Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
тема_Стратегічні напрями економічної політики України в контексті інтеграції в ЄС.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
18.11.2026
Размер:
120 Кб
Скачать
☆

2.2 Торговельно-економічне співробітництво України з єс: структура та тенденції

Торговельно-економічне співробітництво з Європейським Союзом є одним із провідних напрямів зовнішньоекономічної діяльності України та важливим чинником її інтеграції до європейського економічного простору. Поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі (ПВЗВТ), що тимчасово застосовується з 1 січня 2016 року, створила основу для поступового усунення торговельних бар'єрів та адаптації національного регулювання до правил ЄС. Після початку повномасштабної війни значення європейського ринку посилилося внаслідок переорієнтації торговельних потоків, обмеження традиційних логістичних маршрутів і розширення економічної підтримки України з боку європейських партнерів [36; 40].

Аналіз динаміки зовнішньої торгівлі за 2021–2025 роки дозволяє визначити зміни обсягів експорту та імпорту, характер торговельного балансу й ступінь залежності національної економіки від європейського ринку. Для забезпечення зіставності використано статистику торгівлі товарами Eurostat Comext, представлену в євро. Основні показники наведено в табл. 2.2.

Таблиця 2.2 – Динаміка торгівлі товарами між Україною та ЄС у 2021–2025 роках, млрд євро

Показник

2021

2022

2023

2024

2025

Експорт України до ЄС

24,03

27,64

22,88

24,49

21,70

Імпорт України з ЄС

28,29

30,09

39,10

42,77

46,50

Зовнішньоторговельний оборот

52,32

57,73

61,98

67,26

68,20

Сальдо торгівлі товарами

−4,26

−2,45

−16,22

−18,27

−24,80

Коефіцієнт покриття імпорту експортом, %

84,9

91,9

58,5

57,3

46,7

Джерело: складено та розраховано за даними Eurostat Comext [53]

Протягом досліджуваного періоду товарообіг між Україною та ЄС збільшився з 52,32 млрд євро у 2021 році до 68,2 млрд євро у 2025 році, тобто приблизно на 30,4%. Однак зростання сукупного обсягу торгівлі супроводжувалося поглибленням диспропорції між експортом та імпортом. Порівняно з 2021 роком вартість українського експорту до ЄС у 2025 році була нижчою приблизно на 9,7%, тоді як імпорт із ЄС збільшився на 64,4%.

У 2022 році зростання експорту до європейського ринку частково компенсувало втрату інших напрямів збуту та порушення традиційних транспортних маршрутів. Проте у 2023–2025 роках імпорт із ЄС зростав швидше, ніж український експорт. Від'ємне сальдо товарної торгівлі збільшилося з 4,26 млрд євро у 2021 році до 24,8 млрд євро у 2025 році. Одночасно коефіцієнт покриття імпорту експортом знизився з 84,9% до 46,7%, що свідчить про істотне посилення дисбалансу двосторонньої торгівлі.

Динаміку експортних та імпортних потоків відображено на рис. 2.4.

Рисунок 2.4 – Динаміка експорту та імпорту товарів у торгівлі України з ЄС у 2021–2025 роках, млрд євро.

Джерело: побудовано за даними Eurostat Comext [53] та Європейської комісії.

Переважання імпорту над експортом не можна однозначно трактувати як негативний результат євроінтеграції, оскільки частина імпортованої продукції використовується для відновлення виробництва, забезпечення енергетичних потреб та модернізації інфраструктури. Водночас тривале поглиблення торговельного дефіциту за недостатнього нарощування експорту обмежує можливості формування власних валютних надходжень і підвищує залежність економіки від зовнішніх джерел фінансування.

Важливим чинником зміни торговельної динаміки став спеціальний режим доступу українських товарів до європейського ринку. Із червня 2022 року ЄС застосовував автономні торговельні заходи, які тимчасово передбачали ширшу лібералізацію імпорту з України. Їхню дію було завершено 5 червня 2025 року, а 29 жовтня 2025 року набули чинності переглянуті торговельні положення ПВЗВТ. Таким чином, умови доступу до європейського ринку протягом аналізованого періоду змінювалися, що необхідно враховувати під час оцінювання експортних результатів.

Окрім кількісної динаміки, визначальне значення має товарна структура двосторонньої торгівлі. За даними Європейської комісії, у 2024 році аграрна продукція становила 53,5% вартості товарів, імпортованих ЄС з України, тоді як промислова продукція – 46,4%. Натомість у постачанні товарів із ЄС до України переважала промислова продукція, частка якої досягала 91,1%. Така асиметрія характеризує відмінності у виробничій спеціалізації торговельних партнерів і потребує врахування під час формування структурної та промислової політики України [40; 53].

Для конкретизації товарної спеціалізації у табл. 2.3 представлено основні групи експорту й імпорту за 2024 рік – останній рік аналізованого періоду, для якого в використаному детальному звіті Європейської комісії наведено зіставні показники за відповідними товарними позиціями.

Таблиця 2.3 – Основні товарні групи в торгівлі України з ЄС у 2024 році

Експорт України до ЄС

Обсяг, млрд євро

Імпорт України з ЄС

Обсяг, млрд євро

Зернові культури

4,4

Мінеральне паливо

6,8

Жири та олії тваринного або рослинного походження

3,1

Електричні машини та обладнання

4,3

Насіння і плоди олійних культур

2,5

Машини та механічне обладнання

4,2

Джерело: складено за даними Eurostat Comext [53].

Наведені дані засвідчують збереження значної ролі аграрно-сировинних товарів в українському експорті до ЄС. Водночас у структурі імпорту переважають енергетичні ресурси, машини та обладнання. Це формує різну економічну роль торговельних потоків: український експорт забезпечує валютні надходження від реалізації переважно сировини та продукції початкової переробки, тоді як імпорт частково задовольняє потреби у технологічних засобах виробництва та енергетичному забезпеченні.

Подібні структурні особливості відзначають Х. М. Притула та І. М. Кирик, які досліджують зовнішню торгівлю України з країнами ЄС із використанням показників товарної концентрації та внутрішньогалузевої торгівлі. Автори звертають увагу на ризики посилення сировинної спеціалізації та залежності від кон'юнктури європейських ринків [33]. Для оцінювання довгострокових наслідків євроінтеграції важливим є не лише розширення географії експорту, а й збільшення частки продукції з вищою доданою вартістю.

В аналітичному дослідженні «Стратегічні орієнтири поглиблення торговельно-економічних відносин України з країнами Європейського Союзу» обґрунтовується необхідність розвитку промислового виробництва, переробки сировини та інтеграції українських підприємств до європейських виробничих ланцюгів [40]. Зазначений підхід дозволяє розглядати торговельну політику в безпосередньому зв'язку з інвестиційними стимулами, технологічною модернізацією та формуванням конкурентних переваг національних виробників.

Зміни товарної структури у 2025 році підтверджують збереження відповідних викликів. За інформацією Європейської комісії, серед основних товарів українського експорту до ЄС залишалися рослинні й тваринні жири та олії, зернові, чорні метали, олійне насіння й руди. У структурі постачань з ЄС до України важливе місце посідали мінеральне паливо, електричне та механічне обладнання. Тому збільшення обсягів двосторонньої торгівлі не супроводжувалося автоматичним усуненням структурної асиметрії.

Окремим чинником розвитку торговельно-економічних відносин є транспортно-логістичне забезпечення. Повномасштабна війна спричинила порушення морських і сухопутних маршрутів, зміну напрямів перевезень та збільшення логістичних витрат для експортерів. Розширення транспортного сполучення з країнами ЄС і розвиток альтернативних шляхів перевезення сприяли підтриманню зовнішньої торгівлі, проте водночас виявили обмеження пропускної спроможності прикордонної інфраструктури та транспортної системи [36; 40].

Географічна переорієнтація зовнішньої торгівлі України посилила роль ринків Центральної та Східної Європи. Особливого значення набули торговельні зв'язки з Польщею та Румунією, які виконують функції безпосередніх торговельних партнерів і транзитних напрямів для українського експорту. При цьому розширення використання європейської транспортної інфраструктури створює додаткові можливості для диверсифікації зовнішньої торгівлі, але потребує розвитку пунктів пропуску, логістичних терміналів та узгодження транспортних процедур.

Для оцінювання значення європейського ринку в зовнішньоекономічній діяльності України доцільно проаналізувати частку ЄС у загальному експорті, імпорті та товарообігу. На відміну від абсолютних обсягів двосторонньої торгівлі, ці показники характеризують ступінь географічної концентрації торговельних потоків та залежність національної економіки від європейського ринку. Відповідні дані за 2024–2025 роки наведено в табл. 2.4.

Таблиця 2.4 – Частка ЄС у зовнішній торгівлі товарами України у 2024–2025 роках, %

Показник

2024

2025

Зміна, в. п.

Частка ЄС у загальному експорті товарів України

59,5

57,8

−1,7

Частка ЄС у загальному імпорті товарів України

50,4

46,7

−3,7

Частка ЄС у загальному товарообігу України

53,8

50,3

−3,5

Джерело: складено та розраховано за даними Національного інституту стратегічних досліджень

Наведені показники підтверджують провідну роль Європейського Союзу в географічній структурі української торгівлі, хоча у 2025 році його частка скоротилася за всіма трьома напрямами. Найбільше зменшення спостерігалося в імпорті, що свідчить про зміну співвідношення між європейськими та іншими постачальниками товарів. Водночас частка ЄС у загальному товарному експорті залишалася вищою, ніж у загальному імпорті, що підкреслює значення європейського ринку для реалізації української продукції.

Відносне скорочення частки ЄС не обов'язково означає послаблення двосторонніх економічних зв'язків. За результатами 2025 року абсолютний обсяг імпорту України з ЄС збільшився, тоді як його питома вага в загальному імпорті зменшилася. Це свідчить про швидше зростання постачань з інших країн і підтверджує необхідність розмежування абсолютної динаміки торгівлі та змін її географічної структури. Для економічної політики України важливим є поєднання поглиблення співробітництва з ЄС із диверсифікацією зовнішньоторговельних зв'язків та підвищенням конкурентоспроможності вітчизняного експорту.

Торговельно-економічне співробітництво України з ЄС охоплює також торгівлю послугами, інвестиційні зв'язки та виробничу кооперацію. Зокрема, розвиток транспортних, інформаційних і професійних послуг сприяє участі українських підприємств у міжнародному поділі праці. Водночас товарна торгівля залишається основою кількісного аналізу цього підрозділу через наявність зіставних річних статистичних даних за 2021–2025 роки. Показники товарів і послуг не об'єднуються в одну таблицю, оскільки вони формуються за різними статистичними методологіями.

Значення європейського ринку для України визначається не лише обсягами зовнішньої торгівлі, а й перспективами залучення інвестицій та передачі технологій. Разом із тим переорієнтація на ринок ЄС може підвищувати залежність національного експорту від регуляторних вимог і кон'юнктури окремих товарних сегментів. Тому диверсифікація експорту повинна охоплювати одночасно розширення географії збуту, розвиток нових товарних груп та підвищення технологічного рівня виробництва.

Виявлені тенденції вказують на необхідність удосконалення економічної політики України за трьома взаємопов'язаними напрямами: розширення експортного виробництва з високою доданою вартістю, модернізація транспортно-логістичної інфраструктури та прискорення адаптації підприємств до технічних і регуляторних вимог європейського ринку. Водночас результативність відповідних заходів залежатиме від доступності інвестиційного фінансування, стабільності економічного середовища й розвитку виробничих можливостей в умовах воєнних обмежень.

Таким чином, торговельно-економічне співробітництво України з ЄС у 2021–2025 роках характеризувалося збільшенням сукупного товарообігу, посиленням ролі європейського ринку та одночасним поглибленням від'ємного торговельного сальдо України. Основними структурними обмеженнями залишаються значна частка аграрно-сировинної продукції в експорті, висока потреба в імпорті промислових товарів і технологічного обладнання та залежність торговельних потоків від логістичних і регуляторних умов. Подальше використання переваг євроінтеграції потребує переходу від переважно торговельної адаптації до розвитку виробничої кооперації, технологічної модернізації та підвищення конкурентоспроможності українського експорту.