4.1 Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
Постуральний дренаж	Надання тілу положення, що сприяє стіканню мокроти під дією сили тяжіння
Вакуумний масаж	Масаж, що проводиться вакуумною банкою
Статичні дихальні вправи	Дихальні вправи, при яких працюють виключно основні дихальні м’язи
Динамічні дихальні вправи	Вправи, в яких приймають участь основні і допоміжні дихальні м’язи
Пасивізація видиху	Зробити видих більш довгим і пасивним
Тюбаж	Дуоденальне зондування

4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Клініко-фізіологічне обґрунтування призначення засобів ФР при патології бронхолегеневої системи, що супроводжується порушеннями бронхіальної прохідності (обструктивний тип), обмеженням дихальної поверхні альвеол (рестриктивний тип): бронхіт, бронхоектатична хвороба, бронхіальна астма, пневмонія, плеврит.

Методика інгаляцій на фоні дихальної гімнастики з урахуванням локалізації процесу в легенях.

2. Різновиди масажу, який використовується при захворюваннях бронхо-легеневої системи. Особливості методики класичного масажу при запальних процесах у легенях. Техніка виконання вакуумного масажу.

3. Спеціальні вправи при бронхоспазмі:: дихальна "звукова" гімнастика у хворих з бронхіальною астмою, вправи на пасивізацію видиху у хворих з емфіземою легень.

4. Клініко-фізіологічне обґрунтування використання засобів ФР у хворих з патологією легень, що супроводжується обмежувальними (рестриктивними) порушеннями функції зовнішнього дихання (пневмонії, плеврити). Прийоми, які сприяють покращенню вентиляції "ураженої" легені (при вихідному положенні лежачи, сидячи, стоячи), локалізовані типи дихання. Спеціальні дихальні вправи, що попереджують утворення спайок.

5. Оцінка ефективності лікування хворих зі захворюваннями бронхо-легеневої системи.

6.Клініко-фізіологічне обґрунтування призначення ФР при захворюваннях органів травлення та порушеннях обміну речовин, механізми лікувальної дії фізичних вправ.

7. Показання та протипоказання до призначення засобів ФР при захворюваннях органів травлення та порушеннях обміну речовин.

8. Задачі ФР у хворих з порушеннями обміну речовин та захворюваннях органів травлення у відповідності до дії лікувальних періодів.

9. Засоби, форми ФР, методи проведення занять лікувальною гімнастикою при захворюваннях органів травлення.

10. Особливості використання фізичних вправ у хворих з дискінезіями жовчовивідних шляхів, атонічними і спастичними колітами, спланхноптозом, при підвищеній і зниженій кислотоутворюючій функції шлунку.

11. Масаж при патології органів травлення. Механізми фізіологічної дії прийомів масажу. Сегментарний, рефлекторний, періостальний, крюковий масаж при захворюваннях органів травлення.

12. Фактори внутрішнього, зовнішнього середовища, які підвищують рівні енергообміну людини. Принципи дозування фізичних навантажень хворим на ожиріння та цукровий діабет.

13. Облік ефективності проведених реабілітаційних заходів з включенням засобів ФР.

4.3 Практичні роботи, які виконуються на занятті

1. Оцінити характер порушень функцій зовнішнього дихання і призначити комплексне лікування з використанням засобів ФР хворому із захворюваннями органів дихання з урахуванням визначених порушень

2. Поставити функціональний діагноз хворому із захворюваннями органів травлення і надмірною вагою, визначивши ступінь ожиріння і диференційовано призначити засоби ФР за схемою.

Матеріали для самоконтролю:

А. Завдання для самоконтролю

1. Скласти таблицю патогенетичних механізмів виникнення рестриктивних і обструктивних порушень функції зовнішнього дихання при неспецифічних запальних захворюваннях органів дихання

2. Представити у вигляді схеми (за алгоритмом) призначення засобів ФР у хворих на ожиріння

Б. Задачі ї тести для самоконтролю

Білет №1

Назвіть спеціальні завдання, які необхідно вирішувати засобами ФР при рестриктивних порушеннях легеневої вентиляції

В клініку поступив хворий 30 років з приводу гострого ексудативного правобічного плеврита зі значною кількістю випоту, дихальною недостатностю 2 ступеня. У спокої ЧСС = 108, АТ = 120/80 мм рт.ст.

1. У реабілітації хворого необхідно використати наступні рухові режими:

1. Суворий постільний;

2. Розширений постільний;

3. Щадний;

4. Тренуючий;

5. Вільний.

2. Спеціальними задачами в реабілітації хворого на даному етапі лікування будуть:

1. Нормалізація психо-емоційного стану хворого;

2. Стимуляція крово- і лімфообігу для зменшення запальної інфільтрації плеври;

3. Компенсація дихальної недостатності;

4. Відновлення фізичної працездатності;

5. Активізація черевного типу дихання для розтягнення реберно-діафрагмальних ділянок плеври.

3. Для вирішення поставлених задач в подальшому необхідно використати наступні засоби ФР:

1. Динамічні дихальні вправи з акцентом на вдих і нахил у здорову сторону на затримці дихання;

2. Статичні дихальні вправи;

3. Рефлекторні фізичні вправи;

4. Постуральний дренаж;

5. Спеціальні дихальні вправи за системою Бутейко

4. Для профілактики застійних явищ в лівій легені необхідно використати:

1. Верхньогрудний тип дихання, лежачи на лівому боці;

2. Діафрагмальний тип дихання, лежачи на правому боці;

3. Форсований вдих і видих;

4. Динамічні дихальні вправи з вимовою звуків;

5. Статичні дихальні вправи з обтяженням еластичним бинтом

5. Для компенсації порушеного газообміну періодично необхідно лежати:

1. На спині, припіднімаючи головний кінець ліжка, використовуючи грудний тип дихання;

2. На спині, використовуючи діафрагмальний тип дихання;

3. На лівому боці, використовуючи грудний тип дихання;

4. На спині, використовуючи поверхневе дихання;

5. На правому боці з подушкою під боком, використовуючи діафрагмальний тип дихання.

Білет №2

Назвіть і охарактеризуйте дихальні вправи

Хворому 50 років амбулаторно проведено спірографічне дослідження: ЖЄЛ = 78%, ОФВ = 60%, МВЛ = 60% від належних значень. З дитячих років спостерігається терапевтом з приводу бронхіальної астми. Гематологічні та гемодинамічні показники в межах фізіологічних коливань. У стані спокою: ЧСС = 70, АТ = 120/80 мм рт.ст.

1. У хворого діагностується наступні порушення функції зовнішнього дихання:

1. Відсутність вентиляційних порушень;

2. Значні рестриктивні;

3. Значні змішані;

4. Помірні змішані;

5. Помірні обструктивні.

2. Спеціальними задачами фізичної реабілітації хворого будуть:

1. Підвищення фізичної працездатності;

2. Нормалізація психоемоційного стану хворого;

3. Зменшення залишкового об’єму легень;

4. Зниження тонусу гладкої мускулатури бронхів;

5. Нормалізація стереотипу дихання.

3. Вправи «звукової» гімнастики, що використовуються при бронхоспазмі, сприяють:

1. Збільшенню альвеолярної вентиляції;

2. Зниженню залишкового об’єму;

3. Зниженню тонусу гладкої мускулатури бронхів;

4. Покращенню відходження мокроти;

5. Зміцненню дихальної мускулатури.

4. Для вирішення спеціальних задач необхідно використати наступні засоби фізичної реабілітації:

1. Постуральний дренаж;

2. Дихальні вправи з опором вдоху;

3. Динамічні дренажні дихальні вправи;

4. Дихальні вправи, що полегшують видих;

5. Дихальні вправи на розтягнення плеври.

5. Процедури загартування необхідно починати з:

1. Обтирання водою з температурою вище 38° протягом 20’;

2. Обтирання водою з температурою 35° протягом 5 хвилин;

3. Обливання водою з температурою 25° протягом 5 хвилин;

4. Обливання водою з температурою 36° протягом 30 секунд;

5. Купання у водоймах при температурі повітря нижче 20°.

Білет №3

Спеціальні завдання, які необхідно вирішувати засобами ФР при обструктивних вентиляційних порушеннях

В амбулаторних умовах проводиться реабілітація хворого 35 років з бронхоектазами в задньонижніх сегментах правої легені. Спірографічно: ЖЄЛ = 70%, ОФВ = 58%, МВЛ = 64% від належних значень.

Гематологічні та гемодинамічні показники в межах фізіологічних коливань. В стані спокою: ЧСС = 70, АТ = 120/80 мм рт.ст.

1. Спірографічні дослідження вказують на наступні порушення функції зовнішнього дихання:

1. Відсутність вентиляційних порушень;

2. Помірні змішані;

3. Помірні рестриктивні;

4. Помірні обструктивні;

5. Значні рестриктивні.

2. Спеціальними завданнями фізичної реабілітації хворого будуть:

1. Компенсація порушеної функції;

2. Нормалізація холестеринового обміну;

3. Нормалізація дренажної функції бронхів;

4. Нормалізація психоемоційного стану хворого;

5. Відновлення фібринолітичної активності крові.

3. Для покращення дренажної функції бронхів можуть бути використані наступні засоби:

1. Постуральний дренаж;

2. Динамічні дихальні вправи з опором вдиху;

3. Статичні дихальні вправи;

4. Дихальні вправи, які активують кашель;

5. Динамічні дренажні дихальні вправи.

4. При використанні постурального дренажу рекомендується:

1. Лягти на лівий бік з припіднятим ніжним кінцем ліжка;

2. Лягти на правий бік з опущеним ніжним кінцем ліжка;

3. Сидячи нахилитися вліво і вперед;

4. Сидячи нахилитися вправо і назад;

5. Знаходитися в колінно-ліктьовому положенні.

5. Постуральний дренаж необхідно проводити:

1. До заняття лікувальною гімнастикою;

2. Після заняття лікувальною гімнастикою;

3. Поєднуючи з фазами дихання;

4. З виконанням масажного прийому розтирання;

5. З використанням ударної вібрації на видиху.

Білет №4

Засоби загартування хворих із захворюваннями органів дихання

Хворий 45 років два дні назад поступив до лікарні з гострою інтерстиційною пневмонією справа, дихальною недостатністю 2 ступеня. Температура тіла 37,4°, в крові – помірний лейкоцитоз із зсувом лейкоформули вліво, ШОЕ 20 мм/год. ЧСС спокою – 78/хв, АТ = 120/80 мм рт.ст., ЖЄЛ = 70%, ОФВ = 80% від належних значень.

1. За даними спірографії у хворого наявні наступні порушення функції зовнішнього дихання:

1. Відсутні вентиляційні порушення;

2. Значні обструктивні;

3. Значні рестриктивні;

4. Змішані вентиляційні;

5. Помірні рестриктивні;

2. Спеціальним завданням фізичної реабілітації хворого є:

1. Зниження альвеолярної вентиляції;

2. Компенсація порушеного газообміну;

3. Стимуляція крово- і лімфообігу для прискорення розсмоктування запальної інфільтрації;

4. Збільшення рухливості грудної клітини;

5. Збільшення залишкового об’єму легень.

3. Для нормалізації наявних порушень функції дихання у фізичній реабілітації хворого використовують:

1. Динамічні дихальні вправи, що активізують вдих;

2. Дихальні вправи на посилення видиху;

3. Форсоване дихання;

4. Вправи на розтягнення плеври;

5. Подовження видиху з вимовою звуків.

4. Дихальні вправи можна віднести до:

1. Активних фізичних вправ;

2. Пасивних фізичних вправ;

3. Ізометричних фізичних вправ;

4. Ідіомоторних фізичних вправ;

5. Аеробних фізичних вправ.

5. Позитивний кумулятивний ефект фізичної реабілітації визначається:

1. Зниженням альвеолярної вентиляції;

2. Збільшенням альвеолярної вентиляції;

3. Збільшенням резервного об’єму видиху;

4. Збільшенням резервного об’єму вдиху;

5. Збільшенням залишкового об’єму легень.

Білет №5

Методика проведення постурального дренажу

Хворий 47 років звернувся в поліклініку з приводу нападів ядухи, сухого кашлю, які виникають в осіннь-зимовий сезон. Температура тіла, гематологічні і гемодинамічні показники в межах фізіологічних коливань. Спірографією встановлено: ЖЄЛ = 96%, МВЛ = 55%, ОФВ = 60% від належних значень. Після проби з бронхолітиком ОФВ збільшилася. Діагноз: бронхіальна астма, інфекційно-алергічного генезу; ДН І-ІІ.

1. У хворого виявлені наступні порушення:

1. Відсутність вентиляційних порушень;

2. Помірні рестриктивні;

3. Помірні змішані;

4. Помірні обструктивні;

5. Значні обструктивні.

2. Спеціальними задачами фізичної реабілітації є:

1. Зниження залишкового об’єму легень;

2. Підвищення залишкового об’єму легень;

3. Підвищення стійкості до простудних захворювань;

4. Зниження тонусу гладкої мускулатури бронхів;

5. Пасивізація видиху.

3. Для введення аерозольних препаратів хворому необхідно зробити:

1. Форсований вдих, використовуючи верхньогрудний тип дихання;

2. Форсований вдих, використовуючи черевний тип дихання;

3. Після видиху плавний глибокий вдих, використовуючи черевний тип дихання, без затримки дихання після нього;

4. Після видиху плавний глибокий вдих, використовуючи черевний тип дихання, із затримкою дихання після нього;

5. Форсований вдих з наступним форсованим видихом.

4. При заняттях дихальними вправами необхідно використати наступні дихальні маневрах:

1. Форсоване глибоке дихання;

2. Подовження видиху, використовуючи грудний тип дихання;

3. Подовження видиху при нахилі тулуба вперед;

4. Подовження вдиху, використовуючи грудний тип дихання;

5. Подовження видиху за рахунок вимови дзвінких звуків.

5. Для проведення загартовування хворому на даному етапі необхідно використати:

1. Повітряні ванни в оголеному стані в приміщенні з температурою 18°, починаючи з 3-х хвилин до 20-30 хвилин;

2. Обтирання водою, починаючи з температури 25°;

3. Обтирання водою, починаючи з температури 35°;

4. Полоскання горла водою кімнатної температури;

5. Купання у відкритих водоймах при температурі повітря і води нижче 20°.

Білет №6

Назвіть і охарактеризуйте спеціальні дихальні вправи, які треба виконувати при плевриті

У клініку поступив хворий 30 років з приводу гострої нижньодольової пневмонії справа. В периферичній крові: лейкоцити 16∙10⁹/л, зсув формули вліво, ШОЕ 18 мм/год. Після проведеного лікування протягом тижня знизилися лейкоцити і ШОЕ, температура. При спірографії виявлені значні рестриктивні порушення вентиляційної функції.

1. Виявлені порушення функції зовнішнього дихання характеризуються наступними показниками:

1. ЖЄЛ 53% від належної величини;

2. ЖЄЛ 88% від належної величини;

3. ОФВ 86% від належної величини;

4. МВЛ 92% від належної величини;

5. Індекса Тіффно (ОФВ/ЖЄЛ) 78%.

2. В комплексному лікуванні хворого використовуються наступні засоби ФР:

1. Палатний руховий режим;

2. Лікувальна гімнастика;

3. Дозована ходьба;

4. Дихальні фізичні вправи;

5. Механотерапія.

3. Для компенсації дихальної недостатності хворому необхідно періодично лежати:

1. На спині, активуючи верхньодольовий тип дихання;

2. На лівому боці, активуючи черевний тип дихання;

3. На правому боці, активуючи грудний тип дихання;

4. На правому боці, активуючи черевний тип дихання;

5. На спині, дихання поверхневе.

4. Для прискорення розсмоктування запального інфільтрату в легені необхідно використати:

1. Динамічні дихальні вправи, що активують вдих.

2. Статичні дихальні вправи;

3. Рефлекторні фізичні вправи;

4. Ручний масаж спини з акцентом на прийом поглажування;

5. Вакуумний масаж грудної клітини.

5. Інтенсивність фізичних вправ в реабілітації хворого:

1. Повинна активувати 75% хронотропного резерву;

2. Може активувати до 5-10% хронотропного резерву;

3. Може супроводжуватися значним підвищенням частоти дихання;

4. Не повинна супроводжуватися підвищенням частоти дихання;

5. Не повинна змінювати ритм дихання.

Білет №7

Назвіть і охарактеризуйте спеціальні дихальні вправи при бронхіальній астмі

Хвора 20 років спостерігається поліклінікою по місцю проживання з приводу бронхіальної астми. Загострення процесу припадає у весняно-літній період. В периферичний крові незначна еозинофілія. Гемодинамічні показники в межах фізіологічних коливань, ЧСС спокою = 72 уд/хв. Спірографічно виявлено помірні обструктивні порушення функції дихання. Діагноз: атонічна бронхіальна астма.

1. Виявлені порушення функції дихання характеризуються наступними показниками:

1. ЖЄЛ 86% від належної величини;

2. ЖЄЛ 95% від належної величини;

3. ОФВ 73% від належної величини;

4. ОФВ 87% від належної величини;

5. Індекса Тіффно (ОФВ/ЖЄЛ) до 57%.

2. В комплексному лікуванні хворій можна використати наступні засоби ФР:

1. Ліжковий руховий режим;

2. Щадний руховий режим;

3. Спеціальні дихальні вправи;

4. Спортивно-прикладні фізичні вправи;

5. Ізометричні фізичні вправи.

3. Загартувальні процедурі необхідно починати з:

1. Обтирання водою температурою 18°;

2. Обтирання водою температурою 35°;

3. Ножних ванн з температурою 27-29°;

4. Купання у відкритих водоймах при температурі води нижче 22° і температурі повітря не нижче 26°;

5. Повітряних ванн в приміщенні при температурі 18° від 3 до 20 хвилин.

4. Для усунення підвищеного тонусу гладкої мускулатури бронхів при виконанні дихальних вправ необхідно:

1. Збільшити глибину вдиху;

2. Робити різкий вдих;

3. На видосі звужувати губи «трубочкою»;

4. Робити видих через трубочку в стакан з водою;

5. Подовжити видих і вимовляти дзвінкі звуки.

5. Для введення аерозольних бронхолітиків хворому необхідно зробити:

1. Форсований вдих при грудному типі дихання;

2. Форсований вдих при черевному типі дихання;

3. Плавний вдих при грудному типі дихання без затримки дихання;

4. Плавний глибокий вдих, використовуючи черевний тип дихання із затримкою дихання після нього;

5. Форсований вдих з наступним послідуючим форсованим видихом.

Білет №8

Опишіть дихальний маневр, що використовуеться при введенні аерозольних препаратів

Хвора 32 роки звернулася до лікаря поліклініки з приводу сухого кашлю, приступів затрудненого дихання після вдиху аерозолів деяких миючих засобів. При дослідженні периферичної крові патологічих змін не виявлено. Гемодинамічні показники в межах норми, ЧСС спокою = 72. Спірографічно виявлено: ЖЄЛ складає 85%, ОФВ 60%, МВЛ 64% від належних величин. Після введення бронхолітика ОВФ збільшилася. Діагноз: атопнічна бронхіальна астма.

1. У хворої виявлені наступні вентиляційні порушення:

1. Значні рестриктивні;

2. Значні обстурктивні;

3. Помірні обструктивні;

4. Помірні змішані, здебільшого обструктивні;

5. Значні змішані, здебільшого рестриктивні.

2. У комплексному лікуванні хворій необхідно використати:

1. Постільний руховий режим;

2. Вільний руховий режим;

3. Щадний руховий режим;

4. Спеціальні дихальні вправи;

5. Загартування повітрям і водою.

3. Зниженню залишкового об’єму і покращенню альвеолярної вентиляції будуть сприяти наступні дихальні вправи:

1. З форсованим вдихом;

2. З форсованим видихом;

3. З форсованим вдихом за методикою Стрельникової;

4. З видихом через зібранні в трубочку губи;

5. З видихом при стисканні нижніх відділів грудної клітини.

4. Подовження (пасивізація) видиху сприяє:

1. Натяжінню плеври;

2. Більш піздньому спаданню малих бронхів на видиху;

3. Збільшенню залишкового об’єму легень;

4. Зниженню залишкового об’єму легень;

5. Покращенню рівномірності альвеолярної вентиляції.

5. Зниженню тонусу гладкої мускулатури бронхів сприяє:

1. Глибокий плавний вдих;

2. Форсований вдих;

3. Форсований видих;

4. Плавний подовжений видих;

5. Форсований вдих і видих.

Білет №9

Масаж при гострій формі пневмонії. Особливості проведення масажу, при гострих запальних захворюваннях легень.

Хворий 45 років перебуває в стаціонарі з приводу нижньодольової вогнищевої лівосторонньої пневмонії. В периферичній крові помірний лейкоцитоз з незначним зсувом вліво. При спірографії виявлено: ЖЄЛ складає 65%, ОФВ = 76%, МВЛ = 76% від належних величин.

1. Спірографічні показники вказують на наступні порушення функції зовнішнього дихання:

1. Значні змішані;

2. Значні обструктивні;

3. Значні рестриктивні;

4. Відсутність вентиляційних порушень;

5. Помірні обструктивні;

2. Спеціальними задачами фізичної реабілітації у такого хворого будуть:

1. Стимуляція крово- і лімфообігу в зоні запалення;

2. Компенсація дихальної недостатності;

3. Попередження ателектазів;

4. Збільшення залишкового об’єму легень;

5. Збільшення рухливості грудної клітини, хребта.

3. Постуральний дренаж такому хворому необхідно проводити:

1. До заняття лікувальною гімнастикою;

2. Після заняття лікувальною гімнастикою;

3. У положенні на правому боці з припіднятим ножним кінцем;

4. В положенні на лівому боці з припіднятим головним кінцем;

5. У колінно-ліктьовому положенні.

4. З метою зменшення проявів дихальної недостатності хворому необхідно призначати наступні дихальні вправи:

1. Статичні, лежачи з високо піднятим головним кінцем;

2. Статичні, лежачи на спині без подушки;

3. Динамічні, лежачи на хворій стороні;

4. Динамічні, лежачи на здоровій стороні;

5. Форсований вдих і видих.

5. Позитивний кумулятивний ефект використання засобів фізичної реабілітації у хворого визначається:

1. Зниженням альвеолярної вентиляції;

2. Збільшенням альвеолярної вентиляції;

3. Збільшенням залишкового об’єму легень;

4. Зниженням резервного об’єму вдиху;

5. Збільшенням резервного об’єму вдиху.

Білет №10

Масаж, у хворих з неспецифічними запальними захворюваннями легень, що супроводжуються обструктивними порушеннями функції дихання

Хворий 35 років лікується в стаціонарі з приводу гострого ексудативного плевриту зліва. Рівень ексудату досягає 6 ребра. В периферичній крові лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво. Спірографічно: ЖЄЛ складає 49% від належної величини.

1. У хворого об’єктивізовані спірографією наступні порушення функції зовнішнього дихання:

1. Відсутність вентиляційних порушень;

2. Значні рестриктивні;

3. Значні обструктивні;

4. Помірні змішані;

5. Помірні рестриктивні.

2. У фізичній реабілітації хворого використовуються наступні засоби ФР:

1. Динамічні дихальні вправи;

2. Палатний руховий режим;

3. Щадний руховий режим;

4. Статичні дихальні вправи;

5. Малорухомі ігрові фізичні вправи.

3. Для компенсації дихальної недостатності хворому необхідно періодично:

1. Лежати на лівому боці, використовуючи черевний тип диханні;

2. Лежати на правому боці, використовуючи грудний тип дихання;

3. Лежати на спині з високо піднятим головним кінцем;

4. Лежати на спині, голова без подушки;

5. Лежати на правому боці з подушкою під правий бік;

4. Для прискорення розсмоктування ексудату і попередження утворення плевральних спайок рекомендовано використовувати наступні дихальні вправи:

1. Глибокий вдих стоячи, утримуючи гантель в правій руці;

2. Динамічні дихальні вправи на вдиху і затримці дихання з нахилом тулуба вліво і підняттям правої руки;

3. Динамічні дихальні вправи на вдиху і затримці дихання з нахилом тулуба вправо і підняттям лівої руки;

4. Вправи з вимовою звуків нв видосі;

5. Пасивний видих в апарат Фролова.

5. Адекватність виконання хворим фізичних вправ оцінюється:

1. Появою значної задишки;

2. Відсутністю наростання частоти дихання;

3. Блідістю шкіри обличчя;

4. Посиленням акроціанозу;

5. Збільшенням частоти пульсу на 50% відносно показників спокою.

Література

Основна:

1. Шаповалова В.А., Коршак В.М., Шимеліс І.В., Халтагарова В.Н., Гончаренко Л.І. Фізична реабілітація і спортивна медицина (навчально-методичний посібник)/ К. Медицина, 2008. – 246 с.(с. 140-156)

Додаткова:

1.Белая Н.А. Руководство по лечебному массажу. Москва, Медицина, 1983, - 287 с.

2.Бонев Л., Слынчев П., Банков С. Руководство по кинезитерапии. София, Медицина и физкультура, 1978.

3. Лікувальна фізкультура і спортивна медицина/ підручник для студентів вищих навчальних медичних закладів. Під ред. В.В.Клапчука і Г.В.Дзяка// К., Здоров’я. – 1995.310 с. ‘

4. Епифанов В.А., Мошков В.А., Антуфьева Р.И. и др. Лечебная физкультура. Справочник. М., Медицина, 1987, - 528 с.

5. Шуригин Д.Я., Вязицкий П.О., Сидоров К.А. Ожирение. Л., Медицина. -1980.- 264 с.