11. Система фп як галузі права

Право — це особлива форма соціального регулювання, що має певне цільове спрямування. Однією з основних цілей права є сприяння досягненню взаємодії як приватних, так і публічних інтересів у процесі їх реалізації у будь-якій формі соціальної взаємодії. Та­кою формою останньої може бути держава.

Система права — це багатогранне правове явище, яке охоп­лює різні за змістом та обсягом структурні елементи. Саме вони, починаючи від норм права, що утворюють інститути та галузі права, і формують цілісну систему права. Поділ системи на окремі структурні елементи пояснюється значним розмаїттям суспіль­них відносин, що їх вона відображає й регулює.

Галузь права становить відокремлену сукупність юридичних норм, ін­ститутів, що регулюють однорідні суспільні відносини, відобра­жає більш високий рівень системотвірних зв'язків, характеризу­ється певною цілісністю та автономністю.

Будь-яка галузь права має самостійний предмет та метод (методи) правового регулювання.

Характеризуючи галузі права, слід також згадати таке по­няття, як «юридичний режим», під яким розуміють особливу цілісну систему регулятивного впливу, що їй властиві специфіч­ні прийоми регулювання — особливий порядок виникнення й формування змісту прав та обов'язків, їх здійснення, специфіка санкцій, способів їх реалізації, а також дія єдиних принципів, загальних положень, що поширюються на певну сукупність норм.

Фінансове право — це самостійна галузь права, що ста­новить сукупність правових норм та відзначається власним юридичним режимом.

Фінансове право — публічна галузь права. Ще наприкінці XIX ст. талановитий учений, популяризатор фінансової науки Янжул писав, що фінанси та їх організації мають величезне політичне значення, справляючи не лише опосередкований, а й безпосередній вплив на весь державний устрій та управління. Фінанси є мірилом добробуту країни, цивілізації¹.

Сфера фінансів потребує проведення складного, однак дуже важливого розмежування між необхідними державними витра­тами й визначенням способу належного розподілу податкового тягаря між різними суб'єктами. Закони, що їх застосовують у фі­нансах, відображають державну політику і можуть дещо різни­тися від суто «юридичних» законів.

Основний акт у сфері фінан­сів — закон про Державний бюджет. Це не виклад правил гідної поведінки, а план дій певної організації (держави), яка надає повноваження конкретним учасникам фінансових відносин на мобілізацію, розподіл або використання фондів коштів. Свого часу однією з передумов виокремлення галузі права було назва­но політичну зацікавленість держави в самостійному регулю­ванні комплексу суспільних відносин, що мають певну єдність². Публічне право як право організації державного управління вимагає від тих, до кого воно застосовується, свідомо сприяти загальним інтересам, тоді як приватне право дає можливість людині прагнути досягнути індивідуальних цілей і спрямоване лише на встановлення таких обмежень індивідуальних дій, уна­слідок яких останні сприяли б загальним інтересам.

Фінансове прано як частина національної системи права має ряд ознак, що об'єднують цю галузь права з іншими. До таких ознак належать формальна визначеність, зовнішня форма, си­стемність, нормативні приписи, обов'язковість тощо.