра)

—Діагностика комунікативних здібностей

Дослідження соціометричного статусу в групі, рівня розвитку навичок взаємодії з іншими, комунікативні вміння.

("Оцінка рівня комунікативності" В.Ф. Ряховського, Тест оцінки комунікативних вмінь, рольові ігри, спостере­ження тощо)

— Оцінка стосунків у сім» і

Особливості взаємовідносин в сім'ї, ставлення до ди­тини. (Методика діагностики батьківського ставлення А.Я. Варга і В,В. Століна, Тест "Малюнок сім'ї", бесіда)

— Загальний висновок

Вказати можливі шляхи психологічної допомоги, на основі яких буде будуватися Програма реабілітації.

Рекомендована література

1. Беляускайте Р. Ф. Рисуночные проби как средство диагностики развтия личности // Диагностическая и коррекционная работа школьного психолога. — М., !/ 1987.— С. 67—80.

2. Битянова М.Р. Организация психологической работы в школе. — М., 2000. — 298 с.

3. Болотова А.К. С чего начинать школьному психологу? N 4061100 псобие. — М.; Воронеж, 2001. — 96 с.

4. Вачков И.В., Гриншпун И. .Б., Пряжников Н.С. Введение в профессию "психолог": Учебное пособие. -М.; Воронеж, 2002. — 464 с.

5. Вачков М.В. Групповые методы в работе школьного психолога: Учебно-методическое пособие, - М, 2002, 22-1 с.

6. Гыльбух Ю.З., Киричук О.В. Шкільний клас: як пізнавати й виховувати його душу. — К-, 1994. — 208 с.

7. Демьянов ІО.Г. Основы психопрофилактики и психотерапии: Пособие для студентов психологических факультетов университетов. - С-Пб.: "Паритет", 1999. - 224 с.

8. Диагностическая и коррекционная работа школьного психолога/ Под ред. И.В.Дубровиной. М., 1987.— 260с.

9. Документація психолога / Упорядник Т. Гончаренко. - К.,2003. — 120с.

10. Дорошенко І.І. Методика української мови. – К., 1992.

11. Ермолаева М.В., Захарова А.Е., Калинана Л.И., Наумова С.И. Псхолого-педагогическая практика в системе образования. — М.; Воронеж, 1998. — 288 с.

12. Зеленська Т.М. Цікаві ігри на уроках мови. К., 1983.

13. Каталог иптерпретаций методики "Дом—Дерево— Человек". — М., 1993.— 75с.

14. Клюева Н.В. Технология работы психолога с учите­лем. — М., 2000. — 192с.

15. Красило А.И., Новгородцева А.П. Статус психолога й проблеми его адаптации в учебном заведений. — изд. 2-е, доп. — М.; Воронеж. 1998. — 192 с.

16. Куцай Т.П. Уроки русского языка во 2 классе. – М., 1993.

17. Лоепчук Г.И. русский язык в 3 классе. Методическое пособие. – М. Просвещение, 1993.

18. Максимова Н.Ю. Психологія адитивної поведінки: Навч. посібник. — К., 2002. — 308 с.

19. Методика вивчення нумерації в початковій школі. М.В.Богданович. – Л., 1990.

20. Методика викладання математики в початкових класах. М.О.Бантова, Г.В.Бельтюкова, О.М.Полевщикова. – К, Вища школа, 1992.

21. Методика викладання природознавства. Л.К.Нарочна, Т.В Ковальчук, К.Д.Гончарова. – К., 1990.

22. Методика преподавания природоведения. В.М.Пакулова, В.И.Кузнецова. – М., 1990.

23. Методика розв’язування задач у початковій школі. М.В.Богданович. – Л., 1990.

24. Овчарова Р.В. Практическая психология образова­ния: Учеб. пособие для студ. психол. факультетов университетов. — М.: Академия, 2003. — 448 с.

25. Олейник В.Ф. К урокам русского языка. Методические рекомендации. – М., 1993.

26. Переддипломна практика: Методичні рекомендації для студентів вищих навчальних закладів за спеціальністю "Психологія та соціальна педагогіка"/ Під ред. М.М. Шпак - Тернопіль: ТДПУ, 2003. - 36с.

27. Подмазін СІ., Сібіль О.І. Як допомогти підлітку з "важким" характером. - К: НІЩ Перспектива, 1996,— 160с.

28. Подхватилин Н.В. Психокоррекционная профилактика подростковой наркозависимости: Практическое руководство к проведенню тренинга для школьных психологов, педагогов, социальных работников. М.: ТИ Сфера, 2002. — 64 с.

29. Предупреждение подростковой и юношеской наркомании /Под ред. О.В. Березина, К.С. Лисецкого, И.Б. Орешниковой, М: Пкд-во Института Психотерапии, 2000. — 256 с.

30. Природоведение в 4 классе. Н.С.Коваль, Я.К.Нарочная, Т.М.Байбара. – Л., 1989.

31. Психодіагностична графічна методика "Дім—Дерево—Людина"/ За ред. Г.К. Радчук. - Тернопіль, 1996.— 24с.

32. Психологические основи педагогической практики студентов: Учебное пособие для студентов высшых и средних специальных педагоггических учебных заведений / Под ред. А.С. Чернышева. — М., 2000. — 14-18 с.

33. Психологічна практика в закладах освіти. Методичні рекомендації та поради для студентів вищих навчаль­них закладів за спеціальністю "Практична психологія та соціальна педагогіка"/ Упорядники Г.К.. Радчук,Т.М. Івапкж. — Тернопіль, 2000. — 40 с.

34. Пустарева В.А. Методика русского языка для педучилищ. – М. Просвещение, 1989.

35. Ромаиова Е.С., Потемкина О.Ф. Графическне методи в психологической диагностике. — М., 1992. — 256 с.

36. Сибиряков С.Л. Ребенок в опаспости (как в роду продупредить беду: Наркомапию, пьянство, насилие, преступность). — С-Пб.: Издательство "Юридичсский центр Пресе", 2002. — 114с.

37. Сирота Н.А., Ялтонский В.М., Хажилипа И.И., Видермав Н.С. Профилактика наркоманни у подростков: от теории к практике. М.: Генезис, 2001. — 216с,

38. Формування павичок здорового способу життя у дітей і підлітків / Н.Ю.Максимова, А.Й.Капська, О.Г.Карпенко та іи. — К., 2001. — 264 с.

39. Фурман А.В. Психодіагностика інтелекту в системі диференціації навчання. Навчально-методичний посібник. — К.: Освіта, 1993. — 223 с.

40. Хажилина Й.Й. Профилактика наркомании: модели. тренинги, сценарии. — М.: Изд-во института психотерапии.2002,— 228с.

41. Хорошковська Н.М.Уроки української мови в 2 класі, в 3 класі. – К., 1986.

41