Міністерство охорони здоров’я україни
Національний медичний університет імені о. О. Богомольця
Кафедра гігієни та екології
Завідувач кафедри – член-кореспондент амн, професор Бардов в. Г.
Науково-дослідницька робота
на тему: «Гігієна розумової праці. Операторська праця – нова гігієнічна проблема»
Підготував: Студент 3 курсу медичного факультету №2
групи
Корчовий Вадим Валерійович
Викладач: к.м.н., доцент Мережкіна Н.В.
Київ, 2013
План Вступ
В умовах бурхливого розвитку цивілізації кількість осіб, які виконують розумову працю, безперервно зростає. Навіть професії, пов’язані з фізичною працею, дедалі більше потребують фізичної праці.
Розумова праця – це діяльність людини, пов’язана з прийомом і переробкою інформації, що потребує переважно напруження сенсорного парату, уваги і пам’яті, активізації процесів мислення, емоційної сфери без значних фізичних зусиль. [3]
Основними формами розумової праці є творча праця, яка є найскладнішою формою людської діяльності, праця управлінців, вчителів і викладачів, що характеризується нерегулярним навантаженням і ростом обсягу інформації, праця медичних працівників, яка пов’язана з постійним контактом із людьми і підвищеною відповідальністю за роботу, праця учнів і студентів, яка вимагає напруження основних психічних функцій, і операторська праця, пов’язана з управлінням машинами тощо.[3]
Саме тому гігієна розумової праці є необхідною та важливою, адже вона попереджує виникнення специфічних захворювань, пов’язаних із розумовою працею.
Небезпечні та шкідливі виробничі фактори, їх види. Особливості шкідливих виробничих факторів для розумової праці
Професійні шкідливості – фактори трудового процесу (включаючи зовнішні фактори праці), що можуть мати шкідливий вплив на стан здоров’я людини, яка працює.
Професійні шкідливості можна розділити на три групи:
Шкідливості, що пов’язані з неправильною організацією праці(надмірне напруження нервової системи, надмірне напруження опорно-рухового апарату та окремих органів чуття, нераціональний режим праці.
Шкідливості, що пов’язані з виробничим процесом та умовами навколишнього середовища, яке оточує робітника під час його трудової діяльності (несприятливі мікрокліматичні умови, інтенсивне променеве тепло, підвищений чи знижений тиск повітря, радіоактивне випромінювання, надмірний шум, підвищений вміст у повітрі пилу тощо.
Шкідливості, пов’язані з обставинами праці. Вони не є специфічними і зустрічаються на будь-якому виробництві (недостатні вентиляція, освітлення, площа, кубатура приміщення тощо).[2]
У ряді випадків професійні шкідливості відіграють вирішальну роль у виникненні патологічного процесу в організмі (наприклад, у працівників, які під час роботи часто повторюють дрібні рухи, можуть з’явитись координаційні неврози). Хвороби, в основі яких лежить виключно чи переважно професійний фактор, називають професійними. Але значно частіше вплив професійних факторів проявляється у зниженні опірності організму до захворювань, у зниженні працездатності.
Згідно із Держстандартом 12.0.003-74 всі небезпечні та шкідливі виробничі фактори поділено на 4 групи:
фізичні шкідливості (нагріваючий чи охолоджуючий мікроклімат, високі рівні шуму, вібрації, електромагнітних коливань, недостатнє або надмірне освітлення робочих місць тощо);
хімічні шкідливості (класифікуються за характером дії на організм, за шляхами проникнення в організм, за тропністю дії, за ступенем токсичності);
біологічні шкідливості включають біологічні об’єкти, вплив яких на організм працюючих викликає захворювання, отруєння, травми;
психофізіологічні виробничі шкідливості (фізичні перенавантаження, нервово-психічні перенавантаження, психоемоційні перенавантаження).
Розумова та операторська праця пов’язана насамперед із нервово-психічними та психофізіологічними шкідливими факторами постійним напруженням нервової системи і пам’яті. Виходячи з цього, розумова і операторська праця за напруженістю поділяється на:
ненапружену;
мало напружену;
напружену;
дуже напружену.[1]
До несприятливих чинників також належать:
вимушене положення тіла,
напруження окремих органів,
багаторазове повторення дрібних і точних рухів,
вплив шуму, вібрації, УВЧ-випромінювання.
Робота, що виконується сидячи, призводить до деяких розладів. Перш за все, це викривлення хребта в результаті нерівномірного навантаження на різні групи м’язів. Заслуговують на увагу розлади травлення, геморої, а в жінок – порушення менструального циклу, що виникають внаслідок підвищення внутрішньочеревного тиску та застою крові у венах черевної порожнини.[2]