Погляди на другу половину хх століття та сучасність

Після війни Україна перебувала в кризовому стані – згадують всі без виключення мої родичі. Майже неймовірним здавалося відродження країни. Проте люди знайшли в собі сили не тільки вистояти війну, а й доволі швидко відбудувати господарство. Втрати України за науковим джерелом:[3; , с. 27]«За роки Другої світової війни економіка України зазнала колосаль­них втрат. Під час фашистської окупації було зруйновано 16,1 тис. про­мислових підприємств, зокрема, 59 9 заводів важкого і середнього ма­шинобудування, 28 заводів металургійної і 25 — коксохімічної проми­словості, 88 2 шахти Донецького вугільного басейну, сотні підприємств інших галузей. Підірвано було матеріально-технічну базу сільського господарства, вивезено до Німеччини 3,9 млн. голів великої рогатої худоби, 4,4 млн. свиней, 5,5 млн. овець і кіз, майже 3,0 млн. коней, мільйони тонн зерна, борошна, картоплі тощо. Лише в Лівобережній Україні знищили 319 тис. селянських господарств, спалили кожну чет­верту селянську хату.»

Далі вже плинуло радянське життя, поступово розвиваючись. Мабуть, найбільшої уваги заслуговує кінець 80-х рр. ХХ століття. Дуже багато слухав я про дитинство Батька Зіневича А.Я.(1970 р. н.) та матері Зіневич В.О.(1974 р. н). Як же мені хотілося, щоб я зараз купував булочку лише по одній копійці! Проте не все було так безхмарно, стрімко розвалився Радянський Союз. І прийшли «лихі девʼяності».

Мене дуже вразило те, що мої батьки одночасно переживаючи таку кризу змогли отримати вищу освіту та виховати мене в цей складний час. Мати згадувала, що лежав у холодильнику шматочок курки, який повинен був зваритися для мене – оце й усе мʼясо на родину, а жили ми тоді з бабусею та дідусем – всього пʼятеро людей на кімнату. Лише згодом, коли життя в Незалежній Украйні стабілізувалося, моя родина переселилася на нову квартиру, і ось вже моя сімʼя налічує пʼятеро людей – я маю молодшого брата та сестру.

Таким чином, мені дуже пощастило, що я народився в мирний час і маю змогу без турбот ззовні приділяти собі належну увагу.

Висновки

Підбиваючи підсумки розгляненої мною епохи, хочу зазначити, що історія моєї родини дуже тісно переплітається з історією України. Дійсно, дивлячись на спогади рідних, мені завжди малювалась картина тогочасних подій, а наукові джерела лише уточнили її. Прослідивши звʼязок між розвитком держави та розвитком власної родини, я зробив такий висновок: аби плідно працювати на свою країну, або принаймні зробити для неї хоч якесь благо, треба знати історію та повчальні моменти з неї.

На жаль, зараз точиться братовбивча війна. Не через те, що люди чогось прагнуть, а через амбіції деяких людей. Аби вести розсудливу та ефективну війну, нашій країні треба досвід минулих поколінь. А його можна взяти двома шляхами: або вивчати історію, або шанувати памʼять рідних та їхні розповіді. Житиме тільки те суспільство, котре шануватиме старших та берегтиме власні традиції…

Список літератури

1. С.В. Кульчицький «Україна між двома війнами (1921-1939рр.)» - К., Видавничий дім «Альтернативи», 1999. – 366 стор.

2. М.В. Коваль «Україна в Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939-1945 рр.)» - К., Видавничий дім «Альтернативи», 1999. – 366 стор.

3. В.К.Баран, В.М.Даниленко «Україна в умовах

системної кризи (1946 -1980-і pp.)» - К., Видавничий дім «Альтернативи», 1999. - 304 стор.