Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
тема_Стратегічні напрями економічної політики України в контексті інтеграції в ЄС.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
18.11.2026
Размер:
120 Кб
Скачать
☆

Висновки до розділу і

У першому розділі досліджено теоретико-методологічні засади формування економічної політики держави в контексті європейської інтеграції, розглянуто основні підходи до визначення її змісту, механізми впливу інтеграційних процесів на національну економіку та досвід держав Центрально-Східної Європи.

На основі аналізу наукових праць встановлено, що економічну політику держави доцільно розглядати як взаємопов’язану систему цілей, управлінських рішень та інструментів регулювання, спрямованих на забезпечення макроекономічної стабільності, структурної модернізації та міжнародної конкурентоспроможності. Обґрунтовано необхідність поєднання функціонального, інституційного, системного та стратегічного підходів, оскільки жоден із них окремо не забезпечує комплексного оцінювання економічної політики в умовах інтеграції до ЄС.

Дослідження теоретичних основ міжнародної економічної інтеграції показало, що її вплив на національну економіку реалізується через торговельні, інвестиційні, структурні, технологічні та інституційні механізми. Лібералізація торгівлі й розширення доступу до спільного ринку створюють можливості для економічного зростання, однак їх використання залежить від продуктивності національного виробництва, структури експорту та якості державного регулювання. Визначено, що для України євроінтеграція передбачає не лише адаптацію законодавства до норм ЄС, а й формування економічних умов для підвищення конкурентоспроможності підприємств.

Порівняння досвіду Польщі та Румунії засвідчило, що європейська інтеграція може сприяти економічній конвергенції, залученню інвестицій та модернізації інфраструктури, проте членство в ЄС саме по собі не усуває бюджетних, структурних та інституційних дисбалансів. Для України практичне значення має узгодження інвестиційної та промислової політики з інституційними реформами, забезпеченням макрофінансової стійкості й ефективним використанням міжнародних фінансових ресурсів.

Таким чином, теоретичний аналіз дозволив визначити основні передумови результативної економічної політики України в умовах євроінтеграції: узгодженість її функціональних складових, належну якість економічних інститутів, орієнтацію на структурні перетворення та оцінювання фактичних результатів реформ. Ці положення становлять методологічну основу для подальшого аналізу макроекономічної динаміки України, торговельно-економічного співробітництва з ЄС та інституційних обмежень реалізації євроінтеграційної стратегії.

Розділ іі аналіз стану та тенденцій економічної політики україни в умовах євроінтеграції

2.1 Макроекономічна динаміка України в контексті євроінтеграційного курсу

Макроекономічний розвиток України у 2021–2025 роках характеризувався переходом від довоєнного економічного зростання до глибокого спаду внаслідок повномасштабної війни та подальшого поступового відновлення. Воєнні руйнування, скорочення виробничих потужностей, порушення логістичних зв'язків і міграція населення істотно змінили умови реалізації економічної політики. Одночасно зросла роль міжнародної фінансової підтримки, зокрема з боку Європейського Союзу, у забезпеченні макроекономічної стабільності та функціонуванні державних інститутів.

Оцінювання економічної динаміки доцільно здійснювати шляхом зіставлення основних макроекономічних показників із довоєнним 2021 роком. Такий підхід дозволяє визначити масштаб втрат, характер відновлювальних процесів і фінансові обмеження, які впливають на реалізацію євроінтеграційного курсу. Основні показники наведено в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 – Основні макроекономічні показники України у 2021–2025 роках

Показник

2021

2022

2023

2024

2025

Темп зміни реального ВВП, %

3,4

−28,8

5,5

3,2

1,8

Інфляція, грудень до грудня попереднього року, %

10,0

26,6

5,1

12,0

8,0

Сальдо сектору загального державного управління без урахування грантів, % ВВП

−4,0

−24,8

−25,8

−23,1

−23,5

Державний борг за методологією МВФ, % ВВП

48,9

77,7

81,2

89,7

107,1

Рівень безробіття за методологією МОП, %

9,8

24,5

19,1

13,1

11,6

Джерело: систематизовано за даними [16; 26].

У 2021 році економіка України зросла на 3,4%, однак повномасштабне вторгнення у 2022 році спричинило скорочення реального ВВП на 28,8%. Відновлення економічної активності у 2023 році супроводжувалося зростанням на 5,5%, значною мірою внаслідок ефекту низької бази порівняння та поступової адаптації підприємств до воєнних умов. У 2024 році приріст ВВП уповільнився до 3,2%, а у 2025 році – до 1,8% [16; 62].

Динаміку темпів зміни реального ВВП України відображено на рис. 2.1.

Рисунок 2.1 – Динаміка темпів зміни реального ВВП України у 2021–2025 роках, %.

Джерело: побудовано за даними Державної служби статистики України та МВФ [16; 62].

Незважаючи на позитивні темпи зростання у 2023–2025 роках, відновлення не компенсувало втрат початкового періоду війни. Розрахунок на основі річних індексів фізичного обсягу ВВП свідчить, що у 2025 році реальний обсяг виробництва становив приблизно 79% рівня 2021 року. Отже, макроекономічна стабілізація відбувалася за умов збереження істотного розриву між поточними результатами господарської діяльності та довоєнним виробничим потенціалом.

Основними чинниками обмеженого економічного відновлення залишалися пошкодження енергетичної інфраструктури, скорочення доступних трудових ресурсів, високі безпекові ризики та недостатня інвестиційна активність. Зростання витрат підприємств на енергозабезпечення, логістику й захист виробничих об'єктів також стримувало підвищення продуктивності. За оцінками OECD, забезпечення стійкого економічного розвитку України потребує поєднання макроекономічної стабілізації з відновленням інфраструктури, розвитком приватного сектору та підвищенням інституційної спроможності [57].

Важливим показником макроекономічної стійкості є інфляція, динаміка якої протягом аналізованого періоду характеризувалася значними коливаннями. У 2021 році річне зростання споживчих цін становило 10,0%, а у 2022 році прискорилося до 26,6%. У 2023 році інфляція сповільнилася до 5,1%, проте у 2024 році знову зросла до 12,0%. Наприкінці 2025 року її рівень знизився до 8,0% [26; 62].

Зміни інфляційної динаміки наведено на рис. 2.2.

Рисунок 2.2 – Динаміка інфляції в Україні у 2021–2025 роках, %.

Джерело: побудовано за даними Національного банку України та МВФ [26; 62].

Інфляційний тиск формувався під впливом порушення виробничих і транспортних зв'язків, зміни пропозиції продовольчих товарів, енергетичних витрат та коливань валютного ринку. У таких умовах монетарна політика Національного банку була спрямована на стримування інфляційних очікувань і збереження фінансової стабільності. Водночас значна частина цінових чинників мала немонетарний характер, що обмежувало можливості їх нейтралізації виключно процентними інструментами [26].

Для реалізації євроінтеграційного курсу цінова стабільність має значення як передумова передбачуваності інвестиційних рішень і довгострокового планування діяльності підприємств. Однак зниження інфляції не може розглядатися відокремлено від необхідності підтримання виробництва, зайнятості та кредитування економіки. Це зумовлює потребу в узгодженні монетарної політики із заходами бюджетного та структурного регулювання за збереження незалежності центрального банку.

Суттєві зміни протягом 2021–2025 років відбулися у сфері державних фінансів. Якщо у 2021 році дефіцит сектору загального державного управління без урахування грантів становив близько 4,0% ВВП, то у 2022–2025 роках відповідний показник перевищував 23% ВВП. Основними причинами були значне збільшення оборонних видатків, потреба у фінансуванні соціальних зобов'язань і забезпеченні безперервності роботи державного сектору [62].

Зростання бюджетних потреб супроводжувалося підвищенням боргового навантаження. За використаною методологією МВФ співвідношення державного боргу до ВВП збільшилося приблизно з 49% у 2021 році до 107,1% у 2025 році [62]. Така динаміка відображає значну залежність державних фінансів від залучення зовнішніх ресурсів. Водночас оцінювання боргової стійкості потребує врахування пільгового характеру значної частини міжнародного фінансування, строків погашення зобов'язань та умов їх обслуговування.

Європейський Союз став одним із ключових партнерів України у забезпеченні бюджетної стабільності та фінансуванні економічного відновлення. Зокрема, програма Ukraine Facility поєднує фінансову підтримку із виконанням визначених реформ, спрямованих на вдосконалення державного управління, розвиток економічного середовища та підготовку до подальшої інтеграції з ЄС [17; 19]. Такий підхід дозволяє пов'язати поточну макрофінансову підтримку із середньостроковими завданнями інституційної модернізації.

Разом із тим міжнародна фінансова допомога не усуває необхідності формування стійких внутрішніх джерел економічного розвитку. Зростання податкової бази, відновлення приватних інвестицій і збільшення продуктивної зайнятості мають визначальне значення для поступового зменшення залежності державних фінансів від зовнішнього фінансування. Тому результативність економічної політики доцільно оцінювати не лише за здатністю виконувати поточні бюджетні зобов'язання, а й за формуванням передумов довгострокової фінансової самостійності.

Складною залишається ситуація на ринку праці. За оцінками МВФ, рівень безробіття зріс із 9,8% у 2021 році до 24,5% у 2022 році, після чого поступово знижувався і становив 11,6% у 2025 році [62]. Водночас ці показники потребують обережної інтерпретації через вимушену міграцію населення, мобілізаційні процеси, територіальні зміни зайнятості й обмеження проведення статистичних спостережень в умовах війни.

Зниження оцінюваного рівня безробіття не означає повного відновлення трудового потенціалу. У багатьох секторах економіки зберігається дефіцит працівників відповідної кваліфікації, що обмежує можливості розширення виробництва та залучення інвестицій. У контексті економічної інтеграції з ЄС це підвищує значення професійної підготовки, розвитку людського капіталу та адаптації трудових ресурсів до технологічних вимог європейського ринку.

Окремим показником макроекономічного розвитку України є динаміка прямих іноземних інвестицій, які забезпечують залучення капіталу, технологій та управлінського досвіду. В умовах європейської інтеграції інвестиційна активність має особливе значення для модернізації виробничих потужностей і розширення участі українських підприємств у міжнародних ланцюгах створення вартості.

За даними Світового банку, чистий приплив прямих іноземних інвестицій в Україну у 2021 році становив 4,0% ВВП, тоді як у 2022 році скоротився до 0,1% ВВП. У 2023 році показник відновився до 2,5% ВВП, проте надалі знизився до 2,1% у 2024 році та 0,8% у 2025 році. Відповідна динаміка свідчить про те, що часткове відновлення економічної активності не супроводжувалося стійким збільшенням інвестиційних надходжень.

Динаміку чистого припливу прямих іноземних інвестицій наведено на рис. 2.3.

Рисунок 2.3 – Динаміка чистого припливу прямих іноземних інвестицій в Україну у 2021–2025 роках, % ВВП.

Джерело: побудовано за даними Світового банку, World Development Indicators

Основними чинниками стримування інвестиційної активності залишаються воєнні ризики, пошкодження інфраструктури, невизначеність умов господарювання та обмеженість механізмів страхування інвестицій. Водночас показники ПІІ потребують обережного тлумачення, оскільки включають не лише нові капіталовкладення, а й реінвестовані доходи та операції з борговими інструментами між пов'язаними підприємствами. Тому зростання припливу ПІІ не завжди означає відповідне збільшення кількості нових виробничих проєктів.

Для підвищення інвестиційної привабливості України необхідне поєднання механізмів страхування воєнних ризиків, гарантування інвестицій, забезпечення захисту прав власності та підтримки проєктів, спрямованих на технологічну модернізацію. Особливого значення набуває залучення інвестицій у переробну промисловість, енергетику й транспортну інфраструктуру. Реалізація таких заходів сприятиме формуванню виробничого потенціалу, необхідного для ефективної інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС.

Макроекономічна динаміка України також залежить від стану зовнішнього сектору. Скорочення виробничого потенціалу та необхідність значного імпорту енергетичного обладнання, промислової продукції й товарів оборонного призначення посилили зовнішньоекономічні дисбаланси. Водночас переорієнтація торговельних потоків і поглиблення співробітництва з ЄС створили додаткові можливості для підтримання експортної діяльності та розвитку нових логістичних маршрутів [27; 57]. Структура й тенденції торговельно-економічного співробітництва України з ЄС детальніше досліджуються в підрозділі 2.2.

Таким чином, макроекономічна динаміка України у 2021–2025 роках характеризувалася значним воєнним спадом, частковим відновленням виробництва та збереженням істотних бюджетних, боргових і структурних обмежень. Міжнародна підтримка, зокрема з боку Європейського Союзу, відіграє важливу роль у забезпеченні фінансової стійкості, однак довгострокова результативність євроінтеграційного курсу залежатиме від відновлення продуктивного потенціалу, розвитку приватних інвестицій, підвищення продуктивності праці та поступового зменшення зовнішньої фінансової залежності.