4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін

Визначення

Гіпоксемія (лат. oxygenium — кисень)

- зниження вмісту кисню в крові.

Гіпоксія, киснева недостатність

- недостатнє постачання киснем тканин або порушення його використання.

Гіпоксія анемічна

- розвивається при анемії внаслідок зменшення кількості еритроцитів або вмісту в них гемоглобіну.

Гіпоксія гемічна (гіпоксія крові)

- розвивається внаслідок зменшення кисневої ємності крові.

Гіпоксія гістотоксичпа (тканинна)

- спостерігається при отруєнні в результаті пригнічення тканинних окисно-відновних процесів.

Гіпоксія дихальна (респіраторна)

- виникає внаслідок порушення газообміну в легенях.

Гіпоксія внаслідок застою

- виникає при застої венозної крові.

Гіпоксія циркуляторна

- виникає при порушенні кровообігу.

Гіперкератоз (hyper — багато, надмірно; kiratos — рогова речовина; osis — патологічний стан)

- потовщення рогового шару епідермісу.

Гістогематичний бар'єр (hystos - тканина; haema - кров)

- загальна назва структур, що забезпечують існування гісто-фізіологічних механізмів виконання бар'єрних функцій на рівні клітина — стінка судини (гематоенцефалічний бар'єр, аерогематичний бар'єр, гематотестикулярний бар'єр та ін.).

Гістогенез (hystos — тканина; genesis — розвиток)

- формування тканини в процесі індивідуального розвитку організму (онтогенезу).

Глікогенози

- група спадкових захворювань, в основі яких лежить порушення вуглеводного обміну, що характеризується відкла­данням гранул глікогену в різних органах та тканинах. Виділяють 9 типів глікогенозів.

Гомеостаз (homois — однаковий; staseo — стан)

- здатність організму підтримувати стійку рівновагу внутрішнього середовища.

Декомпозиція (лат. compositio — складати, зіставляти)

- механізм дистрофічного процесу, що в основі своїй має розщеплення білково-жирових або білково-полісахаридних комплексів.

Дистрофія (гр. dys — порушення; trophe — живлення)

- морфологічне відображення порушеного обміну речовин, в основі якого лежить нагромадження та перерозподіл у тканинах різних речовин.

Ензимопатія (гр. еn — всередині; zymme — дріжджі; pathia — захворювання; син.: ферментопатія)

- загальне визначення для різноманітних патологічних процесів, що супроводжується змінами ферментативної активності у тканинах та органах.

Захворювання Німана — Піка (A.Niemann—L.Pick), син.: гістіоцитозліпоїдний

- характерним є накопичення сфінгомієліну у макрофагах переважно печінки, селезінки та центральної нервової системи.

Інфільтрація (лат. in — розміщено всередині; лат. futrato — проціджування)

- проникнення в тканини та нагромадження в них рідини, клітинних елементів або хімічних речовин.

Іхтіоз (гр. ichthys — риба) —

- підвищення зроговіння великих ділянок тіла або всього шкіряного покриву.

Кератогіалін (keratos — рогова речовина; hyalos — світлий, прозорий)

- білок, характерний для зроговілого епітелію, попе­редник кератину та елеїдину.

Паракератоз (гр. para — павколо; keratos — рогова речовина) -

- форма рогової дистрофії, що характеризується повною або частковою відсутністю зернистого шару та наявністю в роговому шарі епідермісу клітин з ядрами.

Трансформація (лат. transformation — перетворення)

- перехід речовини з одного стану в інший;

- перехід клітини з одного виду в інший у процесі диференціації, пухлинного росту, метаплазії.

Тезаурисмози (гр. thesauros — скарбниця; син.: — хвороба накопичення)

- загальна назва групи захворювань, що характеризу­ються порушенням обміну речовин з підвищенням вмісту в крові та тканинах продуктів метаболізму різноманітного походження (фукозидоз, мукополісахаридози, глікогенози та ін.).

Цитопатологія (гр. pathos — хвороба, logos — вчення)

- розділ патології, що вивчає морфологію патологічних процесів на клітинному та субклітинному рівні.