Тема 11

6. Поясніть зміст терміна "етнічна нація".

7. Яке значення для нації має власна мова? Відповідь обґрунтуйте.

8. Охарактеризуйте правові засади створення Автономної Республіки Крим.

9. Охарактеризуйте етнічні та економічні причини виїзду з України.

Теми рефератів

1. Національно-культурні процеси в сучасному українському суспільстві.

2. Повернення депортованих народів в Україну .'розв'язання політичних на соціально-економічних проблем.

3. Вплив релігійного чинника на сучасний стан міжнаціональних відно син в Україні.

4. Громадсько політична діяльність національних товариств та органі­зацій (за вибором студента).

5. Типи етнічних конфліктів та їх прояви в Україні.

6. Вплив міграційних процесів на національну і соціальну структуру на­селення України.

7. Історія східної та західної української діаспори.

Рекомендована література

1. Вівчарик М., Карабанов М. Україна етнонаціональна: від етногенезу до суверенної держави. — К., 2003.

2. Євтух В. Проблеми етнонаціонального розвитку: український та І світовий контексти. — К., 2001.

3. Етнос. Нація. Держава. Україна у контексті світового етнодержав-ницького досвіду / За ред. Ю. Римаренка. — К., 2000.

4. Конституція України. — К., 1996.

5. Кресіна І. Українська національна свідомість і сучасні політичні про­цеси: Етнополітичний аналіз. — К., 1998.

6. Курас І. Проблемні питання розвитку відносин із сусідніми країнами в контексті державної політики України щодо національних меншин // Іст. ї журн. — 2003. — № 1.

7. Мовна ситуація в Україні та дискусії навколо українського правопи­су: 36. мат. — К.,2002.

8. Національна інтеграція в полікультурному суспільстві: український досвід 1991—2000 років / І.Ф. Курас та ін. — К., 2002.

9. Рафальський О.О. Національні меншини України у XX столітті: Істо­ріографія проблеми. — К., 2000.

10. Україна в XX столітті (1900—2000): 36. док. і мат. / Упоряд. А.Г. Слю-1 саренко, В.І. Гусєв, В.Ю. Король та ін. — К., 2000.

394

Розбудова незалежної України

План семінарського заняття (2 год)

1. Передумови та вибір стратегії економічного реформу вання.

2. Стан і перспективи розвитку промисловості України.

3. Аграрна політика та реформування аграрно-промислового комплексу.

Методичні рекомендації

1. Передумови та вибір стратегії економічного реформування. Вивчен­ня проблеми економічного реформування в Україні належить до категорії надзвичайно актуальних проблем, які завжди викликають підвищений інте­рес у слухачів. Можливість використання широкого кола джерел — відпові­дних законодавчих документів, науково-аналітичних оглядів, даних стати­стики, застосування інформації на електронних носіях дає змогу зробити об­говорення цих проблем цікавим, змістовним і аргументованим. Важливо використати елементи компаративного аналізу, адже доступність інформації щодо шляхів економічного реформування в інших країнах дає можливість проаналізувати здобутки і втрати на шляху економічного реформування в Україні більш глибоко і ґрунтовно.

Економічне реформування є однією з найскладніших проблем сучасної України. Вивчаючи це питання, необхідно наголосити на тому, що за оцін­ками західних експертів Україна вважалася найбільш перспективною для інвестицій і потенційно потужною з огляду на досить могутній індустріаль­ний, агропромисловий і науково-технічний потенціал. Обґрунтувати цю тезу допоможуть такі показники розвитку народного господарства. Наприклад, на кінець 1980-х pp. частка України в загальносоюзному видобутку руди ся­гала 46,4 % , виплавці чавуну — 41,4, випуску сталі, готового прокату, ста­левих труб — 35 % ; у республіці вироблялася понад чверть основних видів машин і устаткування, половина цукру та ін. Загалом Україна виробляла близько 17,4 % промислової та 22 % сільськогосподарської продукції СРСР. За критеріями індустріального суспільства економіку України можна було б назвати розвинутою.

Але з радянських часів економіка України, як і всього пострадянського простору, вийшла з відмінностями принципового характеру. До них необхі­дно віднести повну відсутність приватного сектору (на відміну від НДР, Польщі та Угорщини), функціонування системи централізованого замовлен­ня замість ринкового, надмірно централізоване управління підприємства­ми. Не виконували належних їм функцій Центральний банк та Міністерство фінансів СРСР. Не відігравали реальної економічної та підприємницької ролі банки та кредити, а ціноутворення не стимулювало зростання якості та впро­вадження новітніх досягнень у виробництво (часом навіть розмір підприємств

395