Lektsii_Rubleva / Лекции Рублева-1 / Гл 08 Кратн_ кривол_н_йн_ та поверхнев_ _нтеграли / Пар 8-14 Поверхнев_ _нтеграли
.doc
Глава 8
Кратні, криволінійні та поверхневі інтеграли
14. Поверхневі інтеграли першого і другого роду
Множина називається простою регулярною поверхнею з класу , якщо на площині існує елементарна множина і таке відображення , що:
-
воно взаємно однозначне (простота поверхні);
-
воно разів неперервно диференційоване на множині (належить до класу );
-
непаралельне , тобто вектори і непаралельні (регулярність).
Якщо , поверхня називається простою гладкою поверхнею в просторі , якщо - називається елементарною.
Кожне відображення , яке має властивості, вказані в означенні, називається параметричним зображенням поверхні , а рівняння , , де радіус-вектор точки – параметричне рівняння поверхні.
В досить малому прямокутному околі точки відображення з точністю до є лінійним:
, . Тому образ прямокутника із сторонами , можна розглядати як фігуру, близьку до паралелограма, побудованого на векторах , , що виходять з точки . Його площа дорівнює: . Звідси природнім буде наступне:
означення: площею елементарної поверхні з параметричним зображенням називається число:
. (1)
Якщо , то (1) можна записати у вигляді:
|
(2) |
де
З теореми про заміну змінних в подвійному інтегралі Рімана випливає незалежність інтеграла від вибору параметризації.
Впровадимо такі позначення:
, , . З рівності , маємо:
|
(3) |
Під коренем бачимо визначник Грамма:
Нехай проста регулярна поверхня, відображення - її параметричне зображення, функція, визначена в точках поверхні. Інтеграл Рімана
, (4) якщо він існує, називається поверхневим інтегралом першого роду від функції по поверхні і позначається символом .
З формули (3) маємо:
|
(5) |
Параметричні зображення , поверхні з класу називаються еквівалентними, якщо існує така бієкція : з класу , що і якобіан .
Клас усіх еквівалентних між собою параметричних зображень поверхні називається її орієнтацією і позначається через . Упорядкована пара , яка складається з поверхні та її орієнтації називається орієнтованою поверхнею.
Нехай - орієнтована поверхня, , задана функція. Якщо існує подвійний інтеграл Рімана
|
, |
(6) |
то він називається поверхневим інтегралом другого роду (по й та й змінних) від функції по орієнтованій поверхні і позначається символом
Усі параметричні зображення поверхні , які не належать заданій орієнтації , еквівалентні між собою і утворюють іншу орієнтацію поверхні , яку назвемо протилежною до .
Розглянемо одиничний вектор , . За властивостями векторного добутку, і ортогонален дотичній площині до поверхні в точці . - одинична нормаль у точці , відповідно до орієнтації . Покажемо, що він не залежить від вибору параметричного зображення . Дійсно, якщо , , то і - еквівалентні, тобто існує бієкція : і . Внаслідок чого маємо:
внаслідок додатності визначника переходу ми маємо, що ці вектори збігаються.
Орієнтація визначається визначенням відповідної їй одиничної нормалі в якій-небудь її точці.
Покладемо:
|
, |
(7) |
де орієнтована поверхня, а підсумування ведеться за всіма значеннями .
З того, що , , а також ми можемо привести ліву і праву частини в формулі (7 ) до вигляду:
, (8)
який будемо називати поверхневим інтегралом 2-го роду в стандартній формі. Ну і найчастіше він вживається саме в такому вигляді.
Розглянемо зв’язок між поверхневими інтегралами першого та другого роду. Розглянемо поверхневий інтеграл 2-го роду в стандартній формі при деякій заданій параметризації :
=
;
далі при тій самій параметризації розглянемо такий поверхневий інтеграл 1-го роду:
(9)
з того, що останній множник під інтегралом дорівнює одиниці, ми одержимо рівність:
, (10)
яка й називається формулою зв’язку між поверхневими інтегралами 1-го та 2-го роду.
Залишається розглянути випадок, як спрощується обчислення поверхневого інтегралу 2-го роду у випадку явного визначення поверхні. Тобто треба обчислити ,
при умові що задана така її параметризація:
.
Знайдемо відповідні визначники
, (11)
, (12)
, (13)
а тому можемо записати таку формулу для обчислення вказаного поверхневого інтегралу 2-го роду:
,
при цьому знак перед подвійним інтегралом вибирається за таким правилом: вибираємо знак „+”, якщо вектор нормалі до обраної сторони поверхні складає гострий кут з додатнім напрямом осі , і знак - „-” в іншому випадку.