24. Роль і види плану

План - це та нитка Аріадни, яку протягуємо від задуму до втілення. Якщо її триматися, нікуди і ніколи не зіб”єшся, будеш крокувати впевнено до мети і вести читача найкоротшою доріжкою до того, в ім”я чого пишемо матеріал. М.Горький, маючи на увазі нарис, говорив, що слід поставити собі певні рамки, слід мати якийсь малюнок, креслення, ясно уявляти собі форму того, що хочеш робити Звичайно, на мою думку, план потрібен. Але я знаю багатьох моїх колег, які прекрасно обходяться і без попередньої обробки, і без плану, а працюють легко і просто, і навіть пишуть матеріали талановитіші за “плановиків”. Але ж... В одному місці у Горького читаємо: “плану ніколи не роблю, план створюється сам у процесі роботи. Не можна героям підказувати, як вести себе...” І поруч: “В загальних рисах план, звичайно, є, але я не пишу його на папері”...

Отож, кожен працює так, як йому дозволяє його підготовка, як йому зручно, як вчить його “іскра Божа”. І якщо з-під вашого пера виходитимуть талановиті матеріали - честь вам і хвала. Щодо плану ми домовилися: його можна писати, можна тримати в голові, можна вважати, що працюєш без плану.

. Придумати вдалу назву важко.Заголовок може служити і мірилом вміння, таланту, культури. Він важливий для читача, від заголовка залежить проходження матеріалу, але заголовок важливий і як своєрідний організуючий центр матеріалу. Щоправда, заголовок можна знайти і після написання твору. Маємо на увазі той випадок, коли із сформованого в голові матеріалу виринув перший рядок. Дійсно, вдалу фразу чи образ із тесту можна винести і в заголовок, відмовившись від первісного варіанту. Пошуки назви, продумування плану, способу викладу матеріалу, формування першої фрази - усе це процес творення. Відбувається остаточна переплавка окремих фрагментів, фактів, думок у своєрідний моноліт. Саме цей етап особливо відповідальний у роботі. І проблема першого абзацу, зачину журналістського твору залишається і на цьому етапі творчості проблемою номер один.

25. Перша фраза. Муки

Майстерність написання - це і вміння знайти потрібне слово, потрібну фразу, словесний образ - свіже

порівняння,метафору, художню деталь. Звичайно, вміння писати - це вміння втілювати думки і образи в

потрібні слова. Маємо справу насамперед з природнім даром, принаймні задатками, які розвиваються і

вдосконалюються в процесі практичної роботи і насамперед у процесі вивчення живої народної мови,

читання творів провідних майстрів слова. У своїй повсякденній підготовці журналіст повинен орієнтуватися

на кращі зразки.

Муки творчості - це муки пошуку свіжої думки, свіжого слова. Вивчення мови, вміння

користуватися словниками не може врятувати від мук пошуку потрібного слова, потрібної фрази. Вони

лише полегшуюють їх, роблять ці важкі пошуки більш результативними. Йдеться не про дотримання

елементарних мовних норм, які опановує студент у процесі навчання, а про мовну творчість, оригінальне

мислення і втілення його у свіже, образне слово.

У процесі викладу думки молодий журналіст повинен уявити собі майбутнього читача чи слухача..

Досвідчені публіцисти досить зримо бачать того, до кого звертаються. Адже кожен відомий публіцист має

“свого” читача, про якого може судити на основі відгуків, листів. Є слушні поради молодим: будувати

розповідь так, ніби ти ділишся своїми враженнями, думками з конкретною, близькою людиною. Таке

самонавіювання нерідко допомагає уникнути восокопарності, зайвої ускладненості мови, а найперше -

шаблону і трафарету.