Зворотний[ред. • ред. Код]

Зворотний займенник себе вказує на особу або предмет, що виконує дію, яка спрямована на неї ж:

• запитав себе

• подумала про себе

• не вибачив собі

• не задоволений собою

• заспокоїли себе

Відмінювання[ред. • ред. Код]

Відмінок	форма
н.в.	відсутня
р.в.	себе
давальний	собі
знахідний	себе
орудний	собою
місцевий	на собі

Правопис[ред. • ред. Код]

Зворотний займенник не має називного відмінка, у нього відсутні морфологічні ознаки роду і числа. У реченні постійно виступає додатком.

• Гідність — це мудра влада тримати себе в руках (Василь Сухомлинський)

• Роблячи добро людям, ти перш за все допомагаєш собі. (Бенджамін Франклін)

• Чого навчишся, того з собою не носити (народна мудрість)

Зворотний займенник часто входить до фразеологічних зворотів:

• сам по собі

• давати собі раду

• пересилювати себе

• взяти себе в руки

• мотати собі на вус

• землі під собою не чути

Присвійні[ред. • ред. Код]

Присвійні займенники вказують на належність предмета особі: першій (мій, наш), другій (твій, ваш), третій (їхньої, його, її, їх), першій, другій і третій особі (свій). Із сукупності присвійних займенників вирізняється група його, її, їх, якій характерна омонімічність з формами родового відмінка особових займенників він, воно, вона, вони. Таким чином, їхня присвійність виражається синтаксичною позицією, на відміну від займенників їхній (їхня, їхнє, їхні). З метою уникнути двозначності в текстах ділового мовлення перевагу слід надавати займеннику їхній для вираження значення присвійності.

відм. Однина Множина

чол.р. жін.р. сер.р.

Н. мій моя моє мої

Р. мого моєї мого моїх

Д. моєму моїй моєму моїм

З. мій (мого) мою моє мої (моїх)

О. моїм моєю моїм моїми

М. на моєму (на моїм) на моїй на моєму (на моїм) на моїх

За таким же зразком відмінюються твій, свій. Займенники наш, ваш відмінюються, як прикметники твердої групи, а займенник їхній — як прикметники м'якої групи

Вказівні[ред. • ред. Код]

Вказівні займенники вказують на предмет: цей, той; на ознаку: такий; на кількість: стільки.

Займенник цей уживається тоді, коли мова йде про предмет, близький у просторі або в часі, займенник той — коли мовиться про предмет, віддаленіший у просторі або в часі. Обидва вони мають експресивніші варіанти: оцей і отой. Іноді із значенням «цей» уживається архаїчний займенник сей; особливо зберігся він у стійких словосполученнях: де се видано, ні в сих ні в тих, ні з сього ні з того, ні се ні те. (Від нього, власне, і пішов займенник цей, що виник унаслідок злиття з ним частки от: от + сей.)

Займенник такий не лише вказує на конкретну ознаку, названу раніше, а й може вживатися для підсилення вираженої прикметником ознаки, своїм значенням наближаючись, таким чином, до прислівника дуже. Наприклад, у реченні

«Пан гуляв у себе в замку, у ярмі стогнали люди, і здавалось, що довіку все така неволя буде» (Леся Українка)

займенник така вказує на конкретні, щойно названі перед тим ознаки неволі. А в реченні

«Як вона раніше не помічала, що в нього таке симпатичне обличчя, такі добрі, лагідні очі!» (О. Гончар)

займенники таке, такі підсилюють лексичне значення присудків, виражених прикметниками. Те саме стосується й вказівного займенника стільки, який в одних випадках вказує на конкретну кількість чогось, названу раніше, в інших — виражає невизначено великий кількісний вияв предмета, своїм значенням наближаючись, таким чином, до словосполучення дуже багато, як у реченнях

«Ся місцина коштує тридцять срібняків, — за стільки не можна ліпшої землі дістати» (Леся Українка).

«Так мені жалко моїх колишніх ранків, вони мали для мене стільки привабливостей, стільки поезії» (М. Коцюбинський).

За граматичними ознаками займенник стільки співвідносний із кількісними числівниками