Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
тема_Стратегічні напрями економічної політики України в контексті інтеграції в ЄС.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
18.11.2026
Размер:
120 Кб
Скачать
☆

1.3 Міжнародний досвід формування стратегічних напрямів економічної політики в умовах інтеграції до єс

Досвід держав Центрально-Східної Європи становить важливу основу для дослідження стратегічних напрямів економічної політики України в умовах інтеграції до Європейського Союзу. Перехід цих країн від трансформаційних економічних систем до функціонування в межах внутрішнього ринку ЄС супроводжувався лібералізацією зовнішньої торгівлі, змінами інституційного середовища, залученням іноземних інвестицій та модернізацією виробничої структури. Водночас результати інтеграції залежали не лише від членства в ЄС, а й від послідовності національних реформ, якості державного управління та здатності підприємств використовувати переваги спільного ринку.

Для порівняльного аналізу доцільно розглянути Польщу та Румунію, які вступили до ЄС відповідно у 2004 та 2007 роках. Обидві держави здійснювали адаптацію економічного регулювання до європейських правил, проте відрізнялися за характером структурних перетворень, результативністю інституційних реформ і стійкістю державних фінансів.

Досвід Польщі характеризується поєднанням поступової інституційної адаптації, розвитку підприємництва, інвестиційної діяльності та розширення участі у європейських виробничих ланцюгах. Важливими напрямами економічної політики стали модернізація транспортної інфраструктури, підтримка регіонального розвитку, підвищення конкурентоспроможності промисловості та використання фінансових інструментів ЄС. Розширення доступу до єдиного ринку сприяло поглибленню виробничої кооперації й інтеграції польських підприємств до міжнародних ланцюгів створення вартості [56].

У дослідженні OECD Economic Surveys: Poland 2025 наголошується на значному економічному зближенні Польщі з розвиненішими економіками, яке супроводжувалося зростанням продуктивності та розвитком експортно орієнтованого виробництва. Водночас OECD звертає увагу на необхідність подальших реформ у сферах державних фінансів, інноваційної діяльності, освіти та енергетичної трансформації [56].

Важливою особливістю польського досвіду є використання європейських фінансових ресурсів у поєднанні з національними інвестиційними пріоритетами. Фінансування інфраструктурних проєктів та регіональних програм створювало умови для поліпшення транспортної доступності, розвитку економічної активності та зменшення окремих територіальних диспропорцій. Проте результативність таких інструментів залежала від якості проєктного управління та здатності органів влади забезпечувати ефективне використання коштів.

Разом із позитивними наслідками інтеграції Польща зберігає низку структурних і макроекономічних проблем. За даними Європейської комісії, у 2025 році реальний ВВП країни зріс на 3,6%, проте дефіцит сектору загального державного управління становив 7,3% ВВП. Серед актуальних викликів також визначено недостатню інвестиційну активність підприємств, обмежену частку високотехнологічного експорту, кадрові дисбаланси та потребу в енергетичній модернізації [48]. Отже, членство в ЄС сприяє формуванню сприятливіших умов економічного розвитку, але не усуває необхідності постійного вдосконалення національної економічної політики.

Румунія демонструє інший варіант економічної трансформації в умовах європейської інтеграції. Після вступу до ЄС основними напрямами державної політики стали залучення іноземних інвестицій, модернізація інфраструктури, розвиток промислового виробництва та поступове наближення економічних інститутів до європейських вимог. Інтеграція до спільного ринку створила додаткові можливості для розвитку експортних виробництв і залучення капіталу, хоча структурні та регіональні диспропорції залишилися суттєвими.

Згідно зі звітом Європейської комісії 2026 Country Report – Romania, ВВП на душу населення Румунії відносно середнього рівня ЄС зріс із 44% у 2007 році до приблизно 78% у 2024 році [49]. Така динаміка характеризує значний масштаб економічної конвергенції протягом періоду членства. Однак її не можна повністю пояснювати лише інтеграцією до ЄС, оскільки економічні результати також залежать від внутрішніх реформ, інвестицій, продуктивності праці та загальноєвропейської кон'юнктури.

Водночас румунський досвід засвідчує ризики недостатньої узгодженості економічної політики. У 2025 році дефіцит державних фінансів Румунії становив 7,9% ВВП, а дефіцит поточного рахунку – близько 7,9% ВВП. Необхідність бюджетної консолідації обмежила внутрішній попит і темпи економічного зростання [49]. Це свідчить, що навіть за умов тривалої участі у спільному ринку збереження бюджетних і зовнішньоекономічних дисбалансів може стримувати подальшу конвергенцію.

Для порівняння стратегічних пріоритетів, результатів і обмежень економічної політики Польщі та Румунії узагальнено основні характеристики їхнього євроінтеграційного досвіду (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 – Порівняльна характеристика економічної політики Польщі та Румунії в умовах європейської інтеграції

Критерій

Польща

Румунія

Рік вступу до ЄС

2004

2007

Основні напрями економічної політики

Промислова модернізація, розвиток підприємництва, транспортна інфраструктура, регіональний розвиток

Залучення інвестицій, розвиток промисловості, інфраструктурна модернізація, інституційна адаптація

Економічні результати

Розвиток експортного виробництва, інтеграція до європейських ланцюгів вартості, зростання продуктивності

Значна конвергенція доходів: ВВП на душу населення відносно середнього показника ЄС зріс із 44% у 2007 р. до близько 78% у 2024 р.

Основні обмеження

Бюджетний дефіцит, недостатні корпоративні інвестиції, проблеми технологічної та енергетичної модернізації

Бюджетні й зовнішні дисбаланси, нерівномірність регіонального розвитку, потреба в підвищенні якості державного управління

Стратегічний висновок для України

Поєднання розвитку промисловості з інфраструктурними інвестиціями та підтримкою підприємництва

Необхідність узгодження інвестиційної політики, економічної конвергенції та макрофінансової стійкості

Джерело: систематизовано на основі звітів Європейської комісії та OECD [48; 49; 56].

Порівняння досвіду Польщі та Румунії дозволяє визначити принципову відмінність між формальним наближенням економічного регулювання до вимог ЄС та фактичним використанням можливостей інтеграції. Виконання нормативних зобов'язань створює необхідні умови для участі у спільному ринку, проте економічні результати залежать від продуктивності підприємств, ефективності інвестицій, якості державних інститутів та узгодженості макроекономічних рішень.

Одним із важливих напрямів політики держав Центрально-Східної Європи стала структурна модернізація національних економік. Розвиток промислового виробництва та його включення до європейських виробничих мереж сприяли диверсифікації експорту й підвищенню технологічних можливостей підприємств. Проте участь у міжнародних ланцюгах створення вартості не гарантує автоматичного переходу до виробництва продукції з високою доданою вартістю. За збереження спеціалізації на низькопродуктивних виробничих операціях економіка може залишатися залежною від зовнішніх інвестиційних рішень і технологій.

Тому використання міжнародного досвіду Україною потребує врахування структури її виробничого потенціалу та наявних конкурентних переваг. Стратегічна економічна політика має орієнтуватися не лише на збільшення обсягів експорту до ЄС, а й на розвиток переробної промисловості, технологічне оновлення, підвищення продуктивності та формування внутрішніх виробничих зв'язків. Особливого значення набуває поєднання інвестиційних стимулів із розвитком інфраструктури, професійної освіти та інноваційної діяльності.

Інший напрям використання європейського досвіду пов'язаний з інституційним забезпеченням економічних реформ. Держави, що інтегрувалися до ЄС, були змушені вдосконалювати механізми конкурентного регулювання, управління публічними фінансами, контролю за державною допомогою та реалізації інвестиційних програм. Наявність таких механізмів є необхідною умовою використання ресурсів ЄС, однак їхня результативність залежить від адміністративної спроможності державних установ і належного контролю за виконанням рішень.

Для України інституційний аспект інтеграції має особливе значення через необхідність проведення реформ в умовах воєнного стану та обмеженості фінансових ресурсів. У звіті Європейської комісії Ukraine 2025 Report економічна готовність держави розглядається з позицій функціонування ринкової економіки та її здатності витримувати конкурентний тиск у межах ЄС [18]. Відповідно, адаптація законодавства повинна супроводжуватися розвитком інституцій, спроможних забезпечити його практичне виконання.

Важливим напрямом міжнародного досвіду є також використання фінансових механізмів ЄС для підтримки економічної модернізації. Європейські інвестиційні та регіональні програми дозволяють фінансувати інфраструктурні проєкти, розвиток людського капіталу та технологічні перетворення. Водночас ефективність відповідного фінансування визначається якістю відбору проєктів, узгодженістю державних пріоритетів і наявністю механізмів моніторингу результатів. Практика Румунії свідчить, що значні обсяги державних інвестицій за відсутності достатнього бюджетного контролю можуть посилювати фінансові дисбаланси [49].

У випадку України застосування цих підходів повинно враховувати відмінність між умовами довоєнного економічного розвитку держав Центрально-Східної Європи та сучасними викликами української економіки. Воєнні руйнування, переміщення населення, порушення логістичних зв'язків, безпекові ризики та значна залежність від міжнародної фінансової допомоги обмежують можливість прямого перенесення інструментів, які використовувалися Польщею й Румунією до вступу в ЄС.

Крім того, необхідно враховувати відмінності між статусом країни-кандидата і повноправного члена ЄС. Доступ до окремих європейських фінансових інструментів, участь у формуванні спільної економічної політики та можливості використання внутрішнього ринку не є однаковими на цих етапах. Тому стратегічні пріоритети України повинні визначатися з урахуванням фактичних інституційних і фінансових можливостей на кожній стадії інтеграційного процесу.

У проаналізованих міжнародних дослідженнях достатньо повно висвітлено вплив членства в ЄС на економічну конвергенцію та структурний розвиток держав Центрально-Східної Європи. Водночас для України потребують окремого обґрунтування послідовність реалізації економічних реформ у воєнних умовах, механізми поєднання повоєнного відновлення з євроінтеграційними зобов'язаннями та критерії оцінювання результативності відповідних заходів. Саме ці аспекти визначають межі застосування міжнародного досвіду та необхідність адаптації його інструментів до національних умов.

Таким чином, досвід Польщі та Румунії підтверджує значення європейської інтеграції як чинника економічної конвергенції, інституційного розвитку та структурних перетворень, проте не свідчить про автоматичне усунення макроекономічних і конкурентних дисбалансів після вступу до ЄС. Для України найбільш доцільним є використання принципів узгодження інституційних реформ, інвестиційної підтримки, промислової модернізації та макрофінансової стабільності. Їх реалізація потребує адаптації до наслідків війни, наявних ресурсних обмежень і поступового характеру інтеграції до європейського економічного простору.