Вогнищеві ураження печінки.

1. Вроджені – поодинокі кісти, полікістозна хвороба печінки.

2. Набуті (паразитарні – амьобний абсцес, ехінококоз; інфекційні – піогенний абсцес).

3. Пухлини (доброякісні, злоякісні, метастази).

4. Травматичні – гематома, білома, серома, артеріовенозна фістула, псевдоаневризма.

Вогнищеві кістозні ураження печінки.

Прості кісти печінки, як звичайно, виникають внаслідок аномалії розвитку жовчних проток. Їх розміри можуть коливатися від 1 мм до 10 см, досить часто вони можуть бути множинними.

Множинні кісти печінки також є проявом полікістозної хвороби печінки, яка приблизно в 50% випадків поєднується з кістозною хворобою нирок. Кісти також можуть визначатись і в підшлунковій залозі.

Ехоознаками простої кісти є: чітко окреслені стінки, які є настільки тонкими, що їх товщину не вдається визначити, анехогенний вміст і виразне акустичне підсилення позаду задньої стінки, форма сферична або наближена до такої (мал. 6).

Будь-яке відхилення від типових ультразвукових ознак простої кісти повинно викликати підозру та потребує додаткового обстеження.

Ехінококоз (ехінококові кісти) печінки.

Паразитарне захворювання, яке часто трапляється в тих географічних місцях, де вирощують овець. Остаточним господарем глиста Echinococcus granulosus є собака, проміжними – вівці, велика рогата худоба, людина. Потрапивши в організм проміжного господаря, паразит через стінку кишки з плином крові портальною веною потрапляє в печінку (або ще далі), де розвивається в кісту. Кісти в печінці збільшуються щороку приблизно на 1 см та можуть досягати гігантських розмірів (20 см і більше). Типовими ехоознаками ехінококозу печінки є: одна або декілька кіст у вигляді анехогенних утворів з дистальним акустичним підсиленням, помірно потовщеними стінками з подвійним контуром за рахунок внутрішньої гермінативної мембрани. Нерідко всередині кіст визначаються перегородки різної форми та розмірів, які є стінками дочірніх кіст (мал. 7). З часом, стінка кісти може зазнавати звапнення.

Абсцес печінки (запальні кісти печінки).

Абсцеси печінки виникають,як ускладнення висхідного холангіту, портальної піємії, генералізованої бактеріємії. Розмір та кількість абсцесів залежать від причини. Частіше абсцеси розташовані в правій частці печінки, ближче до передньої поверхні.

Зазвичай, на ехограмах абсцес має вигляд рідинної структури округлої форми з нерівномірно потовщеною ехогенною стінкою. Внутрішній вміст має різну ступінь ехогенності і може навіть перевищувати ехогенність паренхіми печінки, але завжди визначається дистальне акустичне підсилення, що вказує на наявність рідини. (мал.8).

Травматичні кісти печінки (гематома, білома, серома).

Травматичні кісти печінки виникають як наслідок тупої травми живота або, рідше як наслідок інвазивних втручань (біопсія, ЧЧХГ).

Ехографічна картина гематоми печінки залежить від часу її існування. На ранніх стадіях гематома має вигляд ехогенної ділянки всередині печінки. Протягом наступних днів вона розріджується та набуває вигляду кісти: анехогенне утворення с дистальним акустичним підсиленням. В подальшому, ехогенність внутрішнього вмісту може змінюватись. Як наслідок, може залишитись рубець у вигляді ехогенного вогнища або накопичення рідини у вигляді простої кісти (серома).

Сероми та біломи за своєю ехографічною картиною не відрізняються від простих кіст печінки. Основною диференціально-діагностичною ознакою є анамнестичні дані про перенесену травму.

Вогнищеві солідні ураження печінки.

Ця група складається із доброякісних та злоякісних уражень печінки.

Серед доброякісних солідних уражень печінки найчастіше зустрічаються гемангіома, доброякісна вузлова гіперплазія та аденома печінки.

80% первинних злоякісних пухлин печінки складають гепатоми (гепатоцелюлярний рак). Вторинне злоякісне ураження печінки виникає майже з будь-якої первинної пухлини.

Ехосеміотика солідних уражень печінки неспецифічна, за виключенням типових ехоознак капілярної гемангіоми, тому в переважній більшості випадків ультразвуковий метод є методом скринінгу з обов'язковим застосуванням додаткових методів променевого дослідження та біопсії.

Гемангіома печінки – найчастіша доброякісна пухлина печінки. Звичайно вони є випадковою знахідкою при ультразвуковому дослідженні печінки, не проявляються будь-якими клінічними симптомами або біохімічними відхиленнями. Типовими ехоознаками капілярної гемангіоми є утвір високої ехогенності, з однорідною ехоструктурою, круглої або овоїдної форми, найчастіше розташований в правій частці субкапсулярно, має рівний або хвилястий контур, чітко відмежований від оточуючої паренхіми (мал. 9). За таких умов достатнім є динамічне ультразвукове обстеження через 3 – 6 місяців. Кавернозні гемангіоми за звичай мають гетерогенну будову за рахунок ділянок різної ехогенності, можуть бути анехогенними. Подібні ехографічні зміни не можуть бути вірогідно диференційовані від пухлин іншого походження, тому діагноз необхідно підтвердити іншими методами променевого дослідження, а саме підсиленою КТ, МРТ, селективною ангіографією.

Решта пухлин печінки має дуже різноманітну ехографічну картину, і отже немає жодної ехографічної ознаки на підставі якої можна вірогідно диференціювати доброякісний або злоякісний характер ураження і навіть первинність або вторинність ураження при солітарних вузлах. На мал. 10,11 наведені приклади ехограм пухлин печінки різного походження.

Тому при виявленні в печінці солідного утвору обов'язковим є застосування інших методів променевого дослідження та біопсії під візуальним, зокрема, ехографічним контролем.

Показання до пункційної біопсії печінки під ультразвуковим контролем.

1. Морфологічна диференціація доброякісних та злоякісних утворень

2. Морфологічна верифікація різних вариантів хронічного гепатиту, цирозу печінки

3. Біохімічне та бактеріологічне дослідження вмісту порожнин з метою диференціації кіст, ускладнених гематом, абсцесів, пухлин з розпадом

4. Визначення морфологічної природи патологічних процесів незясованої етіології

5. Контроль ефективності лікування за допомогою повторних пункцій.

Абсолютні протипоказання до пункції печінки: геморагічний синдром (рівень протромбіну нижче 50%, тромбопенія – кількість тромбоцитів менше 100 х 10⁹/л), синдром порушення згортання крові, піддіафрагмальна гіперваскулярна пухлина, важкі супутні захворювання.