35.Екологічні групи рослин по відношенню до світла

На вимогу до умов освітлення прийнято ділити рослини на такі екологічні групи:

1) світлолюбні, або геліофіти, - рослини відкритих, постійно добре освітлюваних місць існування;

2) тіньолюбні, або сціофіти, - рослини нижніх ярусів тінистих лісів, печер і глибоководні рослини, вони погано переносять сильне освітлення прямими сонячними променями;

3) тіньовитривалі, або факультативні геліофіти, - можуть переносити більшу або меншу затінення, але добре ростуть і на світлі, вони легше інших рослин перебудовуються під впливом зміни умов освітлення.

36.Іонізуюча радіація

Вплив іонізуючої радіації на живі організми викликає особливий інтерес ще з часу відкриття радіаційних ефектів.

Різні види випромінювання супроводжуються вивільненням різної кількості енергії і мають різну проникаючу здатність, тому вони спричинюють неоднаковий вплив на тканини живого організму.

Альфа-випромінювання є потоком важких часток (це потік α-частинок, які є ядрами атома гелію і мають позитивний заряд, мають найбільшу іонізуючу здатність і дуже малу проникаючу здатність). У тканини людини вони проникають на частинку міліметра. Це випромінювання затримується аркушем паперу і практично не здатне проникнути через зовнішній шар шкіри. Тому воно не є небезпечним доти, поки радіоактивні речовини, які випромінюють ці-частинки, не потраплять всередину організму. Тоді вони стають надзвичайно небезпечними.

Бета-випромінювання (це потік електронів або позитронів), які мають меншу іонізуючу але більшу проникаючу здатність ніж альфа-промені. Воно проходить в тканини організму на глибину 1–2 см.

Проникна здатність гама-випромінювання (потік γ-квантів, електромагнітне випромінювання з дискретним спектром (дуже короткою довжиною хвилі), що виникає при зміні енергетичного стану атомного ядра або під час анігіляції частинок), їм властиві велика проникаюча і мала іонізуюча здатності. Поширюється зі швидкістю світла. Його може затримати лише товста свинцева чи бетонна плита.

Пошкоджень, викликаних в живому організмі випромінюванням, буде тим більше, чим більше енергії воно передасть тканинам. Кількість такої переданої організму енергії називається дозою.

37.Кількість енергії випромінювання, поглинута одиницею маси тіла, яке опромінюється, називається поглинутою дозою і вимірюється в системі СІ в греях (Гр, Gy).

Один грей дорівнює дозі випромінювання, при котрій опроміненій речовині масою один кілограм передається енергія один джоуль будь-якого іонізуючого випромінювання. Величина поглиненої дози випромінювання залежить від властивостей випромінювання і поглинаючого середовища.

Проте ця величина не враховує того, що при однаковій поглинутій дозі альфа-випромінювання значно небезпечніше, ніж бета- чи гама-випромінювання.

Якщо взяти до уваги цей факт, то дозу слід помножити на коефіцієнт, який відображує здатність випромінювання даного виду пошкоджувати тканини організму. Альфа-випромінювання вважається при цьому в двадцять разів не безпечнішим від інших видів випромінювання.

Перераховану таким чином дозу називають еквівалентною дозою і вимірюють в системі СІ в зівертах (Зв, Sv).

Слід враховувати, що одні частини тіла, органи і тканини більш чутливі за інші. Наприклад, при однаковій еквівалентній дозі опромінення виникнення раку в легенях більш ймовірно, ніж у щитоподібній залозі, а опромінення статевих залоз особливо небезпечне через ризик генетичних пошкоджень. Тому дози опромінення органів і тканин також слід враховувати з різними коефіцієнтами.

Так, якщо для організму в цілому коефіцієнт радіаційного ризику дорівнює одиниці, то його значення для окремих органів і тканин складають:

• 0,12 – для червоного кісткового мозку;

• 0,03 – для кісткової тканини;

• 0,03 – для щитоподібної залози;

• 0,15 – для молочних залоз;

• 0,12 – для легень;

• 0,25 – для сім’яників та яєчників

• 0,30 – для решти тканин.

Перемноживши еквівалентні дози на відповідні коефіцієнти і просумувавши по всім органам і тканинам, отримаємо ефективну еквівалентну дозу, яка відображує загальний ефект опромінення для організму.

Просумувавши індивідуальні ефективні еквівалентні дози, отримані групою особин, отримаємо колективну ефективну еквівалентну дозу, яка вимірюється в людино-зівертах.

Колективну ефективну еквівалентну дозу, яку отримають багато поколінь людей від якогось радіоактивного джерела за весь час його подальшого існування називають очікуваною (повною) колективною ефективною еквівалентною дозою.

Рівні земної радіації неоднакові в різних місцях земної кулі і залежать від концентрації радіонуклідів у певній ділянці земної кори. В місцях проживання основної частини населення вони приблизно одного порядку. Так, згідно з дослідженнями, проведеними у Франції, Німеччині, Італії, Японії і США, приблизно 95% населення цих країн проживає в місцях, де потужність дози опромінення в середньому складає від 0,3 до 0,6 мілізіверта в рік.

Проте деякі групи населення отримують значно більші дози опромінення: близько 3% отримує в середньому 1 мЗв/ рік, а близько 1,5% – понад 1,4 мЗв/рік.