20. Співвідношення фінансового права і фінансового законодавства

Система фінансового права як галузі - об'єктивно зумовлена фінансовою системою внутрішня його побудова, об'єднання тарозташування фінансово-правових норм у певній послідовності. Система галузі фінансового права - сукупність досить відокрем- лених, але взаємопов'язаних груп фінансово-правових норм, які існують і розвиваються в межах цієї галузі права. Групи фінансо- во-правових норм, які об'єктивно виділяються в межах фінансово- го права, формують розділи, підгалузі фінансового права та фінан- сово-правові інститути.

Від системи фінансового права як галузі права слід відрізня­ти систему фінансового законодавства. Остання складається як результат видання правових норм, закріплення їх в офіційних актах та систематизації цих актів і має складну структуру. Час­тіше під системою законодавства мають на увазі сукупність нор­мативно-правових актів, у яких об'єктивуються внутрішні зміс­тові та структурні характеристики права. Збіг системи права і системи законодавства в межах від окремої норми до права зага­лом не є абсолютним. У цих межах вони існують самостійно, оскільки мають специфіку та власні тенденції розвитку.

Залежно від підстав (критеріїв) розрізняють такі види си­стем законодавства: горизонтальну, вертикальну, федеративну, комплексну¹. Горизонтальна (галузева) побудова системи зако­нодавства обумовлена предметом правового регулювання — фа­ктичними суспільними відносинами. І Іа основі цього критерію відокремлюють галузі законодавства, що відповідають галузям системи права (конституційне право— конституційне законо­давство, трудове право — трудове законодавство, фінансове пра­но — фінансове законодавство тощо). Вертикальна (ієрархічна) побудова відображає ієрархію органів державної влади та нор­мативно-правових актів за їх юридичною силою².

Серед сучасних тенденцій розвитку системи права можна назвати процес поступового нагромадження нормативного ма­теріалу та розподіл його за структурними блоками (інститута­ми, галузями). Тенденція до уніфікації зазначених блоків дає підстави для підвищення ефективності правового регулювання. Цей процес спричинює утворення нових інститутів (банківське, податкове право). У свою чергу, тенденції вдосконалення зако­нодавства пов'язують зі створенням його нових комплексних галузей (зокрема, банківського, приватизаційного, податкового законодавства тощо), що значно виливає на реальне вирішення економічних та соціальних питань.

Якщо система права — це внутрішня форма права, його будо­ва за галузями та інститутами, то система законодавства — його зовнішня форма; це система нормативно-правових актів, у яких втілилися галузі й інститути права. Внутрішня й зовнішня фор­ми права нерозривно пов'язані й не можуть існувати одна без одної. Система права і система законодавства діалектично поєд­нані, їх не можна ні протиставляти, ні ототожнювати.

Для системи права первинним елементом є правова норма, структуру якої утворюють гіпотеза, диспозиція та санкція. Для системи законодавства первинний елемент — це стаття нормативно-правового акта, яка не обов'язково має містити всі три структурних елементи правової норми. Характерною рисою нор­мативно-правових актів є те, що вони, як правило, містить нор­ми різних галузей права і тому регулюють різні за змістом ви­ди суспільних відносин. Отже, можна стверджувати, що даний нормативно-правовий акт не може мати єдиного предмета та методу правового регулювання. Доцільно підтримати професо­ра П. С. Пацурківського, який вважає, що предметний підхід і структурний аналіз змісту права й законодавства є головними для пізнання об'єктивної структури права, створення на основі цього її ідеального образу (побудови структури права) та вира­ження її у законодавстві.

Зрозуміло, що до побудови системи законодавства застосовують інший критерій, ніж до системи права, тому що при її формуванні важлива роль належить суб'єктивному фактору. Наявність останнього пояснюється, передусім, потребою правової практики, необхідністю враховувати форми людського спілкування, які змінюються. При цьому слід не забувати про те, що людині властиво помилятися— Еггаге Ьшпагшт езі. Законодавець зобов'язаний ураховувати об'єктивні потреби суспільного життя у своїй суб'єктивній правоїворчій діяльності, однак він не може змінити змісту правових норм, які регулюють певний галузевий вид суспільних відносин.

Стаття 36. Незалежність і законність діяльності Рахункової палати

Рахункова палата свою діяльність здійснює як незалежний орган контролю Верховної Ради України і керується Конституцією України і законами України, виконуючи свої функції і повноваження згідно із статусом, визначеним цим Законом.

Стаття 37. Гарантії правового статусу посадових осіб Рахункової палати

Голова Рахункової палати, Перший заступник і заступник Голови, головні контролери та Секретар Рахункової палати не можуть бути затримані, притягнуті до кримінальної відповідальності без згоди Верховної Ради України.

Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення Голові Рахункової палати, Першому заступнику і заступнику Голови, головним контролерам, Секретарю Рахункової палати може бути здійснено лише Генеральним прокурором України.

За будь-який вплив на посадових осіб Рахункової палати, а також осіб, які виконують її доручення, з метою перешкодити виконанню ними службових обов'язків або добитися прийняття рішення, що суперечить чинному законодавству України, насильницькі дії, образу, а також розповсюдження неправдивої інформації щодо них винні особи несуть відповідальність, встановлену законодавством України.

Голові Рахункової палати, його Першому заступнику і заступнику, головним контролерам і Секретарю Рахункової палати

гарантується професійна незалежність. Вони можуть бути достроково звільнені з посади за поданням Голови Верховної Ради України у разі:

1) порушень ними законодавства України або допущення зловживань по службі - за рішенням Верховної Ради України;

2) особистої заяви про відставку;

3) тривалої хвороби, підтвердженої медичною установою, що перешкоджає їх діяльності на займаній посаді;

4) досягнення ними 65-річного віку.

Рішення Верховної Ради України про звільнення з посади названих осіб у випадках, зазначених у частині четвертій цієї статті, приймається більшістю голосів від конституційного складу Верховної Ради України.

Діяльність Рахункової палати може бути зупинена у випадках,

визначених чинним законодавством України.

Стаття 38. Кошти на утримання Рахункової палати

Кошти на утримання Рахункової палати виділяються безпосередньо з Державного бюджету України. Обсяг цих коштів щорічно встановлюється Верховною Радою України і зазначається у Державному бюджеті України окремим рядком.

Стаття 39. Матеріальне і соціальне забезпечення посадових осіб Рахункової палати

На посадових осіб Рахункової палати поширюється дія Закону України "Про державну службу" ( 3723-12 ), вони є державними

службовцями і мають відповідні службові повноваження.

На працівників Рахункової палати поширюється відповідний порядок медичного, санаторно-курортного, побутового та транспортного обслуговування, встановлений для працівників апарату Верховної Ради України.

Стаття 40. Інформація про діяльність Рахункової палати

Рахункова палата регулярно публікує інформацію про свою діяльність у засобах масової інформації.

Щорічний звіт про роботу Рахункової палати перед Верховною Радою України підлягає обов’язковому опублікуванню та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Рахункової палати.

Рахункова палата оприлюднює інформацію та надає інформацію на запити відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації"