
- •3. Видатні діячі культури хіх ст.
- •5. Визначення поняття «культура»
- •6. Визначення поняття «мистецтво»
- •7. Визначення понять «Захід» і «Схід» у світовій культурі
- •8. Виникнення християнства
- •9. Візантійська культура – визначне явище світової культури
- •10. Візантійське музичне мистецтво
- •11. Візантійське образотворче мистецтво
- •12. Візантійський художній стиль
- •13. Внесок українських суспільно-громадських та культурних зв’язків в розробку проблеми культурно-історичного процесу
- •14. Вплив візантійської культури на культуру київської Русу
- •16. Головні риси сучасної культури
- •17. Грецька культура класики
- •18. Грецька культура періоду еллінізму
- •19. Давньогрецька міфологія
- •20. Давньогрецька модель світу
- •21. Давньогрецький театр
- •22. Давньокитайська культура
- •23. Давньоримська модель світу
- •24. Джерела формування візантійської культури
- •25. Діалектика взаємодії духовних та матеріальних форм культури
- •26. Досягнення грецької літератури
- •27. Досягнення грецької філософії
- •28. Духовна культура Єгипту
- •29. Егейська культура
- •30. Епохи всесвітнього культурного прогресу (технологічна історія соціуму)
- •31. Європейський художньо-культурний напрям – реалізм
- •32. Загальні закономірності існування давніх культур
- •33. Загальноєвропейський художній стиль – готичний
- •34. Загальноєвропейський художні стиль – романський
- •35. Зародження гуманізму в епоху Ренесансу
- •36. Західноєвропейські концепції ігрової кульутри
- •37. Значення кульутри перших цивілізацій
- •38. Значення первісності в історії світової кульутри
- •39. Ідейно-художній рух романтизму у Західній Європі
- •40.Імпресіонізм
- •41.Індо-буддиський тип кульутри
- •42.Ісламський тип кульутри
- •43.Історичний тип кульутри – національний
- •44. Історичні особливості формування культури перших цивілізацій
- •45.Історичні умови формування кульутри нового часу
- •46.Історичні умови формування середньовічної культури
- •47. Історичні умови формування української етнічної спільності та її культури (хіv-хvі ст.)
- •48.Класицизм та Україна
- •49.Класичність
- •50.Конфуціансько-даосиський тип культури
- •51. Критерії культурного прогресу
- •52.Культура – атрибут цивілізації
- •53. Культура Греції архаїчного періоду
- •54.Кульутра епохи Римської імперії
- •55.Кульутра епохи Римської республіки
- •56. Культура Месопотамії
- •57.Кульутра раннього Риму
- •58.Культура різних верств населення в епоху Середньовіччя
- •59. Кульутура Стародавнього Єгипту
- •60. Культура України у хvіі-хvііі ст.
- •61.Культура як історична практика та соціальна пам'ять людства
- •62.Культурна самобутність
- •63.Культурне життя Західної Європи в період реформації
- •64.Культурні рівні
- •65.Культурологічна концепція Ніцше
- •66. Культурологічна модель Данилевського
- •67. Культурологічна проблема Канта
- •68. Культурологічна теорія Сорокіна
- •69. Культурологічна модель Шпенглера
- •70.Культурологічна теорія Юнга
- •71.Культурологічні погляди Шиллера
- •72.Людина – суб’єкт кульутри
- •73. М. Грушевський та культурологічні проблеми
- •74.Мислителі Давньої Греції, Риму та раннього християнства про культуру
- •75.Мистецтво Відродження
- •76.Мистецтво Київської Русі
- •77.Мистецтво рококо в Україні
- •78.Наукові критерії зіставлення західного та східного розвитку культури
- •79. Національно-культурне відродження України в умовах суверенності
- •80. Негритюд
- •81.Основні напрямки мистецтва
- •82.Основні риси європейської кульутри хіх ст.
- •83. Основні риси Європейської кульутри хх ст.
- •84.Особливості кульутри Стародавнього Риму
- •85.Особливості кульутри Стародавньої Греції
- •86.Особливості первісної кульутри
- •87.Особливості розвитку української кульутри хvіі -хіх ст.
- •88.Особливості середньовічної культури
- •89. Первісне мистецтво
- •90.Поняття «культура» в епоху Відродження
- •91.Предсловянське населення України та його культура
- •92.Проблеми культури в працях просвітителів
- •93. Ранні форми релігії
- •94. Різноманітність поглядів на суть культури
- •95. Рококо
- •96. Роль Великих географічних відкриттів у пізнанні Заходом сходу
- •97. Самобутність давньоіндійської культури
- •98. Середньовічна наука
- •99. Середньовічне образотворче мистецтво
- •100. Середньовічний театр
- •101. Співвідношення понять «світова» та «національна» культура
- •102. Становлення інформаційної цивілізації
- •103. Становлення української кульутри хііі-хv ст.
- •104.Стилі як загальні мистецькі форми в історії кульутри
- •105. Структурно-антропологічна ситуація Леві-Строса
- •106. Теорія виховання Дж. Локка
- •107. Україна за науковими критеріями Шейніса
- •108. Українська культура між Заходом та Сходом
- •109. Українська кульутра радянського періоду
- •110. Українське бароко
- •111. Феномен «маскульту»
- •112. Філософія б. Паскаля, р. Декарта
- •113. Філософська думка в епоху Середньовіччя
- •114. Філософські течії у Візантї
- •115. Характерні риси античної кульутури
- •116. Християнський тип кульутри
- •117. Художні традиції християнської культури
- •118. Цивілізаційно-інноваційним метод дослідження історії культури
- •119. Цивілізація
- •120. Шедеврсвітової літератури – Біблія
59. Кульутура Стародавнього Єгипту
Величезне місце в житті єгипетського держави відігравала релігія. І тут особливо важливими є два моменти: складання єгипетського пантеону і заупокійний культ. Складання єгипетського пантеону богів - складний процес, в якому переплелися тотемистические уявлення та культ різних явищ природи. Єгипетський пантеон богів становлять божества, що уособлюють небо, сонце, вологу, повітря, землю, рослинність, Ніл, а також долю, істину, війну, справедливість, розум, мистецтво і т.д. При цьому їх зовнішній вигляд поєднує в собі риси людської істоти і тваринного (найчастіше це людина з головою сокола, кішки, левиці, ібіса, мавпи, осла і т.п.). Серед безлічі божеств особливе значення дуже рано набуває сонячне божество, яке в різних номах уявлялося у різному вигляді: в одній місцевості це був крилатий диск, що летить по небу; в іншій величезний жук, що котиться по небу сонячний диск, іноді сонячний бог задумувався як сокола або людини з соколиного головою. Імена цих божеств були різними Ра, Атум, Амон, Хепрі, Гор. Іноді назви диференціювалися: Хепріутренное сонце, Ра-денне, Атум-вечірнє. Архітектура: Образотворче мистецтво Стародавнього Єгипту, представлене архітектурою, скульптурою, рельєфами і розписами, найтіснішим чином пов'язане з заупокійним культом. При цьому провідним видом була архітектура. Першим значним спорудженням у низці грандіозних царських усипальниць була т.зв. ступінчаста піраміда фараона Джоссера в Саккара (28 в. до н.е.). Виділення гробниць фараона за рахунок різкого збільшення масштабів відбивало дедалі влада "синів бога". Класичним зразком такого роду споруд є піраміди фараонів 4 - й династії (27 в. До н.е.) Хеопса, Хефрена і Мікеріна (грец. варіант їх імен). Їх відточена форма, заснована на пропорціях "золотого перетину", була гранично лаконічна і виразна. Два елементи визначали закономірності форми: підстава, квадратна в плані, і сходження сторін в одній точці, подібно до того, як вся єгипетська життя сходилася, сфокусувалася в обожествленном фараоні. В епоху середнього царства (21-18 ст. До н.е.) з'являється новий тип заупокійного храму. Найяскравіший зразок-храм Ментухотепа I долині Деир-ель-Бахарі (західний берег Нілу). Від заупокійного комплексу Менхотепа I тягнеться ниточка до храмової архітектурі Нового царства, одним з найбільш ранніх зразків якої був заупокійний храм цариці Хатшепсут (поч. 15 ст.до н.е.). Он споруджено вже в знайомій нам долині Деир-ель-Бахарі архітектором Сенмутом, поруч з храмом Ментухотепа I. Найголовніша новація - поховання окремо від храму. Ідея просторово розвиненого храмового комплексу, підлеглого принципом центральної осі, найбільш повне та досконале вираз отримало ансамблях Карнака і Луксора на східному березі Нілу в Фівах, присвячених богу Амону-Ра (16-15 вв.до н.е.). Одним з найдосконаліших храмових ансамблів серед єгипетських архітектурних пам'ятників є Луксорський храм, що називався Ипет-Рес.В більшій своїй частині побудований архітектором Аменхотепом-молодшим в 15 ст. до н.е. Скульптура Відмінна риса єгипетського образотворчого мистецтва його канонічність. Оформившиеся характерні риси образотворчої форм, композиційного рішення стають обов'язковими для всіх наступних творів певного жанру, ніби портретна скульптура, рельєф, розпис. У Давньому царстві виробляються суворо визначені типи статуй: що стоїть з висунутої лівою ногою і опущеними руками, притиснутими до тіла (статуя Мікеріна з богинями, статуя Ранофера), сидить, з руками, покладеними на коліна (статуя Рахотепа і його дружини Нофрет, статуя царського переписувача Каї). Для всіх характерні наступні художні прийоми: фігури побудовано із суворим дотриманням фронтальности і симетричності; голова поставлена і погляд спрямований вперед, постаті нерозривно пов'язані з блоком, з якого викарбувані, що підкреслюється збереженням частини цієї блоку як фону; статуї розфарбовувалися: тіло чоловічих фігур - червонувато коричневого кольору, жіночих-жовтого, волосся - чорного, одягу - білого кольору. Основний характер - урочиста монументальність і суворе спокій. У період Середнього царства, щоб посилити значимість верховної влади у створенні народу, скульптурні зображення живих владик Єгипту, присвячені богам, стали встановлювати перед храмами і їх. Особистість фараона звеличується з ще більшою наочністю (останнє досягне небувалих масштабів в період Нового царства). Це спричинило за собою посилення індивідуально-реалістичного початку за збереження основних канонів художньої практики. Голова статуї Сенусерта III (19 ст. До н.е.) - чудовий зразок єгипетського реалістичного портрета Музика: У музеях світу зберігаються примірники давньоєгипетської арфи; в Берліні знаходиться струнний інструмент з довгим грифом - набл; два примірники дерев'яних флейт зберігаються у Флорентійському і луврської музеях, а в останньому ще є і єгипетський барабан. У цьому сенсі єгипетська музика знаходиться в найбільш невигідному становищі, порівняно з образотворчим мистецтвом, літературою. Спираючись на візуальний матеріал, так само як і на здоровий глузд, ми можемо сміливо стверджувати, що існувала музика народна, храмова та палацова. Цілком природно, що дві останні форми існування єгипетської музики відрізнялися певним професіоналізмом. Більшість дослідників схиляються до думки, що єгипетська музика була одноголосся. Її звукова субстанція спиралася на унисонное поєднання вокальних інструментальних тембрів хор і співаки-солісти виконували одноголосний мелодію, тонко розцвічену ніжними тембрами арф, набл і флейт, підтримуваних ударними інструментами. В області тональної системи всі дружно схиляються до висновку про існування простий пентатонікі, а також зародка диригування, званого хейрономіей.