NPK_do_Kriminalno-protsesualnogo_kodexu
.pdf2.Відповідно дост. 26 ЗУ«Просудоустрійістатуссуддів», усистемісудівзагальноїюрисдикції діютьапеляційнісудияксудиапеляційної інстанції зрозглядуцивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення. Апеляційними судами з розгляду цивільних, кримінальних справ, атакожсправпроадміністративніправопорушенняє: апеляційнісудиобластей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим. У складі апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції (наприклад, судова палатазрозглядукримінальнихсправ). Апеляційнийсудукримінальномупровадженні може діяти лише як суд апеляційної інстанції. Провадження в суді апеляційної інстанції полягає в перевірці законності і обґрунтованості судових рішень, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили на підставі їх оскарження (див. главу 31 КПК).
3.У системі судів загальної юрисдикції діють вищі спеціалізовані суди як суди касаційної інстанції зрозглядуцивільнихікримінальних, господарських, адміністративнихсправ. КримінальнепровадженняукасаційнійінстанціїздійснюєВССУзрозгляду цивільних і кримінальних справ. У ВССУ утворюються палати з розгляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції (наприклад, палата
зрозгляду кримінальних справ). У кримінальному провадженні Вищий спеціалізованийсудзрозглядуцивільнихікримінальнихсправможедіятилишеяксудкасаційної інстанції. Провадження в суді касаційної інстанції полягає у перевірці законності судових рішень, що набрали законної сили: вироків та ухвал про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судових рішень судуапеляційноїінстанції, постановленіщодозазначенихсудовихрішеньсудупершої інстанції, на підставі їх оскарження (див. главу 32 КПК).
4.ВСУ найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, не виступаючиприцьомуякоюсьізвказанихінстанцій. ВСУ: 1) переглядаєсправизпідстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом; 2) переглядає справи у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом; 3) надає висновок про наявність чи відсутністьудіяннях, вякихзвинувачуєтьсяПрезидентУкраїни, ознакдержавноїзрадиабо іншого злочину; вносить за зверненням ВР України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я; 4) звертається до КСУ щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.
Укримінальному провадженні судовірішенняпереглядаються ВСУзпитаньнеоднаковогозастосуваннясудомкасаційноїінстанціїоднихітихсамихнормкримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень, та встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом. Неоднакове застосування судом касаційної
101
інстанції (Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ) одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь трапляється у випадках неоднакового застосування Вищим спеціалізованим судом зрозглядуцивільнихікримінальних справяксудом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень. Встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішеннісправисудомстосується насамперед рішеньЄСПЛ. Порядокпровадження
уВерховному Суді України визначається главою 33 КПК.
5.Судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) визнання КСУ неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом; 5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути (див. коментар до ст. 459). Кримінальне провадження за нововиявленими обставинамиздійснюєтьсясудом, якийухваливрішення, щопереглядається. Мається наувазітойконкретний суд, визначений заправилами територіальної таінстанційної підсудності, який ухвалив помилкове судове рішення. Як правило, таким судом виступав суд першої інстанції, однак у разі оскарження судового рішення відповідні помилкимоглиповторюватисяіусудовихрішенняхапеляційноїтакасаційноїінстанцій. Переглядзанововиявленимиобставинамиможливийщодосудовогорішеннясуду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, однак заява про перегляд судового рішеннязанововиявленимиобставинамиподаєтьсядосудутієїінстанції, якийпершим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин (див. коментар до ст. 463). Порядок кримінального провадження за нововиявленими обставинами визначається главою 34 КПК.
Стаття 34
Направлення кримінального провадження з одного суду до іншого
1. Кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо:
1)допочаткусудовогорозглядувиявилося, щокримінальнепровадженнянадійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності;
2)післязадоволеннявідводів(самовідводів) чивіншихвипадкахнеможливоутворити новий склад суду для судового розгляду;
102
3)обвинуваченийчипотерпілийпрацюєабопрацювавусуді, допідсудностіякого належить здійснення кримінального провадження;
4)ліквідовано суд, який здійснював судове провадження.
До початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшостіпотерпілихабосвідківзметоюзабезпечення оперативностітаефективності кримінального провадження.
2.Питання пронаправлення кримінального провадження зодного суду до іншого
вмежах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п’яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.
3.Питання пронаправлення кримінального провадження з одного суду до іншого
вмежахюрисдикціїрізнихапеляційнихсудів, атакожпронаправленняпровадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за поданням судуапеляційноїінстанціїабозаклопотаннямсторінчипотерпілогонепізнішеп’яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.
4.Про час та місце розгляду подання чи клопотання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого повідомляються учасники судового провадження, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду питання.
5.Спори про підсудність між судами не допускаються.
6.Суд, якому направлено кримінальне провадження з іншого суду, розпочинає судовепровадженнязістадіїпідготовчогосудовогозасіданнянезалежновідстадії, наякійвіншомусудівиниклиобставини, передбаченічастиноюпершоюцієїстатті.
1.Направлення кримінального провадження з одного суду до іншого має місце
увипадках, коли здійснення провадження у певному суді буде тягти за собою порушення правил підсудності або вимог щодо законного складу суду, сформульованих
устаттях 31–33 КПК (див. коментар до статтях 31–33 КПК), а також з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження.
Питання про те, чи підсудне кримінальне провадження цьому суду, має бути з’ясовано у підготовчому судовому засіданні. У випадку встановлення непідсудності кримінальногопровадженнясудзгідноізп. 4 ч. 3 ст. 314 КПКмаєправоізобов’язаний прийняти рішення про направлення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності (див. коментар до ст. 314).
Судзобов’язанийпередатикримінальнепровадженнянарозглядіншогосуду, якщо: 1) допочаткусудовогорозглядувиявилося, щокримінальнепровадженнянадійшло
до суду з порушенням правил територіальної підсудності; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо
утворити новий склад суду для судового розгляду; 3) обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності яко-
го належить здійснення кримінального провадження;
103
4) ліквідовано суд, який здійснював судове провадження.
Правилатериторіальноїпідсудностівикладеніуст. 32 КПК(див. коментардост. 32). Їх порушення тягне за собою передачу кримінального провадження до іншого суду увипадках, коливоновстановленодопочаткусудовогорозгляду(пропочатоксудового розгляду – див. коментар до ст. 347). Встановлення порушення цих правил найчастіше маємісцеупідготовчомусудовомузасіданні, колисудзобов’язанийз’ясувативідсутність порушення правил підсудності; однак воно може мати місце і під час виконання підготовчих дій до судового розгляду, передбачених статтями 342–345 КПК.
Якщо порушення правил територіальної підсудності виявилося після початку судового розгляду, суд продовжує судовий розгляд, коли це не може завдати шкоди повноті і об’єктивності з’ясування обставин справи. Коли ж не можна забезпечити повнотиіоб’єктивності з’ясування обставин справи, суд направляє кримінальне провадження за підсудністю.
Вимоги щодо законного складу суду викладені у ст. 31 КПК (див. коментар до ст. 31). Якщо неможливість утворити законний склад суду з’ясовується до початку судового розгляду, діють правила, передбачені у ч. 9 ст. 31 КПК, тобто кримінальне провадження відразу надсилається до суду, який є найбільш територіально наближеним до суду, якому підсудне кримінальне провадження. Якщо неможливість утворити законний склад суду для судового розгляду з’ясовується після задоволення відводів (самовідводів) чивіншихвипадкахпіслятого, яккримінальнепровадженнянадійшло до суду, має місце направлення кримінального провадження до іншого суду.
Усудовому розгляді питання про відвід суддів вирішується після виконання зазначених у статтях 342, 343 та ч. 1 ст. 344 КПК дій (про оголошення складу суду
іроз’яснення права відводу – див. коментар до ст. 344). Питання про відвід вирішується судом згідно зі статтями 75–81 КПК.
Іншими випадками, коли неможливо утворити законний склад суду, може бути хвороба судді, перебування його у відпустці, тривалому службовому відрядженні, на навчанні у Національній школі суддів та ін.
Увипадках, коли обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудностіякогоналежитьздійсненнякримінальногопровадження, судзобов’язаний передати кримінальне провадження на розгляд іншого суду. Вказана вимога встановлена з метою забезпечення безсторонності судового розгляду, яка є складовою таких засад кримінального провадження, як законність (див. коментар до ст. 9), рівність передзакономісудом(див. коментардост. 10), доступудоправосуддя(див. коментар до ст. 21), змагальності (див. коментар до ст. 22) та ін. У випадках, коли б суд здійснювавправосуддяукримінальномупровадженні, стороноюякогоєособа, щопрацює або працювала в цьому суді, службові та особисті відносини могли б перешкодити об’єктивномурозглядусправиіухваленнюзаконного, обґрунтованогоісправедливого судового рішення.
Спеціальним випадком відносно до цього правила є встановлена ч. 2 ст. 32 КПК, ч. 6 ст. 48 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» заборона здійснювати кримінальне провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення тимсудом, уякомуобвинуваченийобіймаєчиобіймавпосадусудді(див. коментардо
104
ст. 32). У цьому випадку КПК визначає суд, до якого має бути передане кримінальне провадження – це суд, найбільш територіально наближений до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя).
Кримінальне провадження має бути передане до іншого суду у випадку, коли ліквідовано суд, який здійснював судове провадження. Це можливо на будь-якому етапі судового провадження. Порядок ліквідації судів загальної юрисдикції визначає ст. 19 ЗУ«Просудоустрійістатуссуддів»: судиутворюютьсяіліквідовуютьсяПрезидентом України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» системи судів, потреба поліпшити доступність правосуддя або зміна адміністративно-територіального устрою.
Кримінальне провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків. Це допускається за одночасної наявності таких умов: 1) у виняткових випадках (тобто така практика не може бутипоширеноюідопускається лишеякщо іншим чином забезпечити виконання завдань кримінального провадження неможливо; 2) до початку судового розгляду (про початок судового розгляду – див. коментар до ст. 347); 3) з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження (тобто визначальною
утаких випадках є вимога доцільності).
2.Вирішенняпитанняпронаправленнякримінальногопровадженнязодногосуду до іншого залежить від того, у межах юрисдикції одного чи кількох судів апеляційної інстанції це здійснюється:
– у межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції – колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції;
– у межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також при направленні провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого – колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Вирішення питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого ініціюється відповідним судом (місцевим або апеляційним) у формі подання або сторонами чи потерпілим – у формі клопотання. Як правило, суд це питання ініціює у випадках, передбачених пп. 1–4 ч. 1 ст. 34 КПК, а сторони – у випадках, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 34 КПК.
На вирішення питання надається не більше п’яти днів з дня внесення відповідногоподаннячиклопотання. Рішеннящодонаправленнякримінальногопровадження з одного суду до іншого або відмови у цьому оформлюється вмотивованою ухвалою, можливості оскарження якої законом не передбачено.
3.Розгляд подання чи клопотання відбувається колегіально колегією суддів відповідного суду. Чисельність колегії законом не встановлюється, але, як правило, не можебутименшою, ніжчисельністьколегіїдляздійсненнякримінальногопровадження в апеляційному чи касаційному порядку, тобто у складі не менше трьох суддів відповідного суду, кількість яких є непарною. Про час та місце розгляду подання чи клопотання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого
105
повідомляютьсяучасникисудовогопровадження, якіможутьбутиприсутніминарозгляді і заявляти з цього приводу свої міркування. Неприбуття учасників судового провадження, якіїхзапереченняпротипереданнякримінальногопровадженнязодного суду до іншого, не перешкоджає розгляду питання.
Суд, до якого має надійти кримінальне провадження, визначається з урахуванням можливості ефективного виконання завдань кримінального провадження та додержання його засад. Він повинен відповідати правилам щодо підсудності і можливості сформувати належний склад суду. В основі його визначення мають лежати міркування територіальної доступності, здійснення кримінального провадження за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків тощо.
КПК чітко визначає суд, до якого має бути передане кримінальне провадження,
удвох випадках:
1)якщо в суді, який згідно з правилами підсудності має здійснювати кримінальне провадження стосовно службових осіб, які займають особливо відповідальне становище відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про державну службу», та осіб, посади яких віднесено до першої категорії посад державних службовців, неможливо утворити склад суду, передбачений ч. 9 ст. 31 КПК, кримінальне провадження здійснює найбільш територіально наближений суд, в якому можливо утворити такий склад суду
(ч. 9 ст. 31 КПК);
2)якщо кримінальне провадження щодо обвинувачення судді у кримінальному правопорушенні має здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймавпосадусудді, кримінальнепровадженняздійснюєсуд, найбільштериторіальнонаближенийдосуду, вякомуобвинуваченийобіймаєчиобіймавпосадусудді, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя).
4.Учасники судового провадження повідомляються прочас та місце розгляду подання чи клопотання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого. Неприбуття учасників не перешкоджає розгляду подання чи клопотання.
5.Спори про підсудність між судами не допускаються. Це означає, що суд, стосовно якого прийнято рішення про передачу кримінального провадження, не вправі заперечувати проти такого рішення. Суд, з якого направляється кримінальне провадження, не може наполягати на його залишенні на його розгляді. Один суд не може наполягати на переданні йому кримінального провадження від іншого суду. Суд, до якого надійшло кримінальне провадження з іншого суду або від прокурора, не може відмовлятися від його прийняття до розгляду.
6.Судове провадження у суді, до якого надійшло кримінальне провадження з іншого суду, здійснюється за загальними правилами. В будь-якому випадку таке судове провадження розпочинається зі стадії підготовчого судового засідання незалежно від стадії, на якій в іншому суді виникли обставини, що стали підставою для направлення кримінального провадження з одного суду до іншого. Обставини, з’ясовані судом, від якого надійшло кримінальне провадження, і зроблені ним висновки не мають для суду, до якого воно надійшло, наперед встановленої сили і під час нового судового провадження не враховуються.
106
Стаття 35
Автоматизована система документообігу суду
1.У суді функціонує автоматизована система документообігу суду, що забезпечує:
1) об’єктивнийтанеупередженийрозподілматеріалівкримінальногопровадження між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості проваджень для кожного судді;
2) визначення присяжних для судового розгляду з числа осіб, які внесені до списку присяжних;
3) надання фізичним та юридичним особам інформації про стан розгляду матеріалів кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом;
4) централізоване зберігання текстів вироків, ухвал та інших процесуальних документів;
5) підготовку статистичних даних; 6) реєстрацію вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її руху;
7) видачувироків, ухвалсудутавиконавчихдокументівнапідставінаявнихусистемі даних;
8) передачу матеріалів до електронного архіву.
2.Матеріали кримінального провадження, скарги, заяви, клопотання та інші передбачені закономпроцесуальні документи, щоподаються досуду іможутьбути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов’язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження таких матеріалів. До автоматизованої системи документообігу суду в обов’язковому порядку вносяться: дата надходження матеріалів, скарги, клопотання, заяви або іншого процесуального документа, прізвище особи, стосовно якої подані документи, та їх суть, прізвище (найменування) особи (органу), від якої (якого) надійшли документи, прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю, який здійснював судове провадження, та інші дані, передбачені Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.
3.Визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом вірогідності, який враховує кількість проваджень, що знаходяться на розгляді у суддів, заборону брати участь
уперевірцівироківтаухвалдлясудді, якийбравучастьвухваленнівирокуабоухвали, проперевіркуякихпорушуєтьсяпитання, перебуваннясуддівувідпустці, налікарняному, у відрядженні та закінчення терміну їх повноважень. Після визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового прова-
107
дження не допускається внесення змін до реєстраційних даних щодо цього провадження, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду, крім випадків, установлених законом.
4.Доступ до автоматизованої системи документообігу суду надається суддям та працівникам апарату відповідного суду згідно з їх функціональними обов’язками.
5.Несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду має наслідком відповідальність, установлену законом.
6.Порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду,
втому числі видачі вироків, ухвал суду та виконавчих документів, передачі справ до електронного архіву, зберігання текстів вироків, ухвал суду та інших процесуальних документів, надання інформації фізичним та юридичним особам, підготовки статистичних даних, визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.
1.Нагальною потребою часу є розробка і поширення в українських судах сучасних технічних новацій, високих інформаційних технологій і комп’ютерних засобів, які покликаніспрощувати, прискорюватиіполіпшуватироботусуду. Цедосягаєтьсязарахунок переведеннядокументівуелектроннуформуіповноїавтоматизаціїдокументообігуусудах. Найбільш рішучим кроком, зробленим на шляху до цього в Україні за останній час, було передбачення у ст. 15 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» необхідності запровадження в судах загальної юрисдикції автоматизованої системи документообігу. Після цьогопроцесуальнікодексибулидоповненівідповіднимистаттями, якимиврегульовувалосяфункціонуванняавтоматизованоїсистемидокументообігусуду, атакожбулозатверджене івведене вдіюПоложення проавтоматизовану систему документообігу суду.
З технічного боку автоматизована система документообігу суду являє собою сукупність комп’ютерних програм, що забезпечують функціонування документообігу судузадопомогоювикористаннявідповіднихпрограмно-апаратнихкомплексів судів, обіг інформації між судами різних інстанцій та спеціалізації, передачу інформації до центральнихбазданихзалежновідспеціалізаціїсудів, захистнатехнологічнихланках від несанкціонованого доступу тощо.
Автоматизована система документообігу судузабезпечує автоматизацію технологічних процесів обробки інформації в суді, а саме:
реєстраціютарозподілвхідноїкореспонденції, реєстраціювихідноїкореспонденції, а також внутрішніх документів суду;
взяття на контроль та здійснення контролю за виконанням вхідних та внутрішніх документів суду, інформування голови суду, керівника апарату суду та особи, відповідальної за опрацювання документа, про закінчення строків його виконання;
фіксування етапів проходження документів доїхпередачі доелектронного архіву, а також передачі судових справ з однієї судової інстанції до іншої;
реєстрацію процесуальних дій та документів у справі; контроль за дотриманням процесуальних строків розгляду судової справи та ін-
формуванням головуючого судді, судді-доповідача, голови суду та секретаря судової палати про закінчення цих строків;
108
використання електронного цифрового підпису для підписання документа, що набуває офіційного статусу;
оперативний пошук справ та документів за їх реквізитами; індексацію документів та їх контекстний пошук;
видачу судових рішень (копій) та формування виконавчих документів на підставі даних, що містяться в автоматизованій системі;
зберігання текстів судових рішень та інших документів, створених у автоматизованій системі;
відправку електронних копій судових рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень;
надання в установленому законом порядку інформації про стан розгляду справ; формування звітності суду про стан здійснення судочинства; виготовлення судових рішень, виконавчих документів, звітів тощо.
У кримінальному провадженні автоматизована система документообігу суду забезпечує:
1)об’єктивний та неупереджений розподіл матеріалів кримінального провадження між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості проваджень для кожного судді;
2)визначення присяжних для судового розгляду з числа осіб, які внесені до списку присяжних;
3)надання фізичним та юридичним особам інформації про стан розгляду матеріалів кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом;
4)централізоване зберігання текстів вироків, ухвал та інших процесуальних документів;
5)підготовку статистичних даних;
6)реєстрацію вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її руху;
7)видачувироків, ухвалсудутавиконавчихдокументівнапідставінаявнихусистемі даних;
8)передачу матеріалів до електронного архіву.
2.Реєстрація в автоматизованій системі вхідної кореспонденції здійснюється
втакому порядку:
1)вхідна кореспонденція, у тому числі процесуальні документи, приймається
іопрацьовується користувачами автоматизованої системи, яким надано доступ до системивідповіднодоїхфункціональнихобов’язків, іреєструєтьсявавтоматизованій системі в день її надходження;
2)на кожний вхідний, у тому числі процесуальний документ в автоматизованій системі створюється реєстраційна картка, яка містить інформацію щодореквізитів та рухудокумента. Внесення інформації дореєстраційної картки здійснюється користувачами автоматизованої системи відповідно до їх функціональних обов’язків.
3)дата реєстрації та вхідний номер документа, що складається з номера за порядком у відповідному році та року реєстрації, формуються автоматизованою системою автоматично;
4)кожній судовій справі надається єдиний унікальний номер, який формується автоматизованою системою автоматично в суді першої інстанції та залишається не-
109
змінним незалежно від проходження справи в інстанціях. Структура номеру справи
єтакою: код суду/номер справи за порядком у поточному році/рік реєстрації;
5)у судах кожної інстанції автоматизованою системою автоматично формується номерпровадженнясправи, необхіднийдляділоводствавідповідногосуду. Цейномер
єтаким: індекс (за наявності), що визначається інструкцією з діловодства в суді/код суду/номер справи за порядком у поточному році/рік реєстрації;
Вихідний номер документа, що підлягає надсиланню, автоматично формується автоматизованою системою таким чином: у листуванні щодо судових справ вихідний номер складається з номера провадження у справі із зазначенням через дріб номера за порядком і через дріб – поточного року; у листуванні щодо інших документів вихідний номер складається з номера номенклатури справ суду, в якому зберігаються матеріали, із зазначенням через дріб номера за порядком і через дріб –поточного року.
3. Автоматичний розподіл судових справ здійснюється на підставі внесеної до автоматизованої системи інформації в суді (у судовій палаті) протягом робочого дня післяреєстраціївідповіднихдокументів, крімвипадків, передбаченихзаконодавством. При автоматичному розподілі судових справ використовується та враховується така інформація:
спеціалізація (за наявності); кількість судових справ, що надійшла на розгляд судді;
кількість фактично відпрацьованого робочого часу (у днях); коефіцієнт складності категорій судових справ; коефіцієнт, що враховує форму участі судді у розгляді судової справи;
категорія судової справи за загальним рядком відповідної форми звіту, що затверджується ДСА України, або за загальним рядком класифікатора;
наявність у судді повноважень для здійснення правосуддя на момент розподілу судових справ;
наявність обставин, що виключають або не допускають повторної участі судді (складу суду) у розгляді судової справи відповідно до законодавства;
наявність у судді допуску до державної таємниці; наявність у судді дозволу на розгляд судових справ з грифом «Для службового
користування»; відсоток справ, що підлягає розгляду суддею, у разі виконання ним інших повно-
важень, не пов’язаних зі здійсненням правосуддя; участь у роботі з допуску справ до провадження у ВСУ. Основним критерієм є річне навантаження суддів.
4. Доступ до автоматизованої системи документообігу суду надається суддям та працівникам апарату відповідного суду згідно з їх функціональними обов’язками. Функціональні обов’язки, права користувачів автоматизованої системи, надання та позбавлення права доступу до неї в кожному окремому суді визначаються на підставі наказів голови суду та керівника апарату суду. Користувачі автоматизованої системи відповідно до їх прав вносять до бази даних автоматизованої системи передбачену інформацію та згідно із законодавством несуть відповідальність за її достовірність. Редагування інформації в автоматизованій системі здійснюється уповноваженими на
110