Наприкінці XIX ст

Наприкінці XIX ст. в кооперативному рухові відбулися кіль­кісні та якісні зміни. Створювалися гуртові товариства, виникали спілки окремих видів кооперації відповідно до адміністративно­го устрою тієї чи іншої країни. З"явилися перші спілки на націо­нальному рівні. Тоді ж виникли перші спонтанні контакти між ко­оперативними товариствами Великобританії, Франції, Німеччини, Іспанії, Голландії, Бельгії, Данії, Австрії та інших країн. Це були акти солідарності, обміну досвідом кооперативного будівництва, взаємозбагачення кооперативних ідей та принципів діяльності, перші торговельні й економічні зв"язки.

Поміж кооператорами різних країн зародилася думка про не­одмінну потребу виникнення міжнародної кооперативної органі­зації. Найбільшу ініціативу в створенні міжнародного кооператив­ного об"єднання виявив англійський кооперативний рух і його ке­рівники. До 1890 р. кооперативний рух Англії і Шотландії набрав масового характеру й досягнув помітних господарських та еконо­мічних успіхів. Він об"єднував понад 1 млн. членів, що станови­ло близько 15% населення країни. Англійські та шотландські ко­оператори наприкінці 80-х років завершили організаційну побу­дову на національному рівні, утворили Англійське й Шотландське кооперативні гуртові товариства та Кооперативну спілку.

Кооператори Великобританії почали шукати виходу на між­народну арену для того, щоб розширити кооперативну торгівлю, налагодити торговельний обмін з кооперативними організаціями різних країн, розповсюджувати кооперативні ідеї, практику ве­дення кооперативного господарства, розвивати кооперативне законодавство. До налагодження міжнародних зв"язків кооператорів Великобританії штовхала зростаюча конкуренція з боку торго­вельного капіталу та приватного капіталу взагалі, а також про­тидія політичних сил у державних органах, які відображали ін­тереси приватного капіталу. Кооператори Великобританії споді­валися за допомогою міжнародних кооперативних зв"язків розши­рити свою господарську діяльність. Особливо прагнули розвивати міжнародні контакти члени споживчої кооперації Великобрита­нії, Франції, Бельгії, Німеччини. Створенню Кооперативного аль­янсу сприяла й та обставина, що в середині XIX ст. вже існува­ло чимало норм та інститутів міжнародного права, які регулювали діяльність міжнародних організацій.

Деякі керівники кооперативного руху Великобританії й при­хильники християнського соціалізму були зацікавлені в створенні міжнародного кооперативного центру для того, щоб поширювати кооперацію та християнську мораль.

Ідеї співпраці кооператорів різних країн зародилися ще на початку XIX ст. В 1835 р. в Лондоні було засновано Асоціацію всіх класів і всіх націй, яка ставила перед собою мету пропагувати ко­оперативні ідеї на міжнародному рівні. Це об"єднання стало пер­шою спробою розвитку співпраці кооператорів різних країн і створення міжнародного кооперативного центру.

В 1869 р. на кооперативному конгресі Англійської кооператив­ної спілки здійснили нову спробу утворити міжнародну коопера­тивну організацію. Заснували міжнародний комітет для створення міжнародного кооперативного центру. Але цей комітет і асоціація проіснували недовго, тому що кооператори Європи ще не відчу­вали себе готовими до широкої міжнародної співпраці. Тогочас­ний кооперативний рух ще був роздрібненим, малочисленим і економічно слабким.

У 1867 р., в дні Всесвітньої промислової виставки в Парижі, кооператори Англії та Франції спробували скликати перший міжнародний кооперативний конгрес, але уряд Наполеона III це заборонив.

У 1886 р., на Британському кооперативному конгресі в Пліму­ті, представник французьких кооператорів де Буав знову закли­кав до створення міжнародного кооперативного центру. Він запро­понував обрати терміном на три роки Міжнародний комітет ко­операції, місцем перебування якого мав стати Манчестер. Цей ко­мітет, на думку де Буава, повинен був налагодити стосунки з усі­ма центральними кооперативними організаціями в Європі, Австралії, Америці для того, щоб спонукати їх прийняти загальні кооперативні принципи, посилати своїх представників на міжнарод­ні кооперативні конгреси та готувати доповіді про стан справ у кооперації їх країн. В Італії, Німеччині, Франції на національних кооперативних конгресах того часу висувалися ідеї й конкретні пропозиції щодо створення міжнародного кооперативного центру. Але до практичних кроків тоді не перейшли.

Перші конкретні заходи в справі міжнародної кооперативної співпраці здійснили керівники англійської кооперації. В 1889 р. Ге­неральний секретар Кооперативної спілки Великобританії, хрис­тиянський соціаліст В. Ніл створив ініціативний комітет для ор­ганізації Міжнародної спілки друзів кооперативного виробництва. Цей комітет звернувся до кооперативних спілок усіх країн із за­кликом створити міжнародний кооперативний центр із штаб-квартирою в Лондоні. В. Ніл і його прихильники ставили собі за мету створити таку міжнародну кооперативну організацію, яка сприяла б зародженню виробничої кооперації в усіх країнах.

У 1892 р. в Лондоні міжнародна конференція друзів коопера­тивного виробництва, яка розглянула й схвалила проект стату­ту майбутньої міжнародної спілки, вирішила скликати І конгрес у 1893 р. Конференція створила спеціальний тимчасовий комітет для здійснення підготовчих заходів. По смерті В. Ніла його роботу щодо створення міжнародного центру продовжив один з теоре­тиків англійської кооперації Генріх Вольф, який пропагував кре­дитні й сільськогосподарські кооперативи в Великобританії. Він підтримував широкі зв"язки з керівниками цих кооперацій у Франції, Італії, Бельгії та Німеччині. Г. Вольф не погоджувався з ідеями В. Ніла про створення спілок самих лише прибічників принципу участі в прибутках. Очоливши тимчасовий комітет, він звернувся із закликом до кооперативних організацій різних видів, в тому й до споживчих, взяти участь у запланованому міжнарод­ному кооперативному конгресі. Цю ідею підтримали в деяких ко­оперативах європейських країн. У 1893 р. здійснили спробу скли­кати конгрес, але на нього прибули мало представників, тому що Кооперативна спілка Великобританії займала негативну позицію стосовно тимчасового комітету, і споживча кооперація проігнору­вала цей форум.

Лише після домовленості, за спільною ініціативою тимчасово­го комітету й Кооперативної Спілки Великобританії, 19 серпня 1895 р. в Лондоні було скликано І установчий Міжнародний ко­оперативний конгрес, у роботі якого взяли участь 207 представ­ників різних кооперативних організацій з Австралії, Австро-Угорщини, Англії, Бельгії, Голландії, Данії," Італії, Сербії, США, Франції, Швейцарії та спостерігачі з деяких інших країн (Арген­тини, Індії, Німеччини, Росії та ін.).

Порядок денний І Конгресу охоплював такі питання:

1. Заснування Міжнародного кооперативного альянсу.

2. Організація міжнародних торговельних зв"язків між коопе­ративними організаціями.

3. Кооперативне виробництво.

4. Кооперативна банківська справа.

5. Споживча й сільськогосподарська кооперація.

Організаційне та ідеологічне керівництво роботою конгресу зосереджувалося в руках представників англійської кооперації, тобто в руках членів лондонського підготовчого підкомітету. З 207 делегатів конгресу 160 представляли англійських кооператорів, що зумовило великий вплив англійських кооперативних принци­пів на розвиток усього світового кооперативного руху. Після при­вітання, з першою доповіддю виступив лідер англійських коопе­раторів Оуен Грінін, який наголосив, що мета Альянсу — це роз­виток торговельних зв"язків кооператорів різних країн. О. Грінін запропонував створити в складі Альянсу міжнародне комерцій­не агентство. Форум підтримав цю пропозицію. Для того щоб під­готувати проект рішення щодо комерційного агентства до наступ­ного конгресу, було створено комісію для вивчення стану справ на місцях. Уже через місяць після першого конгресу англійські кооператори організували в Лондоні виставку зразків товарів, які виробляли або продавали кооперативні організації Англії, Фран­ції, Італії, Данії та інших країн. Експозицію влаштували в при­міщенні щорічної виставки англійських виробничих кооперативів. І конгрес обговорив проект Статуту Міжнародного кооперативного альянсу (МКА), якого запропонував тимчасовий комітет. Дебати відбувалися бурхливо й напружено. Конгрес призначив керівним органом до наступного конгресу тимчасовий Центральний комі­тет у складі 15 осіб. Вирішили запровадити три види членства: індивідуальні, колективні члени та члени-кореспонденти. Визна­чили розміри членських внесків залежно від виду членства. Ко­лективні члени мали право посилати одного делегата і додатко­во по одному делегатові на кожні 135 фунтів стерлінгів внесків, але не більше 15% вирішальних голосів на конгресі. Організації могли довірити свої голоси одному або декільком делегатам, але один делегат не міг мати більше як 10 голосів. Індивідуальні чле­ни могли мати одного делегата з одним голосом, а члени-корес­понденти могли присилати на конгрес спостерігачів без права голосу, але з правом виступу за згоди конгресу. Таким чином, конгрес ухвалив рішення про створення МКА. Його штаб-швартира розміщувалася в Лондоні. Було узгоджено скликати конгреси раз на три роки. Виникнення Альянсу стало прогресивним явищем у громадському житті того часу. Кооперативний рух включився в сферу міжнародних відносин.

ІІ конгрес Міжнародного кооперативного альянсу відбувся 28 жовтня 1896 р. в Парижі. Він прийняв Статут МКА. В цьому до­кументі сформулювали цілі, принципи та методи діяльності Аль­янсу: форми й порядок зв"язків з національними організаціями, терміни скликання конгресів Альянсу, норми представництва в його центральних органах, розміри членських внесків, характер діяльності Центрального комітету Альянсу та його бюро.

ІІ конгрес обрав Центральний комітет у складі 37 осіб і Бюро (адміністрацію) на чолі з директором, затвердив прапор і робочу мову Альянсу, рекомендував оголосити в усіх країнах один день у році днем кооперації. В деяких країнах почали проводити дні й тижні кооперації. Особливо активізувалися такі заходи на по­чатку 20-х років в Англії, Франції й деяких інших країнах задля залучення до кооперативів нових членів. Засобом досягнення пос­тавленої мети були мітинги, вечори, процесії тощо. Успіх таких заходів помітила світова кооперативна громадськість. Це спону­кало МКА в квітні 1923 р. ухвалити постанову про Міжнародний день кооперації. Від 1923 р., щорічно в першу суботу липня святкується Міжнародний день кооперації. З часом Міжнародний день кооперації почав проводитися практично в усіх країнах і пе­ретворився на всесвітнє свято кооператорів. У цей день коопера­тори земної кулі здійснюють різні масові заходи, демонструють свою волю до боротьби за краще життя, демократію й соціальний прогрес, підводять підсумки діяльності кооперативних організацій і визначають завдання їх подальшого розвитку. Кооператори про-пагують свій рух серед населення. В газетах і журналах, на ра­діо й телебаченні публікуються й передаються матеріали про ді­яльність кооперації в країні та про міжнародний кооперативий рух, влаштовуються ярмарки, виставки, урочисто відкривають­ся нові кооперативи, відбуваються посвяти молоді в кооператори, доповіді, лекції, концерти, спортивні змагання, народні гуляння тощо.

III конгрес МКА проходив у 1897р. в Делорті (Голландія). Конгрес ухвалив резолюцію, в якій закликав усіх членів МКА ор­ганізувати в кожній країні зовнішньоторговельні кооперативні об"­єднання, які повинні підтримувати зв"язки з бюро (адміністраці­єю) штаб-квартири Альянсу в Лондоні

В 1900 р. в Парижі проходив IV конгрес МКА, на якому від­бувся розкол у кооперативному рухові: в ньому виділилися дві течії. Першу очолювали бельгійські кооператори-соціалісти (Е. Ансель, Л. Бертран), другу — представники Німської науко­вої школи кооперації Франції (Шарль Жід і де Буав). На наступ­них конгресах суперечка між цими течіями посилювалася, особ­ливо загострилася вона в 1921 р., після X конгресу МКА в Базелі. Тоді було визнано представництво російської Центроспілки в МКА. Конгреси відігравали й відіграють важливу роль у консо­лідації міжнародного кооперативного руху. Перед першою світо­вою війною відбулося дев"ять конгресів МКА. В 1914 р., коли по­чалася перша світова війна, діяльність Альянсу припинилася. Тільки через 8 років, після тривалого підготовчого періоду, в Ба­зелі (Швейцарія) було скликано відомий X конгрес МКА.

В 20-30-х роках фашисти Італії, Угорщини, Болгарії, Австрії й Німеччини проводили політику ліквідації кооперативів, якими керували комуністи, соціалісти й безпартійні демократи. Керів­ництво МКА засудило антикооперативні дії фашистів. Коопера­тори закликали докерів відмовитися розвантажувати італійські кораблі. Але матеріальний і моральний тиск на режим Муссоліні не мав успіху. Лігу кооператорів Італії методично руйнували фа­шисти. Якщо в 1921 р. в Італії було 8 тис. кооперативів різних ви­дів, то в 1924р. їх залишилася лише половина, а в 1925р. — близько 1000. 11 листопада 1921 р. було розпущено Національну лігу кооператорів Італії. Протест МКА і 25 національних органі­зацій проти цієї акції ні до чого не привів. Тема боротьби з фа­шизмом стала домінуючою на XIV конгресі МКА в Лондоні в 1934 р. В 1937 р., на XV конгресі МКА в Парижі, в зв"язку з фа­шистським путчем в Іспанії Альянс знову розглядав питання про ставлення кооперативного руху до фашизму. МКА звернувся до кооператорів світу із закликом надати матеріальну й моральну підтримку кооператорам Іспанії, іспанському народові. Протягом короткого терміну Національній федерації кооперативів Іспанії було зібрано й перераховано понад 10 тис. фунтів стерлінгів. Між­народний кооперативний рух у 20-30-х роках вніс великий вклад у боротьбу проти фашизму.

Друга світова війна перервала розвиток міжнародних коопе­ративних зв"язків. Замість 1940 р., черговий конгрес МКА відбув­ся лише в 1946 р. В повоєнні роки конгреси скликалися регулярно й розглядали різноманітні питання політичного, економічного, гос­подарського, соціального характеру.

В 1966 р., на XXIII конгресі МКА, що відбувся в Відні, виробили нові принципи МКА. Цей конгрес анулював принцип полі­тичного нейтралітету в кооперативному рухові. Ухвалені принци­пи МКА сформулювали так:

1. Членство в кооперативному товаристві повинно бути добро­вільним і доступним, без будь-яких штучних обмежень або дис­кримінації за соціальними, політичними, расовими чи релігійним мотивами для кожного, хто хоче користуватися його послугами й готовий взяти на себе відповідальність, пов"язану з членством.

2. Кооперативні товариства є демократичними організаціями, їх справами повинні керувати особи, які обрані або призначені в порядку, що встановлений членами, і є підзвітні їм. Члени пев­них товариств повинні користуватися рівними правами голосу (один член — один голос) та участі в прийнятті рішень, що тор­каються їх товариства. В усіх інших, не первинних, товариствах управління повинно здійснюватися на демократичній засаді в від­повідній формі.

3. Процент за пайовий капітал, якщо він нараховується, по­винен бути суворо обмежений.

4. Прибуток або нагромадження від господарської діяльності товариства належать членам цього товариства й повинні розподі­лятися так, щоб усувалася можливість збагачення одного члена за рахунок іншого.

Цей розподіл за рішенням членів може бути здійснено таким чином:

а) на забезпечення розвитку діяльності кооперативу;

б) на надання загальних послуг;

в) на розподіл між членами пропорційно до їх операцій з то­вариством.

5. Усі кооперативні товариства повинні вживати потрібних за­ходів для забезпечення освіти своїх членів, керівників, персоналу й населення взагалі в галузі як економічних, так і демократичних принципів і методів кооперації.

6. Для того щоб краще служити інтересам своїх членів і то­вариства взагалі, кожна кооперативна організація повинна всіма можливими засобами активно співпрацювати з іншими коопера­тивами на місцевому, національному та міжнародному рівнях.

В жовтні 1972 р. в Варшаві проходив ХХУ конгрес МКА, який ліквідував категорію членів-кореспондентів, запровадив демократичнішу систему сплати членських внесків і представницт­ва. Внаслідок цього кооперативні організації молодих національ­них держав Азії, Африки та Латинської Америки стали повно­правними членами МКА. Вирішили, що засідання конгресу будуть проводитися раз на чотири роки. Вперше в історії Альян­су рішення ухвалювалися не таємним, а відкритим голосуванням.

У 1976 р. відбулася ще одна важлива подія з історії МКА: бу­ло впроваджено єдине членство для всіх кооперативних організацій-членів. Делегат кожної організації міг мати лише один го­лос, незалежно від кількості внесених паїв-внесків. Отже, МКА здійснив важливий крок до розширення демократії в міжнарод­ному кооперативному рухові. 27-30 жовтня 1992 р. в Токіо відбув­ся XXX конгрес МКА, в якому брала участь і делегація спожив­чої кооперації України. ХХХІ конгрес вирішили провести в 1995 р. в Англії, в Манчестері. Цей форум присвячуватиметься століттю МКА.

Серед найважливіших питань, що виносилися на обговорен­ня XXX конгресу, був звіт про діяльність МКА. Доповіді з цьо­го питання зробили Президент конгресу Ларс Маркус та дирек­тор конгресу Брюс Тордарсон.

На форумі обговорили й прийняли новий Статут, структуру МКА, а також Правила, Процедури й Положення МКА. Далі по­даємо короткий виклад змісту основних документів, ухвалених XXX конгресом Міжнародного кооперативного Альянсу.

МКА, зазначалося в Правилах Альянсу, — всесвітній пред­ставник кооперативних організацій усіх видів і висуває такі цілі:

а) сприяти світовому кооперативному рухові, обопільній до­помозі та демократії;

б) заохочувати і захищати кооперативні цінності та принципи;

в) сприяти розвитку економіки ти інших взаємно вигідних стосунків між членами організації;

г) просувати вперед економіку та соціальний прогрес людей, таким чином сприяти міжнародному мирові та безпеці.

МКА не пов"язує себе з політичними й релігійними організа­ціями та підтримує таку ж незалежність у всіх відносинах.

Методи МКА. МКА намагається домогтися своїх цілей:

а) збиранням кворуму для обміну досвідом, як джерелом ін­формації про кооперативний розвиток, дослідження й статистику;

б) надаючи технічне сприяння кооперативному розвитку;

в) створюючи міжнародні спеціальні організації в різних сек­торах кооперативної економіки та здійснюючи соціальні (громад­ські) заходи;

г) кооперуючись із Організацією Об"єднаних Націй, з іншими неурядовими міжнародними та національними організаціями, які дотримуються цілей, важливих для кооперації;

д) іншими належними способами.

Кооперативні принципи. Будь-яка кооперація, що об’єднує людей, або організація визначається як кооперативне товарист­во. Щоб підтвердити це, вона ставить завдання захистити еконо­мічно та соціально своїх членів за допомогою підприємств, зас­нованих на взаємній допомозі, яка відповідає кооперативним принципам, що їх встановили рочдельські піонери та реформа 1966 р. на XXIII конгресі МКА:

а) членство кооперативного товариства є добровільне і вигід­не, без штучних обмежень чи будь-яких соціальних, політичних, расових або релігійних дискримінацій, всі особи якого можуть користуватися обслуговуванням і згідні виконувати обов"язки членства;

б) кооперативні організації є демократичними організаціями, їх справами керують люди, обрані або призначені за методом, уз­годженим з їх членами, і підзвітні їм. Члени первинного товари­ства користуються рівними правами під час голосування (один член — один голос) і в ухваленні рішень, що стосуються їх това­риств. В інших первинних товариствах керівництво здійснюєть­ся на демократичних засадах у прийнятній формі;

в) капітал бере участь тільки в строго обмежених формах за­цікавленості;

г) економічним результатом є результат операцій товарист­ва, який розподіляється за таким принципом: якщо один позбу­вається заробітку, то це означає, що його втрачають і інші. Це мо­же бути зроблено, за рішенням членів, такими способами:

— забезпеченням розвитку справи кооперації;

— забезпеченням загального обслуговування або розподілом між членами пропорційно до їх справ у товаристві;

— коли всі кооперативні товариства забезпечують своїх чле­нів, службовців та урядовців, а також громадськість за принци­пами й методами кооперації — як економічними, так і демокра­тичними;

— коли всі кооперативні організації якомога більше служать інтересам їх членів та їх об"єднань, що активно співпрацюють практично в кожній галузі з іншими кооперативами на обласно­му, національному й міжнародному рівнях, ставлять собі за мету досягнути єдності дій кооператорів у всьому світі.

Організації, що здійснюють на практиці кооперативні прин­ципи й дотримуються цілей МКА, можуть бути обраними в член­ство МКА.

Типи асоціацій, які можуть бути прийнятими в членство, є такі:

а) національні спілки або федерації кооперативних товариств;

б) національні конфедерації кооперативних спілок;

в) національні кооперативні ділові організації, такі як товари­ства гуртової торгівлі, банки, страхові товариства, нафтові това­риства тощо;

г) міжнародні кооперативні товариства. Доход МКА отримує від:

а) внесків організацій-філій;

б) продажу друку й заохочення статей;

в) фондів забезпечення через згоду з урядовими органами;

г) грошових пожертв;

г) інших джерел, що узгоджені з Генеральною Асамблеєю за рекомендацією міністерства. Внески МКА:

а) кожен член організації сплачує повний внесок пропорцій­но до економічної діяльності й відповідно до формули, встанов­леної Генеральною Асамблею для різних кооперативних секторів;

б) будь-яка кооперативна асоціація — філія МКА. яка не зайнята в економічній діяльності, сплачує повний внесок на під­ставі загальної ділової діяльності її членів, включно з первинними членами;

в) за рекомендацією Міністерства, Генеральна Асамблея пе­реглядає формулу принаймні кожних 4 роки, забезпечуючи аде­кватні ресурси для МКА, якщо такі розглядаються, визначає мі­німальні й максимальні рівні внесків;

г) щорічні внески є обов"язкові й підлягають сплаті в першій чверті календарного року і, разом з відповідною супровідною до­кументацією, відправляються в Центральний орган МКА до 31 березня. Непогодження з цією неодмінною умовою призводять до відмови в членських правах та до інших покарань за ухвалени­ми рішеннями Міністерства;

г) будь-які члени організацій, які через особливі обставини не можуть сплачувати свій внесок, мають право звертатися до Генерального Директора за підтримкою. Такі прохання .повинні до­ставлятися в Центральний Орган до 31 березня і супроводжува­тися повною документацією. Рішення можуть повідомлятися в Міністерство (Правління).

Органи управління і конгрес. Керівними органами МКА є: Генеральна Асамблея, Регіональна Асамблея, Міністерства, Ре­візійний і Контрольний Комітет, Президент.

Посадовою адміністративною особою МКА є Генеральний Ди­ректор.

Всесвітній кооперативний конгрес може скликатися МКА за участю членів і широкої кооперативної публіки.

Час, місце зібрання, порядок денний і методи проведення конгресу вирішує Генеральна Асамблея.

Генеральна Асамблея є вищою владою МКА, складається з представників, призначених на відповідну посаду в організації на 4-річний термін, а також з одного представника від кожної Спе­ціальної організації й Комітету.

Генеральна Асамблея збирається переважно кожних 2 роки. Екстраординарні збори Генеральної Асамблеї можуть бути скли­кані за рішенням Міністерства, або за бажанням 1/5 членів ор­ганізації, або 1/5 всіх представницьких голосів Генеральної Асам­блеї.

Всі члени організації повністю підпорядковуються виконан­ню їх фінансових зобов"язань і мають право одного представниць­кого голосу.

Чисельність представників визначається за кількістю внесків від голови служби МКА згідно з правилами, встановленими Генеральною Асамблеєю, за умови, що жоден член організації або група членів організації з однієї країни не повинен мати менше як 20 представницьких голосів, за винятком Президента МКА.

Генеральна Асамблея може обирати з-поміж членів пред­ставників Аудиту і Контрольного Комітету, які складають не мен­ше трьох і не більше п"яти членів.

На розгляд конгресу було подано також доповідь «Коопера­тивні цінності в світі, що змінюється». В резолюції з цього питан­ня, зокрема, підкреслювалося, що процес перегляду кооператив­них вартостей здобув широке визнання серед організацій-членів МКА. Зазначалося, що в основу кооперативної концепції покла­дено три фундаментальні ціннісні складові: рівність і справедли­вість, добровільна й взаємна самодопомога, економічний і соціаль­ний прогрес. Наголошувалося також, що підгрунтя кооперації становлять її члени, чиї інтереси й потреби завжди мають відоб­ражатися в завданнях і діяльності кооперативних організацій. Маючи на увазі цей аспект, конгрес визнав, що кооперативи по­винні проявляти свої фундаментальні цінності через економічну діяльність для задоволення потреб членів, через демократію участі, розвиток людських ресурсів, соціальну відповідальність, національне й міжнародне співробітництво.

З 1921 по 1966 р. діяла Міжнародна кооперативна жіноча гільдія, яка в 1921 р. об"єднала 27 млн. жінок-кооператорів з 20 країн. Ця жіноча кооперативна організація була самостійною й незалежною: вона скликала свої конгреси й мала свої керівні органи. Між­народна кооперативна жіноча гільдія провела велику роботу щодо підвищення громадського становища жінок, розширення їх освіти, досягнення їх політичної та економічної рівності, поліпшення життя їх родин тощо. Через фінансові труднощі в 1963 р. гільдія зупинила роботу на три роки, а в 1966 р. ввійшла до МКА як Жі­ноча кооперативна консультативна рада (ЖККР), що об"єднує жінок-кооператорів з багатьох країн світу.

ЖККР консультувала МКА з проблем жіночого кооператив­ного руху, провадила освітню й дослідницьку діяльність, вста­новлювала контакти з жінками-кооператорами та національними жіночими організаціями, вела боротьбу за рівні права жінок та чоловіків в освіті, професійному навчанні, оплаті праці, в висуван­ні на керівні посади, а також співпрацювала з ООН та її спеціалі­зованими установами, іншими міжнародними організаціями.

В 1974 р. Центральний комітет МКА ухвалив рішення нада­ти представнику Жіночої кооперативної консультативної ради повний статус. Того ж року ЖККР було реорганізовано в Комі­тет жінок-кооператорів, відтак вона отримала статус допоміжного комітету. Комітет жінок-кооператорів об"єднує представників спо­живчих, сільськогосподарських, виробничих і житлових коопера­тивів. Комітет має свій Виконком, який збирається в разі потреби.

Головним завданням Комітету жінок-кооператорів є залучен­ня жінок до кооперативного руху. Обмін інформацією між коопе­ративними організаціями, яку провів Комітет, показав, що жінки почали частіше обіймати відповідальні посади, а кооперативні ор­ганізації — надавати більше уваги освіті жінок та їх фаховій під­готовці. Комітет жінок-кооператорів проводить велику роботу в країнах, що розвиваються.

В зв"язку з Міжнародним роком дитини (1979) Комітет жінок-кооператорів виступив ініціатором кампанії «Відро води», метою якої стало будівництво криниць у посушливих районах країн, що розвиваються. В 1980 р. відбулася конференція жінок-кооперато­рів на тему «Жінки і праця в кооперативному рухові».

За час існування МКА перетворився на велику міжнародну організацію. МКА має статус «А» першої категорії в Економічних і Соціальних радах, в ЮНЕСКО та деяких інших міжнародних організаціях.

За повоєнний період помітно збільшилися авторитет і вплив МКА на міжнародній арені. Альянс почав активно підтримувати й захищати інтереси широких мас населення, брати участь у за­ходах, що проводяться ООН та її спеціалізованими органами, підтримувати акції демократичних і миролюбних сил. Розширили­ся діяльність МКА щодо надання допомоги кооперативам країн, що розвиваються, зросла його роль у розвитку міжнародної спів­праці, міжнародної кооперативної торгівлі, туризму, страхуван­ня, захисту прав споживачів тощо. Альянс виступив організато­ром деяких заходів, спрямованих на залучення до кооперативного руху жінок і молоді. Серйозну увагу МКА надає проблемам ко­оперативної демократії,"зміцненню єдності лав міжнародного ко­оперативного руху. Щораз більшого значення для МКА набирає проблема захисту кооператорів від натиску монополій, які нас­тирливо втручаються в традиційні сфери діяльності кооперативів. Глибокі зміни, що відбулися в економічному й суспільному житті, спричинили постання проблеми кооперативної демократії, яка глибоко хвилює мільйонні маси людей. Рівень розвитку коопера­тивної демократії залежить від рівня розвитку демократії в тій чи іншій країні.

Проблема залучення молоді до кооперації є однією з актуаль­них у міжнародному кооперативному рухові. Цій темі МКА надає велику увагу.

Раніше при МКА діяли Міжнародна федерація молодих ко­операторів і робоча група «Молодь і кооперація». Але ці органі­зації існували недовго. Починаючи від 1969 р., МКА проводить міжнародні конференції молоді, на яких обговорюються пробле­ми, пов"язані з членством і працею молоді в кооперативах, а та­кож питання щодо ознайомлення молоді з кооперативними прин­ципами, залучення молодих кооперативних спеціалістів до участі в наданні допомоги кооперативам країн, що розвиваються. МКА ухвалив декілька резолюцій з проблем залучення молоді до ко­операції. Важливого значення набирає кооперативне співробіт­ництво Альянсу й національних кооперативних організацій з Все­світньою федерацією демократичної молоді та Міжнародною спіл­кою студентів, з молодіжними комісіями й відділами ЮНЕСКО та МОП.