- •Вступна лекція
- •1 Питання
- •1. Вивчити сутність державної освітньої політики і нормативну базу України в галузі освіти і науки.
- •2. Усвідомити національні особливості систем освіти країн – учасниць Болонського процесу.
- •3. Ознайомитися з основними принципами та закономірностями європейських освітньо-наукових інтеграційних процесів.
- •2 Питання
- •Хронологія подій Болонського процесу
- •3 Питання
- •4 Питання
- •Лекція 2
- •2 Питання
- •2.1. Вища освіта великобританії
- •2.2. Вища освіта іспанії
- •2.3. Вища освіта італії
- •2.4. Вища освіта німеччини
- •2.5. Вища освіта франції
- •2.6. Вища освіта сша
- •2.7. Вища освіта японії
- •Системи вищої освіти україни та країн, до яких входили етнічні українські землі
- •2 Питання
- •3 Питання
- •Лекція 4
- •Загальні компетенції
- •Спеціальні компетенції
- •Система рівневих індикаторів і система описів курсів за типами
- •Моделі розподілу навчального навантаження за типами курсів, рівнями і модулями
- •2 Питання
- •3 Питання
- •4 Питання
- •4.1. Особливості систем оцінки вищої освіти в країнах Європи та Америки
- •4.2. Особливості систем оцінки вищої освіти у країнах Східної Європи і снд: ліцензування, атестація, акредитація
- •5 Питання
- •5.1. Академічне і професійне визнання
- •5.2. Вказівки щодо створення Додатка до Диплома
- •Європейська кредитно-трансфертна та
- •2 Питання
- •3 Питання
- •4 Питання
- •Перелік елементів інформаційного пакету
- •Лекція 6
- •2 Питання
- •Першочергові кроки щодо запровадження кредитно-модульної системи у вищій освіті України
- •3 Питання
- •Сучасні підходи до формування змісту підготовки фахівців
- •Організація та науково-методичне забезпечення навчального процесу
- •Інформатизація навчального процесу
- •4. Розроблення інтерактивних комплексів навчально-методичного забезпечення дисципліни (ікмзд).
- •Національне виховання та формування особистості студентів
- •Наукова діяльність
- •Міжнародне співробітництво
- •4 Питання
- •5 Питання
Система рівневих індикаторів і система описів курсів за типами
Два інші невід'ємні компоненти конструкції – це система рівневих індикаторів та система описів курсів за типами.
Якщо говорити про рівні, то за основу взято стандартну систему:
– курс базового (Basic) рівня (вступ до предмета);
– курс проміжного (Intermediate) рівня (призначений для формування поглиблених базових знань);
– курс просунутого (досконалішого) (Advanced) рівня;
– спеціалізований курс (5).
За типами курси поділяються на:
– основний (Core) курс (частина основної програми);
– зв'язаний (Related) курс (підтримуючий основну програму);
– непрофілюючий (Minor) курс (необов'язковий).
Розподіл кредитів за рівнями і типами курсів робить систему прозорою і простою для розуміння і користування, наприклад, 5 – А – R означає, що даний курс містить 5 одиниць трудомісткості, є просунутим (досконалішим) і підтримуючим.
Моделі розподілу навчального навантаження за типами курсів, рівнями і модулями
У рамках напрямів було виділено п'ять типів модулів:
Основні модулі, тобто групи предметів, що становлять ядро відповідної науки (наприклад, для бізнесу і менеджменту це: бізнес-функції, середовище бізнесу тощо).
Підтримуючі модулі (наприклад, для бізнесу і менеджменту це –математика, статистика та інформаційні технології).
Організаційні і комунікаційні модулі (наприклад, управління часом, робота в групах, риторика, іноземні мови).
Спеціалізовані модулі, тобто необов'язкові, але такі, що розширюють і поглиблюють компетенцію у вибраній галузі, факультативні.
Переносні модулі (наприклад, проекти, дисертації, бізнес-ігри, стажування, модулі, що пов'язують теорію і практику).
Основні і спеціалізовані модулі розглядаються при цьому як блоки, спрямовані на набуття, розширення і поглиблення знань; підтримуючі – як ті, що розвивають методологічні компетенції; організаційні і комунікаційні – як такі, що спрямовані на самонавчання і самоорганізацію; а переносні – як такі, що забезпечують перенесення знань на практику. Загальна тенденція побудови модулів така: чим вищий рівень, тим більше модулів, що поглиблюють знання і встановлюють зв'язок між теорією і практикою.
Розподіл навантаження по курсах у межах програми навчання виражається в кредитах ЕСТS. На практиці 1 кредит передбачає приблизно від 25 до 30 годин навантаження студента, включно з аудиторними заняттями, самостійною роботою та іншими видами діяльності. Кількість годин навантаження на академічний рік є тільки одним з чинників, що визначають кількість годин навантаження на один кредит. Порівняння академічного навантаження в різних країнах, передбаченого на всі навчальні блоки, включно з часом для самостійних занять і підготовкою до екзаменів, показав, що всі країни працюють у діапазоні від 34 до 40 тижнів на рік. Вважаючи, що в тижні – від 40 до 42 годин, кількість офіційних годин на рік буде розрахована в обсязі від 1400 до 1680 (середнє число 1520). Отже, при кількості кредитів за рік 60, один кредит становить від 25 до 30 годин навантаження.
Зазвичай, один модуль містить 5 кредитів навантаження або кратне п'яти число (наприклад, 10 або 15). Європейський досвід свідчить про те, що менше число кредитів у курсі не робить програму більш гнучкою. Типовий розподіл складає 5 або 6 кредитів у модулі, що, в свою чергу, визначає кількість модулів на семестр і рік.
Кредитна рамка – це просто система, яка забезпечує вимірність і відповідність результатів навчання у контексті різних типів кваліфікацій, програм і середовищ, навчання, стандартний (прийнятий) інструмент порівняння програм. Кредити обов'язково повинні бути прив'язані до рівнів; у цьому випадку вони забезпечують достовірну інформацію щодо складності і глибини курсу. Кредити, зокрема, мають тільки одне вимірювання – рівня навантаження, але в Додатку до диплома вони супроводжують і доповнюють іншу інформацію: про ВНЗ, одержаний ступінь, рівень, зміст, якість роботи випускника (у вигляді оцінок) і т. ін.
Для того, аби надати системі кредитів реального вартісного статусу (статусу «валюти») і забезпечити адекватну роботу цієї системи, дуже важливо пов'язати кредити з механізмами забезпечення якості і дати чітке визначення критеріїв оцінки результатів навчання.