Розділ і спартанська експансія і утворення лакедемону

Спарта, або Лакедемон, – давньогрецький поліс, місто-держава, виникла у IX столітті до н.е. внаслідок пересування племені дорійців по Балканському півострову. Дорійці захопили Лаконіку, що знаходиться в долині Евроту, і в IX столітті був сформований спартанське держава. Лаконія – скорочена назва області, яка повністю звалася Лакедемоном, тому мешканців цієї місцевості часто називали "лакедемонянами", а пізніше словами "спартанець" або "спартіат".

Пікус М.М. уточнює: «Лаконія зі сходу відокремлена від морського узбережжя гірським хребтом Парнона. Від інших областей Пелопоннесу на заході її відокремлює хребет Тайгет і його відроги. У північній частині родючої долини Еврото, як вказують археологічні розкопки, в X в. до н.е. виникло місто Спарта. У більш давні часи на його місці не було скільки-небудь значного поселення »[35;111]. З півночі Лаконська долина замикалася високими горами, а на півдні губилася в просторі малярійних боліт, які тяглися до самого моря. В центрі лежала долина в 30 км завдовжки і 10 завширшки — це і є тери­торія стародавньої Спарти.

Таке географічне положення спартанського держави сприяло його піднесенню. За словами Печатнова Л.Г., в той час віддаленість від моря швидше сприяла розвитку держави, ніж гальмувала його. Спарта перебувала в порівняно замкнутому гірському просторі, на правому березі річки Еврото, в серці родючої долини. Це місце мало цілу низку переваг: хороші поля і вигони, свіжа вода, зручні зв'язку з північчю і півднем. Однак вибір абсолютно неукріпленого місця передбачає підпорядкування і умиротворення всієї прилеглої до Спарти області[34;4].

За словами істориків, приблизно з середини VIII ст. до н. е. у Спарті, як і в багатьох інших грець­ких державах, став відчуватися гострий земельний голод. Проблема перенаселення грецьких територій вимагала свого вирішення, і спартанці зробили це по-своєму. За­мість того, щоб подібно до інших грецьких полісів шукати вихід із ситуації в колоні­зації і освоєнні нових заморських територій, вони знайшли його у розширенні своєї території за рахунок ближніх сусідів, оскільки захоплення чужих земель було рушій­ною силою ранньої історії Спарти. Отже, з VIII століття до н.е. Спарта почала розширюватися за рахунок підкорення сусідів – інших грецьких міст-держав. Головним об'єктом спартанської експансії стала Мессенія, багата і родюча область на південному заході Пелопоннесу[8;118].

Щодо завоювання Мессенії Печатнова Л.Г. повідомляє наступне: до війни зі Спартою Мессенія була вільною і незалежною країною. Про це говорить, наприклад, той факт, що вона активно брала участь в олімпійських іграх. Для Мессенії поразку в Мессенської війни виявилося страшною катастрофою. Була знищена її державність і надовго перервано її культурний розвиток. Для Спарти ж Мессенської війни стали логічним продовженням її експансії і своєрідним варіантом т.зв. внутрішньої колонізації [34;5].

Проте найдосконаліша розповідь про Мессенські війни знаходиться в книзі «Опису Еллади» Павсанія [30;635]. Згідно з його даними, Перша Мессенська війна розпочалася в другому році дев’ятої олімпіади, а завершилася у перший рік чотирнадцятої олімпіади, тобто тривала 19 років, з 743 до 724 р. до н. е.

Для Спарти війна з Мессенією була продовженням її агресії в Лаконії. Мета Мессенських війн коротко сформульо­вана Плутархом в його трактаті «Висло­ви спартанців»: «Коли Полідор (пра­вив спільно з Феопомпом. В. Б.) вів своє військо на Мессену, його запитали, невже він збирається воювати зі своїми братами. «Ні, – відповів цар, – я тільки хочу пройти до нерозподілених земель». Та­ким чином, цар, починаючи війну з Мессенією, оголосив, що йде завойовувати зем­лю, ще не поділену на клери[36;340].

Умови мирного договору були досить суворими для переможених. Перш за все мессенці поклялися не відокремлюватися від Спарти і не піднімати повстання, потім одягатися в траур у випадку смерті вищих посадових осіб і брати участь у їхніх похо­вальних церемоніях [30;640].

Дискусію викликає той пункт договору, в якому мова йде про економічні відноси­ни Мессенії і Спарти. Павсаній повідомляє, що мессенці зобов'язані були доставляти в Спарту половину всього врожаю [30;645], приводили рядки з поеми Тиртея «Евномія»: «Немов віслюки, страждаючи від величезного тягаря, під гнітом скорботної неминучості несуть вони панам половину своїх плодів, скільки приносить пашня» [45;100] . Проте такий великий відсоток відчужуваної продукції рідко зустрічається в історичній практиці. Важко собі уявити і механізм, з допомогою якого спартанці могли б збирати у мессенців половину врожаю, кількість якого не могла бути суворо фіксованою. В будь-якому разі слід визнати, що легенда про половину врожаю не піддається однозначному трактуванню.

За результатами Першої Мессенської війни не вся територія Мессенії була завойована спартанцями. В їхніх руках опинилися скоріш за все родючі рівнини на сході країни. Та і населення Мессенії в основній своїй масі ще не було пере­творене в ілотів.

Друга Мессенська війна розпочалася з військових дій проти Спарти мессенців, які порушили одну з умов мирного договору, що стало для Спарти формальним при­водом узаконити стан постійної війни з Мессенією. Дату цієї війни та її тривалість навряд чи можна встановити сьогодні з будь-якою долею точності. Проте з упевне­ністю можна сказати, що Мессенія в цій війні виступає ще як державна структура, а не аморфний конгломерат рабів-ілотів. Та й перші роки війни для спартанців були вкрай невдалими: багато разів вони були на межі повної поразки.

Підсумовуючи дискусії про роки Другої Мессенської війни, Павсаній датує остаточне завершення ві­йни 657 р. до н. е. [30;646].

За словами Пікуса М. М., під час 1-ї та 2-й мессенських війн в VIII–VII ст. до н.е. остаточно сформувалась спартанська держава як держава рабовласницької аристократії, організоване по військовому для забезпечення експлуатації завойованого населення Лаконії і Мессенії [35;112].

За словами Сажиної В.В. та Тагуновим Д. Е., в результаті двох мессенських війн під владою Спарти опинилася дуже велика територія з численним населенням, до складу якого входили 200 тис. рабів-ілотів, 32 тис. чужинців періеки, в той час як повноправних спартанців-воїнів – налічувалося всього 10 тис.[40;40].

Після завершення війни мессенські селя­ни були перетворені в ілотів; разом із своїми земельними ділянками розподіляли­ся між окремими сім'ями спартіатів. Можливо, поряд із перетворенням основної маси месенсьского населення в ілотів спартанці залишили на території Мессенії і деяку кількість міст на правах періекських об­щин. Крім того, успіх у Мессенії підняв політичний вплив Спарти, що проявилося, наприклад, в успішному виступі спартанців на Олімпійських іграх. Одним із ре­зультатів Мессенських війн була поява нової спартанської армії, фаланги гоплітів, кращої в Греції.

Відвоювавши ще частину території у Аргоса і Аркадії, Спарта значно розширила свої території і надовго міцно закріпилася на них.

Отже, можна стверджувати, що у результаті експансії дорійців, населявших Спарту, на ахейські міста-держави була утворена велика за розмірами держава Лакедемон. У подальшому держава перейшла від політики завоювань до нарощування своєї могутності через укладення договорів з різними грецькими містами-державами. В якості голови Пелопоннесского союзу (почав виникати близько 550 до н.е., оформився близько 510–500 до н.е.) Спарта фактично перетворилася в потужну військову державу Греції. Тим самим була створена сила, яка стала противагою назріваючому вторгненню персів. Об'єднані зусилля Пелопоннеського союзу і Афінського морського союзу призвели до переконливої перемоги над персами при Саламіні і Платеях в 480 та 479 до н.е. і вцілому у греко-перських війнах.