Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
курсова робота з Экології.docx
Скачиваний:
31
Добавлен:
23.02.2015
Размер:
82.61 Кб
Скачать

2.5. Визначеня та поняття біосфери за і.Г.Черваньовим

Ми розглянули думки вчених, які зробили великий внесок в науку, зокрема вони вивчали біосферу. Але треба звернути увагу на думку наших сучасників. Викладач ХНУ ім. Каразіна Черваньов І.Г. у підручнику «Землезнавство» писав про біосферу.

Термін біосфера має декілька значень. Переважно до біосфери відносять зовнішьню оболонку Землі, в якій існує життя, та всі частини інших сфер, більш – менш видозмінені життям. Часто біосферою називають зону активного життя організмів, яка охоплює нижній шар атмосфери, гідросферу та верхній шар літосфери, тобто зону активної взаємодії геосфер. У суто біологічному розумінні біосфера – це сукупність живих організмів, які населяють земну поверхню.

Життя сконцентроване переважно у вузькому приповерхневому шарі, що його потужність становить ледве кілька десятків метрів. У роспорошеній формі (переважно у вигляді бактерій) вона проникає до 3 км завглибшки в земну кору й захоплює тропосферу в цілому. Така просторова локалізація життя пов’язана з тим, що живі організми можуть існувати в порівняно вузькому інтервалі фізичних і хімічних умов.

Деякі вчені плівку «життя називають» біостром, що дае змогу уникнути плутанини з терміном «біосфера», але требя в той час переглянути багато інших понять, похідних від біосфери. Безперервність еволюції органічного світу землі протягом 3 млрд. років каже про тривалу стабільність умов на земній поверхні.

У сучасних класифікаціях органічний світ Землі поділяється дроб’янки, або прокаріоти та еукаріоти. Поділ засновано на закономірностях еволюційного розвитку та клітинної будови організмів. Живі організми можна класифікувати також за функціями, що виконуються ними в обміні речовиною та енергією. З цього погляду слід розрізняти автотрофні та гетеротрофні організми. До автотрофних організмів належать зелені рослини, а також деякі прокаріоти. Вони створюють органічну речовину з неорганічної, використовуючи як джерело енергії сонячну радіацію. Деякі бактерії здійснюють хемосинтез - утворюють органічну речовину за рахунок енергії хімічних реакцій.

Гетеротрофні організми – тварини, гриби, більшість бактерій – харчуються готовою органічною речовиною, причому гриби і бактерії використовують органічні залишки та продукти життєдіяльності інших організмів. Важлива особливість живих організмів – їхня здатність пристосовуватись до різноманітних умов існування. Екологічні умови існування організмів пов’язані зі світлом, теплом, вологою, ґрунтом, рівнем забрудненості води, повітря, тощо.

Крім абіотичних екологічних факторів (тобто неживої природи), суттєве значення для формування умов існування мають стосунки саме організмів: конкуренція, хижацтво, симбіоз, паразитування тощо. Різноманітність рослин оцінюють у 350 тис., а тварин у 1,5 млн. видів. Організми утворюють на земній поверхні закономірні просторові угрупування, в яких вони функціонально пов’язані між собою – біоценози.

На суходолі панують рослини: ці останні утворюють у процесі фотосинтезу органічну речовину та вільний кисень атмосфери. Однак, хоча тварини, гриби і бактерії тут мають набагато меншу масу – роль їх у функціонуванні біоценозів так ж визначальна, як і в рослин.

Кожному з видів організмів відповідає певна «екологічна ніша», яка виконує специфічну роль, що її нездатні виконати інші.

Живі організми океану за типом місце населення та способом життя об’єднують у три групи:

  1. Планктон – пасивно рухомі одноклітинні водорості та деякі види тварин; вони пов’язують ланцюги харчування поверхневих та глибинних шарів;

  2. Нектон – активно рухливі тварини;

  3. Бентос – організми, що мешкають на дні.

Рослинні організми розвиваються переважно в шарі до 400 м завглибшки. На цю глибину проникає світло, отже, можливим є фотосинтез. Усього налічують близько 10 тис. видів морських організмів.

2.6. Визначення та поняття біосфери за Л.А.Потіш

І.Г.Черваньов це не єдиний сучасник, який вивчав біосферу. Думка з приводу біосфери Л.А.Потіша дещо відрізняється від попередніх.

Використовуючи попередній принцип визначення рівнів живого, можна спробувати дати визначення біосфери як сукупності екосистем планети Земля. Таке, спрощене, визначення буде доцільним, оскільки включає в себе визначення всіх попередніх рівнів. Біосфера — оболонка Землі, яка включає частини атмосфери, гідросфери і літосфери, населені живими організмами. Верхня межа біосфери має озоновий екран, що затримує більшу частину згубних для живих істот ультрафіолетових променів, а нижня — тепловий бар'єр. Сучасну екологію прийнято умовно ділити на п'ять великих підрозділів: аутекологію (екологію організмів), демекологію (екологію популяцій), синекологію (екологію угруповань), біогеоценологію та біосферологію (глобальну екологію). Аутекологія (термін введений у 1896 р. Шретером) вивчає взаємозв'язки представників виду з оточуючим їх середовищем. Цей розділ екології займається головним чином визначенням меж стійкості виду і його співвіднесеністю з різними екологічними факторами. Аутекологія вивчає також вплив середовища на морфологію, фізіологію та поведінку організмів. Демекологія (термін введений у 1908 р. Йогансеном) описує коливання чисельності різних видів і встановлює їх причини. Цей розділ ще називають динамікою популяцій, або популяційною екологією. Синекологія (Шретер, 1902) аналізує стосунки між особинами, що належать до різних видів даного угруповання організмів, а також між ними і оточуючим середовищем. Термін біоценологія, введений у 1918 р. Гамсом, є практично синонімом синекології. В синекології дослідження проводять у двох напрямах: статичному і динамічному. Статичний напрям (описова синекологія) займається становленням видового складу угруповань, чисельністю, частотою виявлення виду, видовим представництвом і просторовим розміщенням. Динамічний напрям (функціональна синекологія) охоплює два аспекти. Перший стосується розвитку угруповань і дослідження причин, які привели до їх зміни. Другий займається вивченням обміну речовин та енергії між різними компонентами екосистеми, а також вивчає кормові ланцюги, біомасу і енергію, продуктивність біоценозів. Цей напрям ще називають кількісною синекологією. Біогеоценологія, або еко-системологія, вивчає біогеоценотичний шар Земної кулі і, зокрема, конкретні екосистеми (суходільні, водні), в яких взаємодіють живі істоти і абіотичне середовище. Біосферологія (Глобальна екологія) вивчає біосферу як єдине планетарне ціле, з'ясовує закономірності еволюції біосфери.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.