- •Мар'яна б. Лановик Зоряна б. Лановик
- •Від редактора
- •Розділ 1. Фольклор і фольклористика §1. Фактори впливу на розвиток фольклору та його етнічні особливості
- •§2. Фольклор та фольклористика
- •§3. Усна народна творчість і професійна художня література
- •§4. Періодизація фольклору
- •Періодизація фольклору доісторичної епохи
- •Періодизація фольклору історичної епохи
- •§5. Напрями та школи фольклористики
- •Література
- •Розділ 2. Основні світоглядні системи українського фольклору §6. Дохристиянські вірування давніх слов'ян
- •§7. Християнство і його вплив на розвиток української народної словесності
- •Література
- •Розділ 3. Магія і міфологія §8. Магія як найдавніший пласт народної творчості та її форми
- •Поетика жанрів магії
- •§8. Магія як найдавніший пласт народної творчості та її форми
- •Поетика жанрів магії
- •§9. Давня праслов'янська міфологія
- •Література
- •Розділ 4. Календарно-обрядова творчість
- •§10. Ритуально-міфологічна основа зимового циклу календарної обрядовості
- •§11. Жанри зимового циклу календарно-обрядової творчості
- •§12. Ритуально-міфологічна основа весняного циклу календарної обрядовості
- •§13. Жанри весняного циклу календарно-обрядової творчості
- •§14. Ритуально-міфологічна основа літнього циклу календарної обрядовості
- •§15. Жанри літнього циклу календарно-обрядової творчості
- •§16. Ритуально-міфологічна основа осіннього циклу календарної обрядовості
- •§17. Жанри осіннього циклу календарно-обрядової творчості
- •§18. Драматизовані календарно-обрядові дійства. Форми функціонування молодіжних громад
- •§19. Зв'язок жанрів календарно-обрядової творчості з художньою літературою та їх дослідження
- •Література
- •Розділ 5. Родинно-обрядова творчість
- •§20. Весільна обрядовість, її виникнення та становлення
- •§21. Весілля як драма. Його основні етапи та народнопісенний супровід
- •Зв'язок весільного обряду з іншими жанрами
- •§22. Народна обрядовість, пов'язана з народженням дитини
- •§23. Похоронна обрядовість
- •§24. Голосіння та їх жанрові різновиди
- •Розвиток жанру голосіння, його різновиди
- •§25. Обряди, пов'язані з будівництвом дому та новосіллям
- •§26. Зв'язок жанрів родинно-обрядової творчості з художньою літературою та їх дослідження
- •Література
- •Розділ 6. Героїчний епос
- •§27. Билини Походження і визначення жанру
- •Цикли билинного епосу
- •Аналіз циклів билинного епосу
- •Поетика билин
- •Історія збирання та дослідження билин
- •§28. Думи Історія походження жанру
- •Визначення та поетика жанру
- •Класифікація дум
- •Суспільно-побутові думи
- •Історія дослідження дум
- •Про кобзарів
- •§29. Історичні пісні. Пісні-хроніки
- •Жанрово-стильові ознаки історичних пісень
- •Класифікація історичних пісень
- •Поетика історичних пісень
- •Пісні-хроніки
- •Поетика пісень-хронік
- •Дослідження історичних пісень
- •§30. Зв'язок жанрів героїчного епосу з художньою літературою
- •Література
- •Розділ 7. Балади §31. Українські народні балади, їх тематично-стильові особливості і поетика
- •Класифікація балад
- •Тематичний аналіз основних сюжетів
- •§32. Дослідження жанру народної балади та його зв'язок з художньою літературою Народна балада і художня література
- •Дослідження жанру української народної балади
- •Література
- •Розділ 8. Ліричні пісні
- •§33. Родинно-побутові пісні
- •§34. Суспільно-побутові пісні
- •Козацькі пісні
- •Чумацькі пісні
- •Ремісницькі пісні
- •Солдатські та рекрутські пісні
- •Жовнірські пісні
- •Бурлацькі пісні
- •Наймитські пісні
- •Жебрацькі пісні
- •Заробітчанські та робітничі пісні
- •Емігрантські пісні
- •Тюремно-каторжанські пісні
- •Групи суспільно-побутової лірики 20 ст.
- •§35. Танкові пісні
- •§36. Пісні літературного походження
- •§37. Романси
- •Художньо-тематичні особливості жанру романсу
- •§38. Зв'язок жанрів пісенної лірики з художньою літературою та їх дослідження
- •Збирання та дослідження ліричних пісень
- •Література
- •Розділ 9. Казкова проза
- •§39. Художньо-стильові особливості казкового епосу
- •§40. Культово-анімістичні (міфологічні) казки. Звіриний епос
- •Казки про тварин
- •Кумулятивні казки
- •Архітектоніка кумулятивної казки
- •§41. Чарівні (героїчні) казки
- •Система прадавніх культів як основа виникнення чарівної казки
- •Сюжетно-композиційна будова чарівних казок
- •§42. Соціально-побутові казки, анекдоти та небилиці
- •Родинно-побутові казки
- •Суспільно-побутові казки
- •Анекдоти
- •Небилиці
- •Художні прийоми у соціально-побутових казках та анекдотах
- •Зв'язок соціально-побутових казок з іншими жанрами усної народної творчості
- •§43. Притчі
- •§44. Зв'язок народної казкової прози з художньою літературою, збирання та дослідження казкового епосу
- •Дослідження казкової прози
- •Література
- •Розділ 10. Історична проза
- •§45. Легенди Легенда як жанр народної словесності, її художня природа
- •Коротка характеристика тематичних груп легенд
- •Коротка характеристика тематичних груп легенд (продовження)
- •Легендарний ліро-епос. Старцівські пісні
- •§46. Перекази
- •§47. Народні оповідання. Бувальщини
- •Бувальщини
- •§48. Поетика жанрів неказкової прози, їх зв'язок з художньою літературою та дослідження
- •Дослідження жанрів народної неказкової прози
- •Література
- •Розділ 11. Пареміографія §49. Художня природа, жанрові різновиди та класифікація народних паремій
- •Виникнення і розвиток жанру
- •Жанрові різновиди паремій
- •Класифікація паремій
- •§50. Поетика малих жанрів фольклору
- •Особливості композиції паремій
- •Художньо-виражальні засоби паремій
- •Риси версифікації паремій
- •§51. Історичний розвиток паремій, їх зв'язок з писемною літературою та дослідження
- •Збирання та дослідження прислів'їв та приказок
- •§52. Загадки
- •Класифікація загадок
- •Зв'язок загадок з іншими жанрами фольклору та з писемною літературою
- •Збирання та дослідження загадок
- •Література
- •Розділ 12. Дитячий фольклор
- •§53. Колискові пісні
- •Поетика жанру
- •Зв'язок колискових пісень з іншими жанрами фольклору
- •§54. Забавлянки
- •§55. Жанри, які перейшли в дитячий фольклор із загальної народної творчості
- •§56. Жанри, що виникли в дитячому середовищі. Дитяча пареміографія
- •Дитячий епос
- •Дитяча пареміографія
- •§57. Зв'язок дитячого фольклору з художньою літературою та його дослідження
- •Дослідження жанрів дитячого фольклору
- •Література
Художньо-тематичні особливості жанру романсу
Романс відзначається певними характерними рисами. Як і в інших ліричних жанрах, у ньому переважає відтворення внутрішнього світу людини, глибини її настроїв, переживань. Перевага особистих інтимних мотивів, психологізоване відображення почуттів та думок, наспівна мелодика зближає його з народною ліричною піснею, особливо присвяченою темі кохання. Наявний епічний елемент споріднює романси з думами, тим більше, що подібною є й манера виконання Тематичний діапазон романсів дуже широкий. Найбільшу групу становлять твори, присвячені темі кохання в усіх його проявах і відтінках почуттів: щасливе, нещасливе кохання, туга розлуки, мотиви зустрічі, прощання, ревнощів, зради і т. п. Визначальними рисами цієї групи є сентименталізм у відтворенні почуттів, романтична настроєвість, що проявляється у змалюванні напівказкових картин природи (романтичний пейзаж), ідеалізації життєвої дійсності, поетизації об'єкта кохання та ін. Гама почуттів змінюється від спокійної лірично-споглядальної задуми до бурхливих проявів пристрасті, що виразно проявляється і в мелодії пісні-романсу. Романтична атмосфера кохання підкреслюється мікрообразами, наприклад, такими елементами як імітація співу солов'я, зображення квітучого саду, звучання скрипки і т. п., детальними описами зовнішності, зізнанням у коханні і т. ін. Такими є романси «В чарах кохання» (слова К. Білиловського), «Взяв би я бандуру» (слова М. Петренка), «Зірна літня нічка» (автор невідомий), «Коли на крилах ночі», «Сміються плачуть солов'ї» (слова 0. Олеся) та ін.
Друга велика тематична група — романси медитативно-філософського характеру. Образною структурою та способом осмислення дійсності вони тяжіють до літературних елегій. Основними тут виступають мотиви долі, самотності й безталання, пошуків сенсу земного життя, прагнення вирватись із тенет сірої буденщини і т. п. Ця група споріднена із суспільно-побутовою лірикою, де зустрічаються подібні мотиви. Характерною рисою цих романсів є філософічність. Пошуки сенсу буття виявляються у роздумах про час і вічність, що підкреслюється мотивом проминання життя, безповоротністю втраченої молодості («Журба» Л. Глібова). Висловлюється прагнення вирватись поза межі видимого простору, полинути в небеса, де можна відчути справжню волю («Дивлюсь я на небо» М. Петренка), звучать мотиви неспокою, неприкаяності в житті, самотності («Ні родини нема, ні дружини», «Сама я сама» та ін.) Поширений мотив жіночої недолі («Така її доля», «Нащо мені чорні брови», «Ой одна я, одна» Т. Шевченка, «Ні, мамо, не можна нелюба любить» Є. Гребінки та ін.). їм властивий драматизм, психологічна заглибленість, мінорний лад.
Окрему невелику групу становлять романси, побудовані на основі мотиву смерті. У них звучить розпач і безнадія, викликані важкою недугою або нещасливим коханням. Сповнені глибокого трагічного звучання, вони ще більше драматизуються прийомом сповідальності чи висловленням заповітного бажання помираючого, "акими є романси «Скажи, чому не цвіте більше май», «Втіш мене, занедужала я», «Ой принесіть мені пролісків з лісу»:
Ой принесіть мені пролісків з лісу Знаю я, знаю: цією весною
Синіх та ніжних, як неба блакить, Тіло моє у труну покладуть,
Годі дурити! Одкрийте завісу, Хрест забіліє тоді наді мною...
Знаю я, знаю: мені вже не жить! Пролісків, пролісків хай принесуть...
А також романс А. Александрова «Я бачив, як вітер березу зломив»:
..Л бачив, як серну підстрелив Я бачив: метелик поранений млів,
стрілець: Крильце перебите на сонці він грів;
Звалилася, бідна, прийшов їй кінець; Ще трошки прожити — на думці
Боротися з смертю було їй не в міч, було,
Одначе боролась, поки зайшла ніч. І, може, й прожив би, та сонце зайшло..
Близьким до цих пісень є жанровий різновид «жорстокого романсу», побудованого за зразком балади на основі сюжету про смерть чи вбивство (найчастіше закоханої чи зведеної дівчини). Популярні в російському міщанському побуті, вони не набули значного поширення в українській пісенно-музичній культурі. Однак знаходимо ряд текстів сентиментальних надривних романсів з гіпертрофованими почуттями й українською мовою. Наприклад, «На захід сонце вже схилилось», «Як лиш сонце зійде», «Пропала надія, забилося серце», «Рибалка молоденький»:
... У мачухи і син був... і часто він дурив
Дівчаток молоденьких, а сам їх не любив.
З ним раз ми якось вийшли на берег цей крутий,
Дивилися на хвилі, на місяць золотий.
Тут він мого кохання у мене запрохав,
Я слухать не схотіла, а він: — Уб'ю!.. — сказав.
Сказав... і зразу в груди загнав мені свій ніж,
Та ніччю біля річки мене сховав тоді ж...
Серед жанрових ознак романсу впадають у вічі формотворчі компоненти. Як і ліричні пісні романси характеризуються ускладненістю побудови строфи (поряд з катренами зустрічаються п'ятирядкові, шестирядкові строфи), ускладненими римами. Крім поширених в усній народній творчості дводольних розмірів: ямба і хорея, часто зустрічаються і складніші тридольні: дактиль («Ніч яка місячна»), амфібрахій («Дивлюсь я на небо»), анапест («Ні родини нема, ні дружини»). Нерідко трапляються і змішані віршові розміри («Чорнії брови, карії очі»). Проте завжди зберігається чітка ритмічність. Якщо ліричній пісні не завжди властива періодична повторюваність наголосів і однорідність метричного рисунка, то в романсах дуже точне силаботонічне віршування з рівномірними стопами і чіткими ритмічними акцентами. Це спричинено обов'язковістю інструментального супроводу.
Стійка ритміка й особливості поетичної будови, ускладнення метричності, у свою чергу, зумовлюють специфіку музичної структури. Народні пісні, що виникали у селянському середовищі, відзначаються вільною метро-ритмікою, а романси як жанр міського побуту, створені на основі літературних текстів людьми з певною музичною підготовкою, відзначаються особливостями ритміки та інтонаціями мелодики. Вони характеризуються стійкою тональністю, вишуканою гармонією, різноманітністю структурних форм. Мелодія підкреслює зміст твору, передає загальний настрій, доповнює художньо-емоційний образ. Музичний міський побут і професійна концертна практика вплинули на розвиток музичних жанрових різновидів.
Значного поширення в Україні набув романс-баркарола (італ. barcarola від Ьагса — човен), що виник на основі пісень венеціанських гондольєрів. Його основна характеристика — розмірена лірична мелодія у ритмі 6/8, що передає плин і хлюпання води.
Найяскравішими зразками української баркароли є «Ніч яка місячна, зоряна ясная», «Пливе човен без весельця», особливо майстерними і вишуканими є романси Р. Купчинського, в яких збережено всі ознаки цього жанрового різновиду — «Човен хитається серед води»:
Човен хитається серед води, Здалека видно село!
Плеще о хвилю весло, Люба дівчино, прийди, прийди,
В місячнім сяйві біліють сади, Забудем деннеє зло!...
«Накрила нічка»:
Накрила нічка та й тихесенька І до любові накликає
Земленьку кругом — Чарівниченько-соловій,
Лиш вітер мряки жене злегенька А місяць срібний розтягає
Над розіспаним лугом. Чарівну пряжу мрій...;
а також пісня Л. Лепкого «Маєва нічка», де ритм плину води використовується як заколисувальна мелодія.
Поширеним музичним різновидом також є романс у ритмі вальсу (розмір 3/4). Об'єднані спільною ритмомелодикою ці твори дуже різноманітні за тематикою. Серед них і філософсько-елегійні пісні («Взяв би я бандуру», «Скажи мені правду, мій добрий козаче») і пісні про кохання («Ой ти дівчино зарученая», «Ой на горі сніг біленький» та ін.), жартівливі («Баламуте, вийди з хати» та ін.), ряд стрілецьких романсів («Дівчино, рибчино», «Як з Бережан до кадри» Р. Купчинського), класичним прикладом також є його пісня «Пиймо, друзі»:
Пиймо, друзі, грай, музико, нам вже все одно,
Бо правдиві тільки в світі музика й вино.
Був собі стрілець, що дівчину мав,
Як цвітки весну, він її кохав.
І кохав її, і любив її —
В своїх думах, в своїх мріях золотив її...
Унікальним явищем в українській народній словесності є два романси у ритмі танго — «Гуцулка Ксеня» і «Мак червоний між Житами». Довгий час побутуючи анонімно, вони мають не лише автора — Романа Савицького (викладач педагогічної семінарії сестер Василіянок у Станіславі у 30-ті роки 20 ст.), композитора — Ярослава Барнича (викладач музики, колишній член УПА, нині відомий Діяч у діаспорі), а й реальну постать, оспівану в пісні, — гуцулку Ксенію Кленовську, якій присвячено один з найпопулярніших на сьогодні українських народних романсів.
У романсах синтезувалися не лише риси фольклору і писемної літератури та професійної музики, а й впливи різнонаціональних культур. Творячись у міському середовищі освіченими людьми, вони переймали риси мелосу інших народів: польського («Соколом-стрілою»), чеського («Ой дівчино, шумить гай»), німецького («Ой був то раз веселий час» — О Tannenbaum), угорського («Ой на горі два дуби зрослися», «Через поле широкеє»), російського («Мала мати сина»). Ці впливи виявляються у невластивих для української пісенності мелодіях і ритмах, як південнослов'янські мелодії (наприклад, болгарські) — розмір 5/4 («Ой Дністре мій, Дністре», «Гей три шляхи широкії докупи зійшлися», «Ой одна я, одна»). Зустрічається і мішана метро-мелодика, що вимагає відповідного музичного оформлення.
Другий аспект взаємовпливів — на рівні тексту. Деякі тексти перекладені з інших мов. Наприклад романс «Коли розлучається двоє» — переклад з німецької поезії Г. Гейне, а «Ой волошки, волошки» — слова О. Апухтіна, переклад з російської невідомого автора. Романс С. Руданського «Щоб співати колір чорний» — переспів з польської. У свою чергу український романс впливав на пісенність сусідніх народів. Яскравим прикладом зворотної взаємодії може служити відомий російський романс «Очи чёрные» на слова Є. Гребінки.
Отже, романс як жанр міської культури багатством тем, мотивів, мелодій, образів, своєрідністю відтворення життєвих явищ значно доповнює усну народнопісенну творчість.