Займенник

Займенник — це частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх.

Займенники відповідають на ті самі питання, що й:

— іменник: хто? що?

— прикметник: який?чий?

— числівник: скільки?

У словосполученні буває:

— головним словом: він хороший, ніхто з присутніх;

— залежним словом: ручка (чия?) моя; приїхати(з ким?) з ним.

У реченні може бути тим самим членом речення, що й іменник, прикметник, числівник.

Займенник — це частина мови, яка не називає предметів, але опосередковано вказує на них. Значення й зміст займенників конкретизуються тільки в контексті або виводяться із ситуації мовлення.

Розряди займенників за значенням

За лексичним значенням, граматичними ознаками та за морфологічним складом займенники поділяються на дев'ять розрядів:

Особові: я, ми, ти, ви, він, вона, воно, вони.

Зворотний: себе.

Питальні: хто? що? який? чий? котрий? скільки?

Відносні: хто, що, який, чий, котрий, скільки.

Неозначені: хтось, щось, будь-хто, будь-що, який-небудь, дещо, абиякий, хтозна-чий.

Заперечні: ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки.

Присвійні: мій, твій, свій, наш, ваш, їхній.

Вказівні: той, цей, такий, стільки.

Означальні: весь, всякийі кожний, самий, сам, інший.

Розряди займенників

За лексичним значенням і морфологічними ознаками займенники поділяються на дев'ять розрядів.

1. Особовими називаються займенники, які вказують на осіб, інших істот, предмети, явища, поняття: я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони. Всі особові займенники змінюються за відмінками й числами; займенник він змінюється і за родами.

2. Зворотним називається займенник себе, який вказує на того, хто виконує дію. Він не має роду, числа і називного відмінка; за іншими відмінками він змінюється.

3. Присвійними називаються займенники, які вказують на приналежність предмета першій (мій, наш), другій (твій, ваш), третій (його, її, їхній) чи будь-якій (свій) особі.Присвійні займенники (крім його, її) змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники. Займенники його, її є незмінними.

4. Вказівними називаються займенники, які вказують на предмет (цей, сей, той), ознаку (такий), кількість (стільки). Займенники той (отой), цей (оцей), такий (отакий) змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники. Займенник стільки змінюється лише за відмінками.

5. Означальними називаються займенники, які вказують на узагальнену ознаку: всякий (усякий), весь (увесь, ввесь), кожний (кожен), інший, сам, самий. Вони змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники.

6. Питальними називаються займенники, які містять у собі запитання про особу (хто?), предмет (що?), ознаку (який? чий? котрий?), кількість (скільки?). Займенники хто, що, скільки змінюються за відмінками, який, чий, котрий - за родами, числами і відмінками, як прикметники.

7. Відносними називаються займенники, які виконують роль сполучних слів для приєднання підрядних речень до головних. Це ті ж питальні займенники, але без питання.

8. Неозначеними називаються займенники, які вказують на неозначену (невідому) особу, предмет, ознаку, кількість: дехто, дещо, хто-небудь, що-небудь, якийсь, будь-чий і под. Вони утворюються від питальних додаванням часток казна-, хтозна-, будь-, -небудь, аби-, де-, -сь.

Неозначені займенники мають ті ж морфологічні ознаки, що й питальні займенники, від яких вони утворені.

З частками казна-, хтозна-, будь-, -небудь займенники пишуться через дефіс, а з частками аби-, де-, -сь - разом: казна-хто, хтозна-чий, будь-який, скільки-небудь; абиякий, дещо, хтось. Якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі три слова пишуться окремо: аби з ким, будь для кого, хтозна в чому.

9. Заперечними називаються займенники, які вказують на відсутність особи, предмета, ознак, кількості: ніхто, ніщо, ніякий нічий, ніскільки. Заперечні займенники мають ті ж морфологічні ознаки, що й питальні займенники, від яких вони утворені за допомогою частки ні. З часткою ні займенники пишуться разом. Проте якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі три слова пишуться окремо: ні до кого, ні для кого, ні в якому і ін.

Займенник

Особові займенники

Особові займенники вказують на особу, якій належить висловлювання (я), або на осіб, до яких вона себе відносить (ми), на одну особу або на певну кількість осіб, до яких звертаються (ти, ви), на особу чи предмет, про яких говорять (він, вона, воно, вони).

У зв'язку з цим розрізняють займенники 1-ї, 2-ї, 3-ї особи.

Особові займенники мають граматичні значення відмінка й числа, а займенники він, вона, воно — ще й роду.

Особливістю відмінювання особових займенників є те, що вони в непрямих відмінках мають іншу основу, ніж у називному відмінку: я — мене, він — його, вони — вас.

	І особа	2 особа
Однина
Н.	я	ти
Р.	мене	тебе
Д.	мені	тобі
Зн.	мене	тебе
Ор.	мною	тобою
М.	...мені	...тобі
Множина
Н.	ми	ви
Р.	нас	вас
Д.	нам	вам
Зн.	нас	вас
Ор.	нами	вами
М.	...нас	...вас

3 особа
Однина				Множина
	Чол. і середн. рід	Жін. рід
Н.	він, воно	вона	вони
Р.	його (нього)	її (неї)	їх (них)
Д.	йому	їй	їм
Зн.	його (нього)	її (неї)	їх (них)
Ор.	ним	нею	ними,
М.	ньому (нім)	...ній	...них

Форми займенника третьої особи (він, вона, воно, вони) після прийменників уживаються з приставнимн: до нього, за неї, з них. Орудний відмінок має форму з н і без прийменника: ним, нею, ними.

Займенник

Зворотний займенник

Зворотний займенник лише один: себе. Особливість його полягає в тому, що він не має називного відмінка.

Н.	—
Р.	себе
Д.	собі
Зн.	себе
Ор.	собою
М.	...собі

Зворотний займенник себе вказує на відношення до суб'єкта дії і виступає в реченні в ролі

додатка.

Займенник

Присвійні займенники

Присвійні займенники вказують на належність:

— першій особі однини (мій) або множини (наш);

— другій особі однини (твій) або множини (ваш);

— третій особі однини (його, її) або множини (їхній);

— будь-якій особі (свій).

Присвійні займенники відмінюються подібно до прикметників м'якої групи з основою на й.

Однина				Множина
	Чол. і середн. рід	Жін. рід
Н.	мій, моє	моя	мої
Р.	мого	моєї	моїх
Д.	моєму	моїй	моїм
Зн.	= Н. або Р.	мою	= Н. або Р.
Ор.	моїм	моєю	моїми
М.	...моєму, моїм	...моїй	...моїх

Так само відмінюються займенники твій, свій. Займенники наш, ваш відмінюються як прикметники твердої групи.

Займенник їхній відмінюється як прикметник м'якої групи.

Питальні займенники

Питальні займенники використовуються для вираження запитань про особу чи предмет, їхню ознаку, кількість.

Вживаються питальні займенники для утворення питальних речень, а також як допоміжний засіб для встановлення відмінкової форми іменників (хто? що?), прикметників (який? чий? котрий?),числівників (скільки?).

Однина
Н.	хто	що
Р.	кого	чого
Д.	кому	чому
Зн.	кого	що
Ор.	ким	чим
М.	...кому (кім)	...чому (чім)

Однина				Множина
	Чол. і середн. рід	Жін. рід
Н.	чий, чиє	чия	чиї
Р.	чийого	чиєї	чиїх
Д.	чийому (чиєму)	чиїй	чиїм
Зн.	= Н. або Р.	чию	= Н. або Р.
Ор.	чиїм	чиєю	чиїми
М.	...чийому	...чиїй	...чиїх

Займенники який, котрий відмінюються як прикметники твердої групи.

Відносні займенники

Відносні займенники звучать так само, як питальні, але вживаються не для вираження питання, а для зв'язку частин складного речення.

Двоє хлопців, яким прийшла черга, кинулись у човен і зайняли місця на лаві (0. Копиленко). Народ, що вільним став, нікому не зломити (В. Сосюра). Навіть того, чиє життя минає в небі, цей степ вражає своїм безмежжям, блиском, сліпучістю (О. Гончар). Навряд чи може хто сказати, скільки було жертв голодомору.

Відмінюються відносні займенники так само, як і питальні.

Заперечні займенники

Заперечні займенники утворюються додаванням префікса ні- до відносно-питальних: ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки.

Заперечні займенники відмінюються як і питально-відносні, від яких вони утворені. У займенникахніякий, нікотрий змінюється місце наголосу: яки'й — нія'кий; котри'й — ніко'трий.

Заперечні займенники з ні пишуться разом. Але коли між ні та займенником вживається прийменник, то пишемо окремо — як три слова: ні з ким, ні перед чим, ні за яких (умов).

У непрямих відмінках займенники ніхто, ніщо можуть мати різний наголос — на твірному займеннику або на префіксі. Ці форми мають різне значення: нічо'го не сказав (промовчав) — ні'чого було сказати (не можна було заперечити); ніко'му не казати (зберігати таємницю) — ні'кому казати (намає кому казати).

Неозначені займенники

Неозначені займенники утворюються додаванням до питально-відносних займенників префіксів де-(дехто, деякий), аби- (абихто, абичий), будь- (будь-що, будь-який), хтозна- (хтозна-хто) або суфіксів-сь (хтось, щось), -небудь (скільки-небудь, чий-небудь).

Неозначені займенники відмінюються так само, як питально-відносні, від яких вони утворені.

У неозначених займенниках префікси будь-, казна-, хтозна- та суфікс -небудь пишуться через дефіс, а префікси де-, аби- та постфікс -сь (-ся-) разом.

Якщо неозначені займенники префіксального творення вживаються з прийменником, то прийменник ставиться після префіксів і все сполучення пишеться як три слова: аби з чим, де на чому, будь для кого.

Вказівні займенники

До вказівних займенників належать цей, той, такий, стільки.

Займенники той і такий відмінюються так, як прикметники твердої групи, цей — як прикметник м'якої групи в однині та як прикметник твердої групи — у множині.

Займенник стільки змінюється лише за відмінками.

Однина				Множина
	Чол. і середн. рід	Жін. рід
Н.	той,те	та	ті
Р.	того	тієї (тої)	тих
Д.	тому	тій	тим
Зн.	= Н. або Р.	ту	= Н. або Р.
Ор.	тим	тією (тою)	тими
М.	...тому (тім)	...тій	...тих

Так само відмінюється займенник отой.

Однина				Множина
	Чол. і середн. рід	Жін. рід
Н.	цей, це	ця	ці
Р.	цього	цієї	цих
Д.	цьому	цій	цим
Зн.	= Н. або Р.	цю	= Н. або Р.
Ор.	цим	цією	цими
М.	... цьому (цім)	...цій	...цих

Так само відмінюються оцей та рідковживаний займенник сей.

Означальні займенники

До означальних належать займенники сам (самий), весь (увесь, ввесь), кожний (кожен), інший.

Відмінюються вони подібно до прикметників: весь — як прикметники м'якої групи, решта — як прикметники твердої групи.

Однина				Множина
	Чол. і середн. рід	Жін. рід
Н.	весь (увесь, ввесь), все(усе)	вся (уся)	всі (усі)
Р.	всього	всієї	всіх
Д.	всьому	всій	всім
Зн.	= Н. або Р.	всю	= Н. або Р.
Ор.	всім	всією	всіма
М.	...всьому (всім)	...всій	...всіх



Займенник

Відмінювання складних займенників

Складні займенники відмінюються лише в основній частині:

Абихто, абикого, абикому, абиким, аби на кому.

Абиякий, абиякого, абиякому, абияким, аби на якому.

Дехто, декого, декому, де з ким, де на кому (й де на кім), на декому.

Деякий, деякого, деяким, на деяких (і де на яких).

Котрийсь, котрогось, котромусь, котримсь, на котромусь.

Ніхто, нікого, нікому, ніким, ні на кому.

Ніякий, ніякого, ніякому, ніяким, ні на якому (й ні на якім).

Хто-небудь, кого-небудь, кому-небудь, ким-небудь, на кому-небудь.

Хтось, когось, комусь, кимсь (і кимось), на комусь.

Чийсь, чийогось, чийомусь, чиїмсь (і чиїмось), на чийомусь.

Що-будь, чого-будъ, чому-будъ, чим-будъ, на чому-будь.

Що-небудь, чого-небудь, чому-небудь, чим-небудь, на чому небудь.

Щось, чогось, чомусь, чимсь (і чимось), на чомусь.

Послідовність розбору займенників

1. Назва частини мови. Загальне значення.

2. Початкова форма (називний відмінок однини).

3. Розряд зазначенням.

4. Морфологічні ознаки:

— рід (якщо є);

— число (якщо є);

— відмінок.

5. Синтаксична роль:

— у словосполученні;

— У реченні.

6. Особливості вимови й написання.

За особливостями морфологічних форм займенники поділяються на дві групи.

До першої групи належать особові займенники першої й другої особи я, ти, зворотний займенник себе, які відмінюються за іменною відміною.

До другої групи належать усі інші займенники, які відмінюються за займенниковою відміною.

ІМЕННЕ ВІДМІНЮВАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ: ОСОБОВИХ І ЗВОРОТНОГО СЕБЕ

н. | я | ти | — ми | ви

р. | мене | тебе | себе | нас | вас

д. | мені | тобі | собі | нам | вам

3. | мене | тебе | себе | нас | вас

0. | мною | тобою | собою | нами | вами

м. | (на) мені | тобі | собі | (на) нас | вас

ВІДМІНЮВАННЯ ОСОБОВО-ВКАЗІВНИХ ЗАЙМЕННИКІВ

Н. | він | воно | вона | вони

Р. | його (нього) | її (неї) | їх (них)

Д. | йому | їй | їм

З. | його (нього) | її (неї) | їх (них)

О. | ним | нею | ними

М. | (на) ньому (нім) | (на) ній | (на) них

Запам'ятайте: характерною особливістю відмінювання особових і осооо-во-вказівних займенників є те, що під час відмінювання змінюється не тільки закінчення, а й основа: я — мене; ти — тебе; він — його; вона — її; ми — нас; ви — вас; вони — їх; зворотний займенник себе не має форм називного відмінка, роду, множини. Відмінюється як особовий займенник другої особи ти.

ЗАЙМЕННИКОВЕ ВІДМІНЮВАННЯ

Відмінювання вказівного займенника цей (це, ця)

чоловічий рід | середній рід | жіночий рід | для всіх родів

Н. | цей | це | ця | ці

Р. | цього | | цієї | цих

Д. | цьому | | цій | цим

3. Н. або Р. | | це | цю | Н. або Р

0. | цим | | цією | цими

М. | (на) цьому (цім) | | (на) цій | (на) цих

Відмінювання вказівного займенника той (те, та)

чоловічий рід | середній рід | жіночий рід | для всіх родів

Н. | той | те | та | ті

Р. | того | того | тієї (тої) | тих

Д. | тому | тому | тій | тим

З. Н. або Р. | | те | ту | Н. або Р.

О. | тим | тим | тією (тою) | тими

м. | (на) тому (тім) | (на) тій | (на) тих

Запам'ятайте: вказівні й означальні займенники мають стягнені форми. Але з метою стилізації вживаються і нестягнені форми: тая, теє, тую, тії; цяя, цеє, ції;

вказівний займенник жіночого роду та в родовому відмінку однини має дві форми: тієї, тої (остання форма вживається рідше);

Займенник — повнозначна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки або кількість, але не називає їх. Відповідає на питання хто?, що?, який? чий? котрий? скільки?.

В українській мові займенники характеризуються розрядом, а також у певних розрядах родом, числом, відмінком, особою.

Зміст

  [сховати] 

• 1 Лексичне значення

• 2 Класифікація займенників за граматичними ознаками

• 3 Синтаксична роль

• 4 Розряди займенників

  • 4.1 Особові

    • 4.1.1 Особливості вживання

      • 4.1.1.1 І особа

      • 4.1.1.2 ІІ особа

      • 4.1.1.3 ІІІ особа

    • 4.1.2 Морфологічні ознаки

    • 4.1.3 Відмінювання

      • 4.1.3.1 І особа

      • 4.1.3.2 ІІ особа

      • 4.1.3.3 ІІІ особа

        • 4.1.3.3.1 Однина

        • 4.1.3.3.2 Множина

    • 4.1.4 Правопис

  • 4.2 Зворотний

    • 4.2.1 Відмінювання

    • 4.2.2 Правопис

  • 4.3 Присвійні

  • 4.4 Вказівні

  • 4.5 Означальні

  • 4.6 Питальні та відносні

  • 4.7 Неозначені

  • 4.8 Заперечні

• 5 Дивись також

• 6 Посилання