Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
курсова робота з Экології.docx
Скачиваний:
33
Добавлен:
23.02.2015
Размер:
82.61 Кб
Скачать

2.3. Визначеня та поняття біосфери за е.Зюсом

Термін «біосфера» з'явився у науковій літературі у 1875 році. Його автором був Едуард Зюсс, де вчений у межах Земної Кулі виділив декілька структурних частин оболонок, які назвав геосферами. Одна з геосфер отримала назву біосфера.

Струнке вчення про біосферу було розроблене у 1926 році B.I. Вернадським і цим же роком датована його книга «Біосфера», яка вийшла у Ленінграді, де він дав таке визначення біосфери - це оболонка Землі, склад, структура і енергетика якої значною мірою обумовлені життєдіяльністю живих організмів. За теорією В.І.Вернадського біосфера - це глобальна єдина система Землі, де існує або коли-небудь існувало життя і весь основний хід геохімічних та енергетичних перетворень визначається життям.

В класичних дослідженнях академіка В.І Вернадського переосмислені, конкретизовані і збагачені новим змістом первинні уявлення про біосферу, ним розроблене цілісне і відносно довершене вчення про біосферу.

В.І.Вернадський показав все значення біосфери в геохімічних процесах Землі. В працях вченого визначені місце і роль біосфери відносно геосфер і виявлені її якісні особливості.

2.4. Визначення та поняття біосфери за в.И.Вернадським

Одне з найбільших досягнень природознавства XX ст. – навчання Вернадського про біосферу, область життя, що поєднує в єдиній взаємодії живі організми (жива речовина) і відстала речовина. Першим почав розробляти цю тему вчитель Вернадського В. В. Докучаєв. Він же звернув увагу на єдність матеріальної й духовної культури людей з навколишнім природним середовищем. Але якщо Докучаєва хвилювали в першу чергу практичні аспекти цієї проблеми, те Вернадський постарався створити теоретично струнку концепцію переходу біосфери в ноосферу в результаті розумних перетворень людиною – на основі науки середовища життя.

Вчення про біосферу

За сучасними уявленнями , біосфера - це особлива оболонка Землі , що містить усю сукупність живих організмів і ту частину речовини планети , що знаходиться в безупинному обміні з цими організмами.

Ці уявлення базуються на вченні В.І. Вернадського про біосферу , що є найбільшим з узагальнень в області природознавства у ХХ столітті. Виняткова значимість його вчення на весь зріст проявилася лише в другій половині минулого століття. Цьому сприяв розвиток екології , і перш за все глобальної екології , де біосфера є основоположним поняттям .

Вчення В.І. Вернадського про біосферу - це цілісне фундаментальне вчення, органічно пов'язане з найважливішими проблемами збереження і розвитку життя на Землі, що знаменує собою принципово новий підхід до вивчення планети як розвивається саморегульованої системи в минулому, сьогоденні і майбутньому.

За уявленнями В.І. Вернадського , біосфера містить живу речовину (тобто всі живі організми), біогенне, (вугілля , вапняки , нафту та ін. ), відстале ( у його утворенні живе не березі, наприклад магматичні гірські породи) , біокосне (створюється за допомогою живих організмів ), а також радіоактивна речовина , речовина космічного походження ( метеорити тощо) і розсіяні атоми. Всі ці сім різних типів речовин геологічно пов'язані між собою.

Сутність вчення В.І. Вернадського укладена у визнанні виняткової ролі «живої речовини » , що перетворює вигляд планети .

Другим найголовнішим аспектом вчення є розроблене ним подання про організованості біосфери, яка проявляється в узгоджені взаємодії живого і неживого, взаємної пристосовності організму і середовища . « Організм , - писав Вернадський, - має справу з середовищем, до якої він не тільки пристосований, але яка пристосована і до нього » ( В.І. Вернадський , 1934).

В.І. Вернадський обґрунтував також найважливіші уявлення про форми перетворення речовини, шляхах біогенної міграції атомів, тобто міграції хімічних елементів за участю живої речовини, накопиченні хімічних елементів, про рушійні фактори розвитку біосфери та ін.

Найважливішою частиною вчення про біосферу В.І. Вернадського є уявлення про її виникнення та розвитку. Сучасна біосфера виникла не відразу, а в результаті тривалої еволюції в процесі постійної взаємодії абіотичних і біотичних факторів. Перші форми життя, мабуть, були представлені анаеробними бактеріями. Однак творча і перетворююча роль живої речовини стала здійснюватися лише з появою в біосфері фото синтезуючих автотрофів- ціанобактерій і синьо-зелених водоростей ( прокаріотів ) , а потім і справжніх водоростей і наземних рослин ( еукаріотів ) , що мало вирішальне значення для формування сучасної біосфери. Діяльність цих організмів призвела до накопичення в біосфері вільного кисню, що розглядається як один з найважливіших етапів еволюції.

Паралельно розвивалися і гетеротрофи, і перш за все - тварини. Головними датами їх розвитку є вихід на сушу і заселення материків (до початку третинного періоду) і нарешті, поява людини .

У стислому вигляді ідеї В.І. Вернадського про еволюцію біосфери можуть бути сформульовані наступним чином:

1 . Спочатку сформувалася літосфера - провісник навколишнього середовища, а потім після появи життя на суші - біосфера .

2 . Протягом усієї геологічної історії Землі ніколи не спостерігалися азойні геологічні епохи (тобто позбавлені життя). Отже, сучасна жива речовина генетично пов'язана з живою речовиною минулих геологічних епох.

3 . Живі організми - головний фактор міграції хімічних елементів у земній корі, «принані, 90% за вагою маси речовини в своїх істотних рисах обумовлено життям» ( В.І. Вернадський , 1934).

4 . Грандіозний геологічний ефект діяльності організмів обумовлений тим , що їх кількість нескінченно велике і діють вони практично протягом нескінченно великого проміжку часу.

5 . Основним рушійним чинником розвитку процесів у біосфері є біохімічна енергія живої речовини.

Вчення про ноосферу

Вінцем творчості В.І. Вернадського стало вчення про ноосферу , тобто сферу розуму .

Оцінивши масштаби втручання людини в хід біосферних процесів, В.І. Вернадський дійшов висновку, що людський розум вже став на Землі фактором геологічного значення. Ще в 1927 р. французькі вчені Леруа і Тейяр де Шарден ввели поняття ноосфера - сфера розуму. Вважаючи розум абстрактною субстанцією, вони розглядали ноосферу як якусь «надбіосферну» оболонку Землі, область матеріального прояву його діяльності . Інший сенс надав цьому терміну Вернадський. Обговорюючи роль людського розуму як геологічного фактора, в 30-і - 40-і роки в ряді робіт він розвинув уявлення про ноосферу як такий стан біосфери, в якому проходять процеси, в ній будуть не тільки осмислюватися, але і керуватись розумом.

І до наших днів зберігаються два розуміння ноосфери. Частина вчених вважає, що сам факт сильного впливу розумної діяльності людини на біосферні процеси дозволяє говорити про те , що біосфера вже перейшла в стан ноосфери . Інші, послідовно розвиваючи концепцію Вернадського, вказують на те , що до тих пір , поки вся міць людського розуму спрямована переважно на досягнення «одномиттєвого» благополуччя ціною руйнування майбутньої біосфери, і розум грає головним чином деструктивну роль в біосферних процесах , можна говорити про технобіосферу, про стадії ноогенеза, тобто зародження ноосфери, але ще не про існування ноосфери.

Реалізація будь-якого проекту глобального масштабу вимагає об'єднання зусиль всього людства. Хоча в більшості випадків практичне вирішення проблем грунтується на принципі «мислити глобально, діяти локально», будь-які локальні дії можуть призвести до глобального ефекту з найбільшим успіхом лише в тому випадку, якщо вони будуть узгодженими. Вирішення тих проблем, які вже зараз усвідомлені як глобальні , визначить перехід людства і біосфери в стан ноосфери і тим самим створить основу для нового етапу його розвитку. Нездатність людей об'єднатися для вирішення цих важливих завдань буде, мабуть, означати настання епохи біосферних катастроф антропогенного походження, що супроводжуються грандіозними і небувалими за масовістю людськими трагедіями .

Накопичивши величезний науковий багаж про еволюцію біосфери протягом геологічних періодів, узагальнений з біогеохімічних, а також з соціальних і філософських позицій, вчений незадовго до своєї кончини пише теоретичну роботу «Кілька слів про ноосферу » (1944), якій судилося зіграти важливу роль у прогнозі та екологічної оцінки наслідків існуючих і, головним чином, потенційних техногенних трансформацій у структурі та функціонуванні біосфери .

Під ноосферою натураліст розумів «такого роду стан біосфери, в якому повинні проявлятися розум і направляється їм, людини як нова небувала на планеті геологічна сила». Через ноосферу встановлюється зв'язок між геологічними процесами та історією людства.

У новітній літературі запропоновані й інші назви для сучасного етапу розвитку біосфери - нообіосфера , технобіосфера , антропобіосфера та ін. Всі вони відображають якісно новий стан біосфери, що утворилася в результаті техногенного впливу людини. М.А. Голубець ввів в екологічну літературу нове поняття - інтеллектосфера .

Початок розвитку ноосфери Вернадський пов'язував з періодом формування потужних античних держав, з відносно розвиненим землеробством і великими містами. Ця економічна основа сприяла швидкому розмноженню людини і зростанню «культурної біогеохімічної енергії людства», а отже, зростання і прояву в суспільному житті наукової думки.

В.І. Вернадський як натураліст - гуманіст , що включав у сферу свого пізнання і людини , завжди вірив у силу наукових знань . Він стверджував , що наука є прояв в людському суспільстві дії сукупності людської думки. Закономірний розвиток цієї думки, хоча і різними темпами, супроводжувало людство всю його складну історію. У нашому столітті, висловлюючись словами вченого, спостерігається « вибух наукової творчості » , який був підготовлений усім геологічним минулим біосфери . Двадцяте століття Вернадський вважав переломним і винятково важливим у ролі людства, новою епохою в його історії , так як вперше людина охопила своїм техногенним впливом всю верхню оболонку планети.

Наукова думка як геологічна сила , проявляється в біосфері не тільки в трансформації її в ноосферу , але і в тих можливостях , якими вона володіє зараз , при регулюванні техногенного впливу на життєве середовище . «Перед вченими , - писав з цього приводу Вернадський , - стоять для найближчого майбутнього небувалі для них завдання свідомого напрямки організованості ноосфери , відійти від якого вони не можуть , так як до цього направляє їх стихійний хід росту наукового знання ».

Вирішення цих завдань стало життєво необхідним у наш час , коли негативні геохімічні наслідки індустріально - промислового потенціалу , відчутні в глобальному масштабі і передбачувані певною мірою Вернадським , з'явилися причиною виникнення незворотних процесів у функціонуванні біосфери . Екологами встановлено, що існує загроза руйнування озонового горизонту , що захищає органічний світ від ультрафіолетового опромінення. Обумовлене глобальним « парниковим ефектом » підвищення температурного режиму планети може призвести до зміщення кордонів природно- кліматичних зон і підвищенню рівня вод Світового океану з усіма непередбаченими екологічними наслідками. Забруднення біосфери мутагенними речовинами створює загрозу для процесу еволюції органічного світу та генетичної структури самої людини. Тому настільки актуальні ідеї Вернадського про роль наукової думки у свідомому напрямку організованості біосфери і ноосфери і створенні системи глобального екологічного контролю .

Вчення Вернадського про біосферу , його думки про свідоме напрямку організованості ноосфери і необхідності створення наукового апарату фактів , в якому була б зосереджена наукова пам'ять людства про природу , надзвичайно актуальні у наш час у справі організації міжнародної мережі біосферних заповідників, що є своєрідним «науковим екологічним апаратом » стеження за природними та антропогенними змінами в біосферу і ноосферу .

Ідея створення глобальної мережі заповідників зародилася в 1973 році в координаційному комітеті ЮНЕСКО « Людина і біосфера» і була підтримана Організацією з охорони навколишнього середовища ООН, ФАО, МСОП та іншими міжнародними організаціями.

У світлі вчення Вернадського про роль живої речовини в еволюції біосфери конструктивні інтегральні природоохоронні заходи повинні бути спрямовані в першу чергу на підтримку біогеохімічних функцій живої речовини і тим самим на підтримку організованості всієї біосфери , що сформувалася протягом геологічних періодів і що є екологічної основою її динамічної стабільності.

Класичні праці Вернадського про біосферу і трансформації її в якісно новий стан (ноосферу) видатне узагальнення наукових знань у галузі природничих , соціальних і філософських наук і переконливий приклад далекоглядності вченого, логічно пов'язані загальні закономірності природних явищ з соціальними процесами в прагненні втілити теоретичні розробки в суспільно корисну сферу оптимізації життєвого середовища людства. Саме тому вони є науковою платформою для розвитку геосозологічних наук , які вивчають складні процеси взаємодії суспільства і природи. Своїм вченням Вернадський підтвердив сили можливості розуму в гармонізації відносин суспільства і природи. Тобто необхідно оптимізувати взаємовідносини суспільства і природи в такому напрямку , щоб життєве середовище задовольняла всі зростаючі потреби сучасного і майбутніх поколінь.

Класичне вчення Вернадського про біосферу і ноосферу завжди служитиме екологічної основою такої оптимізації .

Вчення великого натураліста - мислителя , що піклується про екологічну долю всього людства , свідчить не тільки про його науковому таланті і передбачливості, а й про наукове гуманізм і високому громадянському обов'язку .