NPK_do_Kriminalno-protsesualnogo_kodexu

1.К1оментована стаття встановлює вимоги до змісту клопотання про здійснення приводу, яке подається слідчому судді на досудовому провадженні слідчим або прокурором. Тлумачення положень, що в ній містяться, дозволяє дійти висновку про те, що таке клопотання має бути вмотивованим, адже крім даних, які стосуються особи, щопідлягаєприводу, тапроцесуальноїдії, уякійпотребуєтьсяїїучасть, законвимагає наведення в клопотанні відомостей, які підтверджують факти здійснення виклику особи у встановленому КПК порядку та отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом, тобто наведення фактичних підстав застосування приводу.

Уклопотаннімаєбутивказанонайменуваннякримінальногопровадженнятайого реєстраційний номер, оскільки цеєправовоюумовоюздійснення будь-якихпроцесу- альних дій, у тому числі й застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Необхідність зазначення в клопотанні процесуального статусу особи, про здійсненняприводуякоївонозаявлено, обумовленатим, щопривіддопускаєтьсявиключно до підозрюваного, обвинуваченого або свідка.

Вказівка уклопотанні процесуальної дії, учасником якої повинна бути особа, про здійснення приводу якої заявлено клопотання, дозволяє довести слідчому судді обґрунтованість виклику, потребу досудового розслідування в її особистій участі при проведенні процесуальної дії, що виправдовує ступінь втручання в її права і свободи

(див. п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК).

Обгрунтування клопотання слідчого або прокурора про здійснення приводу полягає також у наведенні в ньому відомостей, які підтверджують факти здійснення викликуособиувстановленомуцимКодексомпорядкутаотриманняособоюповістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом. Крім того, у клопотанні необхідно також зазначити, щоособа нез’явилася завикликом без поважної причини або взагалі не повідомила причину неприбуття.

2.Закон вказує, що до клопотання про здійснення приводу додаються копії матеріалів, якимислідчий, прокуроробґрунтовуєсвоїдоводи. Їхбезпосереднє дослідження слідчим суддею створює необхідні умови для винесення ним законної та обґрунтованої ухвали, попередження безпідставного обмеження прав людини приздійсненні кримінального провадження.

Виходячи із змісту ч. 6 ст. 132 КПК, яка має значення загальної норми для всіх заходів забезпечення кримінального провадження, до клопотання слідчого, прокурорапроздійсненняприводудодаєтьсявитягзЄРДРщодокримінальногопровадження,

урамках якого подається клопотання.

Коментована статтянепередбачає погодження клопотанняслідчогопроздійсненняприводуізпрокурором, що, однак, неозначаєвідсутностітакоїнеобхідності. Адже відповідно до ст. 40 КПК, яка має значення загальної норми, слідчий уповноважений звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п. 5 ч. 2).Отож, виходячи ізспіввідношення ст. 40 КПКтакоментованої статті якзагальної таспеціальної, можна дійти обґрунтованого висновку щодо необхідності погодження клопотання слідчого про здійснення приводу із прокурором. Така необхідність обумовлюється

281

функцією прокурора, яку вінздійснює надосудовому провадженні, асаме – нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування уформі процесуального керівництва досудовим розслідуванням (див. ч. 2 ст. 36 КПК).

Стаття 142

Розгляд клопотання про здійснення приводу

1.Підчасдосудовогорозслідуванняклопотанняслідчого, прокурорапроздійснення приводу розглядається слідчим суддею у день його надходження до суду. У разі необхідності слідчий суддя може заслухати доводи особи, яка подала клопотання.

2.Під час судового провадження клопотання про здійснення приводу розглядається негайно після його ініціювання.

3.Слідчий суддя або суд, встановивши, що особа, яка зобов’язана з’явитися на виклик слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, була викликана увстановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне підтвердження отримання нею повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), та не з’явилася без поважних причин або не повідомила про причини свого неприбуття, постановляє ухвалу про здійснення приводу такої особи.

4.Копія ухвали про здійснення приводу, завірена печаткою суду, негайно надсилається органу, на який покладено її виконання.

1.Клопотання слідчого, прокурорапрозастосування приводуподається домісцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (див. ч. 2 ст. 132 КПК). Воно розглядається слідчим суддею, яким відповідно до п. 18 ст. 3 КПК є суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належитьздійсненняупорядку, передбаченомуКПК, судовогоконтролюзадотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Частина 1 коментованої статті передбачає строк розгляду клопотання про здійснення приводу під час досудового розслідування – слідчий суддя розглядає його

удень надходження до суду. Такий строк дозволяє оперативно вирішити питання про привід особи, участь якої у процесуальних діях є необхідною. З урахуванням вимог ст. 35 КПК, що передбачає порядок застосування автоматизованої системи документообігу суду, до початку розгляду слідчим суддею клопотання слідчого, прокурора про здійснення приводу останнє в той же день має бути зареєстровано працівниками суду в автоматизованій системі, яка під час реєстрації визначає слідчого суддю для конкретного судового провадження.

2.Розгляд слідчим суддею клопотання полягає у тому, що він знайомиться з його змістом, досліджує копії матеріалів, які додано до клопотання та якими слідчий, прокуроробґрунтовуютьпотребуузастосуванніприводу, атакожуразінеобхідностіможе безпосередньо заслухати доводи особи, яка подала клопотання.

Якщоклопотанняпроздійсненняприводузаявленопідчассудовогопровадження, судрозглядаєйогонегайнопісляініціювання. Виходячиіззмагальностісудовогопроцесу, суд має заслухати доводи особи, яка заявила таке клопотання.

282

3.Вирішуючи питання про застосування приводу, слідчий суддя або суд повинен упевнитися в наявності фактичних підстав для прийняття такого рішення. З цією метою слідчий суддя або суд перевіряють: 1) процесуальний статус особи, оскільки привід може бути застосований виключно до підозрюваного, обвинуваченого або свідка; 2) факт здійснення виклику особи у порядку, передбаченому цим Кодексом (зокрема, наявність підтвердження отримання неюповістки провиклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом); 3) відсутність поважної причини неприбуття або взагалі будь-яких даних стосовно причини невиконання обов’язку з’явитися за викликом. Сукупність зазначених обставин є законною підставою для постановлення слідчим суддею або судом ухвали про здійснення приводу такої особи.

Необхіднозвернутиувагунате, щоклопотанняслідчого, прокуроралишеініціює розгляд питання про здійснення приводу, яке завершується постановленням такої ухвалитількизаумовинаявності дотогозаконних підстав. Прицьомуслідчий суддя, суд не зв’язаний доводами клопотання, а, виходячи із конституційного принципу незалежності суду, безпосередньо дослідивши та надавши оцінку всім важливим для вирішення даного питання обставинам, постановляє власне рішення – ухвалу, яка за відсутності законних підстав здійснення приводу має містити рішення про відмову

узадоволенні клопотання слідчого, прокурора. Реалізація слідчим суддею при вирішенні питання про здійснення приводу функції судового контролю, яка набула нормативного закріплення у п. 18 ст. 3 КПК, логічно передбачає наявність альтернативи при прийнятті рішень слідчим суддею, яка полягає в тому, що за наявності законних підстав застосування приводу – постановляється ухвала про здійснення приводу, за їх відсутності, як уже зазначено – ухвала про відмову в здійсненні приводу.

Ухваласлідчогосудді, судумаєвідповідатизагальнимвимогам, щопред’являються до судових рішень у цілому та ухвали, зокрема, які передбачено статтями 369, 370, 372 КПК.

4.З метою забезпечення оперативності виконання ухвали слідчого судді або суду про здійснення приводу ч. 4 коментованої статті передбачена вимога негайного надіслання копії цієї ухвали органу, на який покладено її виконання. Згідно з ч. 1 ст. 143 виконання ухвали про здійснення приводу може бути доручене відповідним підрозділаморганіввнутрішніхсправ, органівбезпеки, органів, щоздійснюютьконтрольза додержанням податкового законодавства або органів державного бюро розслідувань.

Ухвала слідчого судді про здійснення приводу оскарженню в апеляційному порядку не підлягає (див. статтю 309 КПК).

Стаття 143

Виконання ухвали про здійснення приводу

1.Виконанняухвалипроздійснення приводуможебутидорученевідповідним підрозділаморганіввнутрішніхсправ, органівбезпеки, органів, щоздійснюютьконтроль задодержанням податковогозаконодавства абоорганівдержавногобюророзслідувань.

2.Ухвалапроздійсненняприводуоголошуєтьсяособі, доякоївінзастосовується, особою, яка виконує ухвалу.

283

3.Особа, рішення про здійснення приводу якої прийнято слідчим суддею, судом, зобов’язана прибути до місця виклику в зазначений в ухвалі про здійснення приводу час у супроводі особи, яка виконує ухвалу.

У випадку невиконання особою, що підлягає приводу, законних вимог щодо виконання ухвали про здійснення приводу, до неї можуть бути застосовані заходи фізичного впливу, які дозволяють здійснити її супроводження до місця виклику. Застосуванню заходів фізичного впливу повинно передувати попередження про намір їх застосування. У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного впливу вони не повинні перевищувати міри, необхідної для виконання ухвали про здійснення приводу, і мають зводитися до мінімального впливу на особу. Забороняється застосування заходів впливу, які можуть завдати шкоди здоров’ю особи, а також примушення особи перебувати в умовах, що перешкоджають її вільному пересуванню, протягом часу більшого, ніж необхідно для негайного доставлення особи до місця виклику. Перевищення повноважень щодо застосування заходів фізичного впливу тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

4.Уразінеможливостіздійсненняприводуособа, якавиконуєухвалупроздійснення приводу, повертає її до суду з письмовим поясненням причин невиконання.

1.Частиною 1 цієї статті встановлено вичерпний перелік органів, яким може бути доручено виконання ухвали слідчого судді або суду про здійснення приводу. Ними

євідповідні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюютьконтрользадодержанням податковогозаконодавства абоорганівдержавного бюро розслідувань.

Співробітник органу, який виконує ухвалу про здійснення приводу, зобов’язаний достовірновстановитиособу, якапіддається приводу, напідставіданих, щомістяться в ухвалі слідчого судді або суду (прізвище, ім’я по батькові, дата народження).

2.Післявстановленняособи, якапідлягаєприводу, працівникоргану, якийвиконує ухвалу, має оголосити їй зміст ухвали та роз’яснити обов’язок прибути до місця виклику в зазначений в ухвалі час у супроводі тієї особи, яка виконує ухвалу.

3.Привиконанніухвалипроздійсненняприводуособімаютьбутизабезпеченівсі гарантії особистої недоторканності, недоторканності житла чи іншого володіння, честі та гідності (див. ст. 11, 12, 13 КПК).

Привід, крім виняткових випадків, не може проводитися в нічний час (з 22 до 6 години за місцевим часом). Це безпосередньо випливає із правила, передбаченого ч. 4 ст. 223 КПК, відповідно до якого проведення слідчих (розшукових) дій унічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

Невиконання особою, яка підлягає приводу, законних вимог щодо виконання ухвалипроздійсненняприводуєпідставоюдлязаконногозастосуваннядонеїзаходів фізичного впливу, які дозволяють здійснити її супроводження до місця виклику. Такі заходинеповинніперевищуватиміри, необхідноїдлявиконанняухвалипроздійснення приводу, і мають зводитися до мінімального впливу на особу, що забезпечує можливість її примусового супроводження. При цьому забороняється піддавати особу

284

катуванню, жорстокому, нелюдськомуаботакому, щопринижуєїїгідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність. Така заборона становить складову нормативного змісту поваги до людської гідності як засади кримінального провадження (див. ст. 11 КПК). Крім того, забороняється застосування заходів впливу, які можуть завдати шкоди здоров’ю особи, а також примушення особи перебувати в умовах, що перешкоджають її вільному пересуванню, протягом часу більшого, ніж необхідно для негайного доставлення особи до місця виклику. Закріплення цієї заборони у частині 3 коментованої статті є конкретизацією нормативного змісту забезпечення права на свободу та особисту недоторканність як однієї із засад кримінального провадження (див. ст. 12 КПК). При виконанні ухвали проздійсненняприводузабороняєтьсязастосуванняспеціальнихзасобів, щонеєадекватними цій процесуальній дії та не відповідають критерію пропорційності втручання до сфери прав людини.

Перевищення повноважень щодо застосування заходів фізичного впливу тягне за собою відповідальність, встановлену законом, асаме, залежно від конкретних обставин це може бути злочином, передбаченим ст. 365 КК, – перевищення влади або службових повноважень. Відповідно до ст. 371 КК кримінальна відповідальність встановлена і за завідомо незаконний привід.

В окремих випадках здійснення приводу може бути неможливим з причин об’єктивного та суб’єктивного характеру. Зокрема, особа, щодо якої застосовується привід, може посилатися на хворобу, яка перешкоджає її пересуванню, і підтвердити це медичною довідкою. Поважною причиною неможливості виконання приводу можуть бути також стихійне лихо, хвороба члена родини або наявність малолітніх дітей при неможливості доручити кому-небудь нагляд за ними тощо. Причиною неможливості виконання ухвали про здійснення приводу може бути ітривала відсутність особи за місцем проживання за умови неможливості встановлення місця її перебування.

4. При наявності обставин, які унеможливлюють здійснення приводу, особа, яка виконуєухвалу, маєскластиписьмовіпоясненняіззазначенням причинневиконання. Такі пояснення разом із ухвалою повертаються до суду.

285

ГЛАВА 12 НАКЛАДЕННЯ ГРОШОВОГО СТЯГНЕННЯ

Стаття 144

Загальні положення накладення грошового стягнення

1.Грошове стягнення може бути накладено на учасників кримінального провадження у випадках та розмірах, передбачених цим Кодексом, за невиконання процесуальних обов’язків.

2.Грошове стягнення накладається: під час досудового розслідування − ухвалою слідчого судді за клопотанням слідчого, прокурора чи за власною ініціативою, а під час судового провадження − ухвалою суду за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою.

1.Грошове стягнення є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Воно застосовується з метою досягнення дієвості провадження і полягає у накладенні цього стягнення ухвалою слідчого судді або суду на визначеного цим Кодексом учасника провадження за невиконання ним процесуальних обов’язків.

Грошове стягнення застосовується лише до таких учасників кримінального провадження, якпотерпілий, цивільнийвідповідач, свідок, законнийпредставник(батьки, опікуни, піклувальники неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого) у випадках та розмірах, передбачених цим Кодексом. При цьому потрібно відмежовувати грошове стягнення, як захід забезпечення кримінального провадження, від штрафу, який застосовується за ухилення від явки або злісну неповагу до суду і передбачений ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Коментований кодекс накладення грошового стягнення на учасника провадження передбачає у таких випадках:

1) якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердженняотриманнянимповісткипровикликабоознайомленнязїїзмістоміншим шляхом), не з’явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття. Грошовестягненнязанеприбуттянавикликслідчогочипрокурораназваних учасників провадження накладається у розмірі від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати. За неприбуття навиклик слідчого судді чисудуврозмірі від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати (ч.1 ст. 139 КПК України);

2) уразізастосуваннядопідозрюваного, обвинуваченогоособистогозобов’язання. При цьому підозрюваному, обвинуваченому письмово під розписку повідомляються покладені на нього обов’язки та роз’яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2-х розмірів мінімальної заробітної плати (ч.1-2 ст. 179 КПК України);

3) у випадку невиконання поручителем взятих на себе зобов’язань при застосуванні до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у виді особистої поруки на нього накладається грошове стягнення в розмірі:

286

а) у провадженні щодо кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше трьох років, або інше, більш м’яке покарання, − від двох до п’яти розмірів мінімальної заробітної плати; б) у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років, − від п’яти до десяти розмірів

мінімальної заробітної плати; в) у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді

позбавленняволінастроквідп’ятидодесятироків, −віддесятидодвадцятирозмірів мінімальної заробітної плати;

г) у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років, − від двадцяти до п’ятдесяти розмірів мінімальної заробітної плати (ч.5 ст. 180 КПК України).

4)якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд має право постановитиухвалу пронакладення на ньогогрошовогостягнення впорядку, передбаченому главами 11 та 12 цього Кодексу (ст. 323 КПК України);

5)якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, цивільний відповідач, свідок, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд має право накласти на них грошове стягнення у порядку, передбаченому цією главою (ст. ст. 323, ст. 325, ч. 2 ст. 326, ч. 1 ст. 327 КПК України).

6)привідібраннізобов’язанняпровзяттяпіднагляднеповнолітньогопідозрюваного чи обвинуваченого батьки, опікуни, піклувальники, адміністрація дитячої установи попереджаються про характер підозри чи обвинувачення неповнолітнього і про їхню відповідальність у разі порушення взятого на себе зобов’язання. При порушенні цього зобов’язання на батьків, опікунів і піклувальників накладається грошове стягнення від двох до п’яти розмірів мінімальної заробітної плати (ч.5 ст. 493 КПК України).

2. Грошове стягнення залежно від стадії провадження застосовується: а) під час досудового розслідування − ухвалою слідчого судді за клопотанням слідчого, прокурора чи за власною ініціативою; б) під час судового провадження − ухвалою суду за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою.

Клопотати про застосування грошового стягнення під час досудового розслідуванняможутьлишеслідчий, котрийздійснюєпровадження уційсправі, чипрокурор, за наявності для цього підстав. Під час судового провадження з таким клопотанням до суду може звернутися прокурор, котрий підтримує державне обвинувачення у цьому провадженні.

Слідчий суддя чисуд звласної ініціативи можуть застосувати грошовестягнення, наприклад, під час надання дозволу про взяття під варту обвинуваченого, котрий не виконував умов особистої поруки, особистого зобов’язання чи іншого заходу забезпеченнякримінальногопровадженняабонез’явивсядонихзавикликомбезповажних причин.

Інші учасники провадження безпосереднього права на звернення з таким клопотанням до слідчого судді чи суду не мають. Однак це не позбавляє їх права звертати увагу названих суб’єктів про можливість застосування грошового стягнення з метою забезпечення кримінального провадження.

287

Накладення грошового стягнення є правом слідчого судді чи суду, але в окремих випадках їх обов’язком. Так, слідчий суддя чи суд зобов’язаний накласти грошове стягнення: 1) на поручителя за невиконання взятих на себе зобов’язань при обранні запобіжного заходу особистої поруки (ч.5 ст. 180 КПК України); 2) на батьків, опікунівіпіклувальників привідібранні унихзобов’язанняпровзяттяпіднагляднеповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого у випадку порушення цього зобов’язання (ч.5 ст. 493 КПК України).

Урештівипадківнакладення грошовогостягнення єправомдляслідчогосуддічи суду, яким вони можуть скористатися або утриматися, враховуючи певні обставини, наприклад скрутне матеріальне становище відповідного учасника процесу.

Стаття 145

Клопотання про накладення грошового стягнення

1. У клопотанні про накладення грошового стягнення на особу під час досудового розслідування зазначаються:

1)найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2)процесуальний статус особи, про накладення грошового стягнення на яку заявлено клопотання, її прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання;

3)обов’язок, який покладено на особу цим Кодексом чи ухвалою слідчого судді;

4)обставини, за яких особа не виконала обов’язок;

5)відомості, які підтверджують невиконання особою обов’язку;

6)прізвище, ім’я, по батькові та посада слідчого, прокурора;

7)дата та місце складення клопотання.

Доклопотаннядодаютьсякопіїматеріалів, якимислідчий, прокуроробґрунтовує свої доводи.

1. З клопотанням про накладення грошового стягнення на особу під час досудового розслідування вправі звернутися слідчий, котрий здійснює досудове розслідування, чи прокурор, котрий здійснює нагляд під час його проведення у формі процесуального керівництва, за наявності встановлених цим Кодексом підстав.

Клопотання слідчого чи прокурора складається з трьох частин: вступної, мотивувальної та заключної. Увступній частині зазначається назва суду, якому направляється клопотання; назва клопотання; найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; процесуальний статус особи, про накладення грошового стягнення на яку заявляється клопотання, її прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання.

У мотивувальній частині вказується: 1) обов’язок, який покладено на особу цим Кодексоміззазначеннямвідповіднихстатей, чиухвалоюслідчогосуддіізнаведенням їїреквізитівтасуті(коли, якимслідчимсуддеюїїпостановлено, номертадатаухвали, який обов’язок покладено на особу, його строки, тощо); 2) обставини, за яких особа не виконала обов’язок (наприклад, не з’явилася за викликом після одержання відповідного повідомлення, порушила вимоги особистої поруки, залишала місце проживання, тощо); 3) відомості, які підтверджують невиконання особою покладеного на

288

неї обов’язку (наприклад, показання осіб, котрі бачили особу у заборонених для відвідування нею місцях приособистому зобов’язанні; документи, котрі підтверджують їїперебуваннявіншомунаселеномупункті(проїзнідокументи, рахункизапроживання у готелі); протокол слідчого про ухилення її від явки за викликом тощо). Закінчується мотивувальна частина вказівкою на відповідні норми цього Кодексу - ст. ст. 144 та 145 КПК, та статтю, котра передбачає відповідний розмір стягнення, (наприклад ч.1 ст. 139).

Заключна частина повинна містити саме прохання: накласти на відповідну особу із зазначенням її процесуального статусу, прізвища, імені, по батькові та місця проживання; грошове стягнення у відповідному розмірі; прізвище, ім’я, по батькові та посада слідчого чи прокурора, котрі з ним звернулися; їхній підпис, скріплений відповідною печаткою; дата та місце складення клопотання. До клопотання додаються матеріали, котрі містять відомості, що підтверджують покладення на відповідну особу конкретних обов’язків, та їх невиконання. Наприклад це можуть бути вже згадані копія ухвали слідчого судді про накладення відповідного обов’язку (про особиступоруку, наглядбатьків), копіяповісткипровикликізповідомленням провручення, показання осіб, котрі бачили відповідну особу у заборонених для відвідування нею місцях при особистому зобов’язанні, документи, котрі підтверджують її перебування в іншому населеному пункті (проїзні документи, рахунки за проживання у готелі) тощо.

Враховуючи положення коментованої статті та норми, котрі регламентують порядок судового розгляду, вважаємо, що за необхідності накладення грошового стягнення під час судового розгляду відповідне клопотання прокурора не вимагає письмового оформлення, а заявляється усно і заноситься до журналу судового засідання (ст. 108 КПК України).

Стаття 146

Розгляд питання про накладення грошового стягнення на особу

1.Під час досудового розслідування клопотання слідчого, прокурора про накладення грошового стягнення на особу розглядається слідчим суддею не пізніше трьох днів із дня його надходження до суду.

Про час та місце розгляду клопотання повідомляється службова особа, яка його внесла, та особа, на яку може бути накладено грошове стягнення, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду питання.

2.Під час судового провадження питання про накладення грошового стягнення на особу розглядається негайно після його ініціювання.

3.Слідчий суддя, суд, встановивши, що особа не виконала покладений на неї процесуальнийобов’язокбезповажнихпричин, накладаєнанеїгрошовестягнення. Копія відповідної ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення надсилається особі, на яку було накладено грошове стягнення.

289

1.Клопотання про накладення грошового стягнення на учасника провадження слідчий чи прокурор направляє до місцевого районного суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, котрий здійснює кримінальне провадження.

Такеклопотаннярозглядаєтьсяслідчимсуддеювідповідногомісцевогорайонного суду не пізніше трьох днів із дня його надходження до суду.

Про час та місце розгляду клопотання повідомляється службова особа, яка його внесла, та особа, на яку може бути накладено грошове стягнення шляхом надіслання їм повідомлення у порядку, передбаченому для здійснення виклику (ст. ст. 134-135 КПК). Неприбуття зазначених осіб до суду не перешкоджає розгляду клопотання про накладення грошового стягнення.

2.Клопотання про накладення грошового стягнення на особу, заявлене під час судовогозасіданнярозглядаєтьсянегайнопісляйогоініціюванняпрокуроромчисудом

звласної ініціативи в межах того самого провадження.

3.Частина третя коментованої статті передбачає, що слідчий суддя, суд, встановивши, щоособа не виконала покладений на неї процесуальний обов’язок без поважних причин, накладає на неї грошове стягнення. Проте, як вже відзначалось раніше, слідчий суддя, суд не завжди повинен враховувати причини невиконання особою відповідних обов’язківдлявирішення питанняпронакладення грошовогостягнення, а зобов’язаний його накласти незалежно від них, зокрема, при невиконанні вимог особистої поруки (ч.5 ст. 180 КПК України) та передання неповнолітнього підозрюваногочиобвинуваченогопіднагляд(ч.5 ст. 493 КПКУкраїни). Унаведенихвипадках причини невиконання особою відповідних обов’язків можуть бути враховані лише при визначенні розміру стягнення. У всіх інших випадках слідчий суддя чи суд обов’язковоповиненз’ясувати причиниїхневиконання таврахуватиїхпри вирішенні питання про накладення грошового стягнення.

Розмір стягнення визначається, виходячи із вказаних у законі сум стягнень за невиконання конкретних обов’язків (див п. 3 коментаря до ст. 144 КПК України). При цьому варто пам’ятати, що розмір стягнення за неявку відповідних осіб до суду (ст. ст. 323, 325, ч.2 ст. 326, ч.1 ст. 327 КПК України) визначається, виходячи із розміру такогожстягненнязанеявкудослідчогосуддічисуду, іпередбаченийч.1 ст. 139 КПК України.

Грошовестягнення увідповідному розмірі накладається наконкретного учасника провадження ухвалою слідчого судді чи суду. Копія відповідної ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення надсилається особі, на яку було накладено грошове стягнення.

Стаття 147

Скасування ухвали про накладення грошового стягнення

1. Особа, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня під часрозглядуцьогопитанняслідчимсуддею, судом, маєправоподатиклопотанняпро скасуванняухвалипронакладеннянанеїгрошовогостягнення. Клопотанняподається слідчому судді, суду, який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення.

290