Морфологічні особливості:

Білоруська мова є синтетичною (флективною) мовою.

Виділяють такі її частини:

• Іменник (назоўнік);

• Прикметник (приметнік);

• Числівник (лічебнік);

• Займенник (займеннік);

• Дієслово (дзеяслоў) з двома особливими формами: причастям (дзееприметнік) і дієсловом (дзееприслоўе);

• Прислівник (прислоўе);

• Прийменник (приназоўнік);

• Союз (злучнік);

• Частка (часціца);

• Вигук (виклічнік) і звуконаслідування (гукаперайманні).

Ці частини мають категорії відмінка, роду і числа, в дієслові виділяються категорії часу, особи і числа, а в особових формах: роду і відмінка.

Лексичні особливості:

В білоруській мові збереглось безліч архаїчних старослов’янських слів ( вёска, вавёрка, вепрук, жыхар, пярун...). Є також слова, які спільні із західнослов’янськими мовами ( вёска, вавёрка, вепрук, пярун, зычыць, пуга, агіда, гузік, карак, шлюб, брама, кахаць, трымаць, качка, паркан, цікавы, суніцы, цнота, тлум и др.), а також слів, які прийшли через польську, з допомогою запозичень з латинської ( колер, густ, імпэт, аркуш, келіх, кварта, мэта, аматар, папера, адукацыя, лямант, кляштар, алей, кошт, верш, сэнс, цэгла, палац, фэст, воцат) і німецької мов ( фарба, бавоўна, варты, ганак, дах, ланцуг, гатунак, друк, жарт, рахунак, ліхтар, кшталт, нырка, гандаль, шкода, вага, хваля, скарга, шпак, грубка).

Прочитавши казку, у мене виникло таке запитання: у чому ж різниця між білоруською та нашою рідною українською мовами? А відповідь ось у чому:

Акання і якання

Акання (аканьне) є дуже істотною особливістю, що вирізняє білоруську мову серед інших слов`янських мов. Полягає воно ось у чому. В білоруській мові о та э завжди наголошені, тому якщо при зміні форми слова наголос переходить на інший склад, голосні о , э переходять в а.

 До прикладу: мало́чны але малако́, цэ́гла але цаглі́на. Величезна кількість слів в українській і білоруській мові різняться між собою лише через правило акання.

Порівняймо:

Білоруське слово	Українське слово
баразна́	борозна́
вада́	вода́
каласо́к	колосо́к

Якання (яканьне) – це акання з йотацією. Ненаголошений е перед наголошеним складом переходить в я: зеляне́ць – зялё́ны. Проте є суттєва різниця між аканням і яканням: е переходить в я лише перед наступним наголошеним складом, а в інших випадках е зберігається (це видно на прикладі).

Білоруське слово	Українське слово
вясна́	весна́
вярба́	верба́
мяжа́	межа́

Дзекання і цекання

Дзенкання (дзеканьне) і цекання (цеканьне) на відміну від акання і якання відбувається лише у власне білоруських словах. Букви д і т, коли опиняються перед я, е, ё, ю, і, ь чи перед м’якою впереходять відповідно в м’які дз і ц: дзень, дзядзька, дзьвесьце, дзьверы, цень, цепліна, цьвёрды. В словах іншомовного походження вживають тверді д і т: дыпламатыя, дэмакратыя, тэма.