49

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Сумський державний педагогічний університет

ім. А. С. Макаренка

Кафедра всесвітньої історії

Суспільство і держава у стародавній спарті: особливості організації бакалаврська робота

Виконала студентка

історичного факультету

Сербін Марина Миколаївна

Науковий керівник

старший викладач

Телешева О.Л.

Суми – 2012

Зміст

Вступ…………………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ І. Спартанська експансія і утворення Лакедемону ……….

РОЗДІЛ ІІ. Організація державного правління в Спарті ……………

РОЗДІЛ ІІІ. Суспільний устрій Спарти ………………………………

3.1. Структура спартанського суспільства ……………………

3.2. Організація побуту «общини рівних» …………………………...

3.3. Система освіти і виховання в спартанському суспільстві

Висновки……………………………………………………………..

Список використаних джерел та літератури………………………..

Вступ

Спарта (Лаконія, Лакедемон) – одна з найвідоміших і могутніх держав Стародавньої Греції.

Серед полісів Стародавньої Греції Спарта посідає особливе місце. Її суспільна система і політичний режим унікальні і навіть загадкові. До нинішнього часу не існує однозначної думки відносно причин та обставин формування на території Лаконіки специфічних засад суспільства, його дуже своєрідних традицій.

Величезний військовий потенціал Спарти, її незаперечний авторитет у міжнародних справах, дивовижна стабільність її державного ладу і в не меншому ступені її виключна своєрідність вже у досить ранній час (ймовірно, починаючи з другої половини VI ст.) повинні були зробити цю державу об'єктом найпильнішої уваги і вивчення.

Актуальність дослідження. Для сучасного дослідника спартанська легенда становить справжній інтерес, як чи не перший в історії людства зразок політичної міфотворчості. Через її посередництво у грецькому суспільстві, особливо серед його аристократичної, ворожою до демократії верхівки, укоренився погляд на Спарту як на ідеальну державу, громадяни якої зуміли найкращим чином вирішити всі внутрішні проблеми і завдяки цьому позбулися будь-яких смут і негараздів.

Протягом довгого часу політична актуальність спартанської проблеми перешкоджала її серйозному і об'єктивному вивченню, адже вихваляння Спарти стало мало не загальнообов'язковою нормою, що повторюється майже у кожній праці з історії Греції.

Існує багато думок відносно сутності спартанського суспільства й держави. Спарта по багатьом параметрам і справді досить сильно відрізнялася від більшості грецьких полісів. Ці відмінності були настільки значні, що усвідомлювалися вже самими стародавніми греками, для багатьох з яких Спарта зі своїм специфічним життєвим укладом була предметом подиву. Тому для розуміння сучасних політичних процесів у світі залишається необхідністю більш ретельно проаналізувати першоджерела і дати об’єктивну оцінку тим установам і процесам, які притаманні Спарті.

Мета даної роботи. На основі аналізу опублікованих джерел, публікацій у періодичних виданнях, а також враховуючи результати вивчення історії Спарти вітчизняними та зарубіжними істориками, визначити особливості суспільного і державного ладу Спарти та причини, які вплинули на процес їх формування.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

• визначити передумови утворення спартанської держави;

• проаналізувати основні риси державного ладу;

• простежити склад спартанського суспільства і особливості спартанської системи освіти і виховання.

Об`єктом дослідження є Спарта як держава на території Греції.

Предмет – державний, суспільний лад та побут Спарти як грецького полісу.

Теоретико-методологічною основою дослідження є діалектичні принципи наукового пізнання. Принцип історизму зобов'язує розглядати предмет дослідження у сукупності об'єктивних закономірностей його зародження, формування та функціонування. Таким чином, цей принцип базується на усвідомленні нерозривного зв'язку між минулим, сьогоденням і майбутнім і вимагає вивчення громадського явища у його конкретно-історичній обумовленості і розвитку.

Хронологічні межі дослідження визначаються VIII ст. до н.е. – ІV ст. до н.е. Адже у VIII ст. до н.е. в ході Першої і Другої Мессенських війн (між 725 і 600 до н.е.) Спарта фактично перетворилася в потужну військову державу Греції. А у кінці ІV ст. до н.е. (III ст. до н.е.) відбувається криза політичної системи Спарти.

Джерел з історії Спарти VIII – ІV ст. до н. е. збереглося небагато, особливо з перших століть існування держави. Цікаві окремі свідчення про Пелопоннес і архаїчну Спарту в «Історіях» Геродота[14] і Фукідіда[44], «Законах» Платона[45], а також «Описі Еллади» Павсанія[30].

Так, Геродот (484 – 425 рр. до н.е.) в «Історії» в 9-ти книгах, головною темою якої були греко-перські війни, описав політичний і суспільний лад Спарти вже із спартанськими інститутами влади і «общини рівних»[14]. Фукідід ( 460 – 395 рр. до н.е. ), автор «Історії», присвяченій Пелопоннеській війні, згадує про завоювання півострова дорійцями і наводить відомості про військову організацію спартанців[44]. Ксенофонт (430 – 355 рр. до н. е.) у «Грецькій історії » описав державний апарат Стародавньої Спарти, реформи Лікурга, виховання дітей і військової справи спартіатів. Його праця найбільш цінна при вивченні історії стародавньої Спарти[24].

Порівняно докладні загальні огляди державного устрою, суспільних відносин, спартанського виховання знаходилися у пізніших авторів, які симпатизували олі­гархам і в тій чи іншій мірі ідеалізували спартанські порядки. Так, Плутарх (46 – 126 рр. н.е.) в «Порівняльних життєписах» знаменитих греків і римлян наводить біографію напівміфічного спартанського царя Лікурга і описує його реформи, які зіграли важливу роль у соціально-економічному житті Спарти.[36] Некритично описує Спарту і Аристотель («Афінська політія», «Політія»)[7]. Крім того, ці автори не були спартанцями і далеко не повно були обізнані з ранньою історією Спарти.

Не оминали фактів історії пелопоннеських міст-держав архаїчного періоду істо­рики Полібій («Всесвітня історія») і Діодор Сицилійський («Історична бібліотека»), географ Страбон («Географія»), оратори і публіцисти Цицерон та Ісократ.

Важливі свідчення про спартанські звичаї дають вірші єдиного відомого спартанського поета Тиртея (VII ст. до н. е.)[45]. У нього є вірші на військово-патріотичну тематику, де прославляється доблесть і честь спартанських воїнів і зазначено, що ці якості найбільш цінуються в Лакедемоні[45;99].

Аналіз джерел з історії стародавньої Спарти дозволяє зробити висновок про їх тенденційність, нечисленність і фрагментарність. Специфіка Спарти зумовила відсутність історичних творів, написаних самими спартанцями; документального матеріалу також не збереглося. Варто також зауважити, що джерела з інших грецьких полісів дають обмаль інформації про спартанську державу, до того ж вони ненадійні. Ставлення античних авторів до Спарти визначалося їх політичними поглядами. Як приклад, можна відзначити, що серед аристократичної верхівки, яка вороже ставилася до демократії, укорінився погляд на Спарту як на ідеальну державу, громадяни якої зуміли ефективно розв’язати внутрішньополітичні проблеми і завдяки цьому позбавитися соціально-політичних потрясінь.

Дослідженням історії стародавньої Спарти займалися зарубіжні історики, у тому числі і російські. Серйозних досліджень вітчизняних істориків з даної проблеми поки немає.

Крім робіт загального характеру, зокрема, «Истории государства и права зарубежных стран» К. Г.Федорова й Е. В. Лісневського, значну роль відіграла робота французького дослідника П. Гіро «Быт и нравы древних греков»[15]. Окрема глава в ній присвячена державі й праву давньогрецьких полісів. Автор приводить великі цитати з джерел, виділяє загальні й окремі риси розвитку давньогрецьких міст-держав. Крім того, автор аналізує й правову структуру спартанського суспільства.

Робота А. І. Марру «История воспитания в античности (Греция)», хоча й присвячена тільки вихованню підростаючого покоління, як це ясно з назви, але, у той же час, дає відомості про виховання в Спарті як про основу державності цього міста й про його правові звичаї [28].

Стаття Ю. В. Андрєєва «Архаическая Спарта: культура и политика» у збірнику «Раннегреческий полис (архаический период)» являє собою дослідження з теми, що цікавить нас [2], однак автор охоплює тільки ранній період історії Спарти.

Також проблемою розвитку і формування спартанського полісу займалася Л. Г. Печатнова. Вона автор першої у радянській історіографії монографії з історії Спарти[32]. Л. Г. Печатнова вважає, що ніякого перевороту в Спарті в середині VI ст. до н.е. не було. Особливості спартанського життя, які так дивували греків, придбали ясні обриси не раніше VI ст. до н.е. Процес формування спартанського полісу в його класичному варіанті тривав кілька століть і був плодом діяльності декількох поколінь ефорів 2-ї половини VI ст. до н.е.

Автор монографії стверджує, що багато в чому завдяки тільки послідовним зусиллям ефорів склалася (без радикальних соціальних потрясінь) вся модель спартанського суспільного буття в своєму класичному вигляді. Вона вважає, що без тиранії ефората неможливо було б створити систему суспільних інститутів, куди були включені всі громадяни поголовно. Тільки реформований ефорат, що отримав в руки всі важелі влади, міг здійснювати постійний контроль над системою громадського виховання і громадських обідів. Вона зазначає, що заслугою Лікурга і його послідовників можна вважати впровадження нової ідеології, пронизаної ідеями військового рівності, братерства та співпраці.

Однак не з усіма ствердженнями автора можна погодитись. Так, наприклад, неможна ідеалізувати так названу «общину рівних». На наш погляд рівність більше декларувалася, а фактично – траплялася і майнова нерівність і зловживання.

Таким чином, історичні праці, присвячені Спарті, недостатньо висвітлюють всі політичні сфери держави і суспільні процеси.

Апробація результатів дослідження відбулася на щорічній науковій конференції у Сумському державному педагогічному університеті ім. А.С. Макаренка у квітні 2012 р.

Структура роботи визначається сутністю проблеми, метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел та літератури.