Risc-процесори

Сімейство мікропроцесорів 186, на яких будують IBM-подібні ПЕОМ, належать до класу CISC-процесорів (Complex Instruction Set Computer). Такі процесори мають великий набір команд (кілька сотень). Унаслідок широкого набору команд архітектура CISC-процесорів страждає від надміру апаратних ресурсів, склад і призначення регістрів досить неоднорідні. На виконання команд необхідно витрачати багато часу, причому час виконання різних команд неодинаковий (різна кількість машинних тактів). Однак, слід зауважити, що наявність широкого набору команд спрощує розробку програмного забезпечення для таких процесорів.

У 80-х роках минулого сторіччя числові експерименти, проведені у Кембріджському і Стенфордському університетах, довели перспективність використання процесорів із скороченим набором команд - RISC-процесорів (Reduced Instruction Set Computer). Особливостю RISC-архітектури є те, що всі команди мають однаковий формат, працюють з операндами, які розташовані у регістрах процесора. Звертання до пам'яті виконується за допомогою спеціальних команд завантаження регістра і запису.

Невеликий набір команд і простота їхньої структури дають змогу реалізувати повністю апаратне виконання й ефективний конвеєр з порівняно незначним об'ємом обладнання. Завдяки цьому команди виконуються в 2-4 рази швидше, ніж у звичайних CISC-процесорах з тою ж тактовою частотою. Продуктивність такого процесора на 30% більша ніж звичайного.

Сьогодні RISC-процесори (DEC Alpha, AMD64, MIPS, SPARC, ШМ Power) використовують для побудови суперЕОМ, серверів, робочих станцій і кластерів.

Процесори для мобільних ПЕОМ

В переносних ПЕОМ (notebook) використовують мобільні версії мікропроцесорів для стаціонарних ПЕОМ - Intel Pentium M, Intel Celeron M, AMD Athlon™ M, AMD Semron™ M, які мають зменшене енергоспоживання (15-45 Вт), та мікропроцесори фірми VIA - Via C3, Via C7 із енергоспоживанням до 15 Вт. Для кишенькових ПЕОМ використовують мікропроцесори із повністю вбудованою системною логікою. Нарис. 1.165 зображена блок-схема мікропроцесора Intel Xscale PXA250 для кишенькових ПЕОМ

Рис. 1.165. Мікропроцесор для кишенькових ПЕОМ

Процесор Intel PXA250 базується на 32-бітному RISC-ядрі Intel Xscale з суперскалярним виконанням команд. Ядро XScale процесора Intel PXA250 має такі характеристики:

32-Кбайт кеш команд;

32-Кбайт кеш даних;

2-Кбайт міні-кеш даних (окремо від L1);

2-Кбайт міні-кеш команд (для резидентно! програми налагодження);

40-бітний акумулятор і розширений 16-розрядний пристрій множення для опрацювання мультимедійної інформації;

засоби керування пам'яттю інструкцій і даних і ін.

Окрім ядра в процесор інтегровані контролер пам'яті (динамічна і статична пам'ять),

графічний контролер, контролер системних засобів вводу/виводу (T²S, І²С, АС'97, UART1, UART2, Slow IrDA, Fast IrDA, USB). Процессор Intel PXA250 підтримує роботу ядра з тактовою частотою 100-400 МГц. Різні режими експлуатації забезпечують масштабування системи як за продуктивное™, так і за енергоспоживанням (чим вища напруга живлення [в межах допустимих значень], тим вище значення тактової частоти, і навпаки — чим менша напруга живлення, тим нижче максимальне значення тактової частоти). Максимальне енергоспоживання процесора Intel PXA250 складає 1,4 Вт, мінімальне — менше 500 мВт.

Модем

Модем (МОдуляторДІЇМодулятор) - пристрій для передавання цифрових сигналів по телефонних лініях. Термін Модулятор означає, що на передавальному кінці мережі двійкові дані перетворюють в електричні коливання звукової частоти (рис. 1.166), а на приймальному - Демодулятор розпізнає (демодулює) вид надісланого коливання і перетворює його в двійкові "1" або "0".

Рис. 1.166. Процес модуляції сигналу, який подається у телефонну лінію

Для перетворення двійкових сигналів в електричні коливання використовують амплітудну маніпуляцію (рис. 1.1666), частотну маніпуляцію (рис. 1.166в) і фазову маніпуляцію (рис. 1.166г). Сучасні модеми, як правило, використовують кілька видів маніпуляції, що дає змогу передавати декілька бітів за один такт передачі. Кількість таких тактів у секунді вимірюють у бодах. Модеми, які передають і приймають дані одночасно (за рахунок використання однієї частоти на передавання даних, іншої - на приймання даних), називають дуплексними. Модеми, які лише передають або лише приймають дані у конкретний момент часу, називають напівдуплексними. Модеми випускають у двох варіантах:

як плату розширення (внутрішній);

як незалежний пристрій з своїм блоком живлення (зовнішній).

Внутрішні модеми поділяють на апаратні (зовнішній без блока живлення і корпуса) та програмні (сигнали, які подають у телефонну лінію, формує процесор, розпізнавання сигналів з телефонної лінії також виконує процесор). Програмний модем додатково навантажує процесор. Зовнішній модем більш зручний для некваліфікованого користувача завдяки світловій та звуковій індикації роботи модема. Доцільно купувати модем, який дозволяє паралельне під'єднання телефонного апарата (на корпусі модема має бути розняття для телефонного апарата з позначкою Phone).

Вибір модема для українського користувача істотньо залежить від характеристик телефонної мережі, з якою він працює. Важливим показником модема є максимальна

швидкість передачі даних, яку він підтримує. Сучасні модеми забезпечують максимальну швидкість передачі 33600 біт/сек.. за протоколом V.34+ та 56000 біт/сек. за протоколами V.90, V.92, Х2, K56Flex.

Додатковими (і дуже корисними) функціями модема можуть бути:

можливість приймання/передавання факсів (факс-модем);

можливість під'єднання мікрофона і зовнішнього гучномовця (голосовий модем) - це перетворює модем у телефонний апарат, в якості зовнішнього гучномовця можна використати "звукову карту" з голосниками.

Під'єднання зовнішніх модемів до системного блоку здійснюється через інтерфейси RS-232 TaUSB.

Передавання даних від модема до АТС і навпаки здійснюється по телефонних лініях. Можливі два варіанти використання телефонних ліній:

„комутована лінія" - телефонна лінія використовується і для телефонних розмов, і для передавання даних. Для доступу в Інтернет ви повинні набрати телефонний номер провайдера, і після встановлення з'єднання з ним почати працювати в Інтернеті. Швидкість передавання даних не більша 56 Кбіт/сек.;

„виділена лінія"- одна (дві) телефонні лінії постійно використовуються лише для роботи в Інтернеті. Швидкість передавання даних 36-112 Кбіт/сек.

У першому випадку ви оплачуєте вартість користування телефоном за тривалістю роботи телефонної лінії вашій АТС і оплачуєте послуги провайдера (як правило за обсягом прийнятих і переданих даних). У другому випадку ви сплачуєте АТС орендну плату за користування „виділеною лінією" (у Львові ця плата складає 800 грн. у рік ), а послуги провайдера оплачуєте за обсягом прийнятих і переданих даних. У нічний час і АТС і провайдери працюють за пільговим тарифом.

Якщо на АТС встановлено спеціальне обладнання цифрового зв'язку (англ. xDSL -Digital Subscrube Line, x - вид DSL) і телефонні лінії мають достатньо високі частотні характеристики, то за допомогою xDSL-зв'язку можна отримати такі швидкості передавання даних:

ADSL (Asymetrical Digital Subscrube Line) - асиметричний канал. Швидкість передавання вхідних даних до 8 Мбіт/сек., вихідних - до 1 Мбіт/сек.;

ADSL2 - швидкість передавання вхідних даних до 12 Мбіт/сек., вихідних - до 1 Мбіт/сек.;

ADSL2+ - швидкість передавання вхідних даних до 20 Мбіт/сек., вихідних - до 1 Мбіт/сек.;

CDSL (Consumer Digital Subscrube Line) - більш повільний канал. Швидкість передавання вхідних даних 1 Мбіт/сек., вихідних - 640 Кбіт/сек.;

UDSL (Universal Digital Subscrube Line) -швидкість передавання вхідних даних 1,544 - 6,0 Мбіт/сек., вихідних - 128-384 Кбіт/сек.

Рис. 1.167. Розподіл частот у xDSL-зв'язку

При використанні xDSL-зв'язку можна одночасно працювати в Інтернеті і вести телефонні розмови. Більш високі характеристики xDSL-зв'язку зумовлені тим, що для нього використовують більш широкий частотний діапазон, аніж для звичайного телефонного зв'язку

На рис. 1.168 зображена блок-схема увімкнення обладнання xDSL-зв'язку одного користувача

Рис. 1.168. xDSL-зв'язок для одного користувача

Високі швидкості передавання даних xDSL-модемами дозволяють використовувати xDSL-зв'язок кільком користувачам одночасно, тому виробники пропонують xDSL-модеми, які окрім приймання/передавання даних виконують ще й функції комутатора

Рис. 1.169. xDSL-зв'язок для багатьох користувачів

Для роботи в Інтернеті можна використовувати мережі кабельного телебачення (якщо фірма, яка надає послуги кабельного телебачення встановила у себе спеціальне [і дороге] обладнання). На рис. 1.170 зображена схема з'єднання ПЕОМ з кабельною мережею, а на рис. 1.171 зовнішній вигляд кабельного модема

Рис. 1.170. Схема з'єднання ПЕОМ з мережею кабельного телебачення

Рис. 1.171. Кабельний модем

Пам'ять оперативна

Пам'ять оперативна (RAM - Random Access Memory) призначена для тимчасового зберігання програм та даних. На різних етепах розвитку обчислювальної техніки використовували методи побудови оперативної пам'яті:

осцилографічні і ртутні трубки (перше покоління);

тригери на вакуумних тріодах (перше покоління);

феритові кільця (від другого до четвертого покоління);

напівпровідникова пам'ять (динамічна і статична) - сучасний етап розвитку обчислювальної техніки.

Динамічна пам'ять по суті є великим масивом мікроскопічних конденсаторів. У кожному конденсаторі зберігається один біт даних (конденсатор заряджений - двійкова „1", розряджений - „0"). Внаслідок неідеальності ізолятора між обкладками кондесатора усі заряджені конденсатори врешті-решт розрядяться. Для того, щоб уникнути втрати даних внаслідок розряду конденсаторів, заряджені кондесатори періодично (не пізніше ніж за 50 мілісекунд) підзаряджають (регенерують). Це завдання покладають на систему регенерації динамічної пам'яті - система побітно вичитує дані, записані у динамічну пам'ять і, якщо у відповідній комірці була записана двійкова „1", дозаряджає конденсатор до номінального рівня. У перших IBM-подібних ПЕОМ мікросхеми динамічної пам'яті встановлювались прямо на системну плату. Згодом стали використовувати невеличкі платки (SIMM і DIMM-модулі), на які впаювали кілька мікросхем динамічної пам'яті.

Рис. 1.172. Організація динамічної пам'яті

Згодом стали використовувати невеличкі платки (SIMM і DIMM-модулі ), на які впаювали кілька мікросхем динамічної пам'яті. На рис. 1.173 зображені модулі пам'яті, а на рис. 1.174 - встановлення DIMM-модуля

Рис. 1.173. 168-контактні модулі DIMM (Dul in line Memory Module)

Рис. 1.174. Встановлення DIMM-модуля Кількість гнізд для встановлення модулів динамічної пам'яті залежить від конструкції

системної плати. За методами доступу до збережуваних даних розрізняють такі типи

динамічної пам'яті:

FPM (Fast Page Mode) - застаріло;

EDO (Extended Data Out) - застаріло;

SDRAM (PC66, PC100, PC133 ) - синхронна динамічна пам'ять;

DDR SDRAM (DDR 160, DDR 200, DDR 266, DDR 333, DDR 400) - синхронна динамічна

пам'ять з обміном по передньому і задньому фронту тактового імпульса;

DDR2 - синхронна динамічна пам'ять з чотирма обмінами на тактовому імпульсі;

Rambus DRAM (RDRAM 400, RDRAM 533, RDRAM 800, RDRAM 1066) - динамічна

пам'ять з окремими шинами обміну даними і керування.

Рис. 1.175. Принципи роботи мікросхем динамічної пам'яті

Тип динамічної пам'яті, яку можна встановити на системну плату, залежить від мікросхем системної логіки. Цю обставину слід враховувати при модернізації ПЕОМ.

Динамічна пам'ять не є єдиним типом оперативної пам'яті. У різних поколіннях ЕОМ використовувались різні принципи побудови оперативної пам'яті - ртутні трубки, осцилографічні трубки, тригери, феритові кільця і т.ін. Поява більш містких і дешевших пристроїв оперативної пам'яті призводила до витіснення з ринку менш ефективних видів пам'яті. Наприкінці 2004 року розпочався промисловий випуску мікросхем фероелектричної пам'яті (фірма Ramtron). Слід наголосити на тому, що інформація у мікросхемах фероелектричної пам'яті зберігається після вимкнення живлення (як тут не згадати про пам'ять на феритових кільцях).

Ще однією перспективною розробкою є фероелектрична пам'ять, розроблена фірмою Ramtron. Коміркою фероелектричної пам'яті є конденсатор, у якому ізолятором є кристалічна фероелектрична плівка (з окисів свинцю, титану, цирконію і ін.). Особливістю кристалів, які використовують у фероелектричній пам'яті, є наявність у кристалічній комірці рухомого атома. Цей атом може займати одне із двох можливих положень, в кожному із них

він може перебувати як завгодно довго.

а б

Рис. 1.176. Кристалічна комірка фероелектричної пам'яті (а-рухомий атом угорі, б

рухомий атом внизу)

Для переміщення атома із одного положення в інше (і запису одного біта даних у фероелектричну комірку) до конденсатора потрібно прикласти напругу відповідної полярності. Читання даних із комірки здійснюється шляхом прикладання напруги зчитування. Якщо внаслідок прикладання напруги зчитування рухомий атом змінює своє положення, то імпульс струму зчитування буде більшим. Коли ж рухомий атом не змінює своє положення, то імпульс струму зчитування буде меншим. Саме за величиною струму зчитування відбувається розпізнавання записаного у комірку біта даних. Після зчитування даних із комірки дані відновлюють повторним записом прочитаного біта.

Рис. 1.178. Циліндричний фуллерен- нанотрубка

Фірма Nantero розробила прототип запам'ятовуючого пристрою на нанотрубках

Рис. 1.179. Запам'ятовуючий пристрій на нанотрубках

Останні роки активно ведуться дослідницькі роботи по створенню запам'ятовуючих пристроїв на вуглецевих нанотрубках, які були створені у 1991 р.

Якщо до електрода і контакта однієї із нанотрубок під'єднати різнойменні полюси джерела напруги, то за рахунок сили взаємодії електричних зарядів нанотрубка прогнеться і торкнеться до електрода.

Рис. 1.179. Запис двійкової одиниці у нанокомірку

Після зняття напруги нанотрубка залишається деформованою завдяки силі ближньої _ взаємодії Ван-дер-Ваальса, яка пропорційна г⁶ і проявляється лише на малих відстанях між

об'єктами (відстань від нанотрубки у недеформованому стані до електрода складає лише 13 нанометрів). На рис. 1.180 зображена залежність потенційної енергії системи "нанотрубка -електрод" від відстані між ними. Мінімум потенційної енергії системи відповідає стійкому стану системи. Слід наголосити на тому, що пам'ять на нанотрубках є енергонезалежною -записані у неї дані зберігаються після вимкнення живлення.

Рис. 1.180. Стійкий стан системи "нанотрубка-електрод"

Серійний випуск мікросхем оперативної пам'яті на нанотрубках очікується через кілька років.

Від частоти зовнішньої шини процесора (Front Side Bus), характеристик північного моста системної логіки і модулів оперативної пам'яті залежить швидкість читання даних з оперативної пам'яті, на рис. 1.181 зображена стовпчикова діаграма швидкості читання данихї з оперативної пам'яті для різних процесорів, наборів системної логіки і типів оперативної пам'яті (діаграма побудована програмою aida32.exe)

CPU		Motherboard	Chipset	Memory
31 80 MB/s	P4-2.1A	Abit TH7II	i860	PC1066 Dual RDRAM
2600MB/S	P4-2.1A	Abtt TH7II	I860	PC800 Dual RDRAM
2540 MB/s	P4-2.4A	ASUS P4T533-C	І850Е	PC800 Dual RDRAM
2480 MB/s	AthlonXP 1 .7 GHz	Abtt KX7-333	KT333	РС2Э00 DDR SDRAM
2430МВ/s	P4-2.1A	Abit SR7-8K	SiS648	PC2700 DDR SDRAM
24B0MB/S	ХЄОП-2.4А	Intel SE7500CW2	ІЕ7500	PC1600 Dual DDR
2430 MB/s	Athlon-1 .4	MSI KT3 Ultra	KT333	PC2700 DDR SDRAM
2050 MB/s	AthlonXP-1 800+	Epox 8КЭА+	KT333	PC2700 DDR SDRAM
2030 MB/s	P4-2 OA	Gigabyte GA-8IE533	І845Е	PC21 00 DDR SDRAM
2020 MB/s	AthlonXP-1 700+	Asus A7VSX	KT400	PC2700 DDR SDRAM
2020 MB/s	P4-2.0A	ASUS P4B266	I845D	PC21 00 DDR SDRAM
2010 MB/s	AthlonXP-2000+	ASUS A7V333	KT333	PC2700 DDR SDRAM
1990 MB/s	AthlonXP-1 800+	ASUS A7N8X	nForoeBISD	PC21 00 Dual DDR
1930 MB/s	СЄІЄГОП4-1 .7	DFI NS3S-SL	SiSBSOGX	PC21 00 DDR SDRAM
1910MB/S	Celeron4-1 .8	MSI 64S Ultra	SISB4S	PC21 00 DDR SDRAM
1910MB/S	P4-2.2A	MSI 645E Max2	SiS645DX	PC21 00 DDR SDRAM
1880 MB/s	AthlonXP-1 800+	Epox 8KHA+	KT266A	PC21 00 DDR SDRAM
1870 MB/s	AthlonXP-1 800+	ECS K7S6A	SiS745	PC21 00 DDR SDRAM
1843 MB/s	This Computer	ECS K7VTA3 v3	KT333
1840 MB/s	AthlonXP-1 800+	MSI KT3 Ultra	KT333	PC21 00 DDR SDRAM
1830 MB/s	AthlonXP-1 800+	Asus A7V333	KT333	PC21 00 DDR SDRAM
1820 MB/s	AthlonXP-1 700+	Azza KT33-BV	KT333	PC21 00 DDR SDRAM
1550 MB/s	AthlonXP-1 600+	Abit KG7	AMD-760	PC21 00 DDR SDRAM
1410MB/S	Duron-900	Chaintech 7VJDA	KT266A	PC1 600 DDR SDRAM
1080 MB/s	Duron-600	Tyan Tiger MP	AMD-760MP	PC1 800 DDR SDRAM
1030 MB/s	PIII-1133S	Asus TUSL2-C	І81 SEP	PC1 33 SDRAM
1030 MB/s	PIII-733EB	MSI 81 5EM Pro	І81 5E AGP	PC1 33 SDRAM
1030 MB/s	Celeron-1 333S	ECS P6S5AT	SiS635	PC1 33 SDRAM
1000 MB/s	PIII-1200S	Asus TUV4X	ApolloPro"! 33T	PC1 33 SDRAM
980 MB/s	P4-1 6	Asus P4B-MX	І845	PC1 33 SDRAM
910 MB/s	PIII-733EB	MSI 81 5EM Pro	І815Е Int.	PC1 33 SDRAM
900 MB/s	Duron-SOO	Asus A7V-E	KT133A	PC1 33 SDRAM

Рис. 1.181. Стовбчикова діаграма швидкості читання даних з оперативної пам'яті

Статична оперативна пам'ять має більшу шввидкість обміну даними (час доступу складає наносекунди). Статичну оперативну пам'ять будують із тригерів

Рис. 1.182. Тригер на біполярних транзисторах

Більша кількість елементів (транзисторів, діодів, опорів і ємностей), які потрібні для побудови однієї комірки пам'яті, є причиною меншої місткості мікросхем статичної пам'яті, тому статичну пам'ять використовують для побудови кеш-пам'яті (див.кеш-пам'ять).

Планшет графічний

Планшет графічний використовують для створення цифрових зображень шляхом переміщення цифрового пера або вказівника по поверхні планшета. На рис. 1.183 зображено сімейство графічних планшетів Intuos² фірми Wacom

Рис. 1.183. Графічні планшети Intuos² (розміри планшетів від 4"*5" до 12"* 18" )

Для "малювання" на графічному планшеті використовують спеціальне перо, яке входить у комплект планшета. Контролер планшета визначає не лише точку торкання пера до поверхні планщета, а силу, з якою перо притискається до поверхні (від 256 до 1024 рівнів). Графічні планшети під'єднують до системного блоку через інтерфейси USB, RS-232.

У моделях планшетів Wacom Cintiq 15-21X (діагональ від 15" до 21") в одному пристрої поєднано графічний планшет і рідкокристалічний дисплей, завдяки цьому малюнок

з являється під пером як на папері під стрижнем олівця

Рис. 1.184. Графічний планшет Wacom Cintiq 15X і перо для малювання

1 - "гумка" для витирання зображення, 2 — кнопка фіксації

Електронний планшет

Електронний планшет (англ. Digitizer) використовують для уведення в ПЕОМ технічних креслень і схем

Рис. 1.185. Електронний планшет

На поверхні планшета розміщують креслення або схему, які потрібно оцифрувати. Для визначення координат окремих точок креслення по ньому пересувають спеціальний вказівник-курсор або перо (рис. 1.186)

Рис. 1.186. Вказівники для електронного планшета

Під час натискання кнопки фіксації на вказівнику відбувається визначення координат точки на кресленні, над якою відбулося натискання кнопки фіксації. Для визначення координат обраної точки використовують електромагнітний, електростатичний або акустичний механізм фіксації.

Плата системна

Плата системна (System Board, Mother Board, Mainboard) - багатошарова друкована плата, на якій розташовані складові, що визначають архітектуру ПЕОМ: процесор;

синхрогенератор, який забезпечує синхронізацію процесора і інших мікросхем; пам'ять (оперативна, постійна, CMOS); системна та локальні шини; системні засоби вводу-виводу.

На рис. 1.187-189 зображені спрощені блок-схеми побудови одно і багатопроцесорних системних плат

а) б)

Рис. 1.187. Однопроцесорна системна плата а - з одноядерним процесором, б - з двоядерним процесором

а) б)

Рис. 1.188. Двопроцесорна системна плата а - на процесорах фірми Intel, б - на процесорах фірми AMD

Рис. 1.189. Двопроцесорна системна плата з двоядерними процесорами фірми AMD

Рис. 1.190. Однопроцесорна системна плата

Рис. 1.191. Двопроцесорна системна плата

Рис. 1.192. Чотирипроцесорна системна плата

Рис. 1.193. Системна плата для переносної ПЕОМ (вид знизу і зверху)

1 — гніздо для процесора Pentium IV, 2 — мікросхема системної логіки, 3 — гніздо для модуля оперативної пам'яті, 4 графічний контролер, 5 — гніздо для модуля оперативної пам'яті

Рис. 1.194. Системна плата для кишенькової ПЕОМ

Сучасні системні плати будують з використанням кількох (1-2) мікросхем системної логіки (див. логіка системна). Габаритні розміри системних плат для стаціонарних ПЕОМ стандартизовані, що забезпечує ремонтопридатність і модернізованість системних блоків. Живлення на плату подається від блока живлення. Одна з точок кріплення плати забезпечує з'єднання лінії "земля" з металевим шассі корпуса, заземленого через мережевий шнур живлення.

Приймач FM- та TV-сигналів

Приймач TV- та FM-сигналів використовують для перегляду телепередач та прослуховування прослуховування радіопередач в ультракороткохвильовому діапазоні. На рис. 1.195 зображені зовнішні (з інтерфейсом USB) і внутрішній приймачі TV/FM-сигналів

Рис. 1.195. Зовнішні і внутрішній приймачі TV/FM-сигналів 1 - вхід FM-сигналу, 2 - вхід TV-сигналу

Нарис. 1.196 зображений високочастотнийо блока приймача із знятою кришкою

Рис. 1.196. Високочастотний блок приймача із знятою кришкою Пристрої архівування даних

Пристрої архівування даних використовують в архівах (довготривале зберігання даних) та обслуговуванні локальних мереж різних організацій (зберігання поточного стану важливих для організації файлів). Для довготривалого зберігання даних використовують магнітооптичні і спеціалізовані оптичні диски з покращеною металізацією.

Для зберігання поточного стану файлів їх архівують з певною періодичністю ( через один день, кілька днів, тиждень [залежить від виду діяльності організації]) на магнітну стрічку із цифровим записом даних (стримери). Залежно від використовуваних касет та стандартів місткість касет змінюється від сотень мегабайт до десятків гігабайт. Стримери

випускають як у внутрішньому, так і в зовнішньому виконанні. Для під'єднання стримерів використовують такі інтерфейси:

інтерфейс ГМД (застаріло);

інтерфейс ЖМД (IDE);

інтерфейс SCSI;

інтерфейс USB;

оригінальний інтерфейс.

Рис. 1.197. Зовнішній і внутрішній стримери

Можливо також використання різних моделей пристроїв ZIP (гнучкі Бернуллі-диски, місткість 35-230 Мб), пристроїв Jazz (змінні жорсткі диски, місткість 1Гб).

Рис. 1.198. Зовнішній вигляд комбінованого пристрою читання даних із ZIP-дисків і флеш-

карт

Пристрій друку

Пристрій друку (англ. Printer) використовують для видруковування тексту і графічних зображень на папері. За конструкцією пристрої друку поділяють на:

голкові (матричні);

струменеві;

електрографічні (лазерні та світлодіодні).

Голкові пристрої друку роздуковують зображення на папері (текстові і графічні) за допомогою тонких голок, які, ударяючи по фарбуючій стрічці, формують на папері зображення, що складається з окремих крапок. Назва „матричні" пристрої друку зумовлена тим, що зображення знаків (букв і цифр) формується у прямокутній області (матриці крапок).

Кількість голок у різних моделях пристроїв друку різна (9, 18, 24 голки). Чим більша кількість голок, тим вища якість видруковуваного символу. Інтерфейс під'єднання до системного блоку - Centronics. Нарис. 1.199 зображені голковий пристрій друку і друкуюча голівка

Рис. 1.199. Голковий пристрій друку, друкуюча голівка і зразки синтезу символів з матриці