
- •3. Видатні діячі культури хіх ст.
- •5. Визначення поняття «культура»
- •6. Визначення поняття «мистецтво»
- •7. Визначення понять «Захід» і «Схід» у світовій культурі
- •8. Виникнення християнства
- •9. Візантійська культура – визначне явище світової культури
- •10. Візантійське музичне мистецтво
- •11. Візантійське образотворче мистецтво
- •12. Візантійський художній стиль
- •13. Внесок українських суспільно-громадських та культурних зв’язків в розробку проблеми культурно-історичного процесу
- •14. Вплив візантійської культури на культуру київської Русу
- •16. Головні риси сучасної культури
- •17. Грецька культура класики
- •18. Грецька культура періоду еллінізму
- •19. Давньогрецька міфологія
- •20. Давньогрецька модель світу
- •21. Давньогрецький театр
- •22. Давньокитайська культура
- •23. Давньоримська модель світу
- •24. Джерела формування візантійської культури
- •25. Діалектика взаємодії духовних та матеріальних форм культури
- •26. Досягнення грецької літератури
- •27. Досягнення грецької філософії
- •28. Духовна культура Єгипту
- •29. Егейська культура
- •30. Епохи всесвітнього культурного прогресу (технологічна історія соціуму)
- •31. Європейський художньо-культурний напрям – реалізм
- •32. Загальні закономірності існування давніх культур
- •33. Загальноєвропейський художній стиль – готичний
- •34. Загальноєвропейський художні стиль – романський
- •35. Зародження гуманізму в епоху Ренесансу
- •36. Західноєвропейські концепції ігрової кульутри
- •37. Значення кульутри перших цивілізацій
- •38. Значення первісності в історії світової кульутри
- •39. Ідейно-художній рух романтизму у Західній Європі
- •40.Імпресіонізм
- •41.Індо-буддиський тип кульутри
- •42.Ісламський тип кульутри
- •43.Історичний тип кульутри – національний
- •44. Історичні особливості формування культури перших цивілізацій
- •45.Історичні умови формування кульутри нового часу
- •46.Історичні умови формування середньовічної культури
- •47. Історичні умови формування української етнічної спільності та її культури (хіv-хvі ст.)
- •48.Класицизм та Україна
- •49.Класичність
- •50.Конфуціансько-даосиський тип культури
- •51. Критерії культурного прогресу
- •52.Культура – атрибут цивілізації
- •53. Культура Греції архаїчного періоду
- •54.Кульутра епохи Римської імперії
- •55.Кульутра епохи Римської республіки
- •56. Культура Месопотамії
- •57.Кульутра раннього Риму
- •58.Культура різних верств населення в епоху Середньовіччя
- •59. Кульутура Стародавнього Єгипту
- •60. Культура України у хvіі-хvііі ст.
- •61.Культура як історична практика та соціальна пам'ять людства
- •62.Культурна самобутність
- •63.Культурне життя Західної Європи в період реформації
- •64.Культурні рівні
- •65.Культурологічна концепція Ніцше
- •66. Культурологічна модель Данилевського
- •67. Культурологічна проблема Канта
- •68. Культурологічна теорія Сорокіна
- •69. Культурологічна модель Шпенглера
- •70.Культурологічна теорія Юнга
- •71.Культурологічні погляди Шиллера
- •72.Людина – суб’єкт кульутри
- •73. М. Грушевський та культурологічні проблеми
- •74.Мислителі Давньої Греції, Риму та раннього християнства про культуру
- •75.Мистецтво Відродження
- •76.Мистецтво Київської Русі
- •77.Мистецтво рококо в Україні
- •78.Наукові критерії зіставлення західного та східного розвитку культури
- •79. Національно-культурне відродження України в умовах суверенності
- •80. Негритюд
- •81.Основні напрямки мистецтва
- •82.Основні риси європейської кульутри хіх ст.
- •83. Основні риси Європейської кульутри хх ст.
- •84.Особливості кульутри Стародавнього Риму
- •85.Особливості кульутри Стародавньої Греції
- •86.Особливості первісної кульутри
- •87.Особливості розвитку української кульутри хvіі -хіх ст.
- •88.Особливості середньовічної культури
- •89. Первісне мистецтво
- •90.Поняття «культура» в епоху Відродження
- •91.Предсловянське населення України та його культура
- •92.Проблеми культури в працях просвітителів
- •93. Ранні форми релігії
- •94. Різноманітність поглядів на суть культури
- •95. Рококо
- •96. Роль Великих географічних відкриттів у пізнанні Заходом сходу
- •97. Самобутність давньоіндійської культури
- •98. Середньовічна наука
- •99. Середньовічне образотворче мистецтво
- •100. Середньовічний театр
- •101. Співвідношення понять «світова» та «національна» культура
- •102. Становлення інформаційної цивілізації
- •103. Становлення української кульутри хііі-хv ст.
- •104.Стилі як загальні мистецькі форми в історії кульутри
- •105. Структурно-антропологічна ситуація Леві-Строса
- •106. Теорія виховання Дж. Локка
- •107. Україна за науковими критеріями Шейніса
- •108. Українська культура між Заходом та Сходом
- •109. Українська кульутра радянського періоду
- •110. Українське бароко
- •111. Феномен «маскульту»
- •112. Філософія б. Паскаля, р. Декарта
- •113. Філософська думка в епоху Середньовіччя
- •114. Філософські течії у Візантї
- •115. Характерні риси античної кульутури
- •116. Християнський тип кульутри
- •117. Художні традиції християнської культури
- •118. Цивілізаційно-інноваційним метод дослідження історії культури
- •119. Цивілізація
- •120. Шедеврсвітової літератури – Біблія
107. Україна за науковими критеріями Шейніса
Захід і Схід поняття, звичайно, переважно світоглядні, культурологічні, політичні. Кордони політичних, географічних і культурних районів не збігаються, бо країна, що належить до Заходу в культурному відношенні, може належати до Сходу в політичному. Захід і Схід — це парні категорії, що виражають амбівалентність цілого у світовій культурі. Протиставлення Сходу і Заходу не може бути абсолютним. Уважний аналіз виявляє постійний взаємозв'язок, додатковість, взаємопроникнення цих культурно-смислових антиномій. Так, декларована принципом недіяння пасивність східної людини обертається на свою протилежність, коли мова йде про духовне вдосконалення, яке становить справжню сутність активності за східним її зразком. Орієнтація на традицію, збереження минулого, як цінності, може стати серйозним підгрунтям динамічної модернізації, про що свідчить приклад так званого «японського економічного дива». Соціальна консолідованість людини із суспільним цілим створює умови для гармонійного розвитку кожного індивіда, а ірраціональні релігійно-філософські конструкції підтверджуються через століття емпіричними методами західної науки. Виходячи з наведених міркувань, відомий дослідник В. Шейніс запропонував три критерії зіставлення західних і східних культур: 1. Становище індивіда в групі й суспільстві в цілому, що визначається рівнем індивідуалізації, чи навпаки, включення людини в соціальну ланку. 2. Перевага світської або релігійної орієнтації в панівному світогляді. 3. Ставлення до традицій і новаторства, що виражається в настанові на зміну або на консервацію наявних структур. Варто зауважити, що хоча територіально Захід охоплює Європу та Північну Америку, Схід — країни Центральної, Південно-Східної Азії, Близького та Далекого Сходу, Північної Африки, однак, з точки зору поділу сучасного світу на культурні регіони, Схід – це, перш за все, арабомусульманський культурний регіон, протистояння якого із Заходом в наш час призводить до однієї із глобальних проблем сучасності: проблеми війни і миру та світового тероризму. Історична мінливість кордонів між культурними регіонами (арабська експансія на заході Європи, англійська колонізація окремих регіонів Азії, приєднання Закавказзя до Росії, ісламізація півночі Африки тощо) не дає змоги стверджувати абсолютність геокультурного протиставлення Заходу і Сходу. Дихотомія Заходу і Сходу скоріше позначає систему смислових координат культурного цілого, характеризує ціннісну топологію світової культури, яка з особливою силою проявляється в культурах, що існують на межі, перехресті цих ціннісно-смислових полюсів, зокрема, це має місце в культурі Росії та України. Тут східні й західні культурні елементи не тільки інтегруються, але й утворюють суперечну цілісність самої культури, виступають фактором її динамічного розвитку. Це викликало до життя ідею так званого євроазійства, як винятковості соціокультурного досвіду, його випадіння з антиномії Захід - Схід, його світової унікальності. Насправді феномен євроазійства становить зразок діалогу культур, їхньої зустрічі, їхньої інтерпретації одна одною, їхнього заперечен¬ня і одночасної єдності.