Особові[ред. • ред. Код]

Особовими називаються займенники, які вказують на осіб, інших істот, предмети, явища поняття.

	І особа	ІІ особа	ІІІ особа
однина	я	ти	він, вона, воно
множина	ми	ви	вони

Особливості вживання[ред. • ред. Код] і особа[ред. • ред. Код]

Займенники І особи я, ми вказують на особу, що говорить:

Я люблю свою хату поліську… Я люблю свій зажурений ліс (Д. Фальківський).

З указівкою на одну особу виступає авторське «ми», дуже поширене у науковому й публіцистичному стилях. Наприклад, Ф. Медвєдєв у вступі до посібника «Українська фразеологія. Чому ми так говоримо?» пише:

Ми зупиняємося докладніше у своїй праці на вивченні активних фразеологізмів, уживаних у різних стилях літературної мови, а також звертаємо увагу на фразеологічні вислови, поширені в усному мовленні.

Вживання ми замість я властиве для офіційно-ділового мовлення (наприклад, звернення до народу царів, королів, імператорів, монархів) і мові художньої літератури, часто з відтінком іронії.

Іі особа[ред. • ред. Код]

Займенники ІІ особи ти, ви вказують на особу, до якої звернено мовлення, тобто до співрозмовника, до слухача.

Займенник ви може вживатися й до однієї особи як засіб вираження ввічливості і пошани. У таких випадках слово ви пишеться з великої літери^[1].

Варто звернути увагу на те, що при займеннику Ви у такому значенні складенний іменний присудок може стояти як у формі множини, так і у формі однини. Наприклад:

Ви задоволені? Ви задоволена? Ви задоволений?

Якщо ж при займеннику Ви стоять слова який, якийсь, такий, один, весь, то присудок ставиться в однині:

Яка Ви красива! Який Ви галантний!

У розмовно-побутовому стилі часто вживаються емоційно забарвлені звороти з формами займенників у родовому і давальному відмінках однини, що своїм значенням наближаються до часток:

от тобі й на, теж мені силач, нехай йому грець, цур йому, хто його знає

Ііі особа[ред. • ред. Код]

Займенники ІІІ особи він, вона, воно, вони вказують на особу, яка не бере участі в розмові, або на предмет, про який іде мова.

Морфологічні ознаки[ред. • ред. код]

4 морфологічні ознаки:

• особа (перша, друга, третя)

  • Варто пам'ятати, що займенники не змінюються за особами, а належать до певної з них

• число

• рід

  • Рід мають лише особові займенники третьої особи однини: він (чоловічий), вона (жіночий), воно (середній).

• відмінок

  • усі особові займенники змінюються за відмінками

Відмінювання[ред. • ред. код]

І особа[ред. • ред. код]

Відмінок	однина	множина
називний	я	ми
родовий	мене	нас
давальний	мені	нам
знахідний	мене	нас
орудний	мною	нами
місцевий	(на) мені	(на) нас

ІІ особа[ред. • ред. код]

Відмінок	однина	множина
називний	ти	ви
родовий	тебе	вас
давальний	тобі	вам
знахідний	тебе	вас
Орудний	тобою	вами
місцевий	(на) тобі	(на) вас

ІІІ особа[ред. • ред. код]

Однина[ред. • ред. код]

Відмінок	чоловічий рід	жіночий рід	середній рід
називний	він	вона	воно
родовий	його, (за) нього	її, (за) неї	його, (за) нього
давальний	йому	їй	йому
знахідний	його, (на) нього	її, (на) неї	його, (на) нього
орудний	ним	нею	ним
місцевий	(на) ньому, (на) нім	(на) ній	(на) ньому, (на) нім

Множина[ред. • ред. код]

Відмінок	форма
називний	вони
родовий	їх, (до) них
давальний	їм
знахідний	(на) них
орудний	ними
місцевий	(на) них

Правопис[ред. • ред. код]

• У непрямих відмінках деякі особові займенники змінюють основу (явище суплетивізму):

  • я — мене

  • він — його

  • вона — її

  • ми — нас

  • вони — їх

• Займенники третьої особи після прийменників у непрямих відмінках мають приставний приголосний [н]:

  • його — у нього

  • її — до неї

  • воно — без нього

  • вони — про них

• Прийменник з, під, над, перед, які стоять перед формою орудного відмінка займенника я, для милозвучності вживаються з і:

  • зі мною

  • піді мною

  • наді мною

  • переді мною

    • може також вживатися з тією ж метою форма передо мною