107. Україна за науковими критеріями Шейніса

Захід і Схід поняття, звичайно, переважно світоглядні, культурологічні, політичні. Кордони політичних, географічних і культурних районів не збігаються, бо країна, що належить до Заходу в культурному відношенні, може належати до Сходу в політичному. Захід і Схід — це парні категорії, що виражають амбівалентність цілого у світовій культурі. Протиставлення Сходу і Заходу не може бути абсолютним. Уважний аналіз виявляє постійний взаємозв'язок, додатковість, взаємопроникнення цих культурно-смислових антиномій. Так, декларована принципом недіяння пасивність східної людини обертається на свою протилежність, коли мова йде про духовне вдосконалення, яке становить справжню сутність активності за східним її зразком. Орієнтація на традицію, збереження минулого, як цінності, може стати серйозним підгрунтям динамічної модернізації, про що свідчить приклад так званого «японського економічного дива». Соціальна консолідованість людини із суспільним цілим створює умови для гармонійного розвитку кожного індивіда, а ірраціональні релігійно-філософські конструкції підтверджуються через століття емпіричними методами західної науки. Виходячи з наведених міркувань, відомий дослідник В. Шейніс запропонував три критерії зіставлення західних і східних культур: 1. Становище індивіда в групі й суспільстві в цілому, що визначається рівнем індивідуалізації, чи навпаки, включення людини в соціальну ланку. 2. Перевага світської або релігійної орієнтації в панівному світогляді. 3. Ставлення до традицій і новаторства, що виражається в настанові на зміну або на консервацію наявних структур. Варто зауважити, що хоча територіально Захід охоплює Європу та Північну Америку, Схід — країни Центральної, Південно-Східної Азії, Близького та Далекого Сходу, Північної Африки, однак, з точки зору поділу сучасного світу на культурні регіони, Схід – це, перш за все, арабомусульманський культурний регіон, протистояння якого із Заходом в наш час призводить до однієї із глобальних проблем сучасності: проблеми війни і миру та світового тероризму. Історична мінливість кордонів між культурними регіонами (арабська експансія на заході Європи, англійська колонізація окремих регіонів Азії, приєднання Закавказзя до Росії, ісламізація півночі Африки тощо) не дає змоги стверджувати абсолютність геокультурного протиставлення Заходу і Сходу. Дихотомія Заходу і Сходу скоріше позначає систему смислових координат культурного цілого, характеризує ціннісну топологію світової культури, яка з особливою силою проявляється в культурах, що існують на межі, перехресті цих ціннісно-смислових полюсів, зокрема, це має місце в культурі Росії та України. Тут східні й західні культурні елементи не тільки інтегруються, але й утворюють суперечну цілісність самої культури, виступають фактором її динамічного розвитку. Це викликало до життя ідею так званого євроазійства, як винятковості соціокультурного досвіду, його випадіння з антиномії Захід - Схід, його світової унікальності. Насправді феномен євроазійства становить зразок діалогу культур, їхньої зустрічі, їхньої інтерпретації одна одною, їхнього заперечен¬ня і одночасної єдності.